Справа № 132/1607/25
3/132/72/26
Іменем України
12 березня 2026 року м. Калинівка
Суддя Калинівського районного суду Вінницької області Павленко І.В.,
розглянувши матеріали справи про адміністративні правопорушення, які надійшли з БПП з обслуговування Хмільницького району УПП у Вінницькій області ДПП НПУ про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП невідомий, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця,
за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 130 КУпАП,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 331348 від 15.05.2025, водій ОСОБА_1 15.05.2025 року о 13 год 50 хв, на 266 км автодороги М-21 в с. Корделівка Хмільницького району Вінницької області, керував транспортним засобом марки «Ford Focus», номерний знак НОМЕР_1 , в стані наркотичного сп'яніння (неприродна блідість обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальці рук,). Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння водій ОСОБА_1 у встановленому законом порядку відмовився, що зафіксовано на портативний відеореєстратор № 476866 та № 476122, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР.
Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився хоча належним чином повідомлявся про час і місце розгляду справи (рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення та за допомогою SMS-повідомлення). Однак, 11.03.2026 ОСОБА_1 подав чергове клопотання про відкладення розгляду справи.
Розглянувши клопотання про відкладення розгляду справи, суд приходить до наступних висновків:
Чинним Кодексом України про адміністративне правопорушення не визначено причини, які можуть вважатися поважними для неприбуття особи на виклик.
У зв'язку із цим, виникає необхідність в застосуванні принципу аналогії закону найбільш близької галузі права, а саме кримінального процесуального права, та при вирішенні питання щодо визначення причин, які можуть вважатися поважними для неприбуття особи на виклик, слід керуватися ст.138 КПК України.
Згідно ст.138 КПК України, поважними причинами неприбуття особи на виклик є: 1) затримання, тримання під вартою або відбування покарання; 2) обмеження свободи пересування внаслідок дії закону або судового рішення; 3) обставини непереборної сили (епідемії, військові події, стихійні лиха або інші подібні обставини); 4) відсутність особи у місці проживання протягом тривалого часу внаслідок відрядження, подорожі тощо; 5) тяжка хвороба або перебування в закладі охорони здоров'я у зв'язку з лікуванням або вагітністю за умови неможливості тимчасово залишити цей заклад; 6) смерть близьких родичів, членів сім'ї чи інших близьких осіб або серйозна загроза їхньому життю; 7) несвоєчасне одержання повістки про виклик; 8) інші обставини, які об'єктивно унеможливлюють з'явлення особи на виклик.
ОСОБА_1 не надав суду будь-яких доказів на підтвердження поважності причин неприбуття на виклик, які визначені законом.
З матеріалів справи об'єктивно вбачається, що ОСОБА_1 був обізнаний про те, що стосовно нього складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 331348 від 15.05.2025 за ч.1 ст. 130 КУпАП і розгляд справи відбудеться у Калинівському районному суді Вінницької області.
Водієві ОСОБА_1 згідно протоколу були роз'яснені права та обов'язки, передбачені ст.63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, зокрема, знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.
Отже, ОСОБА_1 будучи обізнаним про дані процесуальні права, не позбавлений був можливості цими правами скористатися, починаючи з 15.05.2025 року.
Зокрема, ОСОБА_1 об'єктивно мав реальну можливість з'явитися в судове засідання та надати пояснення щодо суті адміністративного правопорушення, або викласти свою правову позицію в будь-якій іншій формі, яку надати суду, та скористатись послугами захисника - адвоката, проте цього не зробив.
Суд звертає увагу на те, що після задоволення клопотань ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи від: 20.06.2025 р., 10.07.2025 р., 03.09.2025 р., 13.10.2025 р., 09.12.2025 р., 26.01.2026 р. та 11.03.2026 р., ОСОБА_1 на протязі майже десяти місяців об'єктивно мав реальну можливість довести свою правову позицію суду, проте цього не зробив.
Частиною другою статті 268 КУпАП визначено перелік справ про адміністративні правопорушення, при розгляді яких присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов'язковою. При цьому в переліку таких справ немає посилання на справи про притягнення до адміністративної відповідальності за статтею 130 КУпАП.
Тобто за змістом частини другої статті 268 КУпАП участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за статтею 130 КУпАП, не є обов'язковою.
Строки розгляду справ про адміністративні правопорушення визначені статтею 277 КУпАП, згідно положень якої справа про адміністративне правопорушення розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.
Законами України може бути передбачено й інші строки розгляду справ про адміністративні правопорушення.
Строк розгляду адміністративних справ про адміністративні правопорушення, пов'язані з корупцією, зупиняється судом у разі якщо особа, щодо якої складено протокол про таке правопорушення, умисно ухиляється від явки до суду або з поважних причин не може туди з'явитися (хвороба, перебування у відрядженні чи на лікуванні, у відпустці тощо).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.12.2024 року у справі № 990SCGC/20/24 (номер провадження 11-222сап24) виснувала, що статтею 277 КУпАП, зокрема, встановлено п'ятнадцятиденний строк розгляду справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 130 цього Кодексу (пункт 106). ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об'єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні (пункт 107). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та своєчасного (без невиправданих зволікань) розгляду і вирішення справи (пункт 108). Питання своєчасного розгляду справ про адміністративні правопорушення із дотриманням строку, визначеного статтею 38 КУпАП, має бути предметом постійної уваги та контролю суддів, у провадженні яких перебувають такі справи. Судді не повинні допускати безпідставних зволікань із розглядом справ цієї категорії та вживати усіх можливих заходів, які забезпечать їх розгляд у строк, визначений законом, або у строк, який з урахуванням обставин справи можна визнати розумним та який не виходить за межі тримісячного строку з дня вчинення правопорушення (пункт 109). З огляду на завдання проваджень у справах про адміністративні правопорушення, визначені статтею 245 КУпАП, недотримання суддею встановлених КУпАП правил щодо строків розгляду справ про адміністративні правопорушення має істотний негативний наслідок, зокрема невиконання завдань цього Кодексу щодо виховання особи, яка вчинила таке правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як правопорушником, так й іншими особами (пункт 110). Судді повинні усвідомлювати особисту відповідальність за розгляд справ у встановлені законом строки, за якість розгляду справ, не допускати фактів зволікання, вживати всіх необхідних заходів з метою неухильного дотримання процесуальних строків (пункт 111).
