Справа №567/2250/25
Провадження №2/567/267/26
02 квітня 2026 року м. Острог
Острозький районний суд Рівненської області у складі:
головуючий суддя - Василевич О.В.
секретар - Клімович О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом АТ«ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, -
АТ «ТАСКОМБАНК» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в загальному розмірі 67 707,72 грн., в тому числі: за договором № 002/20866545-SP від 20.06.2023 року у розмірі 41 146,20 грн. та за договором № 002/19046414-СК-SB від 20.02.2023 р. у розмірі 26 561,52 грн.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до договору № 002/20866545-SP від 20.06.2023 року та договору № № 002/19046414-СК-SB від 20.02.2023 р. відповідач отримав кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на умовах строковості, зворотності та платності. Відповідач підтвердив, що ознайомлений з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту.
Зазначає, що АТ «ТАСКОМБАНК» зобов'язання за вищевказаними договорами виконало у повному обсязі та надало відповідачу кредитні кошти у розмірі, передбаченому умовами договорів.
У порушення умов укладених договорів відповідач зобов'язання за вказаними договорами належним чином не виконав та допустив виникнення заборгованості, загальний розмір якої станом на час звернення до суду становить 67 707,72 грн.
За наведених обставин позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у вищевказаному розмірі, а також судові витрати по справі.
Ухвалою суду від 06.01.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та постановлено розгляд справи здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження. Відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву. Інших процесуальних дій не вчинялося.
Ухвалою суду від 18.02.2026 року визнано явку представника позивача в судове засідання обов'язковою.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві. В наданих суду поясненнях уточнив, що між банком і ОСОБА_1 було укладено два договори, а саме, договір № 002/20866545-SP від 20.06.2023 року та договір № б/н від 18.02.2023 р., а не договір № 002/19046414-СК-SB від 20.02.2023 р., як про це зазначено у позовній заяві, та в останній з цього приводу при зазначенні номера та дати договору було допущено технічну помилку (опечатку).
Відповідач в судове засідання не з'явився, про місце, дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином у відповідності до п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України, а також шляхом розміщення оголошення на сайті Острозького районного суду веб-портал судова влади України http://ost.rv.court.gov.ua/sud1713/, правом подати до суду відзив на позовну заяву не скористався, заперечень щодо позову до суду не подав, заяв про відкладення розгляду справи до суду не надходило. Згідно абз.2 ч.1 ст.131 ЦПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться. Згідно адресної довідки від 05.01.2026 року зареєстроване місце проживання відповідача: АДРЕСА_1 та саме за вказаною адресою направлялися відповідачу судові повістки та інші процесуальні документи.
За клопотанням представника позивача з урахуванням положень ст.ст.280-282 ЦПК України, з метою уникнення безпідставного затягування розгляду справи, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, із застосуванням аналізу вимог чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, дійшов до наступних висновків.
З матеріалів справи судом встановлено, що 20.06.2023 р. ОСОБА_1 підписав заяву-анкету №002/20866545-SP щодо приєднання до Публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК» на укладення договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту sportbank. Відповідно до вказаної заяви відповідач ОСОБА_1 своїм підписом підтвердив, що дана заява-анкета разом Публічною пропозицією з додатками будуть складати договір про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту sportbank, зазначивши про взяття на себе зобов'язань з його виконання.
З підписанням заяви-анкети відповідач ОСОБА_1 підтвердив, що ознайомився з Публічною пропозицією разом з додатками, в тому числі тарифами, довідкою про систему гарантування вкладів фізичних осіб, паспортом споживчого кредитування, що розміщені на сайті банку (https://tascombank.ua) та лендинговій сторінці (https://sportbank.com.ua), посилання на примірник якої, разом з додатками він отримав в мобільному застосунку «Sportbank», і з якою він повністю згоден, зміст якої розуміє та положення якої зобов'язується неухильно дотримуватись (п.2 заяви-анкети від 20.06.2023 р.).
Умови і правила, які включають тарифи, були надані відповідачу через мобільний застосунок, а відтак відповідач був ознайомлений з Публічною пропозицією (офертою) АТ «ТАСКОМБАНК» на укладення договору про надання банківських та інших послуг в межах проекту «Sportbank» в редакції, яка діяла на дату підписання заяви-анкети.
