П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
15 квітня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/15866/25
Категорія: 112010200 Головуючий в 1 інстанції: Потоцька Н.В.
Місце ухвалення: м. Одеса
Дата складання повного тексту:11.12.2025р.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Бітова А.І.
суддів - Лук'янчук О.В.
- Ступакової І.Г.
у зв'язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), справа розглянута за правилами п.3 ч.1 ст. 311 КАС України,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
У травні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про:
- визнання незаконним рішення ГУПФ України в Запорізькій області №360 від 21 квітня 2025 року про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 ;
- зобов'язання ГУПФ України в Запорізькій області врахувати до страхового стажу ОСОБА_1 довідку про заробітну плату довідку про заробітну плату №83 від 19 березня 2025 року за період роботи з травня 1986 року по грудень 1990 року та довідку №08 від 26 березня 2025 року за період роботи з грудня 1990 року по липень 1992 року; диплом серії НОМЕР_1 Куп'янського автотранспортного технікуму Мінавтотрансу УРСР, виданий ОСОБА_2 ; довідку №6471 від 07 липня 1998 року про реєстрацію ОСОБА_1 , як приватний підприємець, видану Державною податковою адміністрацією по м. Рубіжне Луганської області, довідку про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України Рубіжанського міськвідділу №67 від 07 липня 1998 року та повторно розглянути заяву про перерахунок пенсії.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказувала, що 21 квітня 2025 року відділом перерахунків пенсій №1 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг ГУПФ України в Запорізькій області було прийнято рішення №306 про відмову в проведенні заявленого перерахунку у зв'язку з відсутністю законних підстав. Відповідач безпідставно не зарахував позивачу періоди роботи на території РФ з травня 1986 року по грудень 1990 року та з грудня 1990 року по липень 1992 року, оскільки Угода, припинила свою дію лише з 19 червня 2023 року. Крім того, надана трудова книжка не може піддаватися сумніву та позбавляти позивача права на зарахування відповідних періодів до страхового стажу з тих міркувань, що у зв'язку з військовою агресією РФ припинено співробітництво з країною-агресором. Така позиція Відповідача суперечить принципу верховенства права, оскільки право на перерахунок пенсії не пов'язується з такими чинниками, як припинення дипломатичних відносин з однією з держав-учасниць Угоди. Також у відмові №360 зазначено, що диплом НОМЕР_1 Куп'янського автотранспортного технікуму Мінавтотрансу УРСР, виданий ОСОБА_2 не підлягає врахуванню для обчислення пенсії, оскільки відсутня інформацію про зміну прізвища із ОСОБА_3 на ОСОБА_1 , а саме свідоцтво про шлюб. Разом з цим, із запису титульного листа трудової книжки НОМЕР_2 вбачається, що прізвище змінено на " ОСОБА_4 " на підставі свідоцтва про укладення шлюбу НОМЕР_3 , виданого Апатитським ЗАГСом 26 серпня 1986 року Даний запис щодо зміни прізвища засвідчено підписом посадової особи підприємства та скріплено печаткою Відділом кадрів Автоколони №1378.
Крім того, позивач зазначала, що з рішення про відмову у перерахунку пенсії №360 від 21 квітня 2025 року вбачається, що довідку про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України Рубіжанського міськвідділу №67 від 07 липня 1998 року не взято до уваги без пояснення причин. Відмова відповідача у врахуванні до страхового стажу періоду роботи ФОП ОСОБА_1 за перший квартал 1998 року є неправомірною, крім того в даній довідці вказаний період сплати страхових внесків до Пенсійного Фонду України з 01 січня 1997 року по 01 квітня 1998 року, що не було враховано Пенсійним Фондом України при винесенні свого рішення.
