печерський районний суд міста києва
757/51937/25-к
1-кс-9772/26
02 квітня 2026 року
Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Печерського районного суду м. Києва скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на бездіяльність уповноважених осіб Головного слідчого управління Національної поліції України, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні № 12025000000002014 від 10.07.2025,
У провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва надійшла скарга адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на бездіяльність уповноважених осіб Головного слідчого управління Національної поліції України у кримінальному провадженні № 12025000000002014 від 10.07.2025, яка полягає у неповерненні майна вилученого під час проведення обшуків, а саме: кошти в сумі 2408 доларів США; мобільний телефон марки IPhone 12 Pro Max модель MGCF3LL/A ІМІЕ-1: НОМЕР_1 ; ІМІЕ-2: НОМЕР_2 сім карта НОМЕР_3 ; мобільний телефон марки IPhone 16 Pro Мах модель MYWV3HX/A ІМІЕ-1: НОМЕР_4 ; ІМІЕ-2: НОМЕР_5 сім карта НОМЕР_6 мобільний телефон марки IPhone модель невідома ІМІЕ-не встановлено без сім карти; мобільний телефон марки «Самсунг» модель невідома ІМІЕ- не встановлено, без сім карти.
В обґрунтування доводів та вимог скарги зазначено, що 30.01.2025 було проведено обшуки квартир за адресою АДРЕСА_1 на підставі ухвал слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 25.01.2025 у справах № 757/2650/25-к, 757/2643/25-к та 08.07.2025 за адресою АДРЕСА_2 на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 25.06.2025 у справі № 757/30055/25-к, під час виконання яких вилучено майно, на яке до цього часу не накладено арешт та яке непричетне до даного кримінального провадження, а відтак вилучене майно має статус тимчасово вилученого та відповідно підлягає поверненню його законному володільцю.
У судове засідання особа, яка подала скаргу, не з'явилася, про розгляд провадження повідомлена належним чином, подала до суду заяву про розгляд скарги у її відсутності, вимоги скарги підтримує, просить задовольнити.
У судове засідання слідчий/прокурор не з'явився, про час та місце розгляду скарги повідомлений належним чином. Старший слідчий в ОВС ГСУ НП України ОСОБА_6 подав до суду письмові заперечення.
Згідно з частиною четвертою статті 107 КПК України фіксація за допомогою технічних засобів під час розгляду скарги слідчим суддею не здійснювалась.
Частиною третьою статті 306 КПК України передбачено, що відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
Статтею 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до положень статті 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, слідчий суддя визнав можливим прийняти рішення по суті скарги у відсутності осіб, які не з'явились, на підставі наданих документів.
Вивчивши скаргу, дослідивши матеріали провадження, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов такого висновку.
За своїм змістом подана скарга направлена на повернення вилученого майна, у ході проведеного обшуку, через призму оскарження бездіяльності слідчого/прокурора.
Слідчим суддею встановлено, що слідчими Головного слідчого управління Національної поліції України здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025000000002014 від 10.07.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111-2, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 409 КК України, матеріали якого виділені з кримінального провадження № 12025000000000466 від 04.02.2025, відкритого за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111-2, ч. 2 ст. 307, ч. 4 ст. 409 КК України.
В межах виконання ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 25.06.2025 у справі № 757/30055/25-к, 08.07.2025 проведено обшук за адресою: АДРЕСА_2 за місцем проживання ОСОБА_4 в ході якого серед іншого вилучено: мобільний телефон марки Apple iPhone 12 Pro МАХ з номером НОМЕР_3 , під чохлом знаходиться сім-карта з надписом «LEBARA» серійний номер НОМЕР_7 ; мобільний телефон марки Apple iPhone 16 Pro МАХ з номером НОМЕР_6 ; мобільний телефон марки Apple iPhone з сім-картою з серійним номером НОМЕР_8 ; мобільний телефон марки Samsung без сім-карти, які мають суттєве значення для встановлення об'єктивної істини у кримінальному провадженні. Крім того, за результатами проведення оглядів вказаних предметів, виникла необхідність у додаткових оглядах вилучених об'єктів, оскільки на них міститься інформація, що має доказове значення у кримінальному провадженні.
Одночасно з цим, у ході огляду вищевказаних мобільних телефонів, виявлено переписки та інформацію, що стосується обставин досудового розслідування кримінального провадження, та яка не підлягає розголошенню, і потребує додаткового вивчення.
Постановою слідчого від 02.08.2025 вилучене майно під час обшуку, відповідно до ухвали Печерського районного суду м. Києва № 757/30055/25-к від 25.06.2025, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.
