14 квітня 2026 року справа 160/10327/25
Третій апеляційний адміністративний суду складі колегії:
головуючий суддя Суховаров А.В.
судді Головко О.В., Ясенова Т.І.,
розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.10.2025 (суддя Серьогіна О.В.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про виплату додаткової винагороди, третя особа Міністерство оборони України
ОСОБА_1 09.04.2025 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_2 , в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність щодо не нарахування та невиплати у повному розмірі додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 “Питання деяких виплаті військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 100000 гривень за період з 01.08.2024 по 31.12.2024 пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів;
- зобов'язати нарахувати та виплатити додаткову винагороду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 “Питання деяких виплаті військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за період з 01.08.2024 по 30.09.2024 та з 01.11.2024 по 31.12.2024 у розмірі 262196,39 грн.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.10.2025 відмовлено у задоволені позову. Прийняте рішення суд мотивував тим, що підставою для нарахування і виплати передбаченої Постановою № 168 додаткової винагороди в розмірі 100000 грн., є виключно факт виконання військовослужбовцем бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії підтверджений сукупністю таких документів, як бойовий наказ (розпорядження), журнал бойових дій, рапорт командира, зміст яких відображає суть виконаного завдання та період його виконання. При цьому, позивачем не надано суду доказів, які б надавали право на нарахування та виплату додаткової грошової винагороди.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що в періоді з 01.08.2024 по 31.12.2024, всьому особовому складу Військової частини НОМЕР_2 , в тому числі і позивачу, були визначені наступні бойові розпорядження командира: №413дск від 01.08.2024, №490дск від 01.09.2024, №550дск від 01.10.2024, №609дск від 01.11.2024, №651дск від 01.12.2024. Позов підлягає задоволенню оскільки згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 22.11.2023 у справі №520/690/23 сам факт відсутності документального підтвердження участі позивача у виконанні завдань, які є підставою для нарахування і виплати додаткової винагороди у розмірі до 100000 грн, ще не означає, що позивач цих завдань не виконував. Верховний Суд у постанові від 19.06.2025 у справі №260/6009/23 зазначив, що судами апеляційної інстанції при скасуванні рішення не надано відповіді на головне питання, з якого власне і виник спір, що спонукало позивача звернутися із зазначеними вимогами до суду/, а саме відносно того, що якщо позивач протягом періоду, щодо якого виник спір, проходив військову службу, перебуваючи на території визначеної як така, що відноситься до районів ведення бойових дій, але не виконував бойових завдань чи інших завдань, які в розумінні пункту 1 Постанови 168, дають підстави для виплати додаткової винагороди у (збільшеному) розмірі до 100000 грн, то які завдання він у такому разі виконував протягом цього часу.
Переглядаючи справу, колегія суддів виходить з наступного.
ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем Збройних Сил України та в період з 01.08.2024 по 31.12.2024 проходив військову службу за призовом під час мобілізації у Військовій частині НОМЕР_2 , що підтверджується відомостями з військового квитка, наказами командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №47 від 13.05.2022 та №185 від 01.07.2024.
З метою надання інформації з питань нарахування та сплати позивачу щомісячної додаткової винагороди (пропорційно із розрахунку на місяць) в розмірі 100000 гривень - які беруть безпосередньо участь у бойових діях, або які забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових (спеціальних) завдань в періоді з 01.08.2024 по 31.12.2024, до Військової частини НОМЕР_2 було направлено адвокатський запит №74-128 від 13.01.2025.
У відповіді №11/367 від 20.01.2025 на адвокатський запит зазначено, що відповідно до бойового розпорядження №1398т від 11.06.2024 командира Військової частини НОМЕР_3 , бойового наказу №33-БН/т від 11.06.2024 командира Військової частини НОМЕР_2 та з метою ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань підрозділами першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно, в періоді з 01.08.2024 по 31.12.2024, всьому особовому складу Військової частини НОМЕР_2 , в тому числі і позивачам, були визначені такі бойові розпорядження командира Військової частини НОМЕР_2 : №413дск від 01.08.2024, №490дск від 01.09.2024, №550дск від 01.10.2024, №609дск від 01.11.2024, №651дск від 01.12.2024.
До відповіді на адвокатський запит, були додані витяг з бойових розпоряджень командира Військової частини НОМЕР_2 , копії наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 грн. з додатками та довідками про доходи військовослужбовців, зокрема і позивача.
Ознайомившись з вищезазначеними документами позивач вважає, що Військова частина НОМЕР_2 протиправно не виплатила йому грошове забезпечення яке передбачене, у розмірі 100000 грн, за період з 01.08.2024 по 31.12.2024.
Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 “Про введення воєнного стану» у зв'язку з військовою агресією російської федерації в Україні введений воєнний стан з 24.02.2022 року, який неодноразово продовжувався Указами Президента України №133/2022 від 14.03.2022 року, №259/2022 від 18.04.2022 року, №341/2022 від 17.05.2022 року, №573/2022 від 12.08.2022 року, №757/2022 від 07.11.2022 року, №58/2023 від 06.02.2023 року та триває до теперішнього часу.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168), яка набрала чинності 28.02.2022 року та застосовується з 24.02.2022 року.
