Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 707/1082/26
Номер провадження 2-о/711/117/26
про залишення заяви без руху
15 квітня 2026 року м. Черкаси
Суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси Петренко О.В., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про розірвання шлюбу за заявою подружжя,
18 березня 2026 року ОСОБА_1 , через підсистему «Електронний суд», звернулася до Черкаського районного суду Черкаської області з вказаною заявою, в якій просить суд розірвати шлюб, що укладений 25.06.2010 між нею та ОСОБА_2 .
Згідно відповідей з Єдиного державного демографічного реєстру №2484853 та 2484870 від 19.03.2026, заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що в Придніпровському районі означеного населеного пункту, починаючи з 08.04.2009; водночас другий з подружжя ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , що в Придніпровському районі означеного населеного пункту, починаючи з 12.09.2003 .
Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 20 березня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 про розірвання шлюбу за заявою подружжя направлено за підсудністю до Придніпровського районного суду м. Черкаси.
Статтею 32 ЦПК України визначено, що спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 квітня 2026 року означеній заяві присвоєно номер провадження 2-о/711/117/26 та визначено головуючим суддею (суддею-доповідачем) Петренка О.В.
Суддя, перевіривши матеріали заяви на їх відповідність вимогам ЦПК України, встановив таке.
Відразу суддя звертає увагу заявника на те, що суддя здійснює розгляд означеного звернення до суду з призми окремого провадження з огляду на те, що заява про розірвання шлюбу за заявою подружжя може бути розглянута судом лише у порядку окремого провадження. Крім того, і автоматизований розподіл судової справи між суддями був проведений працівником апарату районного суду з призми саме окремого провадження, наслідком чого стало присвоєння цій справі номера провадження притаманного саме окремому провадженню, а не позовному.
Частиною 1 ст. 293 ЦПК України передбачено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав..
Згідно ч.3 ст.293 ЦПК України, у порядку окремого провадження розглядаються також справи про надання права на шлюб, про розірвання шлюбу за заявою подружжя, яке має дітей, за заявою будь-кого з подружжя, якщо один з нього засуджений до позбавлення волі, про встановлення режиму окремого проживання за заявою подружжя та інші справи у випадках, встановлених законом.
У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз'яснено, що, вирішуючи питання про прийняття заяв про встановлення фактів, що мають юридичне значення, судам необхідно враховувати, що ці заяви повинні відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, так і вимогам щодо її змісту, передбаченим конкретною статтею про зміст заяви.
Частиною 9 ст.10 ЦПК України визначено, що якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Оскільки у главах 1,6 розділу IV «Окреме провадження» ЦПК України законодавцем не регламентовано форма й зміст заяви подружжя про розірвання шлюбу, що подається в порядку окремого провадження, тому суддя, керуючись положеннями ч.9 ст.10 ЦПК України, вважає за доцільне застосувати положення ст.175, 177 ЦПК України, що регулюють подібні за змістом відносини (зміст позовної заяви, а також документи, що додаються до позовної заяви).
Згідно п.2 ч.3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Оскільки заявником подана заява про розірвання шлюбу за заявою подружжя, то вочевидь така заява по суті справи повинна бути подана до суду подружжям, тобто чоловіком і дружиною, а відповідно має містити ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) подружжя (дружини та чоловіка), їх місце проживання чи перебування, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Проте заявник у заяві про розірвання шлюбу за заявою подружжя зазначає лише власне ім'я (прізвище, ім'я та по батькові), місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків, а також номер засобу зв'язку.
Поряд із цим, аналогічних даних іншого подружжя - ОСОБА_2 , матеріали заяви про розірвання шлюбу за заявою подружжя не містять, що слід визнати як недотримання положень п.2 ч.3 ст. 175 ЦПК України у взаємозв'язку з положеннями ч.9 ст.10 того ж Кодексу.
У цьому контексті суддя звертає увагу заявника, що згідно ч.2 ст.175 ЦПК України у взаємозв'язку з положеннями ч.9 ст.10 того ж Кодексу, позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Проте всупереч означеним нормам процесуального права, заява про розірвання шлюбу за заявою подружжя містить кваліфікований електронний підпис лише одного з подружжя - заявника ОСОБА_1 ; водночас відповідний підпис іншого з подружжя - ОСОБА_2 , заява не містить.
