П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
14 квітня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/32227/25
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Коваля М.П.,
суддів - Джабурія О.В.,
- Вербицької Н.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу адвоката Казмірчук Марії Михайлівни в інтересах ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2025 року, прийняте у складі суду судді Скупінської О.В. в місті Одеса, по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому позивач просив суд:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення відомостей про ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів як військовозобов'язаного;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомості про ОСОБА_1 відповідно до даних військово-облікового документа - Тимчасового посвідчення №4/1833 від 03.04.2019 року, а саме: статус «не військовозобов'язаний» (виключений з військового обліку з 17.12.2018 року); відсутність військово-облікової спеціальності; відображення даних про рішення ВЛК від 17.12.2018 року (протокол №55).
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2025 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, адвоката Казмірчук Марія Михайлівна звернулась до П'ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою в інтересах ОСОБА_1 , в якій посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права, тому просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заявлені позовні вимоги.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що суд помилково ототожнив автоматичне взяття на військовий облік відповідно до Порядку №932 з відсутністю відповідальності відповідача, оскільки лише після неодноразових звернень відповідач вніс відомості до Реєстру, проте такі відомості були внесені не на підставі наданих офіційних документів, а з використанням даних, які не відповідають дійсному правовому статусу позивача та за умови втрати первинних документів військового обліку позивача. Апелянт вважає, що автоматизований спосіб обробки інформації не усуває відповідальності суб'єкта владних повноважень, який є розпорядником та адміністратором відповідного Реєстру. Апелянт наголошує, що суд не надав належної оцінки рішенню ВЛК від 17.12.2018 року (протокол № 55) та факту виключення позивача з військового обліку.
Представник відповідача надав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, відповідно до тимчасового посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_1 від 03.04.2019 (а.с.17-18), виданого на ім'я ОСОБА_1 , дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_3 ; військове звання - солдат; склад - рядовий; категорія - І; придатність до проходження військової служби за станом здоров'я - непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку, згідно зі ст.62-а, гр.1, наказу МОУ №402 від 2008 р. ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_4 - 17.12.2018, протокол №55; призовною комісією ІНФОРМАЦІЯ_5 зарахований у запас 17.12.2018 року, згідно зі ст.18 Закону України «ПВО і ВС» (за станом здоров'я); 17.12.2018 виключений з військового обліку військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_6 згідно п.3 ч.6 ст.37 Закону України «ПВО і ВС».
Матеріали справи містять витяг військово-облікового документа із за стосунку «Резерв+» щодо ОСОБА_1 станом на 29.08.2025 (а.с.25), відповідно до якого, позивач є військовозобов'язаним, перебуває на військовому обліку ІНФОРМАЦІЯ_1 , звання - рекрут; будівельних робіт, робітник підсобний.
За наслідками розгляду адвокатського запиту від 28.07.2025, ІНФОРМАЦІЯ_7 скерував відповідь від 04.08.2025 №4/10629 (а.с.24) у якій повідомив про те, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку ІНФОРМАЦІЯ_1 . Ступінь придатності до військової служби не визначена.
За наслідками розгляду адвокатського запиту від 16.08.2025, ІНФОРМАЦІЯ_7 скерував відповідь від 22.08.2025 №4/11589 (а.с.21-23) у якій, окрім іншого, зазначив, що прийнято рішення про відмову у внесенні відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про виключення ОСОБА_1 з військового обліку у зв'язку із відсутністю висновку військово-лікарської комісії. Роз'яснено про необхідність надання до центру висновок військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби.
Вважаючи дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення відомостей про ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів як військовозобов'язаного протиправними, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду.
Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції виходив з того, що взяття на облік позивача здійснено автоматично у відповідності до Порядку № 932 та без будь-якого втручання в цей процес відповідача.
Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон №2232-XII).
Відповідно до ст. 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов'язок включає, зокрема, і дотримання правил військового обліку.
Виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Згідно вимог ст. 33 Закону №2232-XII військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 №1487 (далі - Порядок №1487), визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації), а також визначає особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном.