Одночасно, згідно заяви-анкети ОСОБА_1 просить вважати наведений зразок його власноручного підпису або його аналоги (у тому числі його електронний/удосконалений електронний підпис) обов'язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкриті йому в банку. Дана електронна заява-анкета про приєднання до Публічної пропозиції подається та підписується клієнтом в мобільному застосунку. Для цього клієнт попередньо встановлює на мобільний пристрій мобільний застосунок «Sportbank», вказує номер телефону, проходить процедуру верифікації номеру телефону, проходить процедуру ідентифікації/верифікації, ознайомлюється з Публічною пропозицією та додатками до неї, підписує заяву-анкету цифровим власноручним підписом (п.4, 5 анкети-заяви від 20.06.2023 р.).
Згідно п.1.2 заяви-анкети від 20.06.2023 р. відповідач ОСОБА_1 просив надати банківські та інші послуги, зокрема:
- відкрити поточний рахунок в національній валюті;
- надати послугу кредитування рахунку та встановити ліміт кредитування рахунку в межах максимальної суми загального ліміту кредитування рахунку, що встановлений в тарифах та складає 100 000 грн., з урахуванням умов визначених в Публічній пропозиції та у заявці-анкеті (строк кредитування - на вимогу (з урахуванням особливостей передбачених договором); процентна ставка на операції з оплати придбаних товарів (робіт, послуг) в торговельній мережі та мережі інтернет, мобільному застосунку sportbank: 1) 0,00001 % річних (пільгова процентна ставка при виконання умов Пільгового періоду), 2) 0,22 % в день (при невиконанні умов Пільгового періоду та після нього), 3) 0,26 % в день (підвищена процентна ставка на строкову заборгованість, у разі наявності простроченої заборгованості), порядок та умови застосування пільгового періоду визначаються в Публічній пропозиції; процентна ставка на операції з видачі готівки та перекази на іншу картку, операції з безготівкових переказів з рахунку : 1) 0,22 % в день (на строкову заборгованість за кредитом), 2) 0,32 % в день (підвищена процентна ставка на строкову заборгованість у разі наявності простроченої заборгованості).
Згідно довідки АТ «ТАСКОМБАНК» відповідач ОСОБА_1 з 20.06.2023 р. є власником поточного рахунку у валюті гривня, який відкритий до заяви-анкети від 20.06.2023 р., з номером картки НОМЕР_1 (а.с.12).
Активація відповідачем банківської картки та користування картковим рахунком свідчить про укладення між АТ «ТАСКОМБАНК» та ОСОБА_1 кредитного договору від 20.06.2023р.
Крім того, з досліджених доказів судом встановлено, що 18.02.2023 р. ОСОБА_1 підписав заяву-договір на укладання договору про комплексне банківське обслуговування та заяву-договір на відкриття банківського вкладу на вимогу для фізичних осіб «zanachka». Відповідно до вказаної заяви-договору на укладання договору про комплексне банківське обслуговування відповідач ОСОБА_1 своїм підписом підтвердив, що така заява-договір разом Публічною пропозицією АТ «ТАСКОМБАНК» на укладання договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, тарифами банку, що розміщені на сайті АТ «ТАСКОМБАНК» (https://tascombank.ua) складають договір про комплексне банківське обслуговування в мобільному застосунку (додатку) izibank, зазначивши про взяття на себе зобов'язань з його виконання (заява-договір від 18.02.2023 р.).
Одночасно, підписавши дану заяву-договір власноручним підписом або цифровим власноручним підписом на екрані електронного сенсорного пристрою/смартфону в мобільному застосунку (додатку) izibank Холодюк Р.С. просив банк:
- відкрити на його ім'я поточний рахунок у гривні;
- оформити на його ім'я платіжну картку Master Card World Contactless;
- встановити на поточний рахунок кредитний ліміт на споживчі цілі в загальному розмірі 10 000 грн. Водночас погодившись, що кредитний ліміт встановлено відповідно до запиту або на суму, вказану в мобільному застосунку (додатку) в подальшому, в період дії поточного рахунку, в межах максимальної суми ліміту кредитування рахунку, що складає 200 000 грн.
