П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
15 квітня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/28777/25
Категорія: 112010200 Головуючий 1 інстанції: Тарасишина О.М.
Місце ухвалення: м. Одеса
Дата складання повного тексту:28.11.2025р.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Бітова А.І.
суддів - Лук'янчук О.В.
- Ступакової І.Г.
у зв'язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), справа розглянута за правилами п.3 ч.1 ст. 311 КАС України,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,
У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду (далі - ГУПФ) України в Одеській області про:
- визнання протиправними дії ГУПФ України в Одеській області щодо незарахування ОСОБА_1 , до страхового стажу в подвійному розмірі періодів роботи в Комунальному некомерційному підприємстві (далі - КНП) "Одеська обласна дитяча (шкірно-венерологічна) лікарня" Одеської обласної ради на посаді молодшої медсестри з догляду за хворими дітьми - з 13 червня 1990 по 28 грудня 1992 роки, в КНП "Міська клінічна лікарня №11" Одеської міської ради на посаді лікаря-анестезіолога відділення інтенсивної терапії - з 01 січня 2004 по 15 червня 2017 роки, в КНП "Міська клінічна лікарня №1" Одеської міської ради на посаді лікаря-анестезіолога анестезіологічного відділення з ліжками для інтенсивної терапії - з 16 червня 2017 по 02 липня 2017 роки та на посаді завідувача анестезіологічного відділення з ліжками для інтенсивної терапії - з 03 липня 2017 по 05 серпня 2024 роки, у Товаристві з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Дім медицини" на посаді лікаря-анестезіолога анестезіологічного відділення з ліжками інтенсивної терапії - з 19 серпня 2024 по 28 лютого 2025 роки.
- зобов'язання ГУПФ України в Одеській області зарахувати мені, ОСОБА_1 , до страхового стажу в подвійному розмірі: з дати призначення пенсії з 21 липня 2020 року - періоди роботи в КНП "Одеська обласна дитяча (шкірно-венерологічна) лікарня" Одеської обласної ради на посаді молодшої медсестри з догляду за хворими дітьми - з 13 червня 1990 по 28 грудня 1992 роки, в КНП "Міська клінічна лікарня №11" Одеської міської ради на посаді лікаряанестезіолога відділення інтенсивної терапії - з 01 січня 2004 по 15 червня 2017 роки, в КНП "Міська клінічна лікарня №1" Одеської міської ради на посаді лікаря-анестезіолога анестезіологічного відділення з ліжками для інтенсивної терапії - з 16 червня 2017 по 02 липня 2017 роки, на посаді завідувача анестезіологічного відділення з ліжками для інтенсивної терапії - з 03 липня 2017 по 30 червня 2020 роки; з дати перерахунку пенсії з 01 квітня 2023 року - періоди роботи в КНП "Міська клінічна лікарня №1" Одеської міської ради на посадах лікаря-анестезіолога анестезіологічного відділення з ліжками для інтенсивної терапії та завідувача анестезіологічного відділення з ліжками для інтенсивної терапії - з 01 липня 2020 по 28 лютого 2023 роки; з дати перерахунку пенсії з 01 квітня 2025 року - період роботи в КНП "Міська клінічна лікарня №1" Одеської міської ради на посаді завідувача анестезіологічного відділення з ліжками для інтенсивної терапії - з 01 березня 2023 по 05 серпня 2024 роки, у ТОВ "Дім медицини" на посаді лікаря-анестезіолога анестезіологічного відділення з ліжками інтенсивної терапії - з 19 серпня 2024 по 28 лютого 2025 роки.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що 11 серпня 2025 року він звернувся до відповідача із заявою щодо надання інформації щодо правильності обчислення страхового стажу. Листом від 18 серпня 2025 року відповідач повідомив, що позивачу на зазначених підставах пенсію перераховано з 01 квітня 2025 року при страховому стажі 52 роки 8 місяців (враховано по 28 лютого 2025 року), в тому числі додатковий стаж 9 років 11 місяців. Період роботи з 13 червня 1990 року по 28 грудня 1992 року на посаді молодшої медсестри з догляду за хворими дітьми в Обласній дитячій шкірно-венерологічній лікарні, не зараховано в подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ), оскільки не надано уточнюючої довідки. Проводити обчислення стажу в подвійному розмірі після 01 січня 2004 року немає правових підстав, оскільки це не передбачено ст. 24 Закону. Не погоджуючись із даною відповіддю, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відповідач позов не визнав, вказуючи, що останній діяв у межах наданих йому повноважень, відповідно до Закону, та у спосіб і в порядку визначеному ним, у зв'язку з чим, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до ГУПФ України в Одеській області про визнання протиправними дії щодо незарахування до страхового стажу в подвійному розмірі періодів роботи та зобов'язання вчинити певні дії, - задоволено частково.