Згідно з п. 79 Порядку №1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема: організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; виявляють призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які проживають на території адміністративно-територіальної одиниці, проте не перебувають на військовому обліку; організовують оповіщення та у разі потреби можуть здійснювати безпосередньо через військових посадових осіб, військовослужбовців, державних службовців, працівників, визначених рішенням керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів за місцем їх проживання (роботи, навчання тощо) шляхом вручення повісток під їх особистий підпис (додаток 11) та/або рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям; проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього; виконують архівно-довідкову роботу з питань військового обліку.
Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки забезпечують виконання військового обов'язку громадянами України, організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці, здійснюють взяття, зняття та виключення з військового обліку в установленому порядку.
Відповідно до п. 22 Порядку № 1487 взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, підрозділах Служби зовнішньої розвідки здійснюється відповідно до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Підстави виключення з військового обліку встановлені частиною 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Так, виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які, зокрема, визнані непридатними до військової служби.
У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.
Як вбачається з тимчасового посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_1 від 03.04.2019 (а.с.17-18), виданого на ім'я ОСОБА_1 , дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_3 ; військове звання - солдат; склад - рядовий; категорія - І; придатність до проходження військової служби за станом здоров'я - непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку, згідно зі ст.62-а, гр.1, наказу МОУ №402 від 2008 р. ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_4 - 17.12.2018, протокол №55; призовною комісією ІНФОРМАЦІЯ_5 зарахований у запас 17.12.2018 року, згідно зі ст.18 Закону України «ПВО і ВС» (за станом здоров'я); 17.12.2018 виключений з військового обліку військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_6 згідно п.3 ч.6 ст.37 Закону України «ПВО і ВС».
Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення окремих питань виконання військового обов'язку та ведення військового обліку» від 30.03.2021 №1357-ІХ (набрання чинності 23.04.2021) установлено, що:
територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються на базі діючих військових комісаріатів шляхом їх перетворення протягом двох місяців з дня набрання чинності цим Законом; територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є правонаступниками військових комісаріатів, на базі яких вони утворюються.
Отже, ІНФОРМАЦІЯ_7 є правонаступником ІНФОРМАЦІЯ_8 , на якого покладено обов'язок виключення з військового обліку громадян.
Таким чином, 17 грудня 2018 року позивач був виключений з військового обліку за станом здоров'я.
Колегія суддів звертає увагу на висновки Верховного Суду, викладені зокрема у постанові від 21 травня 2025 року по справі № 280/2880/24, згідно яких законодавець виокремлює поняття «зняття з військового обліку» та «виключення з військового обліку», при цьому, при знятті з військового обліку Законом передбачено можливість повторного взяття військовозобов'язаного на такий облік. З аналізу положень Закону №2232-XII висновується, що громадяни, які підлягають виключенню з військового обліку, втрачають статус військовозобов'язаного, в той же час зняті з військового обліку продовжують перебувати в статусі військовозобов'язаних.
Таким чином, позивач вже був виключений з військового обліку військовозобов'язаних на підставі законодавства, чинного на момент вчинення відповідної дії (оформлення військово-облікового документа) та, відповідно, не має статусу військовозобов'язаного. При цьому, повторного взяття на військовий облік чинне законодавство не передбачає.
Відповідно до п. 12 ч. 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 11.04.2024 №3633-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» військово-обліковий документ, що визначає належність його власника до військового обов'язку, виданий до дня набрання чинності цим Законом, є чинним та не потребує обов'язкової заміни у випадку (з підстав) затвердження органом державної влади нової форми військово-облікового документа.
В пункті 55 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (далі - Порядок №560), зазначено, що військово-обліковий документ, що визначає належність його власника до військового обов'язку, виданий до дня набрання чинності Законом України від 11.04.2024 №3633-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку", є чинним та не потребує обов'язкової заміни у разі (з підстав) затвердження органом державної влади нової форми військово-облікового документа.
16 березня 2017 року прийнято Закон України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів" №1951-VIII (далі - Закон №1951-VIII), який визначив правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також регулює відносини у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць (далі - призовники, військовозобов'язані та резервісти).
Статтею 1 Закону №1951-VIII визначено, що Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Відповідно до ч.1 ст. 6 Закону № 1951-VIII до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості:
1) персональні дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів;
2) службові дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Пунктом 2 ч.1 ст. 9 №1951-VIII передбачено, що призовник, військовозобов'язаний та резервіст має право, зокрема, звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.