ОСОБА_1 погодився на встановлення строку користування кредитним лімітом - 12 місяців (365 днів), з можливістю автоматичної пролонгації на той самий строк. Вказав про свою обізнаність, що на кредит буде нараховуватись процентна ставка 59 % річних (детальна інформації, в тому числі щодо типу, порядку обчислення, зміни та сплати наведена у п.8 Згоди та запевнення клієнта до договору).
Згідно вказаної заяви-договору від 18.02.2023 р. ОСОБА_1 також просив банк додатково надати йому банківські, платіжні та електронні довірчі послуги, зокрема:
- відкрити додаткові поточні рахунки, операції за якими можуть здійснюватися з використанням електронних платіжних засобів, для здійснення розрахунків без фізичного носія (віртуальну картку) у гривні, доларах США та євро;
- відкрити вкладний рахунок на вимогу «zanachka» на умовах договору вкладу, розміщеного на сайті АТ «ТАСКОМБАНК» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Так, згідно п.8 Згоди та запевнення клієнта до договору відповідач ОСОБА_1 вказав на те, що він розуміє та згоден, зокрема, на те:
- що встановлення кредитного ліміту є видом споживчого кредиту у формі кредитування поточного рахунку на максимальну суму коштів, в межах якої клієнт має право здійснювати операції за поточним рахунком при відсутності власних коштів за рахунок коштів банку та що банк має право вимагати повністю повернути суму кредиту в будь-який час із визначенням строку попередження клієнта про таку вимогу, а також, що за кредитом відсутні супровідні послуги банку та/або послуги третіх осіб, які придбаває клієнт;
- що має право протягом 14 календарних днів з дня встановлення/перегляду суми кредиту відмовитися від останнього без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів;
- що отримав від банку розрахунок орієнтовної сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки, паспорт споживчого кредиту в день укладення (підписання) заяви-договору в письмовій та електронній формі, тощо.
Одночасно, згідно заяви-договору від 18.02.2023 року ОСОБА_1 просить вважати наведений зразок його власноручно підпису або його аналоги (у тому числі електронний підпис) обов'язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкриті йому в банку. З цією метою ОСОБА_1 засвідчив генерацію ключової пари удосконаленого електронного підпису з особистим ключем і відповідним йому відкритим ключем, який буде використовуватись ним в мобільному застосунку (додатку) izibank для вчинення правочинів (у вигляді електронного документа), розрахунко-касовому обслуговуванні та/або при отриманні банківських, платіжних та інших фінансових послуг. ОСОБА_1 визнає, що удосконалений електронний підпис (УЕП) є аналогом власноручного підпису, його накладення має таку саму юридичну силу , як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису.
Згідно довідки АТ «ТАСКОМБАНК» відповідач ОСОБА_1 є власником поточного рахунку у валюті гривня, який відкритий до вищевказаної заяви-договору, з номером картки НОМЕР_2 (а.с.157).
Активація відповідачем банківської картки та користування картковим рахунком свідчить про укладення між АТ «ТАСКОМБАНК» та ОСОБА_1 кредитного договору від 18.02.2023 р.
З виписки по картковому рахунку боржника вбачається, що відповідач ОСОБА_1 користувався кредитними картками, отримував кредитні кошти та здійснював погашення заборгованості.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про виникнення договірних відносин між сторонами з приводу отримання відповідачем кредиту в АТ «ТАСКОМБАНК».
Згідно ст.12 Закону України "Про електронну комерцію" якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні заявки-анкети для отримання кредиту, зробленої під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту позивача) вказується особа, яка створила таку заявку-анкету.
Отже, підписання договору (електронного правочину) за допомогою електронного підпису є належним та допустимим доказом на підтвердження укладення сторонами таких договорів.
Відповідно до постанови Верховного Суду у справі № 127/33824/19 від 07.10.2020р. електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому ЦК та ГК України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом : надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України "Про електронну комерцію").
Враховуючи, що згідно вищевказаних положень договорів, з їх укладенням сторони домовились, що укладення такого договору з позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню кредитором ідентичного за змістом договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, а відтак сторонами дотримано вимоги щодо укладення правочину, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Тобто, підписавши договір електронним підписом, відповідач підтвердив, що він погоджується виконувати його умови та розуміє його зміст.
З доводів позивача, які не спростовано відповідачем, а також з досліджених судом доказів встановлено, що відповідачу було відкрито поточні рахунки, на які встановлено кредитні ліміти у розмірі погодженому сторонами, а також видано банківські платіжні картки з валютою рахунку - гривня.