Як вже суддею зазначалось вище, згідно положень ч.3 ст.293 ЦПК України, у порядку окремого провадження розглядаються справи про: 1) розірвання шлюбу за заявою подружжя, яке має дітей; 2) за заявою будь-кого з подружжя, якщо один з нього засуджений до позбавлення волі.
Відповідно до п. 8 постанови Пленуму Верховного суду України від 21.12.2007 № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», розірвання шлюбу судом за спільною заявою подружжя, яке має дітей (ст. 109 СК України) провадиться в окремому провадженні у випадку, якщо існує взаємна згода подружжя щодо розірвання шлюбу.
Для захисту інтересів неповнолітніх дітей суд має перевірити зміст письмових договорів, які подружжя подає під час розгляду справи про розірвання шлюбу.
Частиною 1 ст.109 СК України передбачено, що подружжя, яке має дітей, має право подати до суду заяву про розірвання шлюбу разом із письмовим договором про те, з ким із них будуть проживати діти, яку участь у забезпеченні умов їхнього життя братиме той з батьків, хто буде проживати окремо, а також про умови здійснення ним права на особисте виховання дітей.
Пунктом 5 ч.3 ст.175 ЦПК України, що судом застосовується у взаємозв'язку із положеннями ч.9 ст.10 ЦПК України, визначено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
З аналізу означених норм матеріального та процесуального права, а також керівних роз'яснень Пленуму Верховного Суду України щодо правильності їх застосування, суддя дійшов висновку, що заява подружжя про розірвання шлюбу може бути подана в окремому провадженні лише за існування таких умов: 1) кожен з подружжя бажає розірвати шлюб; 2) подружжя має малолітніх/неповнолітніх дітей; 3) до часу подачі спільної заяви про розірвання шлюбу до суду, подружжя уклало між собою нотаріально посвідчений договір, в якому передбачено: з ким з них будуть проживати діти; яку участь у забезпеченні умов їхнього життя братиме той із батьків, хто буде проживати окремо; умови здійснення ним права на особисте виховання дітей; 4) копія означеного договору підлягає долученню до матеріалів спільної заяви про розірвання шлюбу, що подається в окремому провадженні.
Зі змісту заяви суддею встановлено, що заявник зазначає про те, що між подружжям досягнуто згоди стосовно визначення місця проживання дітей після розірвання шлюбу, участі у забезпеченні умов життя дітей того з батьків, хто проживатиме окремо, участі у вихованні дитини того з батьків, який проживатиме окремо, що підтверджується умовами відповідного договору (абз.4,5 стр.1 заяви).
Разом із тим, з долучених до заяви копій документів, не вбачається того юридичного факту, що подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 як батьки неповнолітнього ОСОБА_3 та малолітньої ОСОБА_4 уклали письмовий нотаріально посвідчений договір про визначення порядку сплати аліментів, визначення місця проживання дітей, додаткових витрат на утримання дітей, участі батьків у вихованні та утриманні дітей. Це обумовлено тим, що означеного правочину заявником до заяви не долучено.
Означені обставини слід визнати як недотримання заявником положень п.5 ч.3 ст.175 ЦПК України у взаємозв'язку із положеннями ч.9 ст.10 того ж Кодексу, що є підставою для залишення без руху заяви по суті справи.
Також суддя звертає увагу, що згідно ч.4 ст.177 ЦПК України у взаємозв'язку із положеннями ч.9 ст.10 того ж Кодексу передбачено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Підпунктом 4 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання фізичною особою до суду заяви у справах окремого провадження підлягає сплаті судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 605,60 грн (3028 грн х 0,2).
Абзацом 2 ч.7 ст.6 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що у разі коли позов немайнового характеру подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір сплачується кожним позивачем окремим платіжним документом у розмірах, установлених статтею 4 цього Закону за подання позову немайнового характеру.
