Справа № 711/2739/26
Номер провадження 3/711/749/26
14 квітня 2026 року м. Черкаси
Суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси Комплєктова Т.О., розглянувши матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції (протокол серії ВАД № 123610), про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого та мешканця АДРЕСА_1 , не працюючого, являється особою з інвалідністю ІІІ групи, ІПН в матеріалах справи відсутній,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-8 КУпАП,-
16.03.2026 о 23 год. 00 хв. ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою АДРЕСА_1 , порушив терміновий заборонний припис стосовно кривдника серії АА № 494708 від 15.03.2026, а саме на заборону перебування в місці проживання потерпілої особи та заборону в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою ОСОБА_2 , а саме повернувся до місця проживання останньої та контактував з нею, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 173-8 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 винним себе не визнав та пояснив, що 16.03.2026 прийшов додому, а дружина викликала поліцію і на нього склали протокол за порушення заборонного припису, хоча його не було. 15.03.2026 дружина викликала поліцію за домашнє насильство, але насправді він захищався, застосував до неї силу, щоб вона його не побила, тому він силою витягнув її в коридор. Прихали працівники поліції, провели з ними окремо бесіду, вони знаходились в різних кімнатах і він залишився ночувати вдома. Працівники поліції склали протокол, він підписав, але вони не казали, що виписали заборонний припис. Він був без окулярів, тому можливо і не побачив, що там заборонний припис, але все, що давали на підпис працівники поліції підписав. 16.03.2026 він прийшов ввечері додому, а дружина викликала поліцію і повідомила, щоб він покинув квартиру. Але квартира це його власність. Працівники поліції приїхали та пояснили, що відповідно до заборонного припису він повинен покинути місце проживання потерпілої особи. 15.03.2026 працівники поліції не попередили, що він повинен покинути квартиру, тому він 15.03.2026 ночував вдома, а 16.03.2026 ввечері теж повернувся додому, порушивши заборонний припис. Жертва домашнього насильства він, а не його дружина, вона б'є його, погрожує, на даний час вони вже розлучилися. Він працює неофіційно, допомагає дітям, сплачує комунальні послуги.
Захисник ОСОБА_1 адвокат Ульянов С.М. просив закрити провадження за малозначністю, оскільки вчинене ОСОБА_1 правопорушення є дрібним, не становить суспільної небезпеки та не заподіяло значної шкоди державі, громадському порядку або правам громадян. ОСОБА_1 являється особою з інвалідністю ІІІ групи, на обліку в КНП «ЧОПНД» не перебуває. Що був заборонний припис він дізнався лише на наступний день і жодним чином не хотів його порушувати. Крім того просив врахувати, що частіше ці заборонні приписи виносяться стосовно потерпілої, оскільки стосовно неї складається більше протоколів за домашнє насильство по відношенню до ОСОБА_1 .
Потерпіла ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що з 2009 року вона проживає за адресою АДРЕСА_1 , у 2011 році у них з'явилися діти, ні вона, ні діти до сих пір не зареєстровані в квартирі, яка належить її чоловікові та батьку дітей ОСОБА_1 . 15.03.2026 ОСОБА_1 приїхав додому і спитав де ділися продукти харчування - риба та гриби, а вона відповіла, що використала їх, готувала їжу дітям, він у відповідь почав її душити. Вона викликала працівників поліції, які порекомендували звернутися до судового експерта та зняти побої., у неї є висновок експерта. Стосовно ОСОБА_1 працівники поліції склали протокол та виписали заборонний припис, він знає, що це таке. В цей день він поїхав ночувати до сестри, а 16.03.2026 о 23.00 год. повернувся, зайшов до квартири і повідомив, що буде тут ночувати, бо має право тут знаходитись. Сварки між ними виникали з 2009 року, але якось вони ладнали, а зараз вона його боїться, тому що він забагато бреше і суперечить сам собі.
Дослідивши письмові матеріали справи та заслухавши ОСОБА_1 , потерпілу ОСОБА_2 , захисника Ульянова С.М., суддя приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративне правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушення, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. При цьому орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст.10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Частиною 1 ст. 173-2 КУпАП передбачено відповідальність за адміністративне правопорушення, склад якого полягає у вчиненні домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, за яке передбачена відповідальність у вигляді штрафу від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк до десяти діб.