Активація відповідачем банківських карток, користування поточними рахунками та використання кредитних коштів свідчить про укладення між АТ «ТАСКОМБАНК» та ОСОБА_1 відповідно до ст.628 ЦК України змішаного договору, в якому містяться елементи різних договорів, в тому числі кредитного договору.
Відповідно до ч.2 ст.628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про виникнення договірних відносин між сторонами з приводу отримання відповідачем кредиту в АТ «ТАСКОМБАНК».
Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ст.638 ЦК України).
Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк та інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно із ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Відповідно до ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Так як умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як вбачається з виписки по картковому рахунку боржника ОСОБА_1 , відповідач після встановлення йому кредитних лімітів неодноразово користувалася кредитними коштами.
Факт отримання кредитних коштів відповідачем не заперечується та не спростовано належними і допустимими доказами.
Водночас, при вирішенні спору судом взято до уваги, що відповідач здійснював погашення заборгованості за отриманими кредитами, однак здійснювані ним платежі були не регулярними та в недостатньому розмірі.
Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту.
При вирішенні спору судом взято до уваги, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань своєчасно не здійснив погашення основної суми заборгованості та не повернув грошові кошти, отримані в кредит.
З огляду на те, що ОСОБА_1 згідно укладених кредитних договорів взяв на себе зобов'язання погашати кредит у визначений договорами строк, та вказаний обов'язок ним був порушений, що підтверджується розрахунком заборгованості за вищевказаними договорами, а відтак у позивача виникло право вимагати повернення кредиту.
Згідно розрахунків заборгованості заборгованість відповідача за основною сумою боргу за договором № 002/20866545-SP від 20.06.2023 р. становить 19 987,50 грн. та за договором № б/н від 18.02.2023 р. становить 15 000 грн. (а.с.150-151, 264-265).
Згідно виписок по рахунку відповідача по вищевказаних договорах відображені дата та деталі операцій за період з 20.02.2023 р. по 02.09.2025 р. (а.с.266-360).
Відповідач не надав суду доказів, які б спростовували розмір заборгованості за основною сумою боргу, а відтак наданий позивачем розрахунок заборгованості в цій частині, приймається судом як достовірний.
Таким чином, судом встановлено, що відповідачем було порушено обов'язок з повернення кредитних коштів та вказана обставина в ході судового розгляду відповідачем не спростована, а відтак у позивача виникло право вимагати повернення основної суми кредиту у вищевказаному розмірі.
При вирішенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача відсотків за користування кредитними коштами суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Таким чином, у разі укладення кредитного договору/договору позики проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Позивач, звертаючись до суду з вимогами про погашення заборгованості, просив стягнути, окрім заборгованості за основною сумою заборгованості, також заборгованість за процентами за користування кредитними коштами.
Отримавши кредитні кошти, відповідач погодився сплатити проценти за користування ними у розмірі, визначеному вищевказаними договорами, що обумовлено кредитними договорами та відповідає вимогам ст.ст.1054, 1056-1 ЦК України.
Згідно з частиною першою ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Наведене означає, що принцип диспозитивності покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання, за вирішенням яких позивач звернувся до суду. Суд вирішує лише ті вимоги по суті спору, про вирішення яких клопочуть сторони, і за загальним правилом, не повинен виходити за межі цих вимог. Тобто суд зв'язаний предметом і обсягом заявлених вимог (постанова Верховного Суду від 19 лютого 2019 року у справі № 824/399/17).
Згідно розрахунку заборгованості, визначеної позивачем та не спростованої відповідачем, борг ОСОБА_1 зі сплати відсотків, заявлений до стягнення, за договором №002/20866545-SP від 20.06.2023 р. становить 21 158,70 грн., та за договором № б/н від 18.02.2023 р. - 11 561,52 грн., який на даний час не сплачений, а відтак вказана сума також підлягає стягненню з відповідача.
Складений позивачем розрахунок заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитом містить детальний розрахунок заборгованості з вказівкою на періоди протягом яких застосовувалась процентна ставка.
Одночасно суд враховує, що відповідачем не спростовано розмір заборгованості за кредитним договором, наявність якої підтверджується розрахунком, наданим позивачем та не надано контррозрахунку, який би піддавав сумніву розмір такої заборгованості.
