П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
15 квітня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/35282/25
Перша інстанція: суддя Бездрабко О.І.,
повний текст судового рішення
складено 16.01.2026, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді -Кравченка К.В.,
судді -Джабурія О.В.,
судді -Вербицької Н.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат на правничу допомогу у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
У жовтні 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 , в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з грудня 2015 року до лютого 2018 включно відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. №1078, з визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - січень 2008 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з грудня 2015 року до лютого 2018 включно відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. №1078, з визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - січень 2008 року;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 , військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 р. до 01.08.2020 р. із застосуванням щомісячної фіксованої індексації-різниці відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати і виплатити фіксовану ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення у розмірі 4463,15 грн щомісячно з 01.03.2018 р. до 01.08.2020 р. відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. №1078;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16.01.2026 року позов задоволено частково.
Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти по справі нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
23.02.2026 року до суду апеляційної інстанції від представника ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу військової частини. У відзиві представник Решетила С.В. просив суд апеляційну скаргу військової частини залишити без задоволення, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.01.2026 року залишити без змін.
18.03.2026 року до суду апеляційної інстанції від представника ОСОБА_1 надійшла заява про стягнення з військової частини на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 20000,00 грн..
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 03.04.2026 року апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_2 залишено без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.01.2026 року залишено без змін.
03.04.2026 року представником ОСОБА_1 було подано заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення з військової частини НОМЕР_2 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в апеляційній інстанції у розмірі 20000,00 грн..
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши вимоги представника ОСОБА_1 про стягнення з військової частини НОМЕР_2 витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла таких висновків.
За змістом статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. (ч.5 ст.134 КАС України)
Згідно з ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).
Згідно п.п.1, 2, 6 ч.ч.1, 2 ст.19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Згідно ст.28 Правил адвокатської етики, затверджених 09.06.2017 року з'їздом адвокатів України, формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту є гонорар.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання), розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Відповідно до ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З наведених правових норм вбачається, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи та підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
Також відповідно до ч.ч.6, 7 ст.134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Так, на підтвердження отриманих послуг адвоката до заяви про ухвалення додаткового рішення було надано: Ордер на надання правничої допомоги серії ВН №1623394 від 10.12.2025 року; Договір про надання правничої допомоги №24/25 від 06.10.2025 року; Додаткову угоду б/н від 23.02.2026 року до Договору від 06.10.2025 року №24/25; акт наданих послуг б/н від 17.03.2026 року; квитанцію до прибуткового касового ордеру №24 від 17.03.2026 року.
Згідно акту наданих послуг б/н від 17.03.2026 року, адвокатом були надані такі послуги з надання правничої допомоги, а саме:
- усне консультування Клієнта з вивченням документів - 1000,00 грн.;
- ознайомлення з архівними відомостями про грошове забезпечення Клієнта - 2000,00 грн.;
- ознайомлення з судовою практикою Верховного Суду з предмету оскарження - 2000,00 грн.;
- складання та направлення до суду відзиву на апеляційну скаргу - 10000,00 грн.;
- складання та направлення до суду додаткових пояснень у справі - 5000,00 грн..
Як вбачається з матеріалів справи, вказана вище правнича допомога була виражена у подачі представником позивача відзиву на апеляційну скаргу у цифровому вигляді через систему «Електронний суд». Вміст вказаного відзиву, що стосується поданої військовою частиною апеляційної скарги складає 8 аркушів на яких представник позивача заперечує проти апеляційної скарги посилаючись на доводи викладені в позовній заяві, висновки суду першої інстанції та нормативну базу.
Також правнича допомога була виражена у подачі представником позивача додаткових пояснень на 1 аркуші.
Ухвалою суду апеляційної інстанції від 23.02.2026 року розгляд справи було призначено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Тобто, представники сторін в судовому засіданні участь не брали та взагалі не викликались до приміщення суду.
Також колегія суддів звертає увагу на те, що представник позивача Матвійчук Наталія Євгеніївна була представником позивача і під час розгляду справи в суді першої інстанції.
Як вже було зазначено, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд має враховувати складність справи, час витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат, про що зазначено в постанові Верховного Суду від 23.05.2018 року по справі №61-3416св18.
В постанові від 24.01.2019 року по справі №910/15944/17 Верховний Суд зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява №71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява №72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява №66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Колегія суддів звертає увагу на те, що дана категорія справи відноситься до справ незначної складності, є дуже поширеною та не потребує значного часу на опрацювання нормативно-правових актів, пошуку в Єдиному державному реєстрі судових рішень та вивчення практики в аналогічній категорії справ. Підготовка відзиву на апеляційну скаргу та пояснення у таких справах не вимагає від адвоката значного обсягу юридичної та технічної роботи, що підтверджується тим, що апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_2 було розглянуто в порядку письмового провадження без виклику сторін по справі, а на момент відкриття провадження по справі, судом першої інстанції було встановлено можливість розгляду справи за правилами спрощеного провадження, на підставі наявних матеріалів справи, які були достатніми для прийняття рішення по даній справі та не потребували надання учасниками справи додаткових обґрунтувань, пояснень та доказів по справі.
Крім того, як вже зазначено вище, представник позивача брала участь як представник позивача під час розгляду справи судом першої інстанції, а тому такі послуги як ознайомлення з архівними відомостями про грошове забезпечення Клієнта та ознайомлення з судовою практикою Верховного Суду з предмету оскарження, є безпідставними на стадії розгляду справи судом апеляційної інстанції.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що сума понесених позивачем витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, яка може бути компенсована позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-суб'єкта владних повноважень має дорівнювати 7000,00 грн., з урахуванням незначної складності даної справи та її розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Керуючись ст.134, ст.252, ст.328, ст.329 КАС України, апеляційний суд, -
Заяву представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат задовольнити частково.
Прийняти по справі додаткову постанову, якою здійснити розподіл судових витрат.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_4 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн. (сім тисяч гривень 00 коп.).
Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верхового Суду.
Повний текст судового рішення складено 15 квітня 2026 року.
Суддя-доповідач К.В. Кравченко
Судді Н.В. Вербицька О.В. Джабурія