Справа № 135/382/26
Провадження № 3/135/143/26
іменем України
15.04.2026 м. Ладижин
Суддя Ладижинського міського суду Вінницької області Волошина Т.В., розглянувши адміністративні матеріали, які надійшли з ВП № 3 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
07.03.2026 о 01 год 20 хв у місті Ладижин Гайсинського району Вінницької області на 141 км відрізку автодороги Р-33 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом - скутером марки «Фада», б/н, із ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, нечітка вимова, хитка хода. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння відмовився під відеозапис.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР), тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У судові засідання, призначені на 24.03.2026 та 15.04.2026, ОСОБА_1 не з'явився (про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений судовими повістками, які надсилалися за адресою його проживання, зазначеною в адміністративному протоколі, однак повернулися до суду з відміткою про невручення у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою).
За вказаних обставин суд вжив усіх належних заходів для повідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності про розгляд справи та надання йому можливості реалізувати своє право на захист. Невручення судової повістки за адресою, вказаною самою особою в адміністративних матеріалах, не може перешкоджати розгляду справи упродовж розумного строку.
Суд ураховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у справах «Бондаренко та інші проти України» (заява № 42664/21), «Волохи проти України» (заява № 23543/02), згідно з якою особа, яка бере участь у судовому провадженні, зобов'язана сумлінно реалізовувати свої процесуальні права, виявляти належну зацікавленість у перебігу справи та виконувати свої процесуальні обов'язки.
Отже, з метою забезпечення реалізації принципу розумного строку розгляду справи відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також з урахуванням того, що участь особи при розгляді справ за статтею 130 КУпАП не є обов'язковою, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до положень ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, установленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до приписів ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративне правопорушення (проступок) - це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За змістом ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з вимогами ст. 252 КУпАП, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Водночас обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Підставою для притягнення особи до відповідальності за вчинення адміністративного проступку є наявність об'єктивних і суб'єктивних ознак, тобто об'єкта, об'єктивної сторони, суб'єкта та суб'єктивної сторони.
З аналізу наведених норм убачається, що оцінці підлягає як кожний окремий доказ, так і всі зібрані докази в цілому, на підставі чого суддя повинен зробити обґрунтований висновок про їх належність і допустимість, достовірність та достатність фактичних даних, що встановлюються цими доказами та мають значення для справи.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами, які є належними, допустимими, достовірними та достатніми для висновку про наявність у його діях складу зазначеного правопорушення.
Протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 608262 від 07 березня 2026 року складено відповідно до вимог КУпАП та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395, а отже, він відповідає вимогам чинного законодавства.
ОСОБА_1 , як видно з відеозапису, відмовився від підпису вказаного протоколу. Водночас зі змістом цього протоколу ОСОБА_1 ознайомлений, права та обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, йому роз'яснено, що підтверджується відеозаписом.
В акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів зафіксовано виявлені у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп'яніння - різкий запах алкоголю з порожнини рота, нечітка вимова, хитка хода, а також факт відмови ОСОБА_1 від проходження відповідного огляду під відеозапис.
У направленні до закладу охорони здоров'я також зафіксовано ознаки алкогольного сп'яніння та відмову ОСОБА_1 від проходження огляду. Крім того, у вказаному направленні зазначено заклад охорони здоров'я - КП «Ладижинська міська лікарня», до якого ОСОБА_1 було направлено для проведення огляду.
Постанова серії ЕНА № 6782038, винесена 07.03.2026 інспектором СРПП ВП № 3 Гайсинського РУП, лейтенантом поліції Рудяком М.С., підтверджує те, що водій ОСОБА_1 07.03.2026 о 01 год 20 хв у місті Ладижин Гайсинського району Вінницької області на 141 км відрізку автодороги Р-33 керував транспортним засобом - скутером марки «Фада», б/н. Відомостей про оскарження вказаної постанови ОСОБА_1 у передбаченому законодавством порядку суду не надано.
Відеозаписи з нагрудної камери поліцейського, долучені до матеріалів справи, були оглянуті судом та є належними доказами у справі.
Під час дослідження відеозаписів у судовому засіданні встановлено, що вони безспірно підтверджують факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом за обставин, вказаних у протоколі. Також на цих відеозаписах зафіксовано відмову ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і в закладі охорони здоров'я, а також складення поліцейським протоколу про адміністративне правопорушення й ознайомлення ОСОБА_1 з його правами.
Суд констатує, що на цих відеозаписах зафіксовано всі необхідні складові для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме: підтвердження факту керування транспортним засобом, наявність у водія зовнішніх ознак алкогольного сп'яніння, законну вимогу поліцейського пройти огляд та відмову особи від проходження такого огляду. Водночас записи не містять інформації, яка б свідчила про психологічний тиск чи порушення права на захист із боку поліцейського під час оформлення адміністративних матеріалів. Не зафіксовано й жодних дій, що викликали б сумнів у тому, що працівник поліції діяв законно.
Суд наголошує, що надані поліцейським відеозаписи можуть слугувати доказами у справі про адміністративне правопорушення в розумінні КУпАП, а отже зафіксовані на технічному носії відомості враховуються при ухваленні судового рішення.
