ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/238/25
провадження № 3/753/182/26
"09" квітня 2026 р. суддя Дарницького районного суду м. Києва Коляденко П.Л., розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Береза Шосткінського району Сумської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення правопорушень, передбачених ст. ст. 124, 122-4 КУпАП, -
ОСОБА_1 , 18.12.2024 року о 19 год. 50 хв., рухаючись по вул. Олійника, 15, у м. Києві, керуючи транспортним засобом «Hyundai», н.з. НОМЕР_1 , в порушення вимог п.п.2.10 а, 10.9 Правил дорожнього руху, під час руху заднім ходом, не переконався, що це буде безпечним, не звернувся за допомогою до сторонніх осіб, в результаті чого стався наїзд на велосипед, що призвело до механічних пошкоджень, після чого місце ДПТ залишив, чим вчинив правопорушення, передбачені відповідальність за ст.ст. 124, 122-4 КУпАП.
До суду особа, що притягається до адміністративної відповідальності, будучи повідомленою про день, час та місце розгляду справи, згідно положень ст. ст. 268, 277-2 КУпАП, не з'явилася, про причини неявки не повідомила. Враховуючи вище зазначені правові норми, беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Також, право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, зокрема, за статтею 124, 122-4 КУпАП, на особисту участь у розгляді її справи чи участь її адвоката, встановлене частиною першою статті 268 КУпАП, не є абсолютним. Законом визначено випадки, коли справа не може розглядатися за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, однак розгляд даної справи не належить до цих випадків.
Крім того, відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні «Смірнов проти України» (2005 р.), у силу вимог параграфу 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, у першу чергу, на відповідні державні судові органи.
При цьому справа не є складною ні в правовому, ні у фактичному аспекті.
Крім того, клопотань про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, в тому числі із використанням власних технічних засобів, до суду не надходило.
Враховуючи викладене, з метою дотримання вимоги розумного строку відповідно до статті 6 параграфа 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вважаю можливим розглядати справу на підставі доказів, наявних в матеріалах справи.
Дослідивши матеріали справи, у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходжу до наступних висновків.
Статтями 251, 280 КУпАП визначено фактичні дані, обставини на основі яких, у визначеному законом порядку, орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.
Допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_2 пояснила, що 18.12.2024 року о 19 год. 50 хв., повертаючись додому з роботи разом із товаришем ОСОБА_3 на велосипедах, побачила, як їм на зустріч їде автомобіль. Не зупиняючись, не надаючи їм перевагу у русі та можливості проїхати першими вузькою вулицею, автомобіль прижав їх до бордюру, зачепивши збоку ОСОБА_3 , який їхав попереду неї. Після чого, водій вийшов з автомобіля, був агресивно налаштований, почав словесну перепалку. В цей час вона поставила свій велосипед позаду автомобіля. ОСОБА_3 повідомив, що викликає поліцію. Водій сів в автомобіль та рушив заднім ходом, наїхавши на велосипед. Потім водій вийшов, відкинув пошкоджений велосипед та продовживши рух заднім ходом поїхав у двори, ймовірно не знаючи, що там тупик. Через недовгий час водій виїхав з двору та, незважаючи на те, що вона стояла попереду автомобіля, продовжив рух, майже не збивши її, та з місця події зник, не дочекавшись поліцію.
Аналогічні пояснення були дані ОСОБА_2 в ході оформлення пригоди.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_3 пояснив, що 18.12.2024 року о 19 год. 50 хв., повертаючись з роботи, він та ОСОБА_4 їхали на велосипедах по вузькій вулиці, на зустріч їм рухався автомобіль, не маючи наміру поступатися їм дорогою, хоча мав це зробити, оскільки вони мали пріоритет у русі. Під'їхавши ближче, автомобіль прижав його, ОСОБА_3 , таким чином, що він притулився ногою до бордюру, при цьому машиною зачепив лікоть. Після чого водій вийшов з автомобіля, був агресивно налаштований, почав словесно ображати та погрожувати. Він, ОСОБА_3 , сказав, що викликає поліцію, на що водій відреагував зухвало, повернувшись до автомобіля, рушив заднім ходом та наїхав на велосипед ОСОБА_5 , який стояв позаду автомобіля. Водій вийшов, відкинув велосипед та продовжив рух заднім ходом. Через деякий час водій виїхав з двору та покинув місце пригоди, незважаючи на те, що ОСОБА_5 стояла попереду автомобіля. Дочекавшись приїзду поліції він та ОСОБА_5 дали свої пояснення.
Як вбачається з письмових пояснень ОСОБА_1 , наявних у матеріалах справи, він, 18.12.2024 року о 19 год. 50 хв., рухаючись по вул. Олійника в м. Києві зупинився для безпечного роз'їзду з велосипедистами на вузькій частині дороги. В цей час, велосипедист, проїжджаючи повз, показав, що йому мало місця та почав бити ліктем по дзеркалу і вікнам автомобіля. Він, ОСОБА_1 , вийшов з автомобіля для бесіди з велосипедистом, яка результатів не дала. Потім він сів у авто і збирався вже їхати, але дорогу йому перегородив велосипедист, а жінка, яка була разом з ним, поставила свій велосипед позаду авто. Після чого, ОСОБА_1 знову вийшов з автомобіля, прибрав велосипед з дороги та поїхав. Повідомив, що на його автомобілі відсутні будь-які механічні пошкодження.
Аналогічні пояснення були дані свідком і під час оформлення протоколу.
Як вбачається зі схеми дорожньо-транспортної пригоди, яка складена уповноваженою особою та враховуючи той факт, що ОСОБА_1 залишив місце пригоди, підписана лише водієм велосипеда - ОСОБА_2 , не містить будь-яких зауважень, велосипед має пошкодження перемикача швидкості, правої педалі «шатун», «півень», заднього диску і камери, кріплення заднього колеса, правої ручки керма.
З огляду на викладене, вважаю, що саме пояснення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є логічними, послідовними, та такими, що повністю узгоджуються із об'єктивними даними схеми місця ДТП.
Таким чином приходжу до висновку про те, що твердження ОСОБА_1 про відсутність його вини спростовуються сукупністю вказаних вище доказів, а невизнання вини з боку останнього є позицією захисту, обраною з метою ввести суд в оману та уникнути відповідальності за скоєне.
З урахуванням наведеного вважаю, що винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. ст. 124, 122-4КУпАП за обставин, встановлених у постанові, підтверджена в повному обсязі.
Разом з тим, оскільки на час розгляду справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, строки накладення адміністративного стягнення, передбачені ст. 38 КУпАП, закінчились, провадження по справі підлягає закриттю.
Враховуючи те, що адміністративне стягнення не накладається, підстав для стягнення судового збору на підставі п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» та ст. 40-1 КУпАП не вбачається.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 124, 122-4, 247 п. 1, 283-285 КУпАП, ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суддя, -
Провадження у справі відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень, передбачених ст. ст. 124, 122-4 КУпАП - закрити, у зв'язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
Посвідчення водія - не вилучалось.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва.
Суддя