Справа № 240/20218/25
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Окис Тетяна Олександрівна
Суддя-доповідач - Граб Л.С.
15 квітня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Граб Л.С.
суддів: Сторчака В. Ю. Матохнюка Д.Б. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області, за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області, за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, в якому просила:
-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області від 25 квітня 2025 року №0082190708.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 28.11.2025 позов задоволено:
-визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області від 25 квітня 2025 року №0082190708.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що у період з 18 по 27 березня 2025 року посадовими особами податкового органу проведено фактичну перевірку магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , де здійснює торгівельну діяльність ФОП ОСОБА_1 .
Перевірка здійснювалась на підставі наказу ГУ ДПС у м. Києві від 15 лютого 2025 року №1340-п та направлень на фактичну перевірку від 12 березня 2025 року № 7105/26-15-07-07-01, № 7107/26-15-07-07-03.
За результатами проведеної фактичної перевірки 27 березня 2025 року складено акт № 26717/26/15/07/2482308885, в якому зафіксовано порушення вимог:
- пунктів 1, 2 статті 3 Закону України «Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06 липня 1995 року №265/95-ВР із змінами та доповненнями.
Також за змістом вказаного акту, під час проведення 18 березня 2025 року контрольно-розрахункової операції в магазині «Nowodvorski lighting», де здійснює роздрібну торгівлю позивач, було придбано підвісний світильник Nowodvorski circolo за ціною 30305,60 грн та люстру Nowodvorski vetro за ціною 14530,40 грн, всього на суму 44836,00 грн. Однак продавець господарської одиниці не провела вище зазначену операцію через РРО/ПРРО та не видала розрахунковий документ при продажі товарів на загальну суму 44836,00 грн. Також у ході проведення перевірки встановлено, що ФОП ОСОБА_1 у період з 01 травня 2024 року по березень 2025 року не застосовувала РРО/ПРРО та не видавала розрахункові документи при продажу товарів через мережу інтернет на загальну суму 817305,84 грн.
Згідно акта відмови від підпису акта фактичної перевірки та отримання одного примірника від 27 березня 2025 року №3049/26-15-07-07-00-17 керівник або особа, що його заміщує, відмовився від підписання акта фактичної перевірки та отримання другого примірника.
17 квітня 2025 року позивачем, засобами поштового зв'язку поданозаперечення на акт перевірки, який надійшов до ГУ ДПС у м. Києві 21 квітня 2025 року.
07 травня 2025 року позивач засобами поштового зв'язку отримала податкове повідомлення - рішення ГУ ДПС у Житомирській області від 25 квітня 2025 року №0082190708, яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 419861, 62 грн.
14 травня 2025 року позивача отримала лист ГУ ДПС у м. Києві від 02 травня 2025 року №446/6/26/15/07/2482308885, у якому зазначено, що заперечення на акт фактичної перевірки залишені без розгляду, оскільки останнім днем подачі було 18 квітня 2025 року, а заперечення засобами поштового зв'язку надійшли до ГУ ДПС у м. Києві 21 квітня 2025 року.
Не погодившись з поданим податковим повідомленням - рішенням позивач звернулася до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.
Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в постанові від 20.02.2020 у справі №826/17123/18 сформулювала правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.
У постанові від 28.09.2022 у справі № 160/2552/21 Верховний Суд зауважив, що ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків і, на противагу йому, принцип формального порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення.
Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.
Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 16.02.2016 у справі №826/12651/14, від 27.01.2015 у справі №21-425а14 та у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17.01.2018 у справі №1570/7146/12, від 24.10.2018 у справі №808/1746/15 та від 04.02.2019 у справі №807/242/14.
Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
За змістом підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Статтею 80 ПК України визначені підстави для призначення фактичної перевірки, порядок її проведення та оформлення результатів. Також встановлено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Підстави проведення фактичної перевірки регламентовано статтею 80 ПК України, відповідно до пункту 80.2 якої фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема:
- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК).
Як зазначено у пункті 86.1 статті 86 ПК України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
В свою чергу, пункт 86.7 статті 86 ПК України передбачає, що у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом'якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).
Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід'ємною частиною матеріалів перевірки.
У підпункті 86.7.1 ПК України закріплено, що заперечення до акта перевірки та/або додаткові документи і пояснення, у разі їх подання платником податку у визначеному цим пунктом порядку (далі - матеріали перевірки), розглядаються комісією такого контролюючого органу з питань розгляду заперечень та пояснень до актів перевірок (далі - комісія з питань розгляду заперечень), яка є постійно діючим колегіальним органом контролюючого органу. Склад комісії та порядок її роботи затверджуються наказом керівника контролюючого органу. Розгляд матеріалів перевірки здійснюється комісією з питань розгляду заперечень контролюючого органу протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів і пояснень відповідно до цього пункту (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у запереченнях, додаткових документах та поясненнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
За правилами підпункту 86.7.2 пункту 86.7 статті 86 ПК України у разі отримання від платника податків у визначеному цим пунктом порядку заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів і пояснень контролюючий орган зобов'язаний повідомити платника податків про дату, час та місце/спосіб розгляду матеріалів перевірки, у тому числі в режимі відеоконференції. Таке повідомлення надсилається платнику податків протягом двох робочих днів з дня отримання від нього заперечень та/або додаткових документів і пояснень, але не пізніше ніж за чотири робочі дні до дня їх розгляду. Інформація (повідомлення) про розгляд контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, матеріалів перевірки в режимі відеоконференції надсилається платнику податків в електронному вигляді в електронний кабінет.