Відповідач позов не визнав, вказуючи, що із зверненням щодо перерахунку пенсії від 14 квітня 2025 позивачем були надані довідки про заробітну плату, зокрема від 26 березня 2025 року №08 за період роботи з грудня 1990 року по липень 1992 року та довідку від 19 березня 2025 року №83 за період роботи з травня 1986 року по червень 1990 року видані установами, які знаходяться на території російської федерації, дані довідки не підлягають врахуванню для обчислення пенсії позивача, оскільки двосторонні відносини між Україною та російською федерацією Україна розірвала 24 лютого 2022 року у зв'язку з повномасштабною загарбницькою війною Росії проти України, будь-яка співпраця органів Пенсійного фонду України з російською федерацією на даний час заборонена. У зв'язку з наведеним, запитувати Відповідачем у країни - агресора будь-яку інформацію та документи вважається злочинним діянням. Враховуючи наведене, навіть у разі надання позивачем копій первинних документів, провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам не виявляється можливим. На підтвердження періоду навчання позивачкою був наданий диплом серії НОМЕР_1 Куп'янського автотранспортного технікуму Мінавтотрансу УРСР, виданий на ім'я ОСОБА_2 , але підтверджуючих зміну прізвища документів, а саме свідоцтва про шлюб позивачем надано не було. А отже, у відповідача відсутні законні підстави для врахування періоду навчання позивачки на підставі зазначеного диплома. Довідка №6471 про реєстрацію ОСОБА_1 , як приватного підприємця, видану Державною податковою адміністрацією по м. Рубіжне Луганської області видана в 07 липня 1998 року та не містить інформації, про здійснення позивачкою підприємницької діяльності саме на спрощеній системі оподаткування, а отже не може бути належним документом для врахування до страхового стажу позивачки періоду здійснення нею підприємницької діяльності. Відповідно до Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 03 липня 1998 року №727/98, суб'єкти підприємницької діяльності - фізичні особи, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку.
Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 до ГУПФ України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання зарахувати періоди роботи до страхового стажу та розглянути заяву - задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано рішення ГУПФ України в Запорізькій області №360 від 21 квітня 2025 року про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язано ГУПФ України в Запорізькій області врахувати до страхового стажу ОСОБА_1 довідку про заробітну плату довідку про заробітну плату №83 від 19 березня 2025 року за період роботи з травня 1986 року по грудень 1990 року та довідку №08 від 26 березня 2025 року за період роботи з грудня 1990 року по липень 1992 року; диплом серії НОМЕР_1 Куп'янського автотранспортного технікуму Мінавтотрансу УРСР, виданий ОСОБА_2 ; довідку №6471 від 07 липня 1998 року про реєстрацію ОСОБА_1 , як приватний підприємець, видану Державною податковою адміністрацією по м. Рубіжне Луганської області, довідку про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України Рубіжанського міськвідділу №67 від 07 липня 1998 року та повторно розглянути заяву про перерахунок пенсії ОСОБА_1 від 14 квітня 2025 року №4100.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати за сплату судового збору у розмірі 1 211,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ГУПФ України в Запорізькій області.
В апеляційній скарзі ГУПФ України в Запорізькій області ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального та з порушенням норм процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
Доводи апеляційної скарги:
- з 01 січня 2023 року Російська федерація в односторонньому порядку припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року в м. Москві, що призвело до розірвання дипломатичних відносин з Росією. З 19 червня 2023 року для України припинено дію Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 в Україні введено воєнний стан, Україна і російська федерація розірвали дипломатичні відносини. Суд першої інстанції не враховує, що не існує чинного міжнародного договору між Україною та Росією, на підставі якого можливе зарахування страхового стажу позивача за період роботи в російській федерації з 1 січня 1992 року. Враховуючи зазначене, підстави для зарахування до страхового стажу періодів роботи позивача згідно довідки про заробітну плату №83 від 19 березня 2025 року за період роботи з травня 1986 року по грудень 1990 року та довідку №08 від 26 березня 2025 року за період роботи з грудня 1990 року по липень 1992 року - відсутні. Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, отже, дії відповідача не суперечать чинному законодавству України, тому, підстави для задоволення вимог позивача повністю відсутні;
- суд першої інстанції не врахував, що трудова книжка серії НОМЕР_2 від 10 квітня 1984 року не містить записів про період навчання позивачки. На підтвердження періоду навчання позивачакою був наданий диплом серії НОМЕР_1 Куп'янського автотранспортного технікуму Мінавтотрансу УРСР, виданий на ім'я ОСОБА_2 , але підтверджуючих зміну прізвища документів, а саме свідоцтва про шлюб позивачем надано не було. А отже у відповідача відсутні законні підстави для врахування періоду навчання позивача на підставі зазначеного диплома. Суд першої інстанції не застосовує належним чином вимоги п.2.12 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20 червня 1974 року №162 (аналогічна норма є в Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджений наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29 липня 1993 року), зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім'я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім'я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів. Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім'я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів. Враховуючи зазначене, підстави для зарахування до страхового стажу періодів роботи позивача згідно диплому серії НОМЕР_1 Куп'янського автотранспортного технікуму Мінавтотрансу УРСР - відсутні, Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, отже, дії відповідача не суперечать чинному законодавству України, тому, підстави для задоволення вимог позивача повністю відсутні;
- період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності зараховується до стажу для визначення права на призначення пенсії за віком за довідкою про реєстрацію як фізична особа - підприємець, лише за умови підтвердження, що діяльність здійснювалась із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку. Суд першої інстанції не враховував, що довідка №6471 про реєстрацію ОСОБА_1 , як приватного підприємця, видану Державною податковою адміністрацією по м. Рубіжне Луганської області видана в 07 липня 1998 року та не містить інформації, про здійснення позивачем підприємницької діяльності саме на спрощеній системі оподаткування, а отже не може бути належним документом для врахування до страхового стажу позивача періоду здійснення нею підприємницької діяльності.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ГУПФ України в Запорізькій області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Судом першої інстанції встановлені, судом апеляційної інстанції підтверджені, учасниками апеляційного провадження неоспорені наступні обставини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримує пенсію за віком згідно Закону України №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-ІV).
