Єдиний унікальний номер: 379/320/26
Провадження № 2-а/379/6/26
про залишення без руху
15 квітня 2026 рокум.Тараща
Таращанський районний суд Київської області, в складі головуючого судді Шабрацького Г.О., перевіривши матеріали справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування рішення суб'єкта владних повноважень та закриття справи про адміністративне правопорушення,
24.02.2026 року позивач ОСОБА_1 , через свого представника - адвоката Маркович В.О., звернувся до суду з даною позовною заявою, в якій просив суд поновити пропущений з поважних причин строк звернення до суду, посилається на те, що про дану постанову позивач дізнався 07.01.2026 після накладення державним виконавцем арешту на кошти, та 08.01.2026 подано позов до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області. Вказаний позов було направлено за підсудністю та 04.02.2026 він надійшов до Таращанського районного суду Київської області. 09.02.2026 Таращанським районним судом Київської області було постановлено ухвалу про повернення позовної заяви у зв'язку з відсутністю документів що підтверджували повноваження адвоката. Вказана ухвала надійшла до електронного кабінету адвоката Маркович В.О. 15.02.2026 року о 20:52 год. та 23.02.2026 адвокатом подано позовну заяву разом з документами що підтверджують повноваження адвоката. Також просив суд скасувати постанову серія ЕНА № 6045717 від 30.10.2025 та закрити справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 .
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.02.2026 головуючим у даній справі визначено суддю Шабрацького Г.О.
Ухвалою судді від 26 лютого 2026 року позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків.
Ухвалою судді від 09 березня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників справи.
23.03.2025 надійшло клопотання представника відповідача Департаменту патрульної поліції про залишення позовної заяви без розгляду в зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду. Зазначає, що Позивачу було відомо про постанову серії ЕНА №6045717 від 30.10.2025 ще до 07.01.2026 року, оскільки 1) він не зазначає коли та де саме позивач ознайомився з оскаржуваною постановою; 2) Позивач ОСОБА_1 був обізнаний про розгляд 30.10.2025 справи про притягнення нього до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 140 КУпАП оскільки 29.10.2025 року ним було направлено пояснення, про те що він не погоджується з вчиненим ним правопорушення та просить закрити справу; 3) Позивачем до суду надано фотокопія оскаржуваної постанови яка була сфотографована ним, ще до направлення йому, оскільки після направлення оскаржуваної постанови в пункті номер 9 робиться запис з вихідним номером, якого немає на даній фотокопії. І саме така постанова знаходиться в матеріалах виконавчого провадження.
24.03.2026 від представника відповідача Департаменту патрульної поліції надійшов відзив на позов в якому представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю у зв'язку з їх необґрунтованістю.
Позивач та представник позивача правом подати заперечення на клопотання про залишення позовної заяви без руху та на відзив на позов не скористались.
Положеннями частин першої, другої та п'ятої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно частини третьої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовна заява не відповідає вимогам, викладених у статтях 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Предметом оскарження у цій справі є постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6045717 від 30.10.2025, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 140 КУпАП з накладенням на нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 1020 гривень. У постанові у графі «Запис про відмову від підпису або отримання копії постанови» мітиться запис: «не з'явився».
ОСОБА_1 , через свого представника - адвоката Маркович В.О. 08 січня 2026 року вперше звернувся до суду з позовом, тобто з пропуском установленого ч. 2 статті 286 КАС України десятиденного строку звернення до суду.
Положеннями частин першої, другої та п'ятої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Слід зазначити, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Так, щодо заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.
Адвокат Маркович В.О., яка діє в інтересах ОСОБА_1 звернулась до суду з даною позовною заявою, в якій просила суд поновити пропущений з поважних причин строк звернення до суду, та посилалась на те, що про дану постанову позивач дізнався 07.01.2026 після накладення державним виконавцем арешту на кошти, та 08.01.2026 подано позов до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області. Вказаний позов було направлено за підсудністю та 04.02.2026 він надійшов до Таращанського районного суду Київської області. 09.02.2026 Таращанським районним судом Київської області було постановлено ухвалу про повернення позовної заяви у зв'язку з відсутністю документів що підтверджували повноваження адвоката. Вказана ухвала надійшла до електронного кабінету адвоката Маркович В.О. 15.02.2026 року о 20:52 год. та 23.02.2026 адвокатом подано позовну заяву разом з документами що підтверджують повноваження адвоката.
