Справа № 569/17879/25
Номер провадження 2/570/340/2026
(заочне)
07 квітня 2026 року м.Рівне
Рівненський районний суд Рівненської області в особі судді Штогуна О.С.
за участю секретаря судового засідання Соломицької Л.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Рівненського районного суду Рівненської області, в порядку заочного розгляду цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ"до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
26 серпня 2025 року ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" (далі - позивач, ТОВ "ФК "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ") звернулося у Рівненський міський суд Рівненської області з позовною заявою до ОСОБА_1 (далі - відповідач, ОСОБА_1 ), в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості в розмірі 125300,00 грн.
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 10 вересня 2025 року вищевказану справу передано до Рівненського районного суду Рівненської області за підсудністю.
В обґрунтування позовної заяви позивач зазначає, що 22 квітня 2024 року між первісним кредитором ТОВ "Слон Кредит" та відповідачем укладено кредитний договір № 1571368, за умовами якого відповідач отримав кредит на суму 20000,00 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,50 % на день строком на 361 день. Вказує, що кредитний договір підписаний електронним підписом позичальника, що відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора "А020" і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, який зазначений в п. 10 Кредитного договору, реквізити, адреса та підписи сторін. Підписанням кредитного договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма умовами Правил надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ "Слон Кредит", які розміщені на веб-сайті товариства, приймаючи умови кредитного договору, відповідач підтверджує, що він повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватися цих правил.
Враховуючи невиконання відповідачем своїх боргових зобов'язань перед первісним кредитором, 24 грудня 2024 року ТОВ "Слон Кредит" на підставі Договору факторингу №24122024 за плату відступило, а ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" набуло право грошової вимоги до відповідачки у розмірі 103800,00 грн, з яких: заборгованість з тіла кредиту - 20000,00 грн; заборгованість за процентами - 73800,00 грн, пеня - 10000,00 грн.
Станом на дату укладання Договору факторингу №24122024 від 24.12.2024, строк дії Договору №1598778 не закінчився, а тому в межах строку дії Договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачем, ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" у період з 25.12.2024 по 08 квітня 2025 року (105 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою в сумі 31500,00 грн. Зазначає, що після укладання Договору факторингу та переходу права вимоги до відповідача, остання не здійснила жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал", ні на рахунки первісного кредитора. Таким чином, відповідач має заборгованість перед позивачем за кредитним договором №1571368 від 22 квітня 2024 року в загальному розмірі 125300,00 грн.
За наведених обставин позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитом у розмірі 125300,00 грн, сплачений судовий збір у розмірі 2 422,40 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн.
Ухвалою суду від 02 жовтня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та постановлено розгляд справи здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.
Позивач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, явку свого представника в судове засідання не забезпечив, представник позивача в поданій позовній заяві зазначила, що просить розгляд справи проводити без участі їх представника, щодо заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, заяву про відкладення розгляду справи чи розгляд справи без його участі та відзив на позов не подав.
Згідно вимог ч.1 ст.280 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи, що відповідач будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не подав та приймаючи до уваги, що представник позивача не заперечує щодо винесення заочного рішення, суд ухвалив провести заочний розгляд справи та постановити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Розгляд справи здійснювався за відсутності учасників справи, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч.2 ст.247 ЦПК України.
Ознайомившись із позовною заявою, оцінивши дослідженні в судовому засіданні докази, суд приходить до переконання, що позов підлягає до задоволення частково.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 22 квітня 2024 року між первісним кредитором Товариством з обмеженою відповідальністю "Слон Кредит" та відповідачем було укладено Договір № 1571368 про надання споживчого кредиту по продукту "Комфортний" (далі - Договір) (а.с.88-92).
Відповідач підписав Кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора "А020".
Крім цього, разом із кредитним договором відповідач також шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором "В602" підписав Паспорт споживчого кредиту до Договору від 22 квітня 2024 року № 1571368 про надання споживчого кредиту по продукту "Комфортний", який є невід'ємною частиною Договору та містить повну інформацію про основні умови кредитування, щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, а також про порядок повернення кредиту (а.с.72-73).
Відповідно до п. 1.2. Договору на умовах, встановлених Договором, товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені Договором.