14 квітня 2025 року ОСОБА_1 через особистий кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду подала заяву №4100 про проведення перерахунку пенсії "Зміна періоду 60 місяців до 01 липня 2000". До заяви надано:
- довідку про заробітну плату №83 від 19 березня 2025 року за період роботи з травня 1986 року по грудень 1990 року та довідку №08 від 26 березня 2025 року за період роботи з грудня 1990 по липень 1992;
- диплом серії НОМЕР_1 Куп'янського автотранспортного технікуму Мінавтотрансу УРСР, виданий ОСОБА_2 ;
- довідку №6471 від 07 липня 1998 року про реєстрацію ОСОБА_1 , як приватний підприємець, видану Державною податковою адміністрацією по м. Рубіжне Луганської області.
21 квітня 2025 року Відділом перерахунків пенсій №1 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг ГУПФ України в Запорізькій області було прийнято рішення №306 про відмову в проведенні заявленого перерахунку у зв'язку з відсутністю законних підстав.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що на час роботи позивачки в Російській Федерації Україна була учасником Угоди, відтак норми Угоди застосовуються до спірних відносин. Не є підставою для відмови у зарахуванні спірного стажу роботи позивача до стажу, який враховується для призначення пенсії і припинення участі Російської Федерації в Угоді, адже такий стаж ним набутий до прийняття відповідних нормативних актів.
Суд першої інстанції зазначив, що зміна прізвища позивача здійснено на підставі наказу №179к від 28 жовтня 1986 року. Запис завірено підписом посадової особи та печаткою Відділу кадрів Автоколони №1378. З огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що твердження відповідача не ґрунтуються на достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновках або подібних неспростовних презумпціях щодо фактів.
Крім того, суд першої інстанції зазначив, що у випадку, якщо поданих позивачем документів про призначення пенсії не достатньо, то орган пенсійного фонду мав всі правові підстави самостійного витребовування документів, необхідних для перевірки трудового стажу позивача, проведення перевірки, зустрічної перевірки для з'ясування спірних обставини. Суд першої інстанції дійшов висновку, що пенсійним органом не вжито всіх наявних можливостей для належного та об'єктивного розгляду заяви позивача.
Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 6-12, 77 КАС України, Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Постанови Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2022 року №1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення", Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року №22-1.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного.
Відповідно ч.1 ст. 40 Закону №1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку (абзац 5 частини 1 статті 40 Закону №1058-IV).
Частиною 4 ст. 42 Закону №1058-IV передбачено, що за бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.
Відповідно ч.3 ст. 44 Закону №1058-IV визначено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 №13-1), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 за №1566/118461.1 (далі - Порядок №22-1).
Згідно абз.2 пп.3 п.2.1 Порядку №22-1 за бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
Відповідно п.2.10 Порядку №22-1, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.
У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.
Водночас, згідно п.4.2 Порядку №22-1, при прийманні документів орган, що призначає пенсію:
1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;
2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;
3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі;
4) видає пам'ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі.
Відповідно до ч.3 ст. 44 Закону №1058-IV, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Пунктом 17 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або державними архівними установами. У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.
З аналізу вищезазначеного вбачається, що роботодавець має право видати довідку про розмір заробітної плати відповідно до даних, що містяться у відповідних первинних документах за відповідний період.
Враховуючи вищевикладені правові норми, колегія суддів зазначає, що при зверненні особи із заявою про призначення пенсії, а також поданні особою документів, що підтверджують відомості про трудовий стаж та заробітну плату, пенсійний орган у першу чергу має здійснити дії відповідно до п.4.2 Порядку №22-1, а у разі виникнення сумніву щодо обґрунтованості та достовірності поданих документів перевірити їх у визначеному законом порядку.