Платник податків має право брати участь у розгляді матеріалів перевірки особисто або через свого представника, у тому числі в режимі відеоконференції, про що зазначає у поданих запереченнях. Безпосередньо під час розгляду матеріалів перевірки платник податків має право надавати письмові (крім випадків розгляду матеріалів перевірки у режимі відеоконференції) та/або усні пояснення з приводу предмета розгляду (підпункт 86.7.3 пункту 86.7 статті 86 ПК України).
У підпункті 86.7.4 пункту 86.7 статті 86 ПК України деталізовано питання, які підлягають вирішенню під час розгляду матеріалів перевірки комісією з питань розгляду заперечень, та передбачено, що за результатами розгляду матеріалів перевірки комісія з розгляду заперечень приймає висновок, що є невід'ємною частиною матеріалів перевірки.
Відповідно до підпункту 86.7.5 названого пункту податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу на підставі висновку комісії контролюючого органу з питань розгляду заперечень протягом п'яти робочих днів, наступних за днем прийняття такого висновку комісією і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків, у порядку, визначеному підпунктом 86.7.1 цього пункту.
Згідно з пунктом 86.8 статті 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається в порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом п'ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки, та надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
За наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та додаткових документів і пояснень, зокрема документів, що підтверджують відсутність вини, наявність пом'якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, поданих у порядку, встановленому цією статтею, податкове повідомлення-рішення приймається в порядку та строки, визначені пунктом 86.7 цієї статті.
Про можливість надання контролюючому органу додаткових документів після закінчення перевірки вказують і положення пунктів 44.6 та 44.7 статті 44 ПК України.
Так, пункт 44.6 статті 44 ПК України передбачає, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу, платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Верховний Суд неодноразово аналізував зазначені норми податкового законодавства (зокрема у постановах від 24 квітня 2025 року у справі № 300/1388/24, від 24 грудня 2024 року у справі №640/20970/22, від 28 березня 2023 року у справі № 810/3270/16, від 27 червня 2019 року у справі № 806/343/17) та дійшов висновку, що закріпленому у пункті 86.7 статті 86 ПК України праву платника податків подати до контролюючого органу заперечення на акт перевірки кореспондує визначений цією ж нормою обов'язок контролюючого органу розглянути такі заперечення, надавши платнику податків відповідь, та врахувати результати розгляду заперечень при прийнятті рішення про визначення грошових зобов'язань. У постанові від 20 листопада 2018 року у справі №826/285/15 Верховний Суд вказав, що зміст пункту 86.7 статті 86 ПК України дає підстави для висновку про те, що при прийнятті податкового повідомлення - рішення податковим органом повинні враховуватися не лише висновки акта перевірки, а й результати розгляду заперечень платника податків на такий акт як його невід'ємної частини.
Судом першої інстанції встановлено, що посадовими особами ГУ ДПС у м.Києві проведено фактичну перевірку магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , де здійснює торгівельну діяльність ФОП ОСОБА_1 , за результатами якої складено акт від 28 березня 2025 року №26717/26/15/07/2482308885.
Зазначений акт надіслано контролюючим органом позивачу засобами поштового зв'язку та отримано останнім 05 квітня 2025 року.
Таким чином, останнім робочим днем на подання заперечення до акту для позивача було 18 квітня 2025 року.
При цьому, матеріалами справи підтверджується, що заперечення до акта перевірки ФОП ОСОБА_1 подано з описом вкладення на відділення поштового зв'язку 17 квітня 2025 року, про що свідчить відбиток печатки Укрпошти на описі вкладення до цінного листа та накладною №00306600612796 від 17 квітня 2025 року.
Отже, як обґрунтовано вказав суд першої інстанції, зважаючи на те, що заперечення на акт перевірки позивачем було своєчасно направлено до контролюючого органу, в передостанній (дев'ятий) робочий день строку на подання таких заперечень, відповідно, висновки контролюючого органу щодо їх порушення є помилковими та безпідставними, а заперечення мали бути розглянуті контролюючим органом у відповідності до вимог статті 86 ПК України.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що податкове повідомлення - рішення, з приводу правомірності якого виник спір, прийнято без розгляду у встановлений законом строк заперечень платника податків на акт перевірки та з порушенням його права брати участь у розгляді заперечень, тобто з порушенням норм пункту 86.7 статті 86 ПК України, які мають характер істотних порушень прав платника, а тому не можуть не впливати на оцінку правомірності цього податкового повідомлення-рішення.
Вказане дає підстави для висновку, що податкове повідомлення-рішення, з приводу правомірності якого виник спір, не відповідає вимогам частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки прийняте без урахування усіх обставин, що мають значення для його рішення та без урахування права позивача (можливості) реалізувати свої права, передбачені пунктом 86.7 статті 86 ПК України, зокрема на участь у процесі прийняття рішення. Відтак, оскаржуване податкове повідомлення - рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Верховний Суд, зокрема, у постановах від 15 січня 2019 року у справі №826/3576/15, від 24 лютого 2022 року у справі № 560/8920/20, від 12 липня 2023 року у справі №200/4704/21, від 24 грудня 2024 року у справі №640/20970/22, від 24 квітня 2025 року у справі № 300/1388/24 та від 29 липня 2025 року у справі №320/1303/23 також вказував про наведений процесуальний наслідок недотримання вимог пункту 86.7 статті 86 ПК України.
Враховуючи сталу правову позицію Верховного Суду сформовану в аналогічних справах та встановлені у цій справі обставини недотримання відповідачем вимог пункту 86.7 статті 86 ПК України в частині розгляду своєчасно поданих позивачем заперечень на акт перевірки, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до підставного висновку, що такі порушення є достатньою та самостійною підставою для визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення може бути різною в залежності від характеру рішення.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Граб Л.С.
Судді Сторчак В. Ю. Матохнюк Д.Б.