Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/3646/26
Провадження № 2/711/2357/26
14 квітня 2026 року суддя Придніпровського районного суду міста Черкаси Булгакова Ганна Володимирівна, розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зняття арешту з майна,-
10.04.2026 позивач ОСОБА_1 звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси з позовом, у якому просив зняти арешт з нерухомого майна, а саме: 1/3 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 , накладений постановою Придніпровського ВДВС ЧМУЮ від 07.10.2010. (реєстраційний номер обтяження 10335423).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивачу стало відомо про наявність обтяження, накладеного 07.10.2010 постановою Придніпровського ВДВС ЧМУЮ (реєстраційний номер обтяження 10335423) на належну йому 1/3 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач зазначає, що на цей час у виконавчих органах відсутні відкриті виконавчі провадження, де він виступав би боржником, а матеріали архівних проваджень, на підставі яких міг бути накладений арешт, знищені у зв'язку із закінченням терміну їх зберігання. Враховуючи, що наявність тривалого арешту за відсутності відкритого виконавчого провадження перешкоджає позивачу здійснювати право власності щодо належного йому майна, а орган ДВС не має повноважень самостійно зняти арешт за відсутності матеріалів провадження, ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом свого порушеного права.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, цивільна справа передана для розгляду судді Булгаковій Г.В.
Ознайомившись із вказаною позовною заявою та доданими до неї матеріалами, суддя приходить до наступного висновку.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з частиною 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина 1 статті 19 ЦПК України).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.
Відповідно до частини 1 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
При цьому, в порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.
Спори про право цивільне, пов'язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статті 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.
Так, відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».
Зі змісту позовної заяви та доданих до неї матеріалів вбачається, що позивач є співвласником квартири, на яку було накладено арешт постановою Придніпровського ВДВС ЧМУЮ від 07.10.2010 (реєстраційний номер обтяження 10335423). На примусовому виконанні у Придніпровському ВДВС щодо позивача перебували виконавчі провадження № 17908120, № 18031584 та № 19165622, які були завершені на підставі пункту 8 частини 1 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» (у зв'язку з фактичним повним виконанням рішення).
Оскільки ОСОБА_1 був стороною (боржником) у виконавчому провадженні, він не може пред'являти позов про зняття арешту, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а саме, оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.05.2021 у справі № 712/12136/18 та від 19.01.2022 у справі № 577/4541/20, де зазначено, що боржник не може бути позивачем у справах про зняття арешту, оскільки для нього встановлено спеціальний порядок захисту прав шляхом подання скарги на дії виконавця.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Згідно з частиною 2 статті 186 ЦПК України про відмову у відкритті провадження у справі постановляється ухвала не пізніше п'яти днів з дня надходження заяви.
Враховуючи викладене та те, що позивачем заявлено вимогу, яка має розглядатись у порядку судового контролю за виконанням судових рішень, суд доходить висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження за вказаним позовом.
Водночас суд роз'яснює позивачу, що він має право звернутися до суду зі скаргою на рішення чи бездіяльність державного виконавця в порядку, передбаченому Розділом VII ЦПК України (у межах справи, за якою було видано виконавчий документ).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 19, 186, 260, 263, 352, 353 ЦПК України, суддя,-
Відмовити у відкритті провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зняття арешту з майна.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15-ти днів з моменту її підписання суддею. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: Г. В. Булгакова