Суд зазначає, що сам представник позивача у позовній заяві зазначає, що про оскаржувану постанову позивач дізнався після накладення державним виконавцем арешту на його кошти. Однак ні позовна заява, ні долучені до неї матеріали не містять відомостей, коли саме позивач отримав оскаржувану постанову.
Разом з тим, з досліджених судом клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду встановлено, що ОСОБА_1 був обізнаний про розгляд 30.10.2025 справи про притягнення Позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 140 КУпАП, оскільки він про це особисто зазначає в наданих поясненнях від 29.10.2025. Відповідно до ст. 268 КУпАП, явка особи яка притягається до адміністративної відповідальності за ст. 140 КУпАП не є обов'язковою.
Крім того, з наданої позивачем копії постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 140 КУпАП Серії ЕНА №5045717 від 30.10.2025 встановлено, що п. 9 «копія постанови надіслано рекомендованим листом» - не заповнена, тобто фотокопія зроблена ще до її надсилання засобами поштового зв'язку та про неї було відомо Позивачу до 07.01.2026.
З урахуванням викладеного Позивач був обізнаний про те, що відносно нього 30.10.2025 розглядалась справа про притягнення до адміністративної відповідальності, та що було складено відповідну постанову Серії ЕНА №5045717 від 30.10.2025 ще до 07.01.2026 року.
При цьому, вперше з позовом до суду позивач звернувся лише 09.01.2026 року, про що свідчить долучена ухвала Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12.01.2026 по справі №357/236/26, тобто, з моменту, коли позивач дізнався про наявність спірної постанови та до моменту звернення до суду з даним позовом, минуло більше 10 днів.
При цьому, матеріали справи не містять доказів вчинення позивачем дій, спрямованих на відновлення порушеного права протягом більш ніж десяти днів.
Таким чином, суд приходить до висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №5045717, винесену інспектором УПП роти УПП батальйону Управління патрульної поліції в Черкаській області капітаном поліції Капустинським Євгенієм Євгенійовичем, відповідно до якої ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.140 КУпАП та накладено штраф у розмірі 1020 гривень подані з пропуском строку звернення до суду.
Суд вважає за необхідне зазначити, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Тобто, процесуальний закон обмежує право звернення до адміністративного суду певними часовими рамками, що сприяє юридичній визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Зазначена позиція також узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини, який вказав, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (наприклад, "Стаббігс на інші проти Великобританії", "Девеер проти Бельгії").
Таким чином, в контексті вище зазначеного, суд дійшов висновку, що строки звернення до суду слід обчислювати з 30 жовтня 2025 року.
При цьому, позивачем подано до суду позов з наданням пояснень щодо поважності пропуску строку звернення до суду з даним адміністративним позовом починаючи лише з 07.01.2026 року.
Виходячи з аналізу доводів та аргументів викладених представником позивача у позові, суд вважає зазначені у ньому підстави пропуску строку неповажними оскільки, ОСОБА_1 , знав, що відносно нього 30.10.2025 поліцейським проведено розгляд справи про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 140 КУпАП, постанову про накладення адміністративного стягнення за ч.1 ст. 140 КУпАП отримав ще до її направлення поштовим зв'язком, жодним чином не обґрунтував, що перешкоджало йому чи його представнику, здійснити дії щодо оскарження вищевказаної постанови, значно раніше ніж більш, як через 3 місяці.
Оскільки з матеріалів справи не вбачається обставин, які заважали б позивачу та могли бути об'єктивними перешкодами для звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів у передбачений законом строк, позивач мав правові підстави для вчасного звернення до суду з відповідним позовом у строки, встановлені статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, та будь-яких перешкод для реалізації такого права матеріали справи не містять.
Відповідно до частини третьої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Отже, матеріали справи не містять жодних доказів щодо наявності обставин, які об'єктивно перешкоджали позивачеві на звернення до суду у строк, визначений законодавством, обставин, які були непереборними та не залежали від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення позивачем дій, що свідчить про відсутність підстав для визнання поважними причини пропуску строку на звернення до суду.
Враховуючи встановлення судом факту пропуску позивачем строку звернення до суду, суд вважає за необхідне надати позивачу строк для подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску.
Керуючись статтями 122, 123 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування рішення суб'єкта владних повноважень та закриття справи про адміністративне правопорушення - залишити без руху.
Встановити позивачу семиденний строк з моменту отримання ним копії ухвали для усунення недоліків, наведених в мотивувальній частині ухвали.
Попередити позивача про наслідки неподання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин пропуску у встановлений судом строк позовна заява буде залишена без розгляду на підставі пункту 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя:Г. О. Шабрацький