Справа № 711/1717/26
Номер провадження 3/711/830/26
13 квітня 2026 року м. Черкаси
Суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси Комплєктова Т.О., розглянувши матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції (протокол серії ВАД № 286570), про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, мешканця АДРЕСА_1 , працюючого директором страхової компанії «УСГ», ІПН в матеріалах справи відсутній,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого. 3 ст. 154 КУпАП,
Відповідно до протоколу серії ВАД № 286570, 20.02.2026 близько 13 год. 30 хв. за адресою АДРЕСА_1 собака породи німецька вівчарка, яка належить ОСОБА_1 перебувала поза місцем її постійного утримання без наморднику та без повідка, внаслідок чого собака накинулась на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та завдала фізичного болю і матеріальних збитків останньому, а саме порвала куртку, чим ОСОБА_1 вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 154 КУпАП.
ОСОБА_1 в судовому засіданні вину не визнав та пояснив, що його собака зареєстрована, має паспорт, адекватна, тренована та спокійна, ніколи не кидається на людей і нікого не кусала. Потерпілий неодноразово проходив повз його будинок, мабуть він десь поруч живе, і коли бачив його собаку, то починав її провокувати. Так сталося і 20.02.2026, ОСОБА_3 проходив повз його будинку, де на подвір'ї гуляла собака без повідка та намордника і почав кричати, щоб він закрив собаку. Собака звичайно почала гавкати на крик, але до потерпілого не наближалася, відповідно й не кусала. Собака знаходилась біля будинку, на території яка не огороджена парканом, але належить йому, сиділа дивилась, як він чистить територію біля гаража від снігу. Тоді потерпілий почав кричати, що він натравив собаку на нього і вона його покусала та порвала куртку, казав, що викличе поліцію. Він здивувався такій неадекватній поведінці потерпілого, тому пішов з собакою у двір. Приблизно через 1 годину приїхали поліцейські, він попросив їх, щоб потерпілий показав чи дійсно його покусала собака, чи залишився слід від укусу, від зубів собаки, тому що куртка у нього була трохи порвана на рукаві, і він сумнівався, що це зробила саме його собака, бо вона до нього не наближалася. Потерпілий показав руку, але там був синець, слідів від зубів собаки не було, тому він категорично заперечує, що вказані тілесні ушкодження спричинені від будь-якого укусу, медичними документами це не доведено. Працівники поліції попросили, щоб він надав відеозапис з камер відеоспостереження, але вони на той час не працювали, оскільки не було світла. Вважає, що потерпілий його обмовляє.
Потерпілий ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що все почалось 3-4 роки тому, він проживає поруч із ОСОБА_1 і кожного дня ходить повз його будинок. Кожного разу, коли він проходить і бачить, що його вівчарка вільно гуляє по вулиці він говорить, щоб прив'язали собаку. Так він чинить і з лабрадором, який живе поруч з вівчаркою, також робить зауваження господарю. 20.02.2026 він йшов і побачив як собака ОСОБА_1 гуляє біля воріт без намордника, а сам ОСОБА_1 прибирає сніг. Він прокричав ОСОБА_1 , щоб прив'язав собаку, тому що був впевнений, що вона на нього накинеться. Але ОСОБА_1 відповів, що вона його не троне. Він продовжив рух і коли був поруч собака почала бігти і накинулась на нього, вкусила за руку, порвавши при цьому йому куртку, внаслідок чого він впав, а собака почала кусати його за ноги, які були обуті в берці, тоді він дістав маленький ніж і собаку вдарив. Вівчарка відскочила і лише тоді господар її забрав, а до цього стояв дивився та не втручався. Слідів від зубів на берцах та ногах не було, крові також. Він викликав працівників поліції, які приїхали через 30 хвилин, покликали ОСОБА_1 , який повідомив, що він нічого не знає і камери, які встановлені на його будинку не працюють. Укуси собаки він не зафіксував в медичній установі. Звертався в лікарню за місцем його проживання, а йому повідомили, що необхідно звертатись в травмпункт в лікарню швидкої медичної допомоги, він туди поїхав, але там було багато людей, відбувався якийсь скандал, тому він поїхав, нічого не зафіксувавши. Чи привита собака від сказу він питав у ОСОБА_1 , і він повідомив, що так. Тому вирішив, що фотографій тілесного ушкодження, які були зроблені працівниками поліції, буде достатньо.
Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що він не був свідком подій саме 20.02.2026, але знає цього чоловіка - потерпілого. Він постійно ходить повз їх будинки і провокує його ретривера. Кричить, щоб закрили собаку, дістає якусь річ і махає нею, а потім собака починає гавкати на нього. Собака його сусіда ОСОБА_1 дуже слухняний, натренований, нікого не кусає, завжди спокійний.
