14 квітня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/21863/25
Перша інстанція: суддя Юхтенко Л.Р.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.
суддів - Бойка А.В., Єщенка О.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової академії (м. Одеса) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2025 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової академії (м. Одеса) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
У липні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції із позовом до Військової академії (м. Одеса) (далі - відповідач), в якому просить:
-визнати протиправною бездіяльність відповідача, що полягала в ненарахуванні та невиплаті позивачу за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 (включно) індексації грошового забезпечення січня 2008 року місяцем підвищення доходу;
- зобов'язати відповідача нарахувати на користь позивача за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 (включно) індексацію грошового забезпечення, обчисливши із врахуванням січня 2008 року місяцем підвищення доходу в сумі 85927,87 грн;
- стягнути з відповідача індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 (включно), обчисливши із врахуванням січня 2008 року місяцем підвищення доходу в сумі 85927,87 грн із відрахуванням військового збору і податку на доходи фізичних осіб з компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 (далі - Порядок №44).
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-ХІІ (далі - Закон №1282-ХІІ) індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці і її виплата є обов'язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Мотивуючи вимоги про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити поточну індексацію за період з 01.12.2015 по 28.02.2018, позивач просить врахувати, що місяцем обчислення індексу споживчих цін (базовим місяцем) у цей період має бути січень 2008 року, оскільки на законодавчому рівні, посадові оклади військовослужбовців були підвищені з 01.01.2008 та до 01.03.2018 підвищення не відбувалося. При цьому, посилаючись на позицію Верховного Суду, яка викладена у постановах від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, від 20.04.2019 у справі № 320/8554/21, зауважує на тому, що недотримання відповідачем вимог «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі - Порядок №1078) призвело до того, що грошове забезпечення виплачене у значно меншому розмірі. На переконання позивача протиправна бездіяльність відповідача призвела до порушення його прав, оскільки пункт 1 статі 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) визначає, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2025 року позов ОСОБА_1 - задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Військової академії (м. Одеса) щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 , за період з 01.12.2015 по 28.02.2018, включно, із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року..
Зобов'язано Військову академію (м. Одеса) нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 , індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року в розмірі 85927,87 грн. із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку № 44, з урахуванням раніше виплачених сум.
В задоволенні іншої частини позовних вимог суд відмовив.
В апеляційній скарзі, Військова академія посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, просить рішення суду скасувати в цій частині та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає про помилковість висновків суду першої інстанції в частині задоволення вимог щодо виплати індексації грошового забезпечення та взагалі заперечує право позивача на виплату індексації у спірний період.
Апелянт зауважує на тому, що відповідно до пункту 4 Постанови №1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Оскільки позивач навчався, як курсант та за спірний період грошове забезпечення склало 11 145,20 грн. (грудень 2015 - червень 2018 року) тобто рівень щомісячного доходу менший ніж прожитковий мінімум, вважає, що підстави для індексації доходу відсутні. Отже, на переконання апелянта, права позивача на отримання індексації грошового забезпечення не є порушеними, оскільки індексація доходів проводиться у межах нарахованого доходу, але не більше ніж на прожитковий мінімум відповідного періоду, а тому правові підстави для задоволення заявлених позовних вимог відсутні. Також апелянт не погоджується із висновками суду щодо визначення січня 2008 року місяцем обчислення індексу споживчих цін у спірний період, а також щодо визначеної судом у рішення суми індексації та наголошує на тому, що визначений судом розмір індексації є помилковим та тягне неправомірні переплати з державного бюджету.
В подальшому апелянт подав до суду апеляційної інстанції додаткові пояснення, в яких підтримав свою позицію щодо помилковості висновків суду першої інстанції про задоволення позову та наявність підстав для відмови у задоволені заявленого позову.
Позивач своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідно до частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 навчався у Військовій академії (м. Одеса) як курсант.
Відповідно до витягу з наказу начальника Військової академії від 02.06.2018 № 111 ОСОБА_1 , який закінчив навчання у Військовій академії, призначений на посаду з присвоєнням первинного військового звання «лейтенант», виключений з 02.06.2018 зі списків особового складу Військової академії (м. Одеса), усіх видів забезпечення та вважається таким, що вибув для подальшого проходження військової служби.
Відповідно до довідки щодо нарахованого та виплаченого грошового забезпечення курсанту ОСОБА_1 від 07.07.2025 року № 6/65/981, за період грудень 2015 року по червень 2018 року позивачу виплачена індексація грошового забезпечення тільки у грудні 2015 року в розмірі 105,25 грн..
27.06.2025 позивач звернувся до Військової академії із заявою щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення однак відповіді на заяву не отримав.
Вважаючи, бездіяльність відповідача протиправною позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір та частково задовольняючи позов, суд першої інстанції, виходив із того, що згідно положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-ХІІ (далі - Закон №1282-ХІІ) позивач має право на нарахування та виплату індексації грошового забезпечення у спірний період у законодавчо встановленому розмірі. При цьому, суд зазначив, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на встановлені положеннями Порядку №1078 правила й умови нарахування суми індексації-різниці, за вказаний період відповідач повинен був здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення.
