Справа № 144/633/23
Провадження № 2-др/144/5/26
"14" квітня 2026 р. с-ще Теплик
Теплицький районний суд Вінницької області в складі:
головуючої судді Бондарук О.П.,
з участю секретаря судового засідання Сторожук О.М.,
відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Теплик клопотання позивача ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат,
06 квітня 2026 року ОСОБА_2 , звернулася до суду із клопотанням про ухвалення додаткового рішення та стягнення з відповідача ОСОБА_1 судових витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката при розгляді цивільної справи № 144/633/23 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання спільною сумісною власністю та поділ спільного майна подружжя. Просить стягнути таку у розмірі 15000 грн.
Рішенням Теплицького районного суду Вінницької області від 01 квітня 2026 року позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання спільною сумісною власністю та поділ спільного майна подружжя, задоволено повністю. Визнано спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 107,6 кв. м, житловою площею 49,2 кв. м, який складається з житлового будинку літ. «А», веранди літ. «а1», критого ганку літ. «а2», критого ганку літ. «а3», та поділено спільно нажите майно в натурі. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 3000 грн судового збору та 29729,18 грн витрат на проведення судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи.
Адвокат Зубань О.О. та ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилися, про розгляд клопотання повідомлені належним чином, в заяві зазначили про розгляд такого без їх участі.
ОСОБА_1 в судовому засіданні просив зменшити розмір витрат на правничу допомогу, оскільки заявлена сума у розмірі 15000 грн є неспівмірною зі складністю справи та становить для нього надмірний тягар.
Заслухавши відповідача, дослідивши матеріали справи, письмові докази, врахувавши позицію учасників справи, суд прийшов до висновку що клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з положеннями п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін.
У відповідності до вимог ч. 8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів сторона зробила про це відповідну заяву.
Вимогами ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з вимогами ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
За приписами ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Відповідно до вимог п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Положеннями ст. 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Згідно вимог ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку з розглядом справи надано договір про надання правничої допомоги від 10.05.2023 року, акт приймання-передачі наданих послуг від 04.04.2026 року, копію квитанції до прибуткового касового ордера № 3 від 10.05.2023 року, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ВН №000358 від 21.11.2018 року та ордер.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 року у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 року у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
При вирішенні питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу суд приймає до уваги конкретні обставини справи, складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, підготовлені представником позивача документи.
При вирішенні питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу суд приймає до уваги конкретні обставини справи, складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, наявність клопотання відповідача про зменшення розміру таких витрат, та приходить до висновку, що витрати на правничу допомогу в розмірі 15000 грн є неспіввісними зі складністю справи та часом, витраченим на надання правничої допомоги, у зв'язку із чим підлягають відшкодуванню частково у розмірі 10000 грн.
З огляду на вищевикладене, враховуючи заперечення відповідача, участь представника позивача здебільшоно у режимі відеоконференцзв'язку, а також виходячи з принципу розумності та справедливості, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн.
Керуючись ст.ст. 137, 141, 270 ЦПК України, суд
Клопотання ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення та стягнення витрат на професійну правничу допомогу в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання спільною сумісною власністю та поділ спільного майна подружжя, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн.
Додаткове рішення може бути оскаржене безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст додаткового рішення виготовлено 15.04.2026 року.
Суддя