28.03.2022 відповідно до статті 5 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів" та з метою встановлення процедури збирання, зберігання, обробки та використання відомостей про призовників, військовозобов'язаних та резервістів Міністерство оборони України видало наказ № 94 "Про затвердження Порядку ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів".
Процедури збирання, зберігання, обробки та використання відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів встановлено Порядком ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 28.03.2022 № 94 (далі - Порядок № 94).
Відповідно до 1, 2, 16, 18 розділу ІІ Порядку № 94, суб'єктами Реєстру є володілець Реєстру, розпорядник Реєстру, органи адміністрування Реєстру та органи ведення Реєстру.
Органами ведення Реєстру є ТЦК та СП, Центральне управління СБУ та регіональні органи СБУ, відповідні підрозділи СЗРУ.
Призначена відповідальна особа за ведення Реєстру відповідно до покладених на неї обов'язків здійснює:
- внесення відомостей до електронних форм облікових карток призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідно до нормативно-правових актів з питань ведення військового обліку, взяття (зняття) на військовий облік з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов'язаних та резервістів з існуючими обліковими даними;
- внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов'язаних та резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, ТЦК та СП, військових частин, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов'язаними та резервістам
- верифікацію персональних та службових даних призовників, військовозобов'язаних або резервістів, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію;
- перегляд та друк облікових документів, звітів та статистичних відомостей Реєстру відповідного ТЦК та СП, Центрального управління СБУ та відповідного регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу СЗРУ;
- знищення повторного запису з Реєстру.
Із системного аналізу наведених норм вбачається, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відповідальними особами за ведення Реєстру до обов'язку яких належить, зокрема, внесення змін до персональних та службових даних військовозобов'язаних на підставі відомостей, що подаються органу ведення Реєстру військовозобов'язаними.
З урахуванням зазначеного відповідач є органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів та повинен забезпечувати актуалізацію його бази даних.
Як вже було зазначено, згідно даних тимчасового посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_1 від 03.04.2019, 17 грудня 2018 року позивач був виключений з військового обліку за станом здоров'я.
Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону №2232-XII (в редакції станом на 17.12.2018), виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) військових комісаріатах (військовозобов'язаних Служби безпеки України у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних Служби зовнішньої розвідки України у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку.
Під час розгляду справи відповідач не надав до суду належних доказів, що з боку позивача було допущено будь-які порушення під час виключення його з обліку, чи що позивачем було повідомлено свідомо неправдиві відомості та/або надані документи містили недостовірні дані та/або були підробленими.
Окрім того, колегія суддів звертає увагу, що з огляду на наявні в матеріалах справи докази, можна зробити висновок, що процедура виключення позивача з військового обліку фактично відбулась в минулому (грудень 2018 року), і ніким за цей час не оскаржувалася та не визнавалася незаконною.
Водночас, з матеріалів справи вбачається, що дані про визнання позивача неприданим до проходження військової служби із виключенням його з обліку не були внесені до Єдиного державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, незважаючи на те, що саме на відповідача покладені повноваження щодо внесення змін до персональних та службових даних військовозобов'язаних в Реєстрі.
Обов'язок дотримання процедури виключення особи з військового обліку покладено на посадових осіб районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Відтак, недотримання відповідним ТЦК певних вимог щодо реалізації процедури виключення позивача з військового обліку, на яку позивач не має впливу, не може створювати негативні наслідки для позивача.
У цьому контексті колегія суддів не погоджується із посиланнями суду першої інстанції на те, що взяття на облік позивача здійснено автоматично у відповідності до Порядку № 932 та без будь-якого втручання в цей процес відповідача з огляду на наступне.
