Справа № 541/378/26
Номер провадження 2/541/807/2026
іменем України
13 квітня 2026 року м. Миргород
Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді - Городівського О.А,
за участю секретаря судового засідання - Непокупної Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
09 лютого 2026 року до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області надійшли матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що 31 січня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 8425720. 25 липня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» було укладено договір факторингу № 25-07/2024, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 8425720. Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за договором про споживчий кредит від 31 січня 2022 року № 8425720, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 27750,00 грн, з яких: 20000,00 грн - заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту); 5750,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги; 2000,00 грн - заборгованість за комісіями, які позивач просив стягнути з відповідача на його користь, а також судовий збір у розмірі 2662,40 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 13000 грн.
Ухвалою судді від 17 лютого 2026 року справу за вищевказаним позовом постановлено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження, з повідомлення (викликом) сторін.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, у позовній заяві просив проводити розгляд справи за його відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечував (а.с. 5 на звороті).
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи належно повідомлений за адресою місця проживання, зареєстрованою у встановленому законом порядку, відповідно до п. 2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України, та шляхом публікації оголошення на веб-сторінці Миргородського міськрайонного суду, офіційного веб-порталу судової влади. Причину своєї неявки суду не повідомив, як і не надіслав заяв чи клопотань про розгляд справи у його відсутність або перенесення розгляду. Відзив на позовну заяву не направив (а.с. 116-118).
Згідно з ч. 2 ст. 191 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до положень ст.ст. 280, 281 ЦПК України, судом ухвалено провести заочний розгляд справи у відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів та постановлено ухвалу суду від 13 квітня 2026 року про проведення заочного розгляду справи.
У зв?язку з неявкою в судове засідання сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши та проаналізувавши письмові докази по справі, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що 31 січня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 8425720, за умовами якого кредитодавець зобов'язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений п. 1.3. договору надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п. 1.2. договору (далі - кредит), а позичальник зобов'язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) у встановлений п. 1.4. договору термін та виконати іншізобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором; сума (загальний розмір) кредиту - 20000,00 грн, кредит надається строком на 30 днів з 31.01.2022 (строк кредитування), термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу) - 02.03.2022, комісія за надання кредиту - 2000,00 грн (10,00 відсотків від суми кредиту одноразово), проценти за користування кредитом - 7500,00 грн, які нараховуються за ставкою 1,25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, тип процентної ставки - фіксована.
Укладення договору та отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 20000,00 грн підтверджується договором про споживчий кредит (індивідуальна частина) від 31 січня 2022 року № 8425720, який підписаний відповідачем ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, а також графіком платежів за договором про споживчий кредит 8425720 від 31.01.2022, паспортом споживчого кредиту № 8425720, анкетою-заявою на кредит № 8425720, правилами надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Мілоан» (в редакції від 17.12.2021), довідкою про ідентифікацію від Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан», квитанцією АТ КБ «ПриватБанк» про перерахування коштів від ТОВ «Мілоан» через систему платежів LiqPay.
Згідно з розрахунками заборгованості за кредитним договором від 31 січня 2022 року № 8425720 станом на 27 січня 2026 року розмір заборгованості становить 27750,00 грн, з яких: 20000,00 грн - заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту); 5750,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги; 2000,00 грн - заборгованість за комісіями.
25 липня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» було укладено договір факторингу № 25-07/2024, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 8425720.
Згідно з платіжною інструкцією від 26 липня 2024 року № 448090004, актом прийому-передачі реєстру боржників для друку за договором факторингу від 25 липня 2024 року № 25-07/2024 від 26 липня 2024 року, актом прийому-передачі реєстру боржників в електронному вигляді за договором факторингу № 25-07/2024 від 25 липня 2024 року, реєстром боржників для друку до договору факторингу від 25 липня 2024 року № 25-07/2024, ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло право вимоги до відповідача за договором про споживчий кредит від 31 січня 2022 року № 8425720 у розмірі 27750,00 грн, з яких: 20000,00 грн - заборгованість за кредитом; 5750,00 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом; 2000,00 грн - заборгованість по комісії за надання кредиту.