Частиною 3 ст.4 Закону №3674 передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Оскільки заява про розірвання шлюбу за заявою подружжя у порядку ч.3 ст.293 ЦПК України (тобто в окремому провадженні) підлягає поданню до суду подружжям, тобто чоловіком і дружиною, то судовий збір підлягає сплаті кожним із заявників у розмірі по 532,48 грн (3328 грн х 0,2 = 665,60 грн; 665,60 х 0,8 = 532,48 грн) (у випадку подання заяви в електронній формі) або у розмірі по 665,60 грн (у випадку подання заяви в паперовій формі).
Проте заявником до заяви про розірвання шлюбу за заявою подружжя від 18.03.2026 долучено лише квитанцію про сплату судового збору в сумі 665,60 грн від 18.03.2026, платником у якій зазначено лише заявника. Доказів сплати судового збору іншим з подружжя - ОСОБА_2 , або доказів наявності підстав, передбачених ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», що надають право останньому бути звільненим від сплати означеного збору, матеріали заяви не містять.
Означені обставини слід визнати як недотримання заявником положень ч.4 ст.177 ЦПК України у взаємозв'язку із положеннями ч.9 ст.10 того ж Кодексу, що є самостійною підставою для залишення без руху заяви по суті справи.
Оскільки у главі 1 розділу IV «Окреме провадження» ЦПК України законодавцем не регламентовано залишення без руху заяви, що подана заявником в порядку окремого провадження, тому суддя, керуючись положеннями ч.9 ст.10 ЦПК України, вважає за доцільне застосувати положення ч.1 ст.185 ЦПК України, що регулюють подібні за змістом відносини (залишення позовної заяви без руху).
Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху (ч. 2 ст.185 ЦПК України).
З огляду на викладене, суддя дійшов висновку про необхідність залишити заяву про розірвання шлюбу за заявою подружжя без руху та запропонувати заявнику усунути її недоліки шляхом надання до суду заяви про розірвання шлюбу за заявою подружжя в новій редакції із зазначенням у ній: 1) ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) чоловіка ОСОБА_2 , його місце проживання чи перебування, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 2) викладу обставин, якими заявники обґрунтовують вимоги, зокрема, щодо укладення між подружжям нотаріально посвідченого договору про визначення порядку сплати аліментів, визначення місця проживання дітей, додаткових витрат на утримання дітей, участі батьків у вихованні та утриманні дітей тощо із зазначенням доказів, що підтверджують вказані обставини та, по-можливості, їх долучення до матеріалів спільної заяви.
До заяви про розірвання шлюбу за заявою подружжя в новій редакції також підлягають долученню докази оплати іншим з подружжя ОСОБА_2 судового збору в сумі 532,48 грн (у випадку подання спільної заяви в новій редакції в електронній формі) або 665,60 грн (у випадку подання спільної заяви про розірвання шлюбу в паперовій формі), а саме: квитанції, платіжної інструкції тощо, або належним чином завірені документи, що надають ОСОБА_2 право бути звільненим від сплати судового збору, перелік яких викладений у ч.1 ст.5 Закону «Про судовий збір».
Крім того заява про розірвання шлюбу за заявою подружжя в новій редакції має містити підпис подружжя, тобто як дружини, так і чоловіка, у виді або рукописного, або кваліфікованого електронного.
Керуючись ч.9 ст.10, 175, 177, 185, 259, 260, 261, 293, 294, 353 ЦПК України, суддя
заяву ОСОБА_1 про розірвання шлюбу за заявою подружжя залишити без руху.
Встановити заявнику ОСОБА_1 десятиденний строк, з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення зазначених в ухвалі недоліків заяви про розірвання шлюбу за заявою подружжя.
Попередити заявника про наслідки недотримання ухвали про залишення заяви без руху, що передбачені ч. 3 ст. 185 ЦПК України у взаємозв'язку із положеннями ч.9 ст.10 того ж Кодексу: якщо позивач не усуне недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві. Водночас повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, які стали підставою для повернення позовної заяви.
Копію ухвали направити заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Ухвала складена та підписана суддею 15 квітня 2026 року.
Суддя: О. В. Петренко