Взяття осіб на військовий облік регулюється п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону №2232-XII цією нормою визначено, що взяттю на військовий облік військовозобов'язаних у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах розвідувальних органів України підлягають громадяни України: які звільнені з військової служби в запас та не зараховані до військового оперативного резерву; призовники, які пройшли базову загальновійськову підготовку з додержанням умов, передбачених статтею 10-1 цього Закону; які припинили альтернативну (невійськову) службу в разі закінчення строку її проходження або достроково відповідно до Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу» та підлягають взяттю на військовий облік військовозобов'язаних; військовозобов'язані, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання; які набули громадянство України і згідно з цим Законом підлягають взяттю на облік військовозобов'язаних; зняті з військового обліку Збройних Сил України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України відповідно за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України; які відповідно до ст. 18 цього Закону звільнені від направлення для проходження базової військової служби; які досягли 25-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників; які звільнені із служби у військовому резерві та не досягли граничного віку перебування в запасі; які старші 25 років і раніше не перебували на військовому обліку; які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань; призовники, які отримали спеціальні звання рядового, сержантського, офіцерського (начальницького) складу; жінки з дотриманням умов, передбачених ч. 11 ст. 1 цього Закону; які отримали військові звання офіцерського складу після проходження військової підготовки за програмою підготовки офіцерів запасу.
Зазначеними нормами не визначено підстав для повторного взяття на військовий облік осіб, які були виключені з нього за станом здоров'я та яких визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку. Питання взяття, зняття та виключення осіб з військового обліку регулюється виключно цим законом та здійснюється лише відповідно до установлених ним підстав.
Частиною 3 статті 7 КАС України передбачено, що у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Апеляційний суд наголошує, що хоча постановою Кабінету Міністрів України від 16.08.2024 № 932 визначено автоматичне взяття на облік осіб, однак таке автоматичне взяття позивача на облік є протиправним, оскільки воно суперечить Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», який не передбачає процедуру повторного взяття на військовий облік осіб, які були визнані невійськовозобов'язаними та виключені з військового обліку за станом здоров'я у минулому.
3 огляду на вказане, дії відповідача щодо внесення відомостей про позивача, як про військовозобов'язаного, до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів не відповідають вимогам закону, оскільки суперечать Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а тому є протиправними.
Вирішуючи питання захисту порушеного права позивача, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За положеннями статті 9 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Виходячи зі змісту завдання адміністративного судочинства та можливості виходу за межі позовних вимог з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень суд адміністративної юрисдикції зобов'язаний не лише формально розглянути заявлені позовні вимоги, а й у комплексі дослідити обставини справи, надати їм відповідну правову оцінку і, у випадку необхідності, захистити порушене право позивача. Про це неодноразово нагадував у своїх постановах Верховний Суд, зокрема в рішенні від 30 січня 2020 року (справа № 263/15399/16-а).
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).
Статтею 13 Конвенції встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. У рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» ЄСПЛ вказав, що норма статті 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Сутність цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органу розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечать при цьому виконання своїх зобов'язань. Суд визнав, що вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачені національним законодавством (пункт 145 рішення).
За таких обставин, колегія суддів вважає, що зобов'язання відповідача внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомості про визнання позивача непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, відповідно до даних, які містяться у тимчасовому посвідченні №4/1833 від 03.04.2019 року, забезпечить ефективний захист порушених прав позивача та належне вирішення спору.
Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Натомість, суд першої інстанції не повно встановив обставини справи та надав їм невірну правову оцінку, що призвело до невірного вирішення справи, а тому колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.
Відповідно до статті 322 КАС України, постанова суду апеляційної інстанції складається зокрема з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Відповідно до положень частини 1, 3 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Так, як встановлено судом, за подання позовної заяви, підлягав сплаті судовий збір у розмірі 1211,20 грн. За подання апеляційної скарги, підлягав сплаті судовий збір у розмірі 1816,80 грн. Таким чином, загальний розмір судових витрат у вигляді судового збору, що підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі складає 3028,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 139, 292, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу адвоката Казмірчук Марії Михайлівни в інтересах ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2025 року - задовольнити.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення відомостей про ОСОБА_1 , як про військовозобов'язаного, до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_7 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомості про визнання ОСОБА_1 непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, відповідно до даних, які містяться у тимчасовому посвідченні №4/1833 від 03.04.2019 року.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКППП НОМЕР_3 ) судові витрати у розмірі 3028,00 грн. (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок).
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Головуючий суддя: М. П. Коваль
Суддя: О.В. Джабурія
Суддя: Н.В. Вербицька