Справа № 357/601/26 Суддя першої інстанції: Бондаренко О.В.
14 квітня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі судді-доповідача Воловика С.В., суддів Кравченка Є.Д., Осіпової О.О., розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на додаткове рішення Білоцерківського районного суду Київської області від 05.02.2026 у справі № 357/601/26 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся з позовною заявою до Департаменту патрульної поліції (далі - апелянт, відповідач, Департамент ПП), у якій просив суд визнати протиправною та скасувати постанову серія ЕНА № 6478932 від 07.01.2026, справу про притягнення до адміністративної відповідальності закрити.
Рішенням Білоцерківського районного суду Київської області від 05.02.2026 позовну заяву задоволено, постанову про накладення адміністративного стягнення скасовано, справу про адміністративне правопорушення закрито. Крім того, додатковим рішенням Білоцерківського районного суду Київської області від 20.02.2026, заява ОСОБА_1 про розподіл судових витрат задоволена, за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту ПП на користь позивача стягнуто витрати на правничу допомогу в сумі 2000,00 грн.
Не погоджуючись з указаним додатковим рішенням, Департамент ПП звернувся з апеляційною скаргою, у якій вказує на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, у зв'язку з чим, просить апеляційний суд скасувати додаткове рішення Білоцерківського районного суду Київської області та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні заяви про розподіл судових витрат відмовити.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає про те, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, окрім договору про надання правової допомоги, мають бути надані і документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку. Витрати на правничу допомогу повинні бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також відсутність розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.
Так, на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, позивачем були надані лише копія договору від 08.01.2026 та копії актів наданих послуг від 09.02.2026. Документи щодо оплати вказаних послуг ОСОБА_1 не надавались, так само, як і не надавався розрахунок цих послуг.
Такі обставини, на переконання апелянта свідчать про невідповідність висновків суду першої інстанції встановленим обставинам та про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про стягнення витрат на правничу допомогу.
Крім того, Департамент ПП зауважив на тому, що розмір штрафу, який мав би сплатити ОСОБА_1 згідно з оскаржуваною постановою складав 1 190, 00 грн, а розмір стягнутих витрат на правову допомогу визначено в сумі 2 000, 00 грн, що свідчить про не співмірність та про невідповідність наданого обсягу послуг критерію реальності й розумності вартості таких послуг.
Не погоджуючись з апеляційною скаргою, у відзиві ОСОБА_1 зазначив, що на підтвердження фактичного понесення витрат на правничу допомогу подавались: копія договору про надання правничої допомоги від 08.01.2026; копія додатку №1 до договору № б/н від 08.01.2026; копії актів наданих послуг від 08.01.2026, відповідно до яких було погоджено терміни розрахунків - протягом 3 календарних днів з дня отримання рахунку фактури після набрання рішенням законної сили.
Надані документи, на думку позивача, є належними та достатніми доказами фактичного понесення витрат на правничу допомогу, а доводи відповідача щодо обов'язкового надання документів, підтверджуючих оплату правничих послуг, не ґрунтуються на вимогах законодавства.
Крім того, необґрунтованими ОСОБА_1 вважає і доводи Департаменту ПП стосовно не співмірності понесених витрат на правову допомогу, оскільки в межах надання цієї допомоги, адвокатом було подано 4 адвокатських запити, які з відповіддю долучені до матеріалів позову, підготовлено адміністративний позов, підготовлено відповідь на відзив, спільно з позивачем прийнято участь у судовому засіданні 02.02.2026. Наслідком вжиття цих дій по збору доказів та активна участь у процесі розгляду справи призвели до прийняття судом обґрунтованого рішення та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини та об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів встановила наступне.
Інспектором 5 роти 1 батальйону відділу організації несення служби в м. Ковель УПП у Волинській області лейтенантом поліції Сорочук В.С. 07.01.2026 винесено постанову ЕНА № 6478932 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення відповідно до частини першої статті 121-3 КУпАП.
Рішенням Білоцерківського районного суду Київської області від 05.02.2026 по справі № 357/601/26 вказана постанова була визнана протиправною та скасована, справу про адміністративне правопорушення закрито.
З метою відшкодування понесених судових витрат, 10.02.2026 ОСОБА_1 до Білоцерківського районного суду Київської області була подана заява про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту ПП витрат на правничу допомогу в сумі 10 000, 00 грн.
За результатами розгляду згаданої заяви, судом першої інстанції ухвалено додаткове рішення, згідно з яким, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача стягнуто 2000, 00 грн понесених витрат на правничу допомогу.
Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, повноту встановлення фактичних обставин справи та їх правову оцінку в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до статті 16 КАС України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п'ятої статті 134 КАС України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини шостої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).
За правилами частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною сьомою вказаної статті передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев'ята статті 139 КАС України).
Зміст наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п'ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на не співмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
У постанові від 28 квітня 2021 року по справі № 640/3098/20 Верховний Суд зазначав, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Зокрема, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, в якості доказів фактичного понесення витрат на правничу допомогу ОСОБА_1 були надані: копія договору про надання правничої допомоги № б/н від 08.01.2026, копія додатку № 1 до договору від 08.01.2026, копії актів наданих послуг від 09.02.2026.
Відповідно до п. 3.1 згаданого договору про надання правничої допомоги, за виконання послуг клієнт зобов'язуються сплатити Адвокатському бюро кошти в порядку та сумі визначеній додатком до даного договору. У пункті 2 додатку №1 до договору від 08.01.2026, вартість участі в судових засіданнях, підготовки документів в суді першої інстанції до десяти годин, встановлена в сумі 10000 (десять тисяч) гривень.
Згідно з актом наданих послуг від 09.02.2026, сторони погодили надання послуг відповідно до договору, погодили порядок розрахунків та суму у розмірі 10000, 00 грн, яка підлягає сплаті Адвокатському бюро «Міхеєвої Євгенії» протягом 3 календарних днів з дня отримання рахунку фактури після набрання рішенням законної сили.
За змістом акту виконаних послуг від 09.02.2026, адвокат надав, а клієнт прийняв наступні послуги: складання позовної заяви - 3 000, 00 грн, аналіз судової практики - 2 000, 00 грн, консультація - 500, 00 грн, адвокатські запити - 1 000, 00 грн, підготовка відповіді на відзив - 500, 00 грн, участь у судовому засіданні - 1 000, 00 грн, заява про ухвалення додаткового рішення - 2 000, 00 грн, всього - 10 000, 00 грн.
Колегія суддів враховує підходи вирішення питань відшкодування витрат на правничу допомогу, продемонстровані Великою Палатою Верховного Суду. Так, зокрема, у пункті 21 додаткової постанови від 19 лютого 2020 року по справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов'язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.
Визначаючи обсяг юридичної та технічної роботи за результатами розгляду відповідного клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу (заперечень щодо розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу), суд ураховує, чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини (постанови Верховного Суду від 04.12.2018 по справі № 911/3386/17, від 11.12.2018 по справі № 910/2170/18).
У контексті наведеного колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № '66561/01), яка полягає в тому, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення ЄСПЛ у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одним з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо, є неспівмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Колегія суддів наголошує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 24.01.2022 по справі № 911/2737/17).
Отже, перевіривши обґрунтованість заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням положень наведених норм, усталеної судової практики та фактичних обставин справи, проаналізувавши складність справи та виконання адвокатом робіт (наданих послуг), час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) та обсяг наданих адвокатом послуг, керуючись критеріями пропорційності до предмета спору й розумності розміру витрат, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо не співмірності заявлених витрат в розмірі 10 000, 00 грн та наявності підстав для зменшення їх розміру до 2 000, 00 грн.
При цьому, доводи Департаменту ПП про ненадання позивачем доказів оплати правничої допомоги та про не співмірність стягнутої суми застосованому стягненню, вказаних висновків не спростовують, позаяк, по-перше, за сталою судовою практикою витрати на правничу допомогу підлягають відшкодуванню незалежно від факту їх фактичної оплати, якщо доведено їх розмір, реальність та обов'язок сторони їх сплатити, а по-друге, витрати мають бути співмірними зі складністю справи, виконаними роботами (наданими послугами), витраченим часом тощо, а не з сумою адміністративного стягнення, застосованої оскаржуваним рішенням.
Частиною третьою статті 242 КАС України, встановлено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно зі статтею 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не містить відомостей про обставини, які б давали підстави для здійснення іншого розподілу витрат на правничу допомогу, а також свідчили б про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного додаткового рішення, у зв'язку з чим, є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на додаткове рішення Білоцерківського районного суду Київської області від 05.02.2026 у справі № 357/601/26 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови - залишити без задоволення.
Додаткове рішення Білоцерківського районного суду Київської області від 05.02.2026 у справі № 357/601/26 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач С.В. Воловик
Судді Є.Д. Кравченко
О.О. Осіпова