14 квітня 2026 року справа 160/22338/25
Третій апеляційний адміністративний суду складі колегії:
головуючий суддя Суховаров А.В.
судді Ясенова Т.І., Головко О.В.,
розглянувши у письмовому провадженні в м.Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.01.2026 (суддя Сластьон А.О.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про призначення пенсії
ОСОБА_1 01.08.2025 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить: визнати протиправною відмову у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи 22.10.1987 до 05.04.1995 та відмови в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; зобов'язати зарахувати до страхового стажу період страхового стажу з 22.10.1987 до 05.04.1995 відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 15.08.1981; зобов'язати повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням зарахованого періоду страхового стажу та висновків суду, викладених у рішенні.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.01.2026 позов задоволений.
В апеляційній скарзі ГУ ПФУ в Дніпропетровській області просить рішення суду скасувати та відмовити в задоволені позовних вимог. Посилається на те, що правовідносини у галузі пенсійного забезпечення між Україною та країнами Співдружності Незалежних Держав, в тому числі і з Російською Федерацією, здійснювалися на підставі Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. Оскільки з 01.01.2023 Російською Федерацією припинена участь в Угоді, позивач не має права на зарахування періоду роботи на території Російської Федерації.
Переглядаючи справу, колегія суддів виходить з наступного:
ОСОБА_1 23.06.2025 звернулася із заявою до територіального органу Пенсійного фонду України про призначення пенсії за віком.
Рішенням ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 30.06.2025 відмовлено у призначенні пенсії. До загального страхового стажу не зараховано період роботи на території Російської Федерації з 22.10.1987 до 05.04.1995 відповідно до Порядку підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 01.01.1992 за межами України в республіках колишнього Союзу PCP для зарахування їх до страхового стажу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №562 від 16.05.2025.
Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, зобов'язання за якою взяли на себе дев'ять держав - учасниць СНД, в тому числі Україна та Російської Федерації.
Відповідно до статей 5, 6 Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди. Призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою. Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.
Згідно статті 11 Угоди необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.
Відповідно до статті 13 Угоди кожний учасник цієї Угоди може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди стосовно цього учасника припиняється після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення.
Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Постановою КМУ №1328 від 29.11.2022 Україна постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 у м. Москві. Міністерству закордонних справ в установленому порядку повідомити депозитарію про вихід з Угоди, зазначеної в пункті 1 цієї постанови.
Листом Міністерства закордонних справ України №72/14-612-108210 від 29.12.2022 повідомлено Міністерство юстиції України, що відповідно до пункту 11 Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним, затвердженого Постановою КМУ №376 від 23.04.2001 (зі змінами), після письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав про рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка вчинена 13.03.1992, зазначений міжнародний договір України припинить свою дію для України 19.06.2023.
Міністерство юстиції України своїм повідомленням від 10.01.2023, яке опубліковане у Офіційному віснику України 10.01.2023, підтвердило припинення Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 для України 19.06.2023.
У Рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що за загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 працювала у період з 22.10.1987 по 05.04.1995 на території Російської Федерації, що підтверджується записами №8-№12 у трудовій книжці серії НОМЕР_1 . Відповідно до запису трудової книжки позивачка прийнята на посаду з 22.10.1987, наказ №5944 від 28.10.1987, а звільнена з посади 05.04.1995, наказ №114 від 30.08.1995.
З урахуванням викладеного колегія суддів констатує, що на час трудової діяльності позивачки у спірний період Угода була чинною, а тому її положення протиправно не були застосовані ГУ ПФУ в Дніпропетровській області.
Колегія суддів погоджується в висновком суду першої інстанції, що рішенням ГУ ПФУ в Дніпропетровській області протиправно відмовлено у призначенні пенсії з мотивів не зарахування до страхового стажу періодів роботи у Російській Федерації.
З урахуванням доводів і заперечень сторін, наданих ними доказів, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 241-244, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.01.2026 - без змін.
Постанова набирає законної сили 14.04.2026 та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий суддя А.В. Суховаров
судді Т.І. Ясенова
судді О.В. Головко