Справа № 565/377/26
Провадження № 2/565/422/26
(з а о ч н е)
15 квітня 2026 року м.Вараш
Вараський міський суд Рівненської області у складі:
головуючого судді Зейкана І.Ю.,
з участю секретаря судового засідання Ломази С.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у спрощеному позовному провадженні у приміщенні Вараського міського суду Рівненської області цивільну справу № 565/377/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» через свого представника Пархомчука С.В. звернулося до суду з позовом до відповідача, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором № 678118 від 21.05.2021 у розмірі 13 965,90 грн, яка складається з простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 3 900,00 грн та простроченої заборгованості за відсотками в розмірі 10 065,90 грн.
Вимоги за позовом вмотивовані тим, що 21.05.2021 між ТОВ «ФК «ДЖОБЕР» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 678118 в електронній формі, відповідно до умов якого відповідач отримав кредитні кошти, які зобов'язалася повернути та сплатити проценти за користування ними. Відповідно до умов кредитного договору сума кредиту становить 3 900,00 грн; строк кредиту 29 днів; процентна ставка 1,9% на добу. Однак відповідач свої зобов'язання за вказаним договором не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка станом на 26.12.2025 становить 13 965,90 грн, з яких: 3 900,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 10 065,90 грн заборгованість за процентами. На підставі договору відступлення права вимоги право грошової вимоги по вказаному кредитному договору перейшло до ТОВ «ФК «АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН», що і стало підставою для звернення до суду.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку, в позовній заяві просив розглянути справу без його участі.
Відповідач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, в порядку, передбаченому п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, в судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив, відзив на позов не подав.
У зв'язку з тим, що позивач не заперечував проти заочного розгляду справи, суд на підставі ст. 280 ЦПК України ухвалив про заочний розгляд справи.
Верховний Суд у постанові від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 зазначив про те, що якщо учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 21.05.2021 між ТОВ «ФК «ДЖОБЕР» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір (оферта) № 678118, за умовами якого кредитодавець надає позичальникові кредит в розмірі 3 900,00 грн, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування ним (а.с. 8-14).
Згідно з п. 1.3 договору, строк, на який надається кредит, складає 29 календарних днів з моменту підписання цього договору та перерахування (видачі) коштів позичальнику, а саме з 20.05.2021 до 17.06.2021 включно.
Відповідно до п. 1.4 договору, проценти за користування кредитом нараховуються на суму кредиту, а у разі часткового погашення на непогашену частину, та встановлюються в розмірі 1,9% від суми кредиту в день. Тип процентної ставки фіксована.
Згідно з п. 1.6 договору, загальна вартість кредиту становить 6 048,90 грн.
Пунктом 2.1 договору передбачено, що кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на банківську платіжну картку позичальника протягом 3-х банківських днів з дати підписання договору.
Відповідно до пункту 9.4.1. Кредитного договору, у випадку неможливості виконання зобов'язань за Договором у повному обсязі та у встановлений строк, позичальник має право ініціювати продовження строку користування Кредитом та зміну дати повернення Кредиту шляхом здійснення платежу на користь кредитодавця у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів не пізніше останнього дня строку користування кредитом. Після отримання кредитодавцем коштів у розмірі нарахованих та несплачених процентів, заява позичальника про продовження строку користування Кредитом вважається поданою, а дія Договору автоматично продовжується (лонгується) на тих самих умовах на наступні 10 календарних днів. За умови своєчасної сплати позичальником всіх нарахованих процентів за користування Кредитом, можливе продовження строку користування кредитом та продовження дії Договору автоматично (автопролонгація) на тих самих умовах на наступні 10 календарних днів без підписання сторонами додаткових угод, починаючи з дня, наступного за днем запланованої дати повернення кредиту. В даному випадку продовження строку користування кредитом та автоматичне продовження (пролонгація) дії Договору може застосовуватися неодноразово, необмежену кількість разів.
Пунктом 9.4.2. Кредитного договору визначено, що автоматичне продовження строку користування кредитом та автоматичне продовження дії Договору (автопролонгація) без підписання сторонами додаткових угод застосовується також після настання дати погашення Кредиту в разі неповернення суми кредиту та несплати або часткової сплати позичальником нарахованих процентів за користування Кредитом до закінчення строку дії Договору. У разі несплати позичальником заборгованості до закінчення строку користування кредитом та закінчення строку дії Договору, сторонами застосовується автопролонгація з наступного дня після запланованої дати повернення кредиту. Позичальник, який підписує даний Договір, дає згоду Кредитодавцю на його автопролонгацію - продовження строку користування кредитом та строку дії Договору на наступні 10 календарних днів без підписання сторонами додаткових угод, починаючи з дня, наступного за днем запланованої дати повернення кредиту.