Визнано протиправними дії ГУПФ України в Одеській області щодо незарахування ОСОБА_1 , до страхового стажу в подвійному розмірі періодів роботи в КНП "Одеська обласна дитяча (шкірно-венерологічна) лікарня" Одеської обласної ради на посаді молодшої медсестри з догляду за хворими дітьми - з 13 червня 1990 по 28 грудня 1992 роки, в КНП "Міська клінічна лікарня №11" Одеської міської ради на посаді лікаря-анестезіолога відділення інтенсивної терапії - з 01 січня 2004 по 15 червня 2017 роки, в КНП "Міська клінічна лікарня №1" Одеської міської ради на посаді лікаря-анестезіолога анестезіологічного відділення з ліжками для інтенсивної терапії - з 16 червня 2017 по 02 липня 2017 роки та на посаді завідувача анестезіологічного відділення з ліжками для інтенсивної терапії - з 03 липня 2017 по 05 серпня 2024 роки, у ТОВ "Дім медицини" на посаді лікаря-анестезіолога анестезіологічного відділення з ліжками інтенсивної терапії - з 19 серпня 2024 по 28 лютого 2025 роки.
Зобов'язати ГУПФ України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 , до страхового стажу в подвійному розмірі: з дати призначення пенсії з 21 липня 2020 року - періоди роботи в Комунальному некомерційному підприємстві "Одеська обласна дитяча (шкірно-венерологічна) лікарня" Одеської обласної ради на посаді молодшої медсестри з догляду за хворими дітьми - з 13 червня 1990 по 28 грудня 1992 роки, в КНП "Міська клінічна лікарня №11" Одеської міської ради на посаді лікаря-анестезіолога відділення інтенсивної терапії - з 01 січня 2004 по 15 червня 2017 роки, в КНП "Міська клінічна лікарня №1" Одеської міської ради на посаді лікаря-анестезіолога анестезіологічного відділення з ліжками для інтенсивної терапії - з 16 червня 2017 по 02 липня 2017 роки, на посаді завідувача анестезіологічного відділення з ліжками для інтенсивної терапії - з 03 липня 2017 по 30 червня 2020 роки; з дати перерахунку пенсії з 01 квітня 2023 року - періоди роботи в КНП "Міська клінічна лікарня №1" Одеської міської ради на посадах лікаря-анестезіолога анестезіологічного відділення з ліжками для інтенсивної терапії та завідувача анестезіологічного відділення з ліжками для інтенсивної терапії - з 01 липня 2020 по 28 лютого 2023 роки; з дати перерахунку пенсії з 01 квітня 2025 року - період роботи в КНП "Міська клінічна лікарня №1" Одеської міської ради на посаді завідувача анестезіологічного відділення з ліжками для інтенсивної терапії - з 01 березня 2023 по 05 серпня 2024 роки, у ТОВ "Дім медицини" на посаді лікаря-анестезіолога анестезіологічного відділення з ліжками інтенсивної терапії - з 19 серпня 2024 по 28 лютого 2025 роки.
В апеляційній скарзі ГУПФ України в Одеській області ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального та з порушенням норм процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що відповідно до абз.2 ч.4 ст. 24 Закону №1058-ІV пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 01 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років. Тобто страховий стаж до 01 січня 2004 року обчислюється з урахуванням норм ст. 60 Закону №1788-ХІІ, а нормами Закону №1058-ІV змінено порядок пенсійного забезпечення таких осіб. Іншого чинним законодавством не передбачено. До страхового стажу в подвійному розмірі із застосуванням положень ст. 60 Закону №1788-ХІІ відсутні підстави врахувати періоди роботи з 13 червня 1990 року по 28 грудня 1992 року на посаді молодшої медсестри з догляду за хворими дітьми в Обласній дитячій шкірно-венерологічній лікарні, оскільки не надано уточнюючої довідки, а отже і відсутні на це правові підстави. Судом першої інстанції проігноровано той факт, що позивачем не надано документи на підтвердження спірного періоду стажу, які б в сукупності дали змогу віднести його до стажу, що дає право на його зарахування в подвійному розмірі - право на перерахунок стажу відсутнє.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2025 року іншими учасниками справи не оскаржено.