Згідно з вимогами позовної заяви, позивач просить стягнути заборгованість за договором про споживчий кредит від 31 січня 2022 року № 8425720 у розмірі 27750,00 грн, з яких: 20000,00 грн - заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту); 5750,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги; 2000,00 грн - заборгованість за комісіями.
Частиною 1 статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Згідно до ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Відповідно до частин 1-2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно якої договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Згідно з частиною 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).
В силу положень ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03 вересня 2015 року встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
У статті 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини 3 статті 11 зазначеного Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (частина 6 статті 11 вказаного Закону).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону.
Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно до ч. 1 ст. 1082 ЦК України, боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Пред'являючи позов до відповідача про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит від 31 січня 2022 року № 8425720, новий кредитор посилався на те, що позичальник після заміни кредитора у зобов'язанні борг не погасив, має невиконані зобов'язання з погашення тіла кредиту та зі сплати процентів.
Суд вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за договором про споживчий кредит від 31 січня 2022 року № 8425720 у повному обсязі, оскільки матеріалами справи встановлено неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, відповідно до умов укладеного кредитного договору.
Судом було встановлено, що зобов'язання відповідачем належним чином не виконувались, чим істотно були порушені умови кредитного договору.
Оскільки з матеріалів справи вбачається, що зобов'язання відповідачем належним чином не виконувались, а тому суд вбачає підстави для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит від 31 січня 2022 року № 8425720 у розмірі 27750,00 грн, з яких: 20000,00 грн - заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту); 5750,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги; 2000,00 грн - заборгованість за комісіями.
Позивачем додатково заявлена вимога про здійснення розподілу судових витрат.
Позивач повідомив про наявність судових витрат пов'язаних зі сплатою судового збору в розмірі 2662,40 грн та витрат на правову допомогу в розмірі 13000,00 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв'язку із повним задоволенням позову, на користь позивача з відповідача підлягає стягненню документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2662 грн 40 коп. (а.с. 7).
Вирішуючи, питання щодо розподілу витрат на правову допомогу, суд керується положеннями статті 137 ЦПК України.
Так, відповідно до ч. 1-5 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку її до розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом справи.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Суд зазначає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
До матеріалів справи позивачем долучено договір про надання правової допомоги від 02 липня 2024 року № 02-07/2024, прайс-лист АО «Лігал Ассістанс», затверджений Рішенням Загальних зборів № 01-12/2025 від 01 грудня 2025 poкy, заявку на надання юридичної допомоги від 01 грудня 2025 року № 2015, витяг з Акту № 25 про надання юридичної допомоги від 31 грудня 2025 року.
Отже, зважаючи на те, що матеріали справи не потребували і не містять великої кількості документів для підготовки позовної заяви, дана справа є нескладною, враховуючи конкретні обставини справи, суть наданих послуг, суд вважає, що визначені позивачем до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є завищеними і не являються співмірними, обґрунтованими і пропорційними об'єму здійсненої роботи та наданої послуги, складності справи, тому дійшов висновку про необхідність зменшення розміру відшкодування витрат на правничу допомогу до 4000 гривень.
Керуючись ст. 6-13, 76-81, 137, 141, 259, 263-265, 280-282, 352 ЦПК України, суд
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованісь за договором про споживчий кредит від 31 січня 2022 року № 8425720 станом на 27 січня 2026 року у розмірі 27750,00 грн, з яких: 20000,00 грн - заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту); 5750,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги; 2000,00 грн - заборгованість за комісіями.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» судові витрати у розмірі 6662 (шість тисяч шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок, з яких: 2662,40 грн - витрати зі сплати судового збору, 4000,00 грн - витрати на правову допомогу.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», код ЄДРПОУ: 42640371, юридична адреса: вулиця Ґедройця Єжи, будинок 6, офіс 521, місто Київ, 03150.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя О. А. Городівський