Відповідно до ухвали Печерського районного суду м. Києва № 757/30055/25-к від 25.06.2025 надано дозвіл на проведення обшуку з метою відшукання та вилучення наступного: документів (у паперовому та електронному вигляді), що містять інформацію про обставини вчинення кримінального правопорушення та організацію підпалів, фінансування терористичних груп, що діють на території України на замовлення спеціальних служб російської федерації; документів щодо надання підприємствам послуг з легалізації доходів отриманих злочинних шляхом, документація щодо передачі грошових коштів та інших ресурсів представникам держави-агресора російської федерації (виписки з банківських рахунків, квитанції про отримання коштів з банківських рахунків, квитанції та виписки щодо переведення та перевезення грошових коштів за кордон тощо); документів щодо ведення фінансово-господарської діяльності підприємств, яким надаються послуги з легалізації доходів отриманих злочинних шляхом та незаконному переведенні грошових коштів в готівку з метою ухилення від сплати податків та передачі готівки представникам держави- агресора російської федерації; документів щодо ведення господарської діяльності підприємств, зареєстрованими на за законами російської федерації на території вказаної держави, до яких входять: ООО "РОСТАГРОСНАБ" ИНН 9726072361, ООО "АГРАРНЬІЕ ТРАДИЦИИ ХЕРСОНЕС" ИНН 9728129510; оптичних дисків, флеш-накопичувачів, комп'ютерної техніки, мобільних телефонів на яких міститься інформація щодо обставин вчинення кримінального правопорушення; банківських карток, щодо яких є підстави вважати, що вони використовувалось в протиправній діяльності; медичної документації, на підставі якої фактично не проходячи лікування у медичних закладах та перебуваючи за кордоном, ОСОБА_7 отримала інвалідність II групи;
Крім того, у кримінальному провадженні № 42024040000000266 від 24.05.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 114-1 КК України, на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/2646/25-к від 22.01.2025, за адресою проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_3 , проведено обшук в ході якого, серед іншого вилучено грошові кошти в сумі 2408 доларів США.
Відповідно до ухвали Печерського районного суду м. Києва № 757/2646/25-к від 29.01.2025 надано дозвіл на проведення обшуку з метою відшукання та вилучення наступного: особистих записів, документів та чорнових записів, блокнотів, зошитів, які містять відомості щодо обставин, які досліджуються в рамках кримінального провадження, а також інших предметів і документів, які мають значення для встановлення істини та можуть мати доказове значення в даному кримінальному провадженні; грошових коштів та цінностей, банківських карток, чекових книжок та іншого майна, які отримано в результаті підготовки, виконання чи готування до виконання здійснення підпалів та знищення майна на замовлення, тощо; документів, які стосуються відкриття банківських рахунків, їхнього обслуговування, операцій платіжних доручень, квитанцій та чеків про оплату товарів та послуг, поповнення та зняття грошових коштів
Відповідно до частини першої статті 234 КПК України обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.
Згідно з положеннями частин 8, 9 статті 236 КПК України особи, у присутності яких здійснюється обшук, при проведенні цієї слідчої (розшукової) дії мають право робити заяви, що підлягають занесенню до протоколу обшуку. Другий примірник протоколу обшуку разом із доданим до нього описом вилучених документів та тимчасово вилучених речей (за наявності) вручається особі, у якої проведено обшук, а в разі її відсутності - повнолітньому членові її сім'ї або його представникові.
Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченим цим Кодексом.
Слідчий суддя, при вирішенні даної скарги, враховує приписи статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Частиною п'ятою статті 9 КПК України передбачено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див., серед інших джерел, рішення у справах «Іммобіліаре Саффі проти Італії» (Immobiliare Saffi v. Italy) [ВП], заява № 22774/93, п. 44, ECHR 1999-V, та «Вістіньш і Препьолкінс проти Латвії» () [ВП], заява № 71243/01, п. 93, від 25.10.2012).
ЄСПЛ наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece) [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22.09.1994, Series А № 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії» (Kushoglu v. Bulgaria), заява № 48191/99, пп. 49-62, від 10.05.2007).
У своєму рішенні від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (Заява № 19336/04) ЄСПЛ також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23.09.1982 у справі «Спорронг та Льон рот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), пп. 69 і 73, Series A № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21.02.1986 у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» (James and Others v. the United Kingdom), п. 50, Series A № 98).
Згідно зі статтею 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржено неповернення тимчасово вилученого майна, згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які слідчий, прокурор зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, володільцем тимчасово вилученого майна.
Відповідно до статті 236 КПК України, вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукування в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
Статтею 169 КПК України передбачено, що тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 171, частиною шостою статті 173 цього Кодексу; у разі скасування арешту.
У судовому засіданні встановлено, що майно, вилучене відповідно до протоколів обшуків за вищезазначеними адресами, на поверненні якого наполягають володільці, підпадають під критерії, визначені ухвалами слідчих суддів Печерського районного суду м. Києва, на підставі яких працівниками органу досудового розслідування проведено слідчу дію - обшук.
Відтак вилучене майно не є тимчасово вилученим майном, а тому не може застосовуватися порядок, передбачений пунктом 3 частини першої статті 169 КПК України та процедура за частиною п'ятою статті 171, частиною шостою статті 173 цього Кодексу.
За вказаних обставин, під час судового розгляду даної скарги, за наданими матеріали, встановлено, що втручання органу досудового розслідування у право власності ОСОБА_4 та ОСОБА_5 обумовлене законними критеріями, тобто з дотриманням відповідних положень національного законодавства та відповідності верховенства права. Також, слідчим суддею встановлено, що в даний час забезпечується «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , відповідно існує пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються органом досудового розслідування, та метою, яку прагнуть досягти.
На підставі викладеного, враховуючи ту обставину, що однією з засад кримінального провадження є принцип змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, та принципу диспозитивності кримінального провадження відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом, слідчий суддя дійшов висновку про безпідставність вимог скарги, а відтак у задоволенні скарги слід відмовити.
Керуючись статтями 7, 9, 16, 22, 26, 100, 107, 169, 170, 234, 236, 303, 305-307, 309 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя
У задоволенні скарги відмовити.
Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1