Таким чином, відповідно до правил ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, тобто, в частині задоволених позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ГУПФ України в Одеській області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Судом першої інстанції встановлені, судом апеляційної інстанції підтверджені, учасниками апеляційного провадження неоспорені наступні обставини.
11 серпня 2025 року ОСОБА_2 звернувся до відповідача із заявою щодо надання інформації щодо правильності обчислення страхового стажу.
Згідно записів у трудовій книжці НОМЕР_1 в період з 13 червня 1990 по 28 грудня 1992 роки позивач працював на посаді молодшої медсестри з догляду за хворими дітьми в Обласній дитячій шкірно-венерологічній лікарні (в подальшому - Комунальне некомерційне підприємство "Одеська обласна дитяча (шкірновенерологічна) лікарня" Одеської обласної ради).
З 01 січня 2004 по 15 червня 2017 роки позивач працював у Міській лікарні №11 м. Одеси (в подальшому - КНП "Міська клінічна лікарня №11" Одеської міської ради) на посаді лікаря-анестезіолога відділення інтенсивної терапії.
З 16 червня 2017 по 02 липня 2017 роки позивач працював у Комунальній установі "Міська клінічна лікарня №1" (в подальшому - КНП "Міська клінічна лікарня №1" Одеської міської ради) на посаді лікаря-анестезіолога анестезіологічного відділення з ліжками для інтенсивної терапії.
З 03 липня 2017 по 05 серпня 2024 роки працював у Комунальній установі "Міська клінічна лікарня №1" (в подальшому - КНП "Міська клінічна лікарня №1" Одеської міської ради) на посаді завідувача анестезіологічного відділення з ліжками для інтенсивної терапії.
З 19 серпня 2024 по 28 лютого 2025 роки (по останню облікову дату) працював у ТОВ "Дім медицини" на посаді лікаря-анестезіолога анестезіологічного відділення з ліжками інтенсивної терапії.
Згідно записів у трудовій книжці за №16 та №21 у період з 01 січня 2010 по 07 вересня 2017 роки позивач працював у Комунальній установі "Міська клінічна лікарня №11" (в подальшому - КНП "Міська клінічна лікарня №11" Одеської міської ради) на посаді лікаря-анестезіолога відділення інтенсивної терапії на 0,5 ставки в порядку зовнішнього сумісництва.
Крім записів у трудовій книжці періоди роботи у Комунальній установі "Міська клінічна лікарня №11" на посадах лікаря реаніматолога-анестезіолога підтверджується уточнюючими довідками №22 №23 від 23 квітня 2020 року.
Так, згідно уточнюючої довідки №22 від 23 квітня 2020 року позивач працював у Комунальній установі "Міська клінічна лікарня №11" з 10 серпня 1998 по 01 серпня 2000 роки на посаді лікаря-інтерна відділення інтенсивної терапії та з 01 серпня 2000 по 31 грудня 2009 роки - лікарем-реаніматологом-анестезіологом відділення інтенсивної терапії.
Згідно уточнюючої довідки №23 від 23 квітня 2020 року працював у Комунальній установі "Міська клінічна лікарня №11" з 01 січня 2010 по 07 вересня 2017 роки на посаді лікаря-анестезіолога відділення інтенсивної терапії.
Згідно зазначених довідок у зазначені періоди працював повний робочий день.
Листом від 18 серпня 2025 року відповідач повідомив, що позивачу на зазначених підставах пенсію перераховано з 01 квітня 2025 року при страховому стажі 52 роки 8 місяців (враховано по 28 лютого 2025 року), в тому числі додатковий стаж 9 років 11 місяців. Період роботи з 13 червня 1990 року по 28 грудня 1992 року на посаді молодшої медсестри з догляду за хворими дітьми в Обласній дитячій шкірно-венерологічній лікарні, не зараховано в подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону №1788-ХІІ, оскільки не надано уточнюючої довідки. Проводити обчислення стажу в подвійному розмірі після 01 січня 2004 року немає правових підстав, оскільки це не передбачено ст. 24 Закону №1788-ХІІ.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що згідно з Переліком закладів охорони здоров'я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України 28 жовтня 2002 року №385, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 листопада 2002 року за №892/7180, до закладів охорони здоров'я відносяться: лікувально-профілактичні заклади (лікарняні заклади, багатопрофільні, однопрофільні, спеціалізовані, особливого типу, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади переливання крові, швидкої та екстреної медичної допомоги, санаторно-курортні заклади); санітарно-профілактичні заклади; фармацевтичні (аптечні) заклади; інші заклади; заклади медико-соціального захисту; установи/заклади системи соціального захисту населення. Таким чином, зарахування стажу в подвійному розмірі, передбачене ст. 60 Закону №1788-XII, не пов'язано із набранням чинності Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), а тому не обмежується наявним стажем роботи до 01 січня 2004.