Як вбачається з матеріалів справи, ГУПФ України в Запорізький області не враховано до страхового стажу: довідки про заробітну плату №83 від 19 березня 2025 року за період роботи з травня 1986 року по грудень 1990 року та довідки №08 від 26 березня 2025 року за період роботи з грудня 1990 по липень 1992 та видані установами, які знаходяться на території російської федерації; диплому серії НОМЕР_1 Куп'янського автотранспортного технікуму Мінавтотрансу УРСР виданий ОСОБА_2 ; довідки №6471 від 07 липня 1998 року про реєстрацію ОСОБА_1 , як приватний підприємець видану Державною податковою адміністрацією по м. Рубіжне Луганської області.
Водночас, варто зауважити, що перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть слугувати підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при призначенні позивачу пенсії.
Відповідач відмовляючи позивачу у перерахунку пенсії посилався на припинення Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, а тому не враховано довідки про заробітну плату від 26 березня 2025 року №08 за період роботи з грудня 1990 року по липень 1992 та від 19 березня 2025 року №83 за період роботи з травня 1986 року по червень 1990 року.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що 13 березня 1992 року Україною, Азербайджаном, Російською Федерацією, Білоруссю, Таджикистаном, Вірменією, Туркменістаном, Казахстаном, Узбекистаном, Киргизстаном, Україною та Молдовою підписано Угоду про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка базується на територіальному принципі.
Статтею 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року (далі Угода від 13 березня 1992 року) визначено, що пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Статтею 5 Угоди від 13 березня 1992 року встановлено, що вона розповсюджує свою дію на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені чи будуть установлені законодавством держави-учасниць угод.
Згідно ст. 6 Угоди від 13 березня 1992 року призначення пенсій громадянам держав-учасниць Угоди здійснюється за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільговій основі і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, отриманий на території будь-якої із цих країн, а також на територіях колишнього СССР за час до вступу в силу даної Угоди (пункти 1, 2 статті 6).
Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, що зараховуються до трудового стажу. У разі, якщо в державах-учасницях Угоди введена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії (пункт 3 статті 6 вказаної Угоди).
Отже, наведенні положення Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, гарантуючи захист прав громадян у сфері пенсійного забезпечення, стосуються призначення пенсії та передбачають, що пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають. Стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються лише при призначенні пенсії.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 14 листопада 2019 року у справі №676/6166/16-а, від 16 квітня 2020 року у справі №555/2250/16-а від 17 червня 2020 року у справі №646/1911/17, від 21 лютого 2020 року у справі №291/99/17 та від 06 липня 2020 року у справі №345/9/17.
При цьому, статтею 11 Угоди було передбачено, що необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.
Колегія суддів зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2022 року №1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення" постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року у м. Москві.
Водночас, вказана постанова набрала чинності 02 грудня 2022 року, натомість станом на момент видачі позивачу довідки про заробітну плату №83 від 19 березня 2025 року за період роботи з травня 1986 року по грудень 1990 року та довідки №08 від 26 березня 2025 року за період роботи з грудня 1990 по липень 1992 та видані установами, які знаходяться на території російської федерації; диплому серії НОМЕР_1 Куп'янського автотранспортного технікуму Мінавтотрансу УРСР виданий ОСОБА_2 ; довідки №6471 від 07 липня 1998 року про реєстрацію ОСОБА_1 , як приватний підприємець видану Державною податковою адміністрацією по м. Рубіжне Луганської області, вказані положення Угоди були чинними, а отже надана позивачем архівна довідка не потребує легалізації.
На момент отримання вказаної довідки між державами Україна та РФ діяла Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, відповідно до ст. 13 якої документи, що на території однієї з Договірних Сторін виготовлені або засвідчені установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції і за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на територіях інших Договірних Сторін без якого-небудь спеціального посвідчення.
Щодо посилань апеляційної скарги про правомірність неврахування стажу підставі диплому серії НОМЕР_1 , колегія суддів зазначає наступне.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (тобто до 01 січня 2004), зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (ст. 24 Закону №1058-ІV).
Згідно з п. д ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ до стажу роботи, що дає право на пенсію, зараховується час навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Страховий стаж, набутий до 01 січня 2004 року, підтверджується трудовою книжкою та документами, визначеними Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993р. №637 (далі - Порядком №637).