Оцінивши наведені вище докази, суд визнає їх належними та допустимими, оскільки вони отримані у встановлений законом спосіб, доповнюють одне одного, узгоджуються між собою й підтверджують факти керування ОСОБА_1 транспортним засобом, наявності у нього ознак алкогольного сп'яніння та його відмови від проходження огляду на стан сп'яніння як на місці зупинки, так і в закладі охорони здоров'я.
Згідно з п. 2.5 Правил дорожнього руху водій зобов'язаний на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу й швидкість реакції.
Відповідно до статті 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами й щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу й швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та огляду на стан такого сп'яніння або впливу.
Огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів проводиться поліцейським із використанням спеціальних технічних засобів. Під час такого огляду поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а за неможливості їх застосування огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди водія на проведення огляду на стан сп'яніння поліцейським із використанням спеціальних технічних засобів або у разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я, перелік яких затверджується відповідними управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду в інших закладах забороняється.
Процедуру проведення огляду водіїв на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів визначено Інструкцією, затвердженою наказом МВС і МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735.
Відповідно до пункту 2 розділу І Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з відповідними ознаками. Пункт 3 розділу І Інструкції містить перелік ознак алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови, тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкіри обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці).
Згідно з п. 6 розділу І Інструкції огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки з використанням спеціальних технічних засобів або лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості - за відсутності лікаря - фельдшером ФАП, який пройшов спеціальну підготовку). Відповідно до п. 7 розділу І, у разі відмови водія від проходження такого огляду на місці зупинки чи незгоди з його результатами, огляд проводиться у найближчому закладі охорони здоров'я.
Згідно з Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 р. №1103, водій, що відмовився від огляду на місці зупинки або не погоджується з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я. У разі відмови водія й там пройти огляд поліцейський, із застосуванням технічних засобів відеозапису (чи у присутності двох свідків, якщо застосувати такі засоби неможливо), складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння й дії водія, спрямовані на ухилення від огляду.
Отже, у матеріалах справи наявні докази відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння. Свою позицію щодо відмови від такого огляду він чітко і неодноразово висловив працівнику поліції, що підтверджено відеозаписом. Водночас на відеозаписі жодного разу не зафіксовано, щоб ОСОБА_1 висловлював бажання пройти відповідний огляд.
Суд наголошує, що адміністративне правопорушення за фактом відмови від проходження огляду на стан сп'яніння, що є окремим складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, вважається завершеним з моменту фіксації такої відмови.
Для притягнення особи до відповідальності за відмову від проходження огляду на стан сп'яніння необхідна наявність ознак відповідного виду сп'янінні, наявність вимоги поліцейського про необхідність проходження огляду на стан сп'яніння та відмова особи від проходження огляду. Мотиви такої відмови не мають правового значення для притягнення особи до відповідальності.
Суд наголошує, що законодавець - із метою забезпечення безпеки дорожнього руху, життя й здоров'я його учасників - поклав на водіїв транспортних засобів додаткові обов'язки, зокрема й пройти на вимогу працівника поліції медичний огляд для визначення стану сп'яніння.
У рішенні у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р. Європейський суд з прав людини у складі Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, адже володіння та використання автомобіля потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували право володіти автомобілями і їздити на них, погоджуються нести певну відповідальність і виконувати додаткові обов'язки.
Водночас суд зважає на усталену практику Європейського суду з прав людини, згідно з якою рішення національного суду повинно містити мотиви, достатні для відповіді на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, серія A, №303-A, §§29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент сторони.
Отже, дослідивши всі докази, надавши їм об'єктивну оцінку та проаналізувавши норми законодавства, а також у достатній мірі відповівши на аргументи сторони захисту, суд дійшов висновку, що викладене вище в сукупності свідчить про порушення водієм ОСОБА_1 п. 2.5 Правил дорожнього руху України, тобто вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Вирішуючи питання про вид і розмір адміністративного стягнення, суд ураховує характер вчинених правопорушень, які посягають на громадський порядок та встановлений порядок управління, їх підвищену суспільну небезпеку, обставини вчинення, особу правопорушника, ступінь його вини, а також майновий та сімейний стан.
Обставин, що обтяжують чи пом'якшують адміністративну відповідальність ОСОБА_1 , у матеріалах справи не встановлено.
Відповідно до санкції частини 1 статті 130 КУпАП, за вчинення вказаного правопорушення передбачено накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Враховуючи викладене, а також зважаючи на особу правопорушника, його вік, соціальний та матеріальний стан, суд вважає, що накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі санкції, передбаченої статтею 130 КУпАП, є необхідним і достатнім для досягнення мети адміністративного стягнення - виховання особи в дусі дотримання законів України та запобігання вчиненню нових правопорушень.
У порядку, визначеному статтею 40-1 КУпАП та пунктом 5 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», з ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь держави судовий збір у розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що станом на 01.01.2026 становить 665 грн 60 коп.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 283, 284 КУпАП України, суддя
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665 грн 60 коп. (шістсот шістдесят п'ять гривень 60 копійок).
Роз'яснити ОСОБА_1 , що штраф має бути сплачений не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Відповідно до ст. 308 КУпАП, у разі несплати штрафу у строк, встановлений ч. 1 ст. 307 КУпАП, у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення.
Апеляційна скарга подається до Вінницького апеляційного суду через Ладижинський міський суд Вінницької області.
Строк пред'явлення постанови до виконання три місяці з дня набрання постановою законної сили.
Суддя