Частиною 2 ст. 173-8 КУпАП передбачено відповідальність за адміністративне правопорушення, склад якого полягає у невиконанні термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, за яке передбачена відповідальність у вигляді штрафу від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк до десяти діб.
Відповідно до п.п. 3, 14, 17 ч. 1 ст. 1 Закону України Про запобігання та протидію домашньому насильству домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Відповідно до п.16 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», терміновий заборонний припис стосовно кривдника - спеціальний захід протидії домашньому насильству, що вживається уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України як реагування на факт домашнього насильства та спрямований на негайне припинення домашнього насильства, усунення небезпеки для життя і здоров'я постраждалих осіб та недопущення продовження чи повторного вчинення такого насильства.
Згідно ч. 1,4,5 ст. 25 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», терміновий заборонний припис виноситься кривднику уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України у разі існування безпосередньої загрози життю чи здоров'ю постраждалої особи з метою негайного припинення домашнього насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення.
Терміновий заборонний припис виноситься за заявою постраждалої особи, а також за власною ініціативою працівником уповноваженого підрозділу органів Національної поліції України за результатами оцінки ризиків.
Терміновий заборонний припис виноситься строком до 10 діб.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, підтверджується матеріалами адміністративної справи, а саме: копією термінового заборонного припису стосовно кривдника серії АА № 494708 від 15.03.2026; письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 17.03.2026; письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 17.03.2026; поясненнями наданими ними в судовому засіданні та відеозаписом, на якому зафіксований факт складання адміністративних матеріалів та встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Враховуючи викладене, суддя вважає, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-8 КУпАП - невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, і вина його в цьому доведена.
Щодо клопотання захисника ОСОБА_3 про застосування положень ст. 22 КУпАП про звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за малозначністю, суд вважає його безпідставним виходячи з наступного.
Відповідно до положень ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Статтею 22 КУпАП передбачено, що при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
При цьому, у кожному конкретному випадку суд має вирішувати питання про визнання діяння малозначним, виходячи з того, що його наслідки не представляють суспільної небезпеки, не завдали або не здатні завдати значної шкоди суспільним або державним інтересам, правам та свободам інших осіб.
В примітці ст. 22 КУпАП зазначено, що положення цієї статті не застосовуються до правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 121, частиною п'ятою статті 122, статтями 122-2, 122-4, частиною третьою статті 123, частинами другою - п'ятою статті 126, статтями 130, 161-1 і 173-2 цього Кодексу.
Частина 2 ст. 173-8 КУпАП передбачає склад адміністративного правопорушення у разі невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений.
Терміновий заборонний припис стосовно кривдника - спеціальний захід протидії домашньому насильству, що вживається уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України як реагування на факт домашнього насильства та спрямований на негайне припинення домашнього насильства, усунення небезпеки для життя і здоров'я постраждалих осіб та недопущення продовження чи повторного вчинення такого насильства (ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 №2229-VIII).
Крім того, адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 173-8 КУпАП посягає на громадський порядок і громадську безпеку.
Враховуючи, що терміновий заборонний припис був винесений ОСОБА_1 , як захід протидії домашньому насильству та усуненню небезпеки для життя і здоров'я потерпілої, тому застосування ст. 22 КУпАП є неможливим, оскільки дозволяє правопорушнику уникнути передбаченої Законом відповідальності.
Обставин, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність ОСОБА_1 суддя не вбачає.
Відповідно до положень ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
З урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, який являється особою з інвалідністю ІІІ групи, ступеня його вини, відсутності обставин, які пом'якшують чи обтяжують відповідальність ОСОБА_1 , суддя вважає за необхідне накласти на останнього адміністративне стягнення у вигляді штрафу, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 173-8 КУпАП, яке буде достатнім для його виховання в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як ним самим, так і іншими особами.
На підставі ст. 40-1 КУпАП із ОСОБА_1 на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 665 грн. 60 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 40-1, 173-2, 280, 283, 284 КУпАП,-
Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 173-8 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює 510 (п'ятсот десять) грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Положення ч. 2 ст. 308 КУпАП передбачають, що у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.
Строк пред'явлення постанови до виконання - протягом трьох місяців з моменту її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку її оскарження.
Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Придніпровський районний суд м. Черкаси протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя: Т. О. Комплєктова