Умовами укладеного Договору та Паспортом споживчого кредиту сторонами погоджено наступні умови кредитування:
- сума кредиту (загальний розмір) 20000,00 грн. Тип кредиту кредит (п. 1.3. Договору);
- строк кредиту 351 день. Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 27 днів (п. 1.4. Договору);
- тип процентної ставки фіксована (п. 1.5. Договору);
- стандартна процентна ставка становить 1,50 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього Договору (п. 1.5.1. Договору);
- знижена процентна ставка 0,825% в день та застосовується якщо споживач до 19 травня 2024 року або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту (п. 1.5.2. Договору);
- мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби (п. 1.6. Договору);
- загальні витрати на дату укладення Договору складають: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 105300,00 грн; за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 101655,00 грн (п. 1.8.1. 1.8.2. Договору);
- орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 9816,65 % річних; за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 6049,43 % річних (п. 1.9.1 1.9.2. Договору);
- орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 125300,00 грн; за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 121655,00 грн. (п. 1.10.1. 1.10.2. Договору).
Відповідно п. 2.1 Договору кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .
Сума кредиту (його частина) перераховується товариством протягом двох календарних днів з моменту укладення цього Договору. Дати надання кредиту: 22 квітня 2024 року або 23 квітня 2024 року. Кредит вважається наданим в день перерахування товариством суми кредиту за реквізитами, згідно п. 2.1. Договору (п. 2.2., 2.4. Договору).
Відповідно до Графіку розрахунків, який є Додатком № 1 до Договору про надання споживчого кредиту від 22 квітня 2024 року № 1571368, визначено дату видачі кредиту 22 квітня 2024 року, дату повернення кредиту 08 квітня 2025 року, та загальну вартість кредиту у розмірі 121655,00 грн, який також підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором "А020" (а.с.92 на звороті).
Отримання відповідачем кредитних коштів в розмірі 4 600,00 грн підтверджується листом ТОВ "Пейтек" (PayTech) від 15 січня 2025 року № 20250115-2122, згідно якого на виконання Договору про організацію переказу грошових коштів від 06 червня 2022 року № 06062022-1, 22 квітня 2024 року о 15:44:12 здійснено платіж через сайт торгівця: https://sloncredit.ua (номер транзакції в системі ТОВ "ПЕЙТЕК" e5dd3701-3dcd-4431-b542-6465da6521cf, номер транзакції в системі ТОВ "Слон Кредит" 15713681713789849, session ID 024202238550, код авторизації операції 438907) із призначення платежу: зарахування коштів на платіжну картку, маска картки НОМЕР_1 (а.с.82).
З відповіді АТ "Перший український міжнародний банк" від 09 лютого 2026 року, наданої на виконання ухвали Рівненського районного суду Рівненської області від 15 січня 2026 року, вбачається, що 22 квітня 2024 року на банківську карту № НОМЕР_1 , емітовану на ім'я ОСОБА_1 , було здійснено перерахування грошової суми у розмірі 20000,00 грн.
Відтак, з досліджених судом доказів вбачається, що реквізити платіжної картки, емітованої на ім'я ОСОБА_1 збігаються із тими, які зазначено позичальником (відповідачем) у п. 2.1 Договору.
Згідно розрахунку заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту від 22 квітня 2024 року № 1571368, наданого первісним кредитором ТОВ "Слон Кредит" станом на дату відступлення права вимоги вбачається заборгованість відповідача у розмірі 103800,00 грн, що включає в себе заборгованість за тілом кредиту в сумі 20000,00 грн, заборгованість за процентами в сумі 73800,00 грн та заборгованість за штрафними санкціями в сумі 10000,00 грн. (а.с.76).
Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Закон України "Про електронну комерцію" визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис" є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Норми статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис" передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.
Відповідно до ст. 1054-1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.
Згідно ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Враховуючи невиконання відповідачем своїх боргових зобов'язань перед первісним кредитором, 24 грудня 2024 року ТОВ "Слон Кредит" на підставі Договору факторингу №24122024 за плату відступило, а ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" набуло право грошової вимоги до відповідачки у розмірі 103800,00 грн, з яких: заборгованість з тіла кредиту - 20000,00 грн; заборгованість за процентами - 73800,00 грн, пеня - 10000,00 грн.
Відповідного до 1.2 вищевказаного договору факторингу перехід від Клієнта до Фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається після підписання сторонами Акту прийому-передачі Реєстру боржників згідно Додатку №2 та надходження ціни продажу у повному обсязі, відповідно до п. 3.3 цього Договору, на рахунок клієнта, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру боржників та повна сума ціни Продажу, що надійшла на рахунок Клієнта,- підтверджують факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості.
Договір є правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Доказів про неправомірність цього договору матеріали справи не містять.
У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню. Водночас позичальник не довів належного повернення кредитних коштів у розмірі та на умовах, визначених вказаними договорами, презумпція правомірності яких не спростована.
