Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/10126/25
Номер провадження2/711/289/26
15 квітня 2025 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі головуючого судді Демчика Р.В., секретаря судового засідання Кобилки Є.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,-
встановив:
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02.03.2026 року задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя. Визнано за ОСОБА_1 право власності на частину квартири АДРЕСА_1 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 4736,50 грн. судового збору.
10.03.2026 року до суду надійшла заява представника позивача адвоката Єсика В.О. в якій він просить вирішити питання про стягнення з відповідача на користь позивача витрати на надання правничої допомоги в сумі 32 000 року
Представник позивача в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Відповідачі в судове засідання не з'явилися.
Дослідивши матеріали справи суд приходить до наступного.
Згідно п. 3 ч. 1, ч. 2, 3, 5 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.
Відповідно до ч.3 ст.259 ЦПК України суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Так, у позовній заяві представник позивача вказує, що орієнтовний попередній розрахунок витрат на професійну правничу допомогу у цій справі складає близько 40 000 грн.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч.3 ст. ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Суд, вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, зобов'язаний врахувати подані стороною у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України, докази, надати їм належну оцінку і лише після цього прийняти відповідне судове рішення з цього питання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15).
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та таке ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування (правовий висновок, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16).
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу під час розгляду даної справи, представником позивача надано ордер серії СА № 1112368 від 08.02.2025 року на надання правничої допомоги адвокатом Єсиком В.О., виданий адвокатом, що здійснює адвокатську діяльність індивідуально, договір №06/02/25 про надання правничої (правової допомоги) від 06.02.2025 року. укладений між адвокатом Єсиком В.О. та ОСОБА_1 .
Відповідно до п.1.1 договору Адвокат зобов'язується надати правову допомо, в тому числі, за окремим дорученням Клієнта. Факт надання послуг в цілому, або окремо оформляється відповідним актом, який підписується Сторонами.
Відповідно до п.1.2. договору Адвокат приймає на себе обов'язки вчиняти дії по представництву інтересів Клієнта у всіх без винятку підприємствах, установах, організаціях на території України, в правоохоронних органах, в судах всіх інстанцій та складання процесуальних документів.
Пунктами 4.1. та 4.2. договору передбачено, що правнича допомога надається безоплатно. В разі необхідності, гонорар визначається сторонами у додаткових угодах до даного договору.
Додатковою угодою від 17.10.2025 року сторони погодили об'єм окремих послуг згідно договору №06/02/25 від 06.02.2025 року: підготовка, оформлення та подання позовної заяви про поділ майна подружжя; участь адвоката у судових засіданнях ( в т.ч. в режимі відеоконференції). Сторони погодили фіксовану вартість наданих послуг адвоката, а саме: підготовка, оформлення та подання позовної заяви про поділ майна подружжя - 20 000 грн; участь адвоката у судових засіданнях ( в т.ч. в режимі відеоконференції) з урахуванням прибуття до суду та очікування судового засідання становить 4 000 грн. - за одне судове засідання, незалежно від його тривалості.
У частинах четвертій-шостій статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що за результатами аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
У додатковій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.02.2022 у справі № 925/1545/20 вказано, що при розподілі судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
Суд враховує, що витрати за надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, наприклад у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.
Приймаючи рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує також позицію Верховного суду, який неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
Отже, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, значення спору для сторони, витрачений адвокатом час, та є неспівмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (аналогічні висновки наведені у постановах Верховного Суду від 02.10.2019 № 211/3113/16-ц, від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18, від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19, від 06.11.2020 у справі № 760/11145/18, від 12.05.2021 у справі № 873/79/20 та від 23.01.2023 у справі № 755/2587/17).
З акту приймання-передачі послуг від 03.03.2026 року до Договору про надання правничої (правової) допомоги вбачається, що Адвокат згідно договору про надання правової допомоги №06/02/2025 від 06.02.2025 року у цивільній справі №711/10126/25 надав, а Клієнт прийняв наступні послуги: підготовка, оформлення та подання позовної заяви про поділ майна подружжя- 20 000 грн; участь адвоката у судових засіданнях (в т.ч. в режимі відеоконференції) з урахуванням прибуття до суду та очікування судового засідання - 12 000 грн. (3 засідання* 4000 грн.). загальна вартість наданих послуг становить 32 000 грн.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що такі послуги підготовка, оформлення та подання позовної заяви про поділ майна подружжя фактично є однією послугою - подання позовної заяви про поділ майна подружжя. Крім цього суд приймає до уваги що судова практика з цього питання є сталою, а виготовлення позовної заяви не потребує значних затрат та витрати великої кількості часу.
В даному випадку, враховуючи незначну складність справи, характер виконаної адвокатом роботи, критерій реальності та розумності розміру адвокатських витрат, суд вважає за можливе заяву адвоката Єсика В.О. про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на надання професійної правничої допомоги в сумі 5000 грн.
Керуючись ст. ст. 141, 270, 280-282 ЦПК України, суд,-
ухвалив:
Заяву задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати, пов'язані з наданням правничої допомоги в сумі 5000 грн.
Додаткове заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.
Додаткове рішення може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Головуючий: Р. В. Демчик