Дослідивши письмові матеріали справи, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , потерпілого ОСОБА_3 , свідка ОСОБА_4 , суддя приходить до наступного висновку.
Відповідно до положень ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 154 КУпАП дії, передбачені частиною першою цієї статті, що спричинили заподіяння шкоди здоров'ю людини або її майну, - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією тварин і на посадових осіб - від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією тварин.
Згідно з ч. 1 ст. 154 КУпАП утримання собак і котів у місцях, де це заборонено відповідними правилами, утримання незареєстрованих собак, приведення їх у громадські місця, вигулювання собак без повідків та намордників (крім собак, породи яких не внесені до Переліку небезпечних порід собак) чи в не відведених для цього місцях, а також неприбирання власником тварини її екскрементів під час перебування тварини у громадському місці (крім вигулювання у спеціально відведених для цього місцях) - тягнуть за собою попередження або накладення штрафу на громадян від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і попередження або накладення штрафу на посадових осіб - від двадцяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Чинним Кодексом України про адміністративні правопорушення передбачено, що адміністративні комісії при виконавчих органах міських рад розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, частиною першою статті 154 КУпАП (ч. 1ст. 218 КУпАП), а судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, частиною другою статті 154 КУпАП (ст. 221 КУпАП), а от підвідомчість справ про адміністративні правопорушення, передбачені частиною третьою статті 154 КУпАП даним Кодексом не передбачена.
В той же час відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Згідно до ч. 1ст. 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
При цьому, з комплексного та системного аналізу норм Кодексу України про адміністративні правопорушення вбачається, що розгляд справ про адміністративні правопорушення, які є більш суспільно-небезпечними за своїми наслідками, а також за наявності кваліфікуючих ознак та вищого рівня відповідальності, відноситься до компетенції суддів районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів.
Крім того, санкція ч. 3 ст. 154 КУпАП, окрім штрафу, передбачає конфіскацію тварин.
Згідно ст. 41 Конституції України, конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1ст. 29 КУпАП, конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, полягає в примусовій безоплатній передачі цього предмета у власність держави за рішенням суду.
За такого суддя вважає, що дана справа підвідомча саме суду і розгляд такої справи має проводитися саме судом.
Відповідно до положень КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Склад адміністративного правопорушення включає в себе ознаки, які характеризують зовнішній прояв поведінки особи, його спрямованість та наслідки; ознаки, що характеризують правопорушника і його психічне ставлення до скоєного. Відповідно ознаки складу адміністративного правопорушення об'єднаються у чотири групи (елементи): об'єкт адміністративного правопорушення, об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, суб'єкт адміністративного правопорушення та суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення. Суб'єктивна сторона відображає психічне ставлення особи до скоєного діяння і наслідків, що наступають в результаті цього діяння. Вина особи є необхідним елементом суб'єктивної сторони. Всі зазначені елементи складу адміністративного правопорушення є обов'язковими. Відсутність хоча б одного з них виключає склад правопорушення в цілому.
Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ст. 251 Кодексу України про адміністративне правопорушення доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, нормі стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.
Відповідно до ст.ст. 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з'ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визначається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частиною 3 ст. 154 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за утримання собак і котів у місцях, де це заборонено відповідними правилами, утримання незареєстрованих собак, приведення їх у громадські місця, вигулювання собак без повідків та намордників (крім собак, породи яких не внесені до Переліку небезпечних порід собак) чи в не відведених для цього місцях, а також неприбирання власником тварини її екскрементів під час перебування тварини у громадському місці (крім вигулювання у спеціально відведених для цього місцях), що спричинили заподіяння шкоди здоров'ю людини або її майну.
Таким чином, об'єктивною стороною даного правопорушення є:
- утримання собак і котів у місцях, де це заборонено відповідними правилами,
- утримання незареєстрованих собак,
- приведення їх у громадські місця,
- вигулювання собак без повідків та намордників (крім собак, породи яких не внесені до Переліку небезпечних порід собак) чи в не відведених для цього місцях,
- неприбирання власником тварини її екскрементів під час перебування тварини у громадському місці (крім вигулювання у спеціально відведених для цього місцях),
що спричинили заподіяння шкоди здоров'ю людини або її майну.
Разом з тим, у протоколі про адміністративне правопорушення, не наведено жодної дії або бездіяльності, що становить об'єктивну сторону вказаного правопорушення.
Окрім того, суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини як у формі прямого або непрямого умислу.
