15 квітня 2026 рокуЛьвівСправа № 140/3482/25 пров. № А/857/34297/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,
розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 15 липня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Рівненській, Волинській, Житомирській областях про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
суддя у І інстанції Костюкевич С.Ф.,
час ухвалення судового рішення не зазначено,
місце ухвалення судового рішення м. Луцьк,
дата складення повного тексту рішення 15 липня 2025 року,
У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом, у якому просив:
визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС) щодо відмови у призначенні йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ;
зобов'язати МВС прийняти рішення про призначення позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 15.07.2025 у справі №140/3482/25, ухваленим у порядку письмового провадження, позовні вимоги були задоволені.
Визнано протиправним рішення (висновок) МВС від 26.02.2025 про відмову у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням йому ІІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ.
Зобов'язано Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Рівненській, Волинській, Житомирській областях (далі - РСЦ ГСЦ МВС) повторно скерувати до МВС документи та висновок щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв'язку із встановленням йому ІІІ групи інвалідності відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850 “Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності працівника міліції» (далі - Порядок №850).
Зобов'язано МВС прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому ІІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ, виходячи з 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850 “Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності працівника міліції».
При цьому суд першої інстанції виходив із того, що МВС безпідставно відмовило ОСОБА_1 у призначені одноразової грошової допомоги, оскільки позивач до заяви (рапорту) про виплату одноразової грошової допомоги подав передбачені пунктом 7 Порядку № 850 медичні документи. Відповідач не довів належними та допустимими доказами порушення пункту 10 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 «Питання медико-соціальної експертизи» (далі - Положення № 1317) при проведенні медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК) ОСОБА_1 , а висновок (рішення) про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги у формі листа від 26.02.2025 № 6098-2025 прийнято з підстав, непередбачених пунктом 14 Порядку №850. При цьому у вказаному листі чітко вказано, що за результатами опрацювання матеріалів щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у МВС прийнято рішення про відмову та затверджено відповідний висновок.
Оскільки суд дійшов висновку про протиправність відмови МВС у призначенні та виплаті позивачу спірної одноразової грошової допомоги та з огляду на прийняття відповідачем рішення (висновку) від 26.02.2025, позовні вимоги про визнання протиправними дій належить задовольнити у спосіб прийняття судом рішення про визнання протиправним та скасування рішення (висновку) МВС від 26.02.2025 про відмову у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги.
При вирішенні позовних вимог зобов'язального характеру суд виходив із того, що МВС неодноразово повертало документи про призначення позивачу одноразової грошової допомоги. Правомірність такого повернення була предметом дослідження у справі №140/36652/23, у якій рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 14.03.2024 визнано протиправними дії МВС щодо повернення без прийняття рішення матеріалів про призначення одноразової грошової допомоги позивачу та зобов'язано МВС повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 9 Порядку № 850, та прийняти відповідне рішення.
З огляду на встановлені обставини суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог зобов'язального характеру у зобов'язання РСЦ ГСЦ МВС повторно скерувати до МВС документи та висновок щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв'язку із встановленням йому ІІІ групи інвалідності відповідно до Порядку № 850 та зобов'язання МВС прийняти рішення про призначення позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням йому ІІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ, виходячи з 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, відповідно до Порядку № 850.
У апеляційній скарзі МВС просило скасувати вказане рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 у повному обсязі.
Свої апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що вимоги та зобов'язання МВС призначити позивачу одноразову грошову допомогу є прямим втручанням у дискреційні повноваження і такими, що не відповідають засадам і завданню адміністративного судочинства.
Аналіз приписів Порядку № 850 дає підстави для висновку, що повноваження на прийняття рішення про призначення чи про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги є виключною компетенцією МВС. Саме лише подання позивачем передбачених пунктом 7 Порядку № 850 документів не свідчить про наявність у нього безумовного права на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки до компетенції МВС відноситься аналіз та дослідження змісту таких документів.
Підставою для прийняття МВС рішення про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги слугував факт незалучення при проведенні МСЕК позивача представників закладів охорони здоров'я МВС до складу комісії.
Невідповідність надісланих матеріалів про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги вимогам Положення № 1317 унеможливила прийняття рішення за ними згідно із Порядком №850, внаслідок чого 25.02.2025 прийнято рішення про відмову в призначенні позивачу одноразової грошової допомоги та затверджено відповідний висновок, про що Відділом координації пенсійних питань МВС листом від 26.02.2025 № 6098-2025 повідомлено РСЦ ГСЦ.
Тому суд першої інстанції дійшов хибного висновку про визнання протиправним рішення (висновку) МВС від 26.02.2025 та зобов'язання прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до Постанови № 850.
Окрім того, суд зобов'язав здійснити певні дії Головне управління Національної поліції у Волинській області, яке не було учасником судового процесу.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається у порядку письмового провадження.
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог скаржника, виходячи із такого.
Як безспірно встановлено судом першої інстанції та слідує з матеріалів справи, ОСОБА_1 у період з 10.01.1992 по 15.04.2010 проходив службу в органах внутрішніх справ на посаді начальника Іваничівського районного відділу міліції та був звільнений зі служби згідно із наказом УМВС України у Волинській області від 15.04.2010 №146 о/с “По особовому складу».
02.04.2010 Військово-лікарською комісією УМВС України у Волинській області за розпорядженням УКЗ УМВС України у Волинській області було здійснено медичний огляд ОСОБА_1 , за результатами якого встановлено причинний зв'язок його захворювання з проходженням служби в органах внутрішніх справ (відповідно до свідоцтва про хворобу №132).