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно ч. 1 ст. 1082 ЦК України, боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Отже, внаслідок укладення 24 грудня 2024 року між ТОВ "Слон Кредит" та ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" договору факторингу №24122024 відбулася зміна кредитора, а саме ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" набуло статусу нового кредитора за кредитним договором до відповідача у розмірі у розмірі 103800,00 грн, з яких: заборгованість з тіла кредиту - 20000,00 грн; заборгованість за процентами - 73800,00 грн, пеня - 10000,00 грн.
Позивач зазначає, що відповідно до п. 1.4 Договору №1571368 строк дії договору становить 351 день: з 22 квітня 2024 року по 08 квітня 2025 року. Станом на дату укладання Договору факторингу №24122024 від 24 грудня 2024 року, строк дії Договору №1571368 від 22 квітня 2024 року не закінчився, тому в межах строку дії договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачем, ТОВ "ФК Фінтраст Капітал" у період з 25 грудня 2024 року по 08 квітня 2025 року (105 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою в сумі 31500,00 грн.
Судом встановлено, що ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" у встановленому законом порядку набуло право грошової вимоги за Договором №1571368 про надання споживчого кредиту по продукту "Комфортний" від 22 квітня 2024 року.
Відповідач прийняв умови та правила надання банківських послуг шляхом підписання їх електронним цифровим підписом за допомогою одноразового ідентифікатора, однак останній в порушення умов вказаного договору не виконав своїх зобов'язань щодо повернення кредиту. Таким чином, наявні усі підстави вважати, що при укладенні кредитного договору з відповідачем, кредитодавець дотримався вимог закону про повідомлення відповідача про умови кредитування та узгодження саме тих умов, на яких договір було укладено. Доказів протилежного матеріали справи не містять, а відповідачем таких не надано. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов кредитного договору.
Отже, відповідача повідомлено про основні умови кредитування з використанням кредиту на суму 20000,00 грн, зокрема, типу кредиту, суму ліміту, строку кредитування, процентної ставки, типу процентної ставки; орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача, повернення кредиту та про наслідки прострочення виконання та/або невиконання зобов'язань за договором.
Що стосується відсотків, які нараховані ТОВ "ФК Фінтраст капітал" у період з 25 грудня 2024 року по 08 квітня 2025 року, а саме за 105 календарних днів у сумі 31500,00 грн слід зазначити наступне.
Оскільки, станом на дату укладення Договору факторингу від 24 грудня 2024 року строк дії кредитного Договору №1571368 від 22 квітня 2024 року не закінчився, а тому, в межах строку дії Договору, укладеного між Первісним кредитором та відповідачем, ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" у період з 25 грудня 2024 року по 08 квітня 2025 року (105 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою у сумі 31500,00 грн., а саме: 20000,00 грн*1,5 %=300,00 грн*105 календарних днів=31500,00 грн.
За ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Разом з тим, суд вважає за необхідне звернути увагу на позицію висловлену Верховним судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 07 січня 2026 року (справа №727/2790/25) "...Так, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 ЦК України).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина перша статті 1078 ЦК України).
Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається (частина друга статті 1078 ЦК України).
Обміркувавши викладене, касаційний суд зауважує, що: допускається відступлення за договором факторингу наявної вимоги та майбутньої вимоги. При цьому для розмежування прав грошової вимоги, що може відступатися на підставі договору факторингу обрано різні критерії. Зокрема, для: (а) наявної вимоги - це строк платежу; (б) майбутньої вимоги - це момент виникнення.
Різність критеріїв, які покладені в виокремлення видів, створює складнощі у розумінні як наявної, так і майбутньої вимоги; наявна вимога - це право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (частина перша статті 1078 ЦК України).
Втім очевидно, що строк платежу визначає не існування, а тільки можливість здійснення права грошової вимоги. І, звісно, що наявні грошові вимоги не вичерпуються тими, строк платежу яких настав. Оскільки якщо зробити протилежний висновок, то в категорію майбутніх вимог слід віднести будь-які інші права грошової вимоги, навіть ті які існують в зобов'язанні, але їх здійснення залежить від настання умови чи спливу строку. Саме тому до наявних вимог потрібно віднести й "недозрілі" грошові вимоги.
"Недозріла" вимога - це різновид наявної вимоги, тобто право грошової вимоги, можливість здійснення якого залежить від настання умови чи спливу строку платежу.