Проте, працівником поліції, який склав протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , всупереч вимогам КУпАП, не вказано, у чому полягає суб'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 154 КУпАП, яка характеризується наявністю вини як у формі прямого або непрямого умислу, при тому що докази на підтвердження обставин того, що досліджувані події, які мали місце 20 лютого 2026 року близько 13.30 год. за адресою: м. Черкаси, вул. В.Горова, 72, відбувались за участю собаки у матеріалах справи відсутні.
Ст. 4 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження»(далі Закон), сфера дії якого поширюється на відносини, що виникають у зв'язку з утриманням тварин та поводженням із ними фізичних та юридичних осіб, встановлені основні принципи захисту тварин від жорстокого поводження, а саме поводження з тваринами ґрунтується на таких принципах, як утримання і поводження з домашніми тваринами без мети заподіяння шкоди як оточуючим, так і самій тварині.
Відповідно до положеньст.9 цього Закону дозволяється утримувати домашніх тварин у вільному вигулі на ізольованій території, добре огородженій території (в ізольованому приміщенні) на прив'язі або без неї. Особи, які утримують домашніх тварин, мають право з'являтися з ними поза місцями їх постійного утримання (супроводжувати їх). При цьому, особа, яка супроводжує тварину, зобов'язана забезпечити, зокрема, безпеку оточуючих людей і тварин, а також майна від заподіяння шкоди супроводжуваною домашньою твариною. При супроводженні домашніх тварин не допускається залишати їх без нагляду.
Фізичні та юридичні особи, які утримують домашніх тварин, зобов'язані не допускати порушень прав і законних інтересів інших фізичних і юридичних осіб та не створювати загрози безпеці людей, а також інших тварин.
Ст. 12 Закону визначено особливості права власності та інших речових прав на тварин, зокрема передбачено, що шкода, заподіяна особі або майну фізичної особи, а також шкода, заподіяна майну юридичної особи твариною, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її утримує.
Також, ст. 9 Закону передбачено, що правила утримання домашніх тварин установлюються органами місцевого самоврядування.
Статтею 3 Конституції України встановлено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Слід зазначити, що адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 154 КУпАП, є одним із найнебезпечніших правопорушень в галузі житлових прав громадян, житлово-комунального господарства та благоустрою, оскільки заподіює шкоду здоров'ю людей або їх майну, а наслідком правопорушення, яке є предметом розгляду, є заподіяння шкоди здоров'ю людини.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).
Відповідно до положень ст. ст. 254, 255, 256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є офіційним документом, який складається на спеціальному бланку уповноваженою на те посадовою особою у разі вчинення діяння, яке містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, та в якому з дотриманням установленого порядку фіксуються всі істотні обставини, необхідні для правильного вирішення справи.
Таким чином, складання протоколу та оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення - це процесуальні дії суб'єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення, та в силу положень ст. 251 КУпАП є предметом оцінки суду в сукупності з іншими доказами при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними, допустимими, достовірними й достатніми доказами, які отримані з передбачених законом джерел, у передбачений законом спосіб, зафіксовані у належній процесуальній формі, узгоджуються між собою як у цілому, так і в деталях, та доповнюють один одного.
Склад адміністративного правопорушення передбачає наявність об'єктивних і суб'єктивних ознак. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу адміністративного правопорушення в цілому. Оскільки ОСОБА_1 заперечує в судовому засіданні, що його собака покусала потерпілого та пошкодила йому куртку, а потерпілий ОСОБА_3 навпаки наполягає на тому, що це саме собака ОСОБА_1 його покусала, але належних доказів цього не надає, крім того, свідок не зміг підтвердити жодну з позицій сторін, відео з камер відеоспостереження суду не надано, таким чином унеможливлюється притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за фактом завдання фізичного болю і матеріальних збитків потерпілому ОСОБА_3 .
Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутні об'єктивні ознаки за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням, передбаченим ч. 3 ст. 154 КУпАП.
При цьому суд наголошує, що не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Практика Європейського суду з прав людини показує, що суд при оцінці доказів повинен керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Згідно ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, у разі відсутності складу адміністративного правопорушення.
З огляду на вище викладене, у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, приходжу до висновку про відсутність належних доказів того, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 154 КУпАП, тому в його діях відсутній вказаний склад адміністративних правопорушень.
За таких обставин, провадження в справі про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 154 КУпАП, підлягає закриттю.
Оскільки, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження по справі, судовий збір на підставі ст. 40-1 КУпАП стягненню не підлягає.
На підставі вище викладеного та керуючись п. 7 ч. 1 ст. 247, ст.ст. 280, 283, 284 КУпАП, -
Закрити провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 154 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративних правопорушень.
Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Придніпровський районний суд м. Черкаси протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя: Т. О. Комплєктова