Покликаючись на положення пункту 5 Порядку №1078, суд указав, що місяць, у якому підвищено тарифну ставку (оклад) слід вважати базовим для індексації за дотриманням таких умов: заробітна плата зросла за рахунок її постійних складових; сума підвищення більша, ніж можлива індексація, а тому враховуючи, що пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 затверджені схеми посадових окладів військовослужбовців (тарифних сіток), яка набрала чинності 01.01.2008, суд визнав, що у спірний період для нарахування індексації грошового забезпечення базовим місяцем є січень 2008 року.
Водночас позовні вимоги в частині стягнення з відповідача за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 індексацію грошового забезпечення, обчисливши із врахуванням січня 2008 року місяцем підвищення доходу в сумі 85927,87 грн., суд визнав безпідставними, оскільки вказана сума ще не нарахована, а тому задовольнив позов частково.
Колегія суддів лише частково погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.
Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі і вище - Закон № 2011-ХІІ) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до статей 1, 2 Закон № 2011-ХІІ військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Приписи частини 1 статті 9 Закону №2011-ХІІ встановлюють, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Як мовилося вище, згідно положень статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-ХІІ (далі і вище -Закон №1282-ХІІ) індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Положення статті 1 Закону №1282-XII передбачають, що індексація грошових доходів населення це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Перелік об'єктів індексації установлений частиною 1 статті 2 Закону № 1282-ХІІ, згідно з якою індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру.
До таких об'єктів індексації в силу абзацу 4 частини 1 статті 2 Закону № 1282-ХІІ належить оплата праці (грошове забезпечення).
Враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації.
На підставі аналізу вищенаведених положень законодавства, можливо дійти висновку, що індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення військовослужбовців є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, тому підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Суд першої інстанції, встановивши не нарахування та не виплату позивачу у спірний період індексації, обґрунтовано визнав таку бездіяльність з боку відповідача протиправною, та визнав безпідставними посилання відповідача на відсутність фінансової можливості щодо проведення таких виплат не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, а обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.
Таке твердження знайшло своє відображення в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України» (рішення від 08.11.2005), в якому Суд наголосив, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань.
За таких підстав колегія суддів погоджується із висновками суд про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати індексації грошового забезпечення.
Також апелянт заперечує право позивача на виплату індексації грошового забезпечення у спірний період із застосуванням місяцем, за яким починається обчислення індексу споживчих цін січень 2008 року.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 затверджений Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення (далі і вище - Порядок № 1078).
Відповідно до пункту 1 цього Порядку він визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
Відповідно до положень пунктів 2, 5 Порядку № 1078 для визначення базового місяця для проведення індексації доходів необхідно обрати місяць, у якому заробітна плата працівника зросла за рахунок її постійних складових.
Отже, підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи. Тобто, початок відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу. З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100 відсотків, а приріст індексу розраховується з наступного місяця. При цьому, нарахування індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції.
Згідно з пунктом 10-2 Порядку №1078 для працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, яких переведено на іншу роботу (місце проходження служби) на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або іншу місцевість та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці (умов проходження служби) у разі продовження такими особами роботи (проходження служби), для новоприйнятих працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, а також для тих, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати (грошового забезпечення), передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу), за посадою, яку займає працівник, військовослужбовець, поліцейський, особа рядового і начальницького складу.
Аналіз наведених норм законодавства України, дає підстави дійти висновку, що місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.
Тобто, необхідно встановити в якому місяці відбулося підвищення грошового забезпечення військовослужбовців.
З цього приводу колегія суддів враховує, що постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», затверджені підвищені схеми посадових окладів військовослужбовців. Відповідно до пункту 13 указаної Постанови, вона набрала чинності з 01.01.2008.
Наведена постанова діяла до дати набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704, якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців, а саме: до 01.03.2018.
З урахуванням викладеного слід дійти висновку, що у спірний період базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення є січень 2008 року.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що у спірний період відповідач зобов'язаний нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяцем обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення саме січень 2008 року.
Водночас, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що порушені права ОСОБА_1 слід задовольнити шляхом зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року в розмірі 85927,87 грн. та погоджується із доводами апелянта про безпідставність таких вимог та помилковість висновку щодо задоволенні вимог у такий спосіб.
Колегія суддів зауважує, що ані зміст позовної заяви, ані оскаржуване рішення не містить жодних мотивів щодо обґрунтованості заявленої позивачем суми, а тому оскільки мотивувальна частина судового рішення не містить мотивів суду, за яких суд дійшов висновку щодо такого способу відновлення порушеного права, колегія суддів вважає, що аргументи апеляційної скарги в цій частині знайшли своє підтвердження, а тому апеляційну скаргу слід задовольнити частково.
В іншій же частині доводи покладені в обґрунтування апеляційної скарги Військової академії щодо відсутності підстав для нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення у спірний період є безпідставними, а рішення суду першої інстанції в цій частині є правильним.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до приписів статті 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права.
Оскільки спосіб відновлення порушеного права, зазначений судом першої інстанції у судовому рішенні є помилковим, колегія суддів вважає, що третій абзац резолютивної частини судового рішення слід змінити, в іншій частині рішення суду залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Військової академії (м. Одеса) - задовольнити частково.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2025 року змінити, виклавши третій абзац резолютивної частини у такій редакції:
Зобов'язати Військову академію (м.Одеса), відповідно до приписів Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, з урахуванням раніше виплачених сум.
В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2025 року - залишити без змін
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуюча суддя О. А. Шевчук
суддя А. В. Бойко
суддя О. В. Єщенко