2/130/1308/2026
130/883/26
15.04.2026 р. м. Жмеринка
Суддя Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області Заярний А.М. розглянувши позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
19.03.2026 за допомогою системи «Електронний суд» до Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
24.03.2026, до відкриття провадження у справі, від представника позивача Міньковської А.В. надійшла заява про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову. В поданій заяві представник позивача також просила: повернути ТОВ «Фінансова компанія «ПОЗИКА» 50 відсотків сплаченого судового збору у розмірі 2662,40 грн; Присудити до стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «ПОЗИКА» понесені позивачем судові витрати у вигляді 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову у розмірі 2 662,40 грн, що становить 1 331,20 грн, у зв'язку із задоволенням відповідачем позовних вимог після звернення до суду, відповідно до ч. 3 ст. 142 ЦПК України; присудити до стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Позика» понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 500,00 грн.
27.03.2026 від відповідача ОСОБА_1 за допомогою системи «Електронний суд» надійшла заява про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, відповідно до якої відповідач просила відмовити в задоволенні вимоги представника позивача щодо стягнення з неї витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5500 грн, оскільки позивач суму заборгованості нею було сплачено до відкриття провадження, відповідно адвокат окрім подання типового шаблону позовної заяви не вчиняв жодних процесуальних дій, а також позивач не несе жодних фінансових втрат, враховуючи, що подаючи заяву про відмову від позову позивач має право на повернення з бюджету 100 % сплаченого судового збору. На підставі чого позивач просила відмовити у задоволенні такого клопотання у повному обсязі.
27.03.2026 від представника позивача надійшла заява про стягнення понесених судових витрат, відповідно до якої представник позивача просила стягнути з відповідача понесені позивачем витрати на оплату правничої допомоги зважаючи на те, що фактичне виконання зобов'язання відповідачем відбулось лише після звернення позивача до суду, що і обумовило понесення відповідних витрат на правничу допомогу та судовий захист порушеного права позивача.
Суд розглянувши заяву представника позивача про закриття провадження у справі приходить до таких висновків.
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 185 ЦПК України позовна заява повертається у випадках, коли до постановлення ухвали про відкриття провадження у справі від позивача надійшла заява про врегулювання спору або заява про відкликання позовної заяви. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 49 ЦПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог).
Суддя розцінює подану заяву про закриття провадження у справі, як заяву про відкликання позову, адже станом на дату звернення позивача із заявою про закриття провадження у справі, ухвала про відкриття провадження не постановлялась.
Положеннями частини третьої статті 13 ЦПК України передбачено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Враховуючи те, що від позивача до відкриття провадження у справі надійшла заява про повернення позовної заяви позовну заяву за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором слід повернути позивачу.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд дійшов наступного висновку.
Згідно з ч. 2 ст. 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно положень статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно п. 2 ч. 1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.
Відповідно до платіжної інструкції № 23629191 від 03.03.2026 при пред'явленні позову до суду позивачем були понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662,40 грн.
Враховуючи те, що від позивача до відкриття провадження у справі надійшла заява, яку суд розцінює як заяву про повернення позовної заяви, це є підставою для повернення позивачу суми сплаченого судового збору в повному обсязі, в розмірі 2662,40 грн.
Крім того, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до положень статті 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов'язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Згідно ч.1, ч.4, ч.5 статті 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч.3 та ч.5 ст.142 ЦПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.
Представником позивача в позовній заяві заявлено вимогу про відшкодування відповідачем витрат на правничу допомогу адвоката в розмірі 5500,00 гривень.
На підтвердження витрат на правничу допомогу адвоката в розмірі 5500,00 гривень представником позивача було надано: договір про надання правової допомоги від 01.02.2026, акт надання послуг на підтвердження факту надання правової допомоги від 16.02.2026, детальний опис виконаних робіт та копію додаткової угоди.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити в зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"). Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю.
Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у цій справі, суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру.
За таких обставин, керуючись принципом справедливості, суд вважає за доцільне стягнути з відповідача на користь ТОВ «Фінансова компанія «Позика» суму понесених витрат на правничу допомогу адвоката частково, в розмірі 3000,00 гривень, що відповідатиме вимогам розумності та співмірності.
Керуючись ст.ст.4, 13, 133, 142, 206, 255, 256, 259, 260 ЦПК України, ст.ст. 5,7 Закону України «Про судовий збір», Суд
Заяву задовольнити частково.
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - повернути позивачу.
Стягнути ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «ПОЗИКА» суму понесених витрат на правничу допомогу адвоката в розмірі 3000 грн.
Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області повернути з державного бюджету України ТОВ «Фінансова компанія «ПОЗИКА» кошти в сумі 2662,40 судового збору відповідно до платіжної інструкції № 23629191 від 03.03.2026.
Повернення сплаченої суми судового збору необхідно здійснити в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.
Роз'яснити заявнику, що повернення судового збору проводиться фінансовим органом за особистою заявою про повернення судового збору із зазначенням реквізитів рахунку отримувача коштів, оригіналом квитанції, що підтверджує сплату судового збору до бюджету.
Ухвала суду набирає законної сили в прядку, визначеному ст. 261 ЦПК України.
Ухвала суду може бути оскаржена протягом 15 днів з дня її проголошення до Вінницького апеляційного суду.
Суддя Андрій ЗАЯРНИЙ