Згідно пункту 12 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 11 від 17.10.2014 року «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення», у випадку відкладення розгляду справи про адміністративні правопорушення за клопотанням учасників судового розгляду строк накладення адміністративного стягнення, передбачений статтею 38 КУпАП, обчислюється починаючи з дня вчинення адміністративного правопорушення, а при триваючому правопорушенні - починаючи з дня його виявлення. Можливість зупинення цього строку у зв'язку з перенесенням розгляду справи не передбачено, крім випадку, визначеного частиною четвертою статті 277 КУпАП.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду у справі «Пономарьов проти України» (Заява № 3236/03) від 03.04.2008 року та «Олександр Шевченко проти України» (Заява № 8371/02) від 26.04.2007 року.
Передбачене частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» («Alimentaria Sanders S.A. v. Spain») від 07.07.1989 року).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України»).
Саме на національні суди покладено обов'язок створення умов для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним, зокрема, суд має вирішувати, чи відкладати судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричиняє невиправдані затримки у провадженні (рішення від 06.09.2007 року у справі «Цихановський проти України», рішення від 18.10.2007 року у справі «Коновалов проти України»).
Згідно сталої правової позиції, викладеної в постановах Верховного Суду від 03.05.2022 року у справі № 520/5386/15-ц, від 24.10.2024 року у справі № 752/8103/13-ц, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін чи їх представників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Відсутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності під час розгляду адміністративних матеріалів, за жодних обставин не може виступати як засіб уникнення адміністративної відповідальності.
За вказаних обставин та відповідно до вимог ст. 268 КУпАП, що не передбачає обов'язкової участі особи при розгляді справи за ч.1 ст.130 КУпАП, ураховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці Європейського суду з прав людини, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд, враховуючи вимоги закону про розгляд справи в розумні строки, передбачені ч.4 ст. 294 КУпАП, вважає за необхідне розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 , що не може розцінюватись як порушення його прав, передбачених ст.ст. 268, 271 КУпАП.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши заявлене клопотання особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оцінивши всі докази по справі, як кожен окремо так і в їх сукупності, всебічно, повно і об'єктивно, дослідивши всі обставин справи, приходжу до наступного висновку.
Так, єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють ПДР. Особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
У пункті 2.5 Правил дорожнього руху України зазначено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння.
Відповідальність за ч. 1ст. 130 КУпАП настає і в разі відмови особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість руху.
Вказані положення повністю узгоджуються з положеннями п.2.5 Правил дорожнього руху України, згідно з якими водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП підтверджується сукупністю зібраних та перевірених судом доказів, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 331348 від 15.05.2025, який на момент розгляду в суді не скасований та дії працівника поліції по його складанню не визнано незаконними; технічними засобами відеозапису (нагрудний портативний відеореєстратор № 476866 та № 476122) поліцейських, на яких зафіксовано обставини події, що підтверджують вину водія ОСОБА_1 у вчиненні даного адміністративного правопорушення; направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп'яніння, а також іншими матеріалами, що додані до протоколу, які в силу статті 251 КУпАП є доказами в справі про адміністративне правопорушення.
Будь-яких заперечень щодо керування транспортним засобом в протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не висловив, від надання пояснень відмовився.
Зазначені докази в повному обсязі підтверджують обставини вчинення адміністративного правопорушення, що в їх сукупності є достатніми та переконливими для прийняття рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
Згідно п.1.10 ПДР України водієм є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керування транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Відповідно до наданої до матеріалів справи довідки, у водія ОСОБА_1 наявне посвідчення водія НОМЕР_2 від 13.10.2020 та протягом поточного року ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення ПДР, передбачених ст. 130 КУпАП, не притягувався.
З огляду на викладене та враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують та обтяжують його відповідальність (ст. 33 КУпАП), з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, вважаю за необхідне застосувати відносно ОСОБА_1 адміністративне стягнення, передбачене санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП, у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Згідно ст. 40-1 КУпАП та ст. 4 ч. 2 п. 5 Закону України «Про судовий збір» з правопорушника підлягає стягненню сума судового збору на користь держави, що становить 665 грн 60 коп.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 40-1, 130 ч.1, 251, 280, 283-284,294 КУпАП,
ОСОБА_1 визнати винним в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі одна тисяча неоподаткованих мінімумів доходів громадян в дохід держави, що складає 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. (Реквізити щодо сплати штрафу: Отримувач ГУК у Вінницькій обл./Він.обл/21081300; Код отримувача (ЄДРПОУ) 37979858; Банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.); Номер рахунку (IBAN) UA418999980313080149000002001; Код класифікації доходів бюджету 21081300. Адміністративні штрафи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п'ять) грн 60 коп. (Реквізити щодо сплати судового збору: Стягувач: Державна судова адміністрація України; Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ел.адм.подат.); Номер рахунку (IBAN): UA908999980313111256000026001; Код класифікації доходів бюджету: 22030106).
Штраф має бути сплачений порушником не пізніше 15-ти днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, у разі несплати штрафу в вказаний термін, підлягає стягненню з порушника подвійний розмір штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Постанова може бути оскарженою до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.
СУДДЯ: І.В. Павленко