Як наслідок наявна та недозріла вимога існують до або в момент укладення договору факторингу; майбутня вимога - це право грошової вимоги, що виникне в майбутньому (частина перша статті 1078 ЦК України), тобто майбутніми мають кваліфікуватися такі права грошової вимоги, що "з'явилися" із тих чи інших договорів, укладених після договору факторингу; у договорі факторингу необхідно індивідуалізувати право грошової вимоги.
Наявна та "недозріла" вимоги мають бути визначені в договорі факторингу з максимальним ступенем конкретності, яка б забезпечувала можливість виокремити такі вимоги від інших вимог клієнта в момент укладення договору факторингу. Для наявної та "недозрілої" вимоги, оскільки вони існують на час укладення договору факторингу, індивідуалізація може полягати, зокрема, у вказівці предмета (розміру чи обсягу вимоги), суб'єктів (як активного - кредитора, так і пасивного - боржника), підстави виникнення (наприклад, договір поставки); майбутня вимога має піддаватися індивідуалізації не пізніше, аніж в момент її виникнення. Тобто майбутня вимога повинна мати потенційну властивість для ідентифікації в момент її виникнення. До цього часу майбутня вимога хоча б якось має пов'язуватися із клієнтом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин Верховний суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 серпня 2023 року у cправі №910/8115/19 (910/13492/21) (провадження № 12-42гс22), у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18, пункт 106), у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21, пункт 48), у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18, пункт 61), у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 серпня 2023 року у cправі № 910/8115/19 (910/13492/21) (провадження №12-42гс22), у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 лютого 2018 року у справі № 2-127/11 (провадження № 61-1648св17).
Таким чином, у своїй позиції Верховний суд констатував правомірність договорів факторингу, укладених на майбутнє, де вказав, що майбутніми мають кваліфікуватися такі права грошової вимоги, що "з'явилися" із тих чи інших договорів, укладених після договору факторингу, майбутня вимога має піддаватися індивідуалізації не пізніше, аніж в момент її виникнення, тобто повинна мати потенційну властивість для ідентифікації в момент її виникнення, а також за наявності підтверджуючих платіжних документів про сплату факторами ціни вимоги відповідним клієнтам.
У Паспорті споживчого кредиту також визначено строк кредитування на 351 календарний день.
Тобто, між сторонами погоджено строк кредитування на 351 календарний день, протягом дії якого кредитор, а також новий кредитор має право на нарахування процентів.
Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18),право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Здійснивши перевірку розрахунку заборгованості, судом встановлено, що такий розрахунок не суперечить умовам Кредитного договору.
Так, згідно наданого суду позивачем розрахунку заборгованості, з відповідача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту в сумі 20000,00 грн.
Разом з тим, слід зазначити, що 24 грудня 2023 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", яким статтю 8 Закону України "Про споживче кредитування" доповнено частиною п'ятою, яка визначає, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Відтак, максимальний розмір денної процентної ставки для кредитних договорів з 24 грудня 2023 року не повинен перевищувати 1%, а щодо договорів, які укладені до набрання Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг": протягом перших 120 днів - 2,5% (до 22.04.2024 включно); протягом наступних 120 днів 1,5% (до 20.08.2024 включно); починаючи з 241 дня 1% (з 21.08.2024).
Оскільки кредитний договір №1571368 від 22 квітня 2024 року укладений між ТОВ "Слон Кредит" та відповідачем після набрання чинності відповідних положень Закону України "Про споживче кредитування", то відсоткова ставка встановлена законом, який регулює спірні правовідносини між сторонами, не може бути збільшена умовами договору, а тому суд вбачає за необхідне провести перерахунок заборгованості за процентами та при нарахування процентів за користування відповідачем кредитом слід ураховувати обмеження максимального розміру денної процентної ставки 1% відповідно до вимог ч. 5 ст.8 Закону України "Про споживче кредитування".
Таким чином, сума заборгованості за нарахованими процентами протягом усього строку кредитування (351 днів) з врахуванням ч.5 ст.8 Закону України "Про споживче кредитування" має становити: 351 днів * 200 грн (це 1% від суми кредиту за 1 день користування кредитом) = 70200,00 грн за весь строк кредитування.
Таким чином, до сплати відповідачем за процентами підлягає сума в розмірі 70200,00 грн.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість у розмірі 90200,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 20000,00 грн, заборгованість за процентами 70200,00 грн.
Також, позивач ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" просить в порядку частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України (п.4 прохальної частини позовної заяви) органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України за наведеною позивачем формулою, починаючи з дати набрання рішенням законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості і стягнути отриману суму інфляційних втрат і 3 % річних з відповідача на користь ТзОВ "ФК "Фінтраст Капітал". Також просить роз'яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні втрати і 3 % річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування.