Отже, із урахуванням вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для зарахування до страхового стажу позивача спірного періоду з 13 червня 1990 року по 28 лютого 2025 року у подвійному розмірі.
Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 6-12, 77 КАС України, ст. 24, ч.1 ст. 26, п.3 ст. 40, п.2 розділу XV прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення", ст.ст. 3, 16 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я", абз.2, розділ 2 Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року №909.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного.
Відповідно ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV), страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених законом. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набуття чинності цим законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим законом
Статтею 60 Закону №1788-ХІІ передбачено, що робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у психіатричних закладах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі
Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року №909 (далі - Постанова №909).
Згідно абз.2 Постанови №909 лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад) лікарняних закладів, лікувально-профілактичних закладів особливого типу, лікувально-трудових профілакторіїв, амбулаторно-поліклінічних закладів, закладів швидкої та невідкладної медичної допомоги, закладів переливання крові, закладів охорони материнства і дитинства, санаторно-курортних закладів, санітарно-епідеміологічних закладів, діагностичних центрів мають право на пенсію за вислугу років при наявності спеціального стажу роботи не менше 25 років.
Як встановлено Розділом 2 Постанови №909 до закладів охорони здоров'я відносяться: лікарняні заклади, лікувально-профілактичні заклади особливого типу, лікувально-трудові профілакторії, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади швидкої та невідкладної медичної допомоги, заклади переливання крові, заклади охорони материнства і дитинства, санаторно-курортні заклади, санітарно-епідеміологічні заклади, діагностичні центри.
Згідно примітки 2 Постанови №909 робота за спеціальністю в закладах, установах на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності та відомчої належності закладів і установ. В свою чергу, Переліком не передбачена необхідність підтвердження роботи в структурному лікувальному закладі для визначення чи підтвердження спеціального стажу. Крім того, Наказом Міністерства охорони здоров'я України №303 від 08 жовтня 1997 року проведено реорганізацію анестезіологічної служби у складі лікувально-профілактичних закладів охорони здоров'я. Замість відділень (груп) анестезіології реанімації та відділень реанімації і інтенсивної були створені анестезіологічні відділення або відділення анестезіології, анестезіологічні відділення з ліжками (палатами) для інтенсивної терапії, анестезіологічні відділення інтенсивної терапії, вузькоспеціалізовані відділення інтенсивної терапії.
Роз'ясненням, наданим Міністерством охорони здоров'я і Міністерства праці та соціальної політики України у листах від 28 травня 2002 року №10.02.11/450 і від 21 червня 2002 року №02-8863-08, період роботи працівників у відділеннях анестезіології та інтенсивної терапії враховуються до стажу у подвійному розмірі, як це передбачено ст. 60 Закону України "Пенсійне забезпечення".
Положеннями ст.ст. 3, 16 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я" визначено, що закладами охорони здоров'я є підприємства, установи та організації, завданням яких є забезпечення різноманітних потреб населення в галузі охорони здоров'я шляхом подання медико-санітарної допомоги, включаючи широкий спектр профілактичних і лікувальних заходів або послуг медичного характеру, а також виконання інших функцій на основі професійної діяльності медичних працівників.
Наказом Міністерства охорони здоров'я України №303 від 08 жовтня 1997 року проведено реорганізацію анестезіологічної служби у складі лікувально-профілактичних закладів охорони здоров'я. Замість відділень (груп) анестезіології реанімації та відділень реанімації і інтенсивної терапії були створені анестезіологічні відділення або відділення анестезіології, анестезіологічні відділення з ліжками (палатами) для інтенсивної терапії, анестезіологічні групи, відділення інтенсивної терапії, вузькоспеціалізовані відділення інтенсивної терапії.
