15 квітня 2026 року м. Дніпросправа № 280/7619/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач), суддів: Баранник Н.П., Щербака А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2025 року (суддя 1-ї інстанції Сацький Р.В.) в адміністративній справі №280/7619/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
29.08.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області, в якому просить визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення від 21.05.2025 за № 0358658-2411-0829-UA23060070000082704 і № 0358657-2411-0829-UA23060070000082704 на загальну суму 1378,47 грн щодо квартир, розташованих за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , загальною площею 79,42 кв. м..
В обґрунтування позовних вимог зазначено про незгоду з рішеннями податкового органу якими визначені податкові зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, оскільки вони прийняті без урахування вимог рішення Запорізької міської ради від 28.01.2015 № 5 «Про затвердження Положення про податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки)».
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2025 року позов задоволений.
Відповідачем на вказане рішення суду першої інстанції подано апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що Податковим кодексом України не передбачено зміни розміру зменшення бази оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичних осіб, визначеної підпунктом 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 Кодексу.
Позивачем поданий відзив на апеляційну скаргу в якому просить відмовити у її задоволенні.
Розгляд апеляційної скарги здійснено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, як це передбачено статтею 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги і відзиву, колегія суддів доходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником об'єктів житлової нерухомості, які розташовані за такими адресами:
- квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 61,8 кв.м.
- 1/4 частка квартири, розташована за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 17,62 кв.м.
Головним управлінням ДПС у Запорізький області сформовано та направлено на адресу позивача податкові повідомлення-рішення, якими позивачу визначено належну до сплати суму податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за даними об'єктами нерухомості, за 2024 рік, а саме:
- податкове повідомлення-рішення від 21.05.2025 за № 0358658-2411-0829-UA23060070000082704;
- податкове повідомлення-рішення від 21.05.2025 № 0358657-2411-0829-UA23060070000082704.
Позивач вважаючи прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення протиправними, звернулася до суду із цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у власності позивача перебувають об'єкти житлової нерухомості, які не перевищують сукупно 120кв.м., тому відповідно до рішення Запорізької міської ради № 5 від 28 січня 2015р. (зі змінами) ставка податку для даних об'єктів житлової нерухомості у 2023 та 2024 роках дорівнюють нулю. Також судом вказано, що встановлення місцевих податків і зборів входить до компетенції органів місцевого самоврядування, податковий орган, наділений повноваженнями по застосуванню в межах своєї компетенції вже прийнятих нормативно-правових актів, в тому числі рішень органів місцевого самоврядування, норми яких є чинними на час їх застосування та є обов'язковими.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджуються з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.
Відповідно до пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка ( пп. 266.2.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України). Базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (п.п.266.2.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України).
Відповідно до пп. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 ПК України база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується: а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів; б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів; в) для різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).
Згідно з пп. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 ПК України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів.
Рішенням Запорізької міської ради від 28 січня 2015 р. №5 "Про встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки)" затверджено Положення про податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки). До вказаного Положення про податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки), затвердженого 28 січня 2015 р. рішенням Запорізької міської ради №5 внесено зміни Рішеннями Запорізької міської ради від 30 червня 2015 р. №5, від 26 лютого 2016 р. №30, від 25 серпня 2016 р. №50, від 21 грудня 2016 р. №49, від 26 квітня 2017 р.№51, від 27 травня 2020 р. №49.
Відповідно до Положення про податок на майно, ставка податку для об'єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, становить 1 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування, за винятком об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, для яких встановлюється нульова ставка податку, а саме: -квартири/квартир, загальна площа яких не перевищує 120 кв. метрів; -будинку/будинків, загальна площа яких не перевищує 250 кв. метрів; - різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири /квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток, загальна площа яких не перевищує 370 кв. метрів).
Отже, рішення Запорізької міської ради є нормативно-правовим актом та способом реалізації владних управлінських функцій радою як суб'єктом владних повноважень у відповідності до комплексного правового регулювання в межах розсуду цього органу, з урахуванням інтересів членів територіальної громади та кожного члена цієї громади, а також згідно з приписами підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України. Дане рішення не скасовано в судовому або іншому порядку, внаслідок чого є обов'язковим як для позивача, так і для відповідача у справі.
Правомірність рішення органу місцевого самоврядування, яким змінився порядок застосування пільги зі сплати податку до об'єкту оподаткування, при цьому сама пільга не скасовувалась, не є предметом оскарження в цій справі, повноваження міських (селищних, сільських) рад в частині встановлення місцевих податків і зборів хоча і визначені в тому числі Податковим кодексом України, проте є виключною “правовстановлюючою» компетенцією цих органів, правомірність реалізації якої не має перевірятися в межах цієї справи (див. правовий висновок Верховного Суду у справі №825/1496/17).
Як свідчать встановлені обставини справи, у власності ОСОБА_1 перебувають квартири: квартира загальною площею 61,8 кв.м; та 1/4 частка квартири загальною площею 17,62 кв.м. Сукупна площа зазначених об'єктів нерухомості становить 79,42 кв. м., а отже загальна площа якої не перевищує 120 кв.м., то для вказаного об'єкту нерухомості встановлена нульова ставка податку, у зв'язку із чим підстави для нарахування ОСОБА_1 податку на нерухоме майно за 2024 рік відсутні.
Псилання скаржника на лист Державної регуляторної служби України від 11.08.2021 вих. № 5849/0/20-21, як підставу неврахування рішення міської ради колегія суддів відхиляє, оскільки суду не надано доказів того, що наведені рішення Запорізької міської ради щодо податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) не були чинними на час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та зазначених у них податкових періодах.
Зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують, підстави для скасування оскарженого рішення суду відсутні.
З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.
Розподіл судових витрат не здійснюється у відповідності до норм ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області - залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2025 року в адміністративній справі №280/7619/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки визначені ст.ст 328, 329 КАС України.
Головуючий - суддя Н.І. Малиш
суддя Н.П. Баранник
суддя А.А. Щербак