Пунктом 1 Порядку №637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 8 Порядку №637 визначено, що час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження періоду навчання позивачем був наданий диплом серії НОМЕР_1 Куп'янського автотранспортного технікуму Мінавтотрансу УРСР, виданий на ім'я ОСОБА_2 ..
Крім того, трудова книжка оформлена першочергово на прізвище ОСОБА_2 , яке в подальшому було змінено на ОСОБА_1 .
Так, на титульному аркуші трудової книжки міститься запис про те, що прізвище ОСОБА_2 змінено на ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , виданим Апатитським ЗАГСом 26 серпня 1986 року. Зміна прізвища позивача здійснено на підставі наказу №179к від 28 жовтня 1986 року. Запис завірено підписом посадової особи та печаткою Відділу кадрів Автоколони №1378.
Колегія суддів зазначає, що поняття надмірного формалізму, який відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 18 травня 2018 року у справі №826/11106/17, від 28 жовтня 2018 року у справі №826/14749/16, від 27 листопада 2019 року у справі №826/15257/15, від 25 березня 2020 року у справі №805/4508/16-а, від 20 травня 2020 року у справі №809/1031/16, від 31 березня 2021 року у справі №620/2520/20, від 19 травня 2021 року у справі №210/5129/17, від 20 травня 2022 року у справі №340/370/21 та від 27 вересня 2022 року у справі №320/1510/20, слід розуміти як надмірне прагнення до чистоти, переваги форми над змістом.
Враховуючи вищенаведені обставини, колегія суддів доходить висновку, що не зарахування періоду навчання позивача є проявом надмірного формалізму, а тому період навчання позивача має бути врахований до страхового стажу.
Щодо доводів апеляційної скарги про незарахування довідки №6471 від 07 липня 1998 року про реєстрацію як приватного підприємця до страхового стажу позивача, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною 2 ст. 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно п.3-1 розділу XV Закону №1058-IV до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 Закону включаються періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку: з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності; з 01 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
За змістом пп.2 п.2.1 Порядку №22-1 період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу. Для підтвердження періоду здійснення підприємницької діяльності до 01 січня 2004 року можуть прийматись інші документи про сплату страхових внесків. Періоди підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, можуть зараховуватись до страхового стажу також на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку або спеціального торгового патенту, або патенту про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування.
Згідно п.4 Порядку №637 (у редакції, чинній на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії) періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності зараховуються до стажу роботи за умови підтвердження документами про сплату страхових внесків (платіжними дорученнями, квитанціями установ банків, документами, що підтверджують поштовий переказ, інформацією Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (за наявності), а періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, фіксованого податку, спеціального торгового патенту підтверджуються свідоцтвом про сплату єдиного податку; спеціальним торговим патентом; документами про сплату єдиного податку, фіксованого податку, придбання спеціального торгового патенту (за наявності платіжних доручень, квитанцій установ банків, документів, що підтверджують поштовий переказ).
Періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності можуть підтверджуватися даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 14 Закону №1058-IV встановлено, що страхувальниками відповідно до цього Закону є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - підприємці та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - підприємців, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 4-1, 10, 14 статті 11 цього Закону.
Згідно ч.1 ст. 15 Закону №1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.
Персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування регламентовано приписами статті 21 Закону №1058-IV.
Персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування (частина 1 статті 21 Закону №1058-IV).
Відповідно ч.5 ст. 21 Закону №1058-IV центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, фонди загальнообов'язкового державного соціального страхування надають Пенсійному фонду інформацію для ведення персоніфікованого обліку в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та Пенсійним фондом за погодженням з фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Персоніфіковані відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, та інші відомості подаються до Пенсійного фонду роботодавцями, підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства.
Відомості про фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, подаються безпосередньо зазначеними особами.
Відповідно до ст. 1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" №727/98 від 03 липня 1998, спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується, зокрема, для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.
Згідно з розділом II пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09 липня 2003, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005, період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Для визначення права на призначення пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за період ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 01 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно надається довідка про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення зміни до пункту 4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній" №793 від 03.10.2018 внесено зміни до п. 4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993, пункт 4 доповнено абзацом наступного змісту: Періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 року по 31 грудня 2003 року зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності, а з 1 січня 2004 року по 31 грудня 2017 року за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.
