П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
15 квітня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/38764/25
Перша інстанція: суддя Харченко Ю.В.,
повний текст судового рішення
складено 24.11.2025, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Федусика А.Г.,
суддів: Семенюка Г.В. та Шляхтицького О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -
У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі - ПФУ), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність ПФУ щодо невиплати ОСОБА_1 нарахованої йому пенсії за період з 01.08.2021 по 31.08.2022 року у розмірі 58447,64 грн; за період з 01.10.2023 по 30.06.2024 року у розмірі 18000 грн; за період з 01.02.2022 по 30.06.2025 року у розмірі 140 680,55 грн, а разом в сумі 217128,19 грн;
- стягнути з ПФУ на користь ОСОБА_1 заборгованість з виплати нарахованої йому пенсії за період з 01.08.2021 по 31.08.2022 року у розмірі 58447,64; за період з 01.10.2023 по 30.06.2024 року у розмірі 18000 грн; за період з 01.02.2022 по 30.06.2025 року у розмірі 140680,55 грн, а разом в сумі 217128,19 грн.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2025 року у відкритті провадження відмовлено, оскільки спір у даній справі виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що уже були предметом розгляду суду в іншому провадженні, проте на стадії виконання судового рішення.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі зазначено, що судове рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального права, у зв'язку з чим апелянт просить його скасувати та направити справу до Одеського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає:
- на виконання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12.04.2022 у справі №540/5321/21 ПФУ в серпні 2022 року проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 та нараховано заборгованість по пенсії 58447,64 грн за період з 01.08.2021 по 31.08.2022;
- на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15.05.2024 у справі №420/10733/24 ПФУ в червні 2024 року проведено перерахунок ОСОБА_1 та нараховано заборгованість по пенсії 18000 грн за період з 01.10.2023 по 30.06.2024;
- на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22.05.2025 у справі №420/39246/24, що набрало законної сили 24.06.2025, ПФУ проведено перерахунок ОСОБА_1 та нараховано заборгованість по пенсії 140680,55 грн за період з 01.02.2022 по 30.06.2025.
Позивач зазначає, що заборгованість за наслідками виконання вказаних судових рішень йому не виплачено.
Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, позивач, звертаючись до суду з цим позовом, фактично просить суд визнати неправомірними дії відповідача щодо виконання рішень судів по справам №540/5321/21, №420/10733/24 та №420/39246/24, та по суті виконати рішення суду в повному обсязі.
Таким чином, з наведеного вбачається, що позовні вимоги зводяться до оскарження дій відповідача щодо належного виконання вказаних рішень судів.
Згідно з частинами 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Положеннями ч.ч.1, 2 ст.382 КАС України встановлено, що суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Частиною 1 ст.383 КАС України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Системний аналіз зазначених вище правових норм свідчить про те, що приписами ст. ст. 382, 383 КАС України передбачено декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах: зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.
Вказані правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову.
Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС (ст. 382 КАС України), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення, яке набрало законної сили.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
Відтак, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, у відповідності до КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» від 21.11.2024 року №4094-IX, який набрав чинності 19.12.2024 року, були внесені суттєві зміни до положень ст.378 КАС України, зокрема, й у частині зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.
Так, відповідно до змісту ч.1-3 ст.378 КАС України (у редакції Закону №4094-IX, що діє з 19.12.2024 року), за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
Відтак, з 19.12.2024 року ст. 378 КАС України доповнено самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання судового рішення, а саме: невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо, серед іншого, обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, протягом двох місяців з дня набрання таким рішенням законної сили. Законодавцем прямо визначено, що зміна способу і порядку виконання такого судового рішення відбувається шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
В межах розгляду даної справи предмет позову свідчить про те, що фактичною підставою для звернення позивача до суду з цими позовними вимогами стало невиконання ПФУ рішень судів у справах №540/5321/21, №420/10733/24 та №420/39246/24 в частині виплати позивачу заборгованості з пенсії.
Отже, в даному випадку відсутні підстави стверджувати про виникнення між позивачем та відповідачем нового спору.
Наявність спеціальних правових норм КАС України (ст.378, 382, 383), направлених на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність передбачених п.2 ч.1 ст.170 КАС України підстав для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки спір у даній справі виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що уже були предметом розгляду суду в іншому провадженні, проте на стадії виконання судового рішення.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм процесуального права, відповідно до ст.316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін.
Керуючись ст.308, 311, 312, 316, 321, 325, 327, 329 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Суддя-доповідач А.Г. Федусик
Судді О.І. Шляхтицький Г.В. Семенюк