Договір укладено та підписано сторонами в електронній формі за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт. ОСОБА_1 договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором G2458.
Також ОСОБА_1 підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором Паспорт споживчого кредиту до укладення договору, у якому йому надана інформація щодо умов кредитування (а.с. 15-16).
21.05.2021 ТОВ «ФК «ДЖОБЕР» виконано свої зобов'язання за договором № 678118 та перераховано ОСОБА_1 на картку № НОМЕР_1 кредитні кошти в сумі 3900,00 грн, що підтверджується листом ТОВ «Санрайз фінанс» від 11.02.2026 (а.с. 30).
Доказів того, що банківська картка з відповідним номером відповідачу не належить, матеріали справи не містять.
Згідно з вимогами ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За приписами ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В ч. 1 ст. 1054 ЦК України зазначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За приписами ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Положеннями ст. 207 ЦК України встановлено загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
За приписами ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Отже, підпис є невід'ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
За приписами ч. 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. В частинах 4, 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Згідно з ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 09.09.2020 у справі №732/670/19.
Згідно зі ст. 6, ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За приписами ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
В ч.ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України зазначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно з ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
За приписами ч. 1 ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.
З наведеного вбачається, що кредитний договір № 678118 від 21.05.2021 укладено з ОСОБА_1 у спосіб надання згоди відповідачем на надання йому відповідної суми грошових коштів. Вказані дії сторін не суперечать загальним засадам цивільного законодавства щодо способу укладання договору, а, відтак, породжують відповідні договірні зобов'язання для сторін у справі.
Відповідачем зобов'язання щодо своєчасного повернення кредиту виконані не були.
Відповідно до договору відступлення права вимоги № 1-30/11/2023 від 30.11.2023 ТОВ «ФК «ДЖОБЕР» відступило, а ТОВ «ФК «АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» прийняло належні ТОВ «ФК «ДЖОБЕР» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаним у Реєстрі боржників, укладеними між ТОВ «ФК «ДЖОБЕР» та боржниками (а.с. 21-23).
Згідно з витягом з Реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №1-30/11/2023 від 30.11.2023 ТОВ «ФК «АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 678118 від 21.05.2021 на загальну суму заборгованості 13 965,90 грн, з яких: 3 900,00 грн залишок по тілу кредиту, 10 065,90 грн залишок по відсотках (а.с. 19).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
За приписами ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки стосовно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
В ст. 516 ЦК України зазначено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
В постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 2-2035/11 (провадження № 61-2449св18) викладено висновок про те, що тлумачення статті 516, частини другої статті 517 ЦК України свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним.
Аналогічний висновок зроблено і Верховним Судом у справі №761/1543/20, провадження №61 - 10389св21 від 23.02.2022, справа №639/86/17, провадження №61-5039 св21 від 19.01.2022, справа №554/8549/15-ц, провадження № 61-18460св20 від 14.07.2021.
Оскільки, ТОВ «ФК «АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» на підставі договору відступлення права вимоги набуло право вимоги за кредитним договором № 67 8118 від 21.05.2021, тому у позивача, як нового кредитора, виникло право вимоги повернення кредиту у зв'язку з неналежним виконанням позичальником ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань шляхом стягнення заборгованості за цим договором.
Доказів про визнання договору відступлення права вимоги недійсним чи погашення боргу первісному кредитору матеріали справи не містять.
Відповідно до виписки з особового рахунку за кредитним договором № 678118 станом на 26.12.2025 включно ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 13 965,90 грн, з яких: 3 900,00 грн залишок по тілу кредиту, 10 065,90 грн залишок по відсотках (а.с. 18).
Надаючи оцінку доводам представника позивача в частині розрахунку заборгованості за відсотками, суд зазначає наступне.
Строк кредитування за договором про споживчий кредит був погоджений сторонами та становив 29 днів, а саме з 20.05.2021 до 17.06.2021 включно (пункт 1.3 договору).
При укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов'язки відповідно до цього договору. Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.
При цьому, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу, визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, у якій припис абзацу 2 частини 1 статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики в разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Як наслідок, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною 2 статті 1050 ЦК України, оскільки в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 цього Кодексу, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
У зазначеній постанові Верховний Суд, розглядаючи питання стягнення штрафних санкцій за договором споживчого кредитування, сформував низку правових висновків. Зокрема, Велика Палата розмежувала поняття «строк договору», «строк виконання зобов'язання» і «термін виконання зобов'язання».
