Справа № 289/1758/25
Номер провадження 2/289/263/26
15.04.2026 м. Радомишль
Радомишльський районний суд Житомирської області у складі:
головуючого судді - Кириленка О.О.,
з участю секретаря судового засідання - Науменко І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
Позивач звернувся до суду з вищевказаною позовною заявою, в якій просить суд розірвати шлюб, укладений між сторонами та малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишити проживати з батьком. Свої вимоги мотивує тим, що подальше спільне життя з відповідачем та збереження з нею сім'ї стали неможливими.
Ухвалою судді від 25.09.2025 справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Сторони в судове засідання не з'явились, однак позивач в позовній заяві просив суд провести розгляд справи за його відсутності.
Відповідач до суду також не з'явилася, однак, будучи належним чином повідомленою про час і місце розгляду справи, причини неявки до суду не повідомила, тому суд, враховуючи неявку відповідачки без поважних причин та неподання нею відзиву, розглянув справу без її участі заочно, оскільки в справі достатньо матеріалів про права і взаємовідносини сторін.
Розгляд справи здійснюється без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає повному задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що сторони перебувають в шлюбі з 28.05.2022 та мають спільного малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується відповідним свідоцтвом (а.с. 9, 10). Шлюбних стосунків не підтримують, спільного господарства не ведуть, на даний час шлюб носить формальний характер.
Таким чином, судом встановлено, що між сторонами діють сімейні правовідносини.
Шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду (ч. 2 ст. 104 СК України; ч. 3 ст. 105 СК України; ч. 1 ст. 110 СК України).
У відповідності до ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Згідно ст. 51 Конституції України та ст. 24 Сімейного Кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді дружини і чоловіка, примушування до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
За приписами ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до збереження шлюбних відносин є порушенням права чоловіка, дружини на свободу та особисту недоторканість.
Отже, наявність того факту, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам позивача, а також визнання відповідачем заявлених вимог є підставами для повного задоволення позовних вимог.
До того ж судом встановлено, що малолітній син подружжя проживає з батьком (а.с. 6).
Згідно з частинами другою, восьмою, дев'ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Спір у цій справі щодо місця проживання дитини ініційований батьком дитини (позивачем), з яким дитина і так проживає, і від якого мати дитини (відповідач) не вимагає зміни її місця проживання.
Після звернення батька дитини до суду з позовною вимогою про визначення місця проживання дитини відповідачка у встановленому порядку з самостійним позовом до суду або із зустрічним позовом в межах розгляду цієї справи про визначення місця проживання дитини разом з нею не зверталася, будь-яких дій, які б свідчили про її бажання і волю щодо визначення місця проживання дитини з нею, як матір'ю, не вчиняє. Отже, спір щодо місця проживання дитини між сторонами відсутній як на час звернення до суду так і на час розгляду справи судом.
Враховуючи положення, зокрема, ст. 15, 16 ЦК України, ст. 8, 18, 161 СК України, ст. 2, 4, 19, 184 ЦПК України кожна особа, право якої порушене, оспорене чи не визнане, вправі захищати його в судовому порядку шляхом пред'явлення позову до відповідальної за порушення права особи, при цьому судом вирішується саме спір між батьком і матір'ю щодо місця проживання малолітньої дитини (дітей), коли батько та мати, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина (діти).
Відтак, правових підстав для вирішення судом питання про визначення місця проживання дитини із батьком на час розгляду справи немає, оскільки дитина фактично проживає з батьком і його право не оспорюється відповідачкою.
Сімейні відносини, враховуючи їх особистісний характер, повинні в першу чергу вирішуватися за згодою їх учасників, і тільки в разі відсутності такої згоди (існування між ними спору) у суді.
Відповідно до абз. 2 п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №18 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.
Відсутність порушеного права й інтересу встановлюється при розгляді справи по суті та є самостійною підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Дослідивши матеріали справи, суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, вважає, що у задоволені позовної вимоги про визначення місця проживання дитини разом із батьком слід відмовити.
Встановлені судом обставини повністю підтверджуються дослідженими у судовому засіданні доказами.
Керуючись ст. ст. 110, 112 СК України, ст. ст. 2, 12, 13, 81, 89, 258, 259, 263-265, 268, 279, 280-289, 354 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про розірвання шлюбу - задовольнити частково.
Розірвати шлюб, укладений між громадянами України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зареєстрований 28.05.2022 Радомишльським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Житомирському районі Житомирської області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), актовий запис № 113.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211 гривень 20 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення. Відповідач має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення в разі його пропуску з поважних причин.
Рішення суду може бути оскаржено сторонами до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Олег КИРИЛЕНКО