Згідно із ч.10 ст.265 ЦПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Відповідно до ч.11 ст.265 ЦПК України остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу.
Із аналізу вищезазначених норм вбачається, що законодавець наділив суд правом у своєму рішенні зазначати про нарахування на суму заборгованості відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення.
При ухваленні рішення суд враховує правову позицію викладену у постанові Великої Палата Верховного Суду від 05 червня 2024 року, справа № 910/14524/22, провадження №12-4гс24 щодо застосування приписів частини десятої статті 238ГПК України (частин десятої та одинадцятої статті 265 ЦПК України). Під час прийняття рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, суд вправі відповідно до частини десятої статті 238ГПК України (частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України) зазначити в рішенні про нарахування відповідних або відсотків, або ж пені до моменту виконання рішення. Не допускається зазначати в рішенні про одночасне нарахування відповідних відсотків та пені до моменту виконання рішення суду.
Таке нарахування суд може здійснити лише на підставі процесуального клопотання позивача. Питання про можливість у конкретній справі застосовувати приписи частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України суд вирішує на власний розсуд з урахуванням обставин, що мають істотне значення, на основі принципів розумності, справедливості та пропорційності.
Нарахування пені або відсотків у порядку ч.ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України ґрунтується на підставі тих самих норм матеріального права, які є підставою для задоволення позову про стягнення відсотків або пені за порушення виконання зобов'язання. Тобто це ті самі заходи відповідальності, але продовжені на наступний період часу, протягом якого зобов'язання не виконується.
Отже, суд звертає увагу, що в рішенні суду може бути вказано лише щодо нарахування відсотків або пені, а ч.10 ст.265 ЦПК України взагалі не передбачено можливість зазначення в рішенні нарахування інфляційних витрат.
Окрім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до п.18 Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
З огляду на викладене, оскільки ухвалення рішення в цій частині є правом суду, а позивачем не обґрунтовано доцільності застосування ч.10, 11 ст.265 ЦПК України, суд не вбачає підстав для задоволення процесуального клопотання позивача.
Частиною 1 ст. 133 ЦК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Суд, вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 8426 від 16 грудня 2025 року, керується ч. 1 ст. 141 ЦПК України, де вказано, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, з огляду на те, що позов задоволено частково, а тому з відповідача на користь позивача, підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме 72 % від ціни позову, що становить 1744,13 грн (2422,40 грн.*72 %).
Щодо вирішення питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, то суд встановив наступне.
Представник позивача просить суд покласти на відповідача зобов'язання компенсувати позивачу витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, позивачем надано Договір про надання правової допомоги №10/12-2024 від 10 грудня 2024 року, укладений між ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал", надалі клієнт, та адвокатом Столітнім Михайлом Миколайовичем, надалі адвокат, свідоцтво про право на зайняття Столітнім М.М. адвокатською діяльністю серії КС №9422/10, ордер про надання правничої допомоги серії АІ №1969414, заявку №9656 від 14 липня 2025 року на виконання доручення до договору №10/12-2024 від 10 грудня 2024 року, рахунок на оплату №9656-12//08-2025 від 12 серпня 2025 року, Акт №9656 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 12 серпня 2025 року.
Як вбачається з Акту про отримання правової допомоги адвокат надав, а клієнт прийняв послуги професійної правничої допомоги у рамках цивільного судочинства в суді першої інстанції по справі про стягнення заборгованості за договором №1571368 від 22 квітня 2024 року, укладеним між ТОВ "Слон Кредит" та відповідачем, згідно наведеного в акті розрахунку обсягу та вартості послуг з правової допомоги адвокатом, загальна сума гонорару за надання правової допомоги становить 10000,00 грн.
Оскільки за результатами розгляду справи позов було задоволено частково на 72%, тому сума яка має бути сплачена адвокату складає 7200,00 грн та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 259, 263-265, 272, 273, 280, 282, 284, 288, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ"до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" заборгованість за кредитним договором №1571368 від 22 квітня 2024 року в розмірі 90200 (дев'яносто тисяч двісті) грн 00 коп.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" витрати по сплаті судового збору в розмірі 1744 (одна тисяча сімсот сорок чотири) грн 13 коп та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7200 (сім тисяч двісті) грн 00 коп.
На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного текста рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони справи:
позивач - ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ", місцезнаходження: вул. Загородня, 15, офіс 118/2, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 44559822);
відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя Штогун О.С.