Надаючи правову оцінку вказаним поняттям у частині нарахування штрафних санкцій за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що строк (термін) виконання зобов'язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього.
Відрізняються терміни в тому випадку, коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов'язання і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов'язання. Указаний висновок міститься у пункті 35 Постанови.
Окрім того, у пункті 54 постанови Верховний Суд вказує, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України. Тобто, згідно з логікою Верховного Суду, припинення нарахування передбачених договором процентів можливо у двох випадках: закінчення строку кредитування, який визначений договором, та пред'явлення вимоги в порядку частини 2 статті 1050 ЦК України.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 (справа № 910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від вказаного правового висновку.
Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини 1 статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Із розрахунку заборгованості, наданого позивачем, загальна вартість заборгованості становить 13 965,90 грн, з яких: 3 900,00 грн залишок по тілу кредиту, 10 065,90 грн залишок по відсотках.
Разом з тим, суд доходить висновку, що підстави для стягнення відсотків у розмірі 7 917,00 (10 065,90 грн - 2 148,90 грн) грн відсутні, з огляду на таке.
У постанові Верховного Суду від 27.07.2021 за № 910/18943/20 зроблено висновок, що оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини 1 статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини 2 статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини 1 статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Як встановлено з матеріалів справи, строк кредитування за кредитним договором № 678118 від 21.05.2021 був погоджений сторонами та становив 29 днів з 20.05.2021 (строк кредитування) до 17.06.2021.
Пролонгація дії кредитного договору без ініціативи позичальника (пункт 9.4.2 договору) за змістом укладеного договору, пов'язується виключно з не поверненням кредитних коштів у визначений п. 1.3 договору строк, що не узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду від 27.07.2021 за № 910/18943/20 відповідно до якої поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що не повернення позичальником кредитних коштів у визначений п.1.3 договору строк, за відсутності активних дій відповідача, визначених п. 9.4.1. договору (сплати відповідних платежів) є неправомірною поведінкою, а саме не поверненням кредиту у визначений договором строк, що виключає право кредитодавця нараховувати після спливу 29-денного періоду кредитування проценти, визначені за користування кредитними коштами у розмірі встановленому договором.
В цьому випадку права позивача можуть бути захищені шляхом застосування механізму, визначеного статтею 625 ЦК України, вимог про що останній не заявляв.
Таким чином, розмір відсотків, відповідно до умов договору про надання споживчого кредиту, становить 2 148,90 грн за період з 20.05.2021 до 17.06.2021, як то визначено у п. 4.2 кредитного договору.
Викладене дає підстави суду для стягнення із відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» 6 048,90 грн заборгованості за кредитним договором (оферта) № 678118 від 21.05.2021, яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 3 900,00 грн та заборгованості за процентами за користування кредитом - 2 148,90 грн.
Щодо витрат на правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1, п.п. 1, 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Позивачем заявлено вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 13 000 грн. На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивачем подано належні докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
Заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268) (рішення від 23 січня 2014 року у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України»). У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Враховуючи вищевказане та те, що зазначені витрати на правничу допомогу підтверджені належними доказами, беручи до уваги принципи співмірності та розумності судових витрат, типовість позовних заяв характерних позивачу, критерії реальності адвокатських витрат, з урахуванням часткового задоволення позову, суд доходить висновку, що із ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» підлягають стягненню витрати на правничу допомогу в суді у розмірі 2 000 грн.
Судом встановлено сплату позивачем при зверненні до суду судового збору в сумі 2 662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 04.02.2026.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вказане, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1 153,14 грн, тобто пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, судові витрати, які підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача становлять 3 153,14 грн.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 1-23, 76-81, 89, 95, 141, 258-259, 263-265, 274-279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» до ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» 6 048,90 (шість тисяч сорок вісім) грн 90 (дев'яносто) коп. заборгованості за кредитним договором (оферта) № 678118 від 21.05.2021.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» понесені у справі судові витрати в розмірі 3 153 (три тисячі сто п'ятдесят три ) грн 14 (чотирнадцять) коп.
У задоволенні вимог у іншій частині відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН», місце знаходження м. Київ, вул. Саперне поле, 12, код ЄДРПОУ 44002941.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Головуючий суддя І.Ю. Зейкан