17.03.2023 ОСОБА_1 призначено ІІІ групу інвалідності за загальним захворюванням відповідно до довідки до акту огляду МСЕК серії 12 ААГ № 201181.
Згідно з довідкою МСЕК серії 12 ААА № 025259 про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках ОСОБА_1 встановлено 50% ступеня втрати професійної працездатності.
23.06.2023 ОСОБА_1 звернувся до Ліквідаційної комісії УМВС України у Волинській області із заявою (рапортом) про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності, до якої додав пакет документів, передбачений Порядком № 850.
04.11.2023 листом Ліквідаційної комісії УМВС України у Волинській області № 7/261 ОСОБА_1 повідомлено про повернення матеріалів щодо призначення одноразової грошової допомоги на доопрацювання.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 14.03.2024 у справі №140/36652/23, яке залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.07.2024, було визнано протиправними дії МВС щодо повернення без прийняття рішення матеріалів про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, та зобов'язано МВС повторно розглянути подані позивачем документи та за результатами розгляду прийняти одне із рішень, передбачених пунктом 9 Порядку № 850.
22.04.2024 ОСОБА_1 звернувся до ДУ «Територіальне медичне об'єднання МВС України у Волинській області», яким надано направлення на проходження МСЕК.
За результатами проведення повторного огляду МСЕК була встановлена ІІІ група інвалідності до 01.05.2026, причина інвалідності - захворювання, пов'язане з проходженням служби (довідка до акта огляду МСЕК серія 12ААГ №873256 від 22.04.2024).
25.02.2025 на підставі поданої позивачем заяви та документів РСЦ ГСЦ МВС підготовлено висновок щодо виплати одноразової допомоги у зв'язку з інвалідністю, який був надісланий до МВС для прийняття рішення.
17.03.2025 листом РСЦ ГСЦ МВС №31/35 повідомив позивача про те, відповідно до листа від 26.02.2025 № 6098-2025 МВС прийняло рішення про відмову у призначенні йому одноразової грошової допомоги та затвердження відповідного висновку.
ОСОБА_1 не погодився із відмовою МВС у призначенні йому одноразової грошової допомоги та звернувся до адміністративного суду з позовом, що розглядається.
При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Відповідно до частини 1 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
За правилами частини 5 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.
На підставі аналізу матеріалів справи та позицій сторін, викладених у заявах по суті справи, апеляційний суд дійшов переконання, що на стадії апеляційного перегляду суть публічно-правового спору, що розглядається, передусім зводиться до перевірки наявності у позивача достатніх підстав для отримання одноразової допомоги у зв'язку з наявністю інвалідності ІІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ.
Відповідно до приписів частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII визнано таким, що втратив чинність, Закон України «Про міліцію».
При цьому пунктом 15 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».
Відповідно до частини 6 статті 23 Закону України «Про міліцію» у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності І групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
Кабінет Міністрів України постановою №850 від 21.102015 затвердив Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції (Порядок №850).
Згідно з пунктом 3 Порядку №850 грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ.
Відповідно до пункту 7 Порядку №850 працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).
До заяви додаються копії: довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акту розслідування нещасного випадку та акту, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов'язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).
Відповідно до пункту 9 Порядку №850 МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.
Положення про медико-соціальну експертизу було затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317, чинне на час виникнення спірних правовідносин (Положення №1317).
Відповідно до пункту 10 вказаного Положення, яким унормовано організацію і склад медико-соціальних експертних комісій, залежно від ступеня, виду захворювання та групи інвалідності утворюються такі комісії:
1) загального профілю;
2) спеціалізованого профілю.
Комісія складається з представників МОЗ, Мінсоцполітики, Міноборони, закладів охорони здоров'я МВС, Пенсійного фонду України, а також військово-медичної служби СБУ та військово-медичного підрозділу Служби зовнішньої розвідки у разі розгляду медичних справ стосовно потерпілих на виробництві чи пенсіонерів з числа військовослужбовців СБУ або Служби зовнішньої розвідки. У проведенні медико-соціальної експертизи беруть участь також представники органів державної служби зайнятості та у разі потреби - працівники науково-педагогічної та соціальної сфери.
На підставі наведеного апеляційний суд вважає, що з урахуванням того, що позивач є колишнім працівником органів внутрішніх справ та претендує на отримання у зв'язку із таким спеціальним статусом одноразової допомоги у зв'язку з наявністю інвалідності ІІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ, при обстеженні стану його здоров'я у склад відповідної МСЕК має входити представник закладу охорони здоров'я МВС.
Попри те, ОСОБА_1 направлення на МСЕК в ДУ «ТМО МВС України по Волинській області», а пройшов відповідне обстеження у МСЕК, до складу якої представник закладу охорони здоров'я МВС не входив.
З урахуванням наведеного апеляційний суд дійшов висновку, що подані ОСОБА_1 на розгляд МВС документи були недостатніми для ухвалення позитивного рішення про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому ІІІ групи інвалідності у зв'язку з наявністю інвалідності ІІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ, у вказаному порядку, а отже його позовні вимоги є безпідставними та не можуть бути задоволені судом.
Приписами частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
На переконання апеляційного суду, при вирішенні публічно-правового спору, що розглядається, суд першої інстанції допустив невідповідність висновків, викладених у своєму рішенні, обставинам справи, що призвело до помилкового задоволення позову. Відтак, рішення суду першої інстанції слід скасувати та у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України задовольнити.
Скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 15 липня 2025 року у справі №140/3482/25 та у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т. В. Онишкевич
судді Л. Я. Гудим
В. Я. Качмар