На підставі аналізу наведених правових норм суд дійшов висновку про те, що до страхового стажу включаються період здійснення особою підприємницької діяльності за таких умов:
- до 01 травня 1993 року час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків;
- до 01 січня 1998 року підтверджується спеціальним торговим патентом, патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків;
- з 01 січня 1998 року до 01 січня 2004 року періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців, якщо вони підтверджені довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності та застосування спрощеної системи оподаткування; сплатою фіксованого податку (патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян); спеціальним торговим патентом; свідоцтвом про сплату єдиного податку; довідкою, виданою податковою інспекцією про перебування особи на обліку як суб'єкта підприємницької діяльності із зазначенням системи оподаткування та інформації про сплату податку; а з 01 липня 2000 - додатково лише за умови сплати страхових внесків;
- з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2017 року періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування зараховуються до страхового стажу за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів, що підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку (за формою 5-ОК).
Належними доказами, якими підприємець може підтвердити свій стаж, можуть бути документи про сплату страхових внесків, а саме до 01 липня 2000 року - довідка Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків, після 01 липня 2000 року - довідка із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.
Також, аналіз указаних вище нормативно-правових норм дає підстави для висновку про те, що сам по собі статус підприємця та перебування на відповідній системі оподаткування не означає фактичне провадження підприємницької діяльності особою та автоматичну сплату страхових внесків.
Як вбачається з матеріалів справи, що позивач була зареєстрована як фізична особа-підприємець без створення юридичної особи, що вбачається з довідки №6471 від 07 липня 1998 року про реєстрацію ОСОБА_1 , як приватного підприємця, видану Державною податковою адміністрацією по м. Рубіжне Луганської області.
Також з матеріалів справи судом встановлено, що позивачем надана довідка №67 від 07 липня 1998 року про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України Рубіжанського міськвідділу за 1997 рік та І квартал 1998 року.
Особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях України визначає Закон України від 15 квітня 2014 №1207-VII "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" (далі - Закон №1207-VII).
Відповідно до ч.2 ст. 1 Закону №1207-VII, окремі території України, що входять до складу Донецької та Луганської областей, є окупованими російською федерацією (у тому числі окупаційною адміністрацією російської федерації) починаючи з 7 квітня 2014 року. Межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях з цієї дати, визначено Президентом України за поданням Міністерства оборони України, підготовленим на основі пропозицій Генерального штабу Збройних Сил України
Дата початку і дата завершення тимчасової окупації територій, передбачених п.3 ч.1 ст. 3 цього Закону, визначаються у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку (ч.3 ст. 1 Закону №1207-VII).
Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року №376 затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, відповідно до якого м. Рубіжне та м. Кремінна є тимчасово окупованими територіями.
Зазначена обставина окупації об'єктивно може впливати на можливість збору позивачем та подання ним всіх документів, необхідних для призначення пенсії. Тому, не зарахування до страхового (трудового) стажу позивача відповідного періоду ведення підприємницької діяльності у зв'язку із (можливо) перебуванням підтверджуючих первинних документів на окупованій території, не буде пропорційним та порушить баланс між конституційним правом позивача на соціальне забезпечення та завданням органу пенсійного фонду щодо перевірки підстав для призначення пенсії.
Згідно ч.ч.1-2 ст. 4 Закону №1207-VII передбачено, що на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину адміністративної межі та лінії зіткнення між тимчасово окупованою територією та іншою територією України, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина. Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.
Відповідно ч.1 ст. 17 Закону №1207-VII у разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна.
Згідно ст. 18 Закону №1207-VII закріплено, що громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.
Згідно з пп.2 п.6 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 №28-2, Головне управління Фонду має право отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на головне управління Фонду завдань.
Тобто законодавець не тільки наділив відповідача правом на перевірку відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, а й зобов'язав витребовувати в установленому законодавством порядку відомості, необхідні для здійснення покладених на Головне управління Фонду завдань та сприяти особам, що звернулись за призначенням пенсії, в одержанні відсутніх у них документів для призначення пенсії.
Отже, у випадку, якщо поданих позивачем документів про призначення пенсії не достатньо, то орган пенсійного фонду мав всі правові підстави самостійного витребовування документів, необхідних для перевірки трудового стажу позивача, проведення перевірки, зустрічної перевірки для з'ясування спірних обставини.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що пенсійним органом не вжито всіх наявних можливостей для належного та об'єктивного розгляду заяви позивача.
За таких обставин, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків суду першої інстанції не спростовують, тоді як факти та мотивування яких повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об'єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні справи.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Колегія суддів не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України.
Оскільки дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст. 328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Повне судове рішення складено 15 квітня 2026 року.
Головуючий: Бітов А.І.
Суддя: Лук'янчук О.В.
Суддя: Ступакова І.Г.