При вирішенні даного спору судом взято до уваги, що відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, та при цьому суд враховує, що відповідач належних доказів повернення грошових коштів за кредитними договорами суду не надав.
Судом встановлено, що між сторонами було належним чином укладено кредитні договори, згідно яких сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов договору. Відповідач повністю погодився з умовами кредитних договорів, в яких, зокрема, чітко вказано розмір відсотків за користування кредитом, що підтверджується наявністю його підпису.
При укладенні кредитних договорів сторони досягли згоди з усіх істотних умов договорів та укладені правочини були спрямовані на реальне настання правових наслідків.
Виходячи з оплатного характеру кредитних договорів, відсутні підстави вважати, що умови договорів про сплату відсотків за користування кредитом є несправедливими та призводять до дисбалансу прав та обов'язків сторін договору, оскільки вказаний розмір відсоткової ставки погоджено за домовленістю сторін у відповідних договорах (постанова Верховного Суду від 07.04.2021 року у справі №623/2936/19).
Суд також звертає увагу на те, що ст.204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
Аналогічна позиція закріплена у постанові Верховного Суду України від 30 травня 2018 року по справі № 191/5077/16-ц (провадження 61-17422св18).
З урахуванням принципів добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) мають тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності (постанова Верховного Суду від 10.03.2021 року у справі №607/11746/17).
У разі не спростування презумпції правомірності договорів всі права, набуті сторонами правочинів за ними, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
При цьому суд враховує, що фактично отримані та використані позичальником грошові кошти у добровільному порядку позивачу не повернуті, що свідчить про порушення прав позивача, а відтак суд приходить до висновку, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав у судовому порядку шляхом зобов'язання боржника виконати обов'язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів та сплати відсотків за їх користування.
Таким чином, судом встановлено, що відповідачем було порушено обов'язок з повернення кредитних коштів, що підтверджується випискою по рахунку боржника та розрахунком заборгованості, а відтак з урахуванням відсутності наданих відповідачем доказів, які б спростовували заборгованість у заявленому позивачем розмірі суд приходить до висновку, що у позивача виникло право вимагати повернення кредиту та відсотків за його користування у загальному розмірі 67 707,72 грн., в тому числі: за договором № 002/20866545-SP від 20.06.2023 р. у розмірі 41 146,20 грн. та за договором №б/н від 18.02.2023 р. у розмірі 26 561,52 грн.
Суд враховує, що відповідачем не спростовано розмір заборгованості за договорами, наявність якої підтверджується розрахунком, наданим позивачем, та випискою по особовому рахунку позичальника та не надано контррозрахунок, який би піддавав сумніву розмір такої заборгованості, а відтак наданий банком розрахунок заборгованості в цій частині, приймається судом як достовірний.
Також при вирішенні даного спору судом взято до уваги, що відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, та при цьому суд враховує, що фактично отримані та використані відповідачем грошові кошти у добровільному порядку банку не повернуті, та згідно ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення прав позивача, а відтак суд приходить до висновку, що банк вправі вимагати захисту своїх прав у судовому порядку шляхом зобов'язання боржника виконати обов'язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів та відсотків за користування кредитними коштами.
З врахуванням наведеного, сума заборгованості за кредитним договором, що підлягає стягненню з відповідача становить 67 707,72 грн.
Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені останнім витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених вимог, що становить 2422,40 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12, 76, 81, 83, 89, 141, 247, 263, 264, 265, 280-282,354 ЦПК України, -
Позов АТ "ТАСКОМБАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь АТ "ТАСКОМБАНК" (місцезнаходження: 01032, м.Київ, вул.Симона Петлюри, буд.30, індекс 01032, код ЄДРПОУ 09806443) заборгованість в загальному розмірі 67 707 (шістдесят сім тисяч сімсот сім) грн. 72 коп., а саме:
- за договором № 002/20866545-SP від 20.06.2023 року у розмірі 41 146 (сорок одна тисяча сто сорок шість) грн. 20 коп.;
- за договором №б/н від 18.02.2023 року у розмірі 26 561 (ддвадцять шість тисяч п'ятсот шістдесят одна) грн. 52 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ "ТАСКОМБАНК" судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач може оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку у загальному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду через Острозький районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 13.04.2026 року.
Суддя Острозького районного судуВасилевич О.В.