Згідно роз'яснення, наданого Міністерством охорони здоров'я і Міністерства праці та соціальної політики України у листах від 28 травня 2002 року №10.02.11/450 та від 21 червня 2002 року №02-886з-08, період роботи працівників у відділеннях анестезіології та інтенсивної терапії зараховуються до стажу у подвійному розмірі, як це передбачено ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що позивач відповідно до посадових обов'язків створювала оптимальні умови для підготовки та проведення анестезії при спеціальних діагностичних і лікувальних процедурах і хірургічних втручаннях, проведення комплексів заходів щодо реанімації і інтенсивної терапії хворих з розладами життєво важливих функцій до стабілізації стану. В свою чергу, ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що зокрема робота реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Тобто, посади на яких працювала позивач дають йому право на зарахування спірного періоду трудового стажу у пільговому обчисленні, що передбаченого ст. 60 Закону №1788-ХІІ.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах: від 27 лютого 2020 року у справі №462/1713/17, від 11 грудня 2018 року у справі №310/385/17(2-а/310/47/17), від 23 січня 2019 року у справі №485/103/17 та від 04 грудня 2019 року у справі №689/872/17.
Щодо доводу апеляційної скарги про те, що зарахування стажу в подвійному розмірі, передбачене ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення", стосується наявного стажу роботи до 01 січня 2004 року, тобто до набрання чинності Законом №1058-IV, колегія суддів зазначає наступне.
За змістом п.2 розділу XV прикінцевих положень Закону №1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".
Згідно з п.3 ст. 40 Закону №1058-IV у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, то провадиться перерахунок пенсії з врахуванням страхового стажу після призначення пенсії.
Прикінцевими положеннями Закону №1058-IV визначено, що до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах за списками №1 і №2, а також за вислугу років, здійснюється за названим Законом у разі досягнення пенсійного віку та за наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".
Вимогами п.4 ст. 24 Закону №1058-IV встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених Законом.
Колегія суддів констатує, що редакція ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" є чинною на теперішній час.
Стаття 24 Закону №1058-IV не скасовує ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та не зупиняє її дію.
Водночас, нормами ст. 16 Прикінцевих положень Закону №1058-IV передбачено, що положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на за вислугою років.
Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що зарахування стажу в подвійному розмірі, передбачене ст. 60 Закону №1788-ХІІ, не пов'язано із набранням чинності Закону №1058-IV, а тому не обмежується наявним стажем роботи до 01 січня 2004 року.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року у справі №689/872/17.
Щодо доводу апеляційної скарги про відсутність правових підстав для врахування в подвійному розмірі із застосуванням положень ст. 60 Закону №1788-ХІІ періоди роботи з 13 червня 1990 року по 28 грудня 1992 року на посаді молодшої медсестри з догляду за хворими дітьми в Обласній дитячій шкірно-венерологічній лікарні, колегія суддів зазначає наступне.
Стаття 62 Закону України №1788-XII встановлює, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 №637 (далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів - трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Таким чином, у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів - трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
З аналізу наведених норм вбачається, що наявність записів у трудовій книжці є достатнім і основним доказом підтвердження відповідного стажу роботи.
Відповідно п.20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5).
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника (пункт 18 Порядку №637).
Згідно записів у трудовій книжці НОМЕР_1 в період з 13 червня 1990 по 28 грудня 1992 роки позивач працював на посаді молодшої медсестри з догляду за хворими дітьми в Обласній дитячій шкірно-венерологічній лікарні (в подальшому - Комунальне некомерційне підприємство "Одеська обласна дитяча (шкірновенерологічна) лікарня" Одеської обласної ради).
За таких обставин, колегія суддів доходить висновку про наявність правових підстав для врахування в подвійному розмірі із застосуванням положень ст. 60 Закону №1788-ХІІ періоди роботи з 13 червня 1990 року по 28 грудня 1992 року на посаді молодшої медсестри з догляду за хворими дітьми в Обласній дитячій шкірно-венерологічній лікарні
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає вірним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків суду першої інстанції не спростовують, тоді як факти та мотивування яких повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об'єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні справи.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Колегія суддів не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України.
Оскільки дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст. 328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Повне судове рішення складено 15 квітня 2026 року.
Головуючий: Бітов А.І.
Суддя: Лук'янчук О.В.
Суддя: Ступакова І.Г.