707/486/26
2/707/741/26
13 квітня 2026 року м.Черкаси
Черкаський районний суд Черкаської області у складі:
головуючого судді Морозова В.В.
за участю секретаря судового засідання Швидкої І.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -
ОСОБА_1 - через свого предтавника адвоката Гармаш Н.М. звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , у якій просить суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі заяви і до досягнення дитиною повноліття, а також стягнути з відповідача 6000 грн 00 коп. витрат на правову допомогу.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 11 жовтня 2003 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено шлюб, про що виконавчим комітетом Руськополянської сільської ради Черкаського району Черкаської області складено відповідний актовий запис за № 37 та видано свідоцтво про одруження НОМЕР_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася дочка - ОСОБА_4 , про що Руськополянською сільською радою Черкаського району Черкаської області складено відповідний актовий запис за № 92 від 15 жовтня 2008 року та видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 .
Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 19 квітня 2011 року (справа № 2-664/2011) шлюб між позивачкою та відповідачем розірвано. Після розірвання шлюбу і позивачка і відповідач рівноцінно утримували спільну дочку. В даний час дочка проживає з матір'ю та відповідно знаходиться на повному утриманні матері. З грудня 2025 року відповідач відмовився брати участь грошовому забезпеченні дочки. Відповідач ухиляється від своїх прямих обов'язків. За наявною у позивачки інформацією, відповідач інших осіб на утриманні не має, є працездатним, його стан здоров'я дозволяє працювати і він працевлаштований, а тому вважає, що він може сплачувати аліменти на утримання спільної з позивачем дитини. Через те, що батько належним чином не дбає про дочку та не надає достатніх коштів на її утримання, - є необхідність стягувати аліменти у примусовому порядку.
Сторони в судове засідання не викликались відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, проте в ухвалі про відкриття провадження від 05.03.2026 року відповідачу був наданий строк в 15 днів з дня отримання даної ухвали суду, на подачу відзиву на позовну заяву.
Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення розгляду справи.
Відповідачем 03.04.2026 року подано до суду клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням суду у цивільній справі №707/760/26 за його позовом до ОСОБА_1 про оспорювання актового запису про батьківство, яке ухвалою суду від 13.04.2026 року залишено без задоволення. У вказаному клопотанні відповідач вказував, що у позові ОСОБА_1 слід відмовити у зв'язку із перебуванням вказаної вище справи на розгляді суду.
Дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 15.10.2008 року та цифровою копією документу від 06.02.2026 року, а саме витягом з порталу "Дія" щодо актового запису про народження ОСОБА_3 № 92 від 15.10.2008 року, який вчинено виконавчим комітетом Руськополянської сільської ради Черкаського району Черкаської області.
ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває на утриманні позивача ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 та зареєстрована з нею за однією адресою по АДРЕСА_1 , що підтверджується копією довідки № 1790394-2025 від 13.06.2025 року про внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру та копією витягу з Реєстру територіальної громади № 2026/0014756031 від 03.02.2026 року, а тому відповідно до ст. 180 СК України ОСОБА_2 зобов'язаний утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Суд критично оцінює аргумент відповідача щодо батьківства, оскільки будь-які відмови навіть у позовах про стягнення аліментів на утримання дитини без наявності такого, що набрало законної сили, рішення суду щодо батьківства стосовно дитини, являтиме собою не врахування інтересів дитини та її права на забезпечення належного та достатнього рівня життя, який корелюється з відповідним обов'язком батька (постанова Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 234/10082/18).
Аналогічний підхід визначений в практиці ЄСПЛ, зокрема в справі «М.С. проти України» від 11.07.2017 (заява № 2091/13), в якій формалізовано, що сучасний підхід до вирішення сімейних спорів за участі дитини передбачає, що регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Згідно частини другої статті 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 3 ст. 51 Конституції України).
У відповідності до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.
Як передбачено ч.ч. 1,2 ст. 27 Конвенції ООН «Про права дитини» від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789X11 (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Розмір аліментів, які позивач просить стягнути з відповідача, відповідає вимогам п. 2 ч. 1 ст. 182 СК України щодо розміру аліментів.
Відповідно до ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.
Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Позивач при подачі позову була звільнена від сплати судового збору на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 ЗУ "Про судовий збір", тому судовий збір у розмірі 1064 грн 96 коп. оскільки позивач зверталась до суду через систему "Електронний суд", слід стягнути з відповідача на користь держави.
Відповідно до ст. 430 ЦПК України суд визначає, що рішення в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача на її користь витрат на правову допомогу у розмірі 6000 грн 00 коп. суд зазначає наступне.
За змістом частин першої - шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України закріплено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем надано до суду копію договору про надання правової допомоги від 06.02.2026 року №05, який укладено між позивачем та адвокатом Гармаш Н.М., копію ордеру, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, копію платіжної інструкції № @2PL637137 від 06.02.2026 року на суму 6000,00 з якого вбачається, що позивачем сплачено 6000,00 грн ФОП ОСОБА_5 згідно договору про надання правової допомоги від 06.02.2026 року №05.
Матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг адвоката та понесення витрат на правову допомогу.
Разом з тим, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 01 серпня 2019 року в справі № 915/237/18, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.
Так, у рішеннях ЄСПЛ від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ «Лавентс проти Латвії» (пункт 154) від 28 листопада 2002 року вказано, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і супроводжуються необхідними документами на їх підтвердження.
Отже, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що в даній конкретній справі наявні підстави для стягнення із відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу, проте у зменшеному до 3000 грн 00 коп. розмірі, що є співмірним зі складністю справи, ціною позову, наданим адвокатом обсягом послуг, відповідає критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру.
Керуючись ст.ст. 180, 182 СК України, ст.ст. 141, 263-265, 279, 430 ЦПК України, суд,-
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини від усіх видів його доходу (заробітку), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 10.02.2026 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 1064 грн 96 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 3000 грн 00 коп.
Рішення допустити до негайного виконання в межах суми платежу за один місяць.
Ознайомитись з повним текстом судового рішення, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.
Апеляційні скарги на рішення можуть бути подані протягом 30 днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Сторони:
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ).
Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 .
Суддя: В. В. Морозов