Пунктом 1 Постанови №168 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних відносин), зокрема, встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
З метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ №168 від 28.02.2022, Міністром оборони України видано окреме доручення №912/з/29 від 23.06.2022, згідно з пунктом 1 якого під терміном безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (далі - бойові дії або заходи) слід розуміти виконання військовослужбовцем:
бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка (який) веде воєнні (бойові) дії у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій;
бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки)) під час перебування у складі органу військового управління, штабу у групування військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави;
бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями;
бойових завдань з ведення руху опору на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником; завдань з ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районі ведення бойових дій або на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;
бойових завдань з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об'єкти, що охороняються, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;
бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб);
виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей;
виконання бойових завдань у районах ведення бойових дій з виявлення повітряних цілей;
здійснення польотів у районах ведення воєнних дій, ведення повітряного бою;
здійснення заходів з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту;
виконання бойових (спеціальних) завдань кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії. Абзацами 1 та 2 пункту 3 Доручення №912/з/29 від 23.06.2022 передбачено, що райони ведення бойових дій визначати відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України, а склад діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави - відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України або начальника Генерального штабу Збройних Сил України.
Окремо, відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України визначати інші райони ведення бойових дій (у т.ч. повітряного простору), в яких також здійснювалися заходи з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії з визначенням конкретного місця та часу їх проведення.
Абзацами 3-7 пункту 3 Доручення №912/з/29 від 23.06.2022 визначено, що документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів:
бойовий наказ (бойове розпорядження);
журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад;
рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку керівника органу військового управління, штабу угрупування військ (сил), штабу тактичної групи, командира військової частини (установи, навчального закладу), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець.
Пунктом 13 Доручення №912/з/29 від 23.06.2022 передбачено, що це доручення застосовувати з 01.06.2022 року (крім абзацу третього пункту 1, абзацу четвертого пункту 7 та підпункту 9.11 пункту 9 (в частині виплати додаткової винагороди військовослужбовцям за час проходження підготовки (навчання) за кордоном щодо порядку застосування, обслуговування та ремонту різних видів озброєння та військової/спеціальної техніки) цього доручення, які застосовувати з 24.02.2022 року).
В подальшому дію доручення Міністра оборони України №912/з/29 від 23.06.2022 продовжено в 2023 році.
З аналізу вищезазначених норм вбачається, що безпосередньою участю військовослужбовця у бойових діях або заходах є виконання військовослужбовцем у складі діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави та у визначених відповідним рішення Головнокомандувача Збройних Сил України районах ведення бойових дій завдань та участь військовослужбовця у заходах, перелік яких визначений пунктом 1 Доручення №912/з/29 від 23.06.2022.
При цьому, безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або заходах повинна бути підтверджена відповідними документами, перелік яких визначений абзацами 4-6 пункту 3 Доручення №912/з/29 від 23.06.2022, на підставі яких керівником органу військового управління видається наказ про виплату додаткової винагороди.
Підтвердженням безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах є довідка керівника органу військового управління, штабу угрупування військ (сил), штабу тактичної групи, командира військової частини (установи, навчального закладу), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець складена за формою, наведеною в додатку №1 Телеграми №248/1298 від 25.03.2022.
Як вбачається з матеріалів справи, в підтвердження наявності у позивача права на виплату додаткової винагороди передбаченої Постановою КМУ №168 від 28.02.2022 в розмірі 100000 грн надані бойові розпорядження командира Військової частини НОМЕР_2 : №87/413дск від 01.08.2024 року, №87/490дск від 01.09.2024 року, №87/609дск від 01.10.2024 року, №87/609дск від 01.11.2024 року, №87/651дск від 01.12.2024 року.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що сама по собі наявність бойових розпоряджень не свідчить про безпосередню участь конкретного військовослужбовця, у спірних відносинах позивача у бойових діях у спірний період.
Військова частина має особистий склад, і отримання такою військовою частиною бойових розпоряджень не свідчить про залучення її стовідсоткового складу до участі у бойових діях.
Згідно з додатком №1 до наказу №292 від 13.09.2024 командира Військової частини НОМЕР_2 , пункт 70 солдат ОСОБА_1 період виконання завдань 12.08.2024 по 18.08.2024. Згідно з додатком №1 до наказу №394 від 12.11.2024 командира Військової частини НОМЕР_2 , пункт 103 солдат ОСОБА_1 період виконання завдань 01.10.2024 по 31.10.2024.
Відповідно до картки особового рахунку позивача, йому виплачено додаткову винагороду у розмірі 100000 грн. з урахування періодів, коли він залучався до виконання завдань з безпосередньої участі в бойових діях, а саме 22580,65 грн. за серпень 2024 та 100000,00 грн. - за жовтень 2024, і відповідно додаткову винагороду у розмірі 30 000,00 грн.
Рапорти начальника штабу - заступника командира Військової частини НОМЕР_2 майора ОСОБА_2 : від 06.10.2024 за період з 01.09.2024 - 15.09.2024, від 06.11.2024 за період з 01.10.2024 - 06.10.2024, від 06.12.2024 за період з 07.11.2024 - 30.11.2024 не є документом, що підтверджує безумовну безпосередню участь позивача у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, зважаючи на те, що такий може бути підтверджений в комплексі з бойовими наказами (бойовими розпорядженнями) та журналом бойових дій, у зв'язку з чим, зазначені рапорти не можуть бути підставою для нарахування і виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168 від 28.02.2022.
Щодо посилань позивач в апеляційній скарзі на правову позицію Верховного Суду, що викладена у постанові від 22.11.2023 року справа №520/690/23 згідно з якою сам факт відсутності документального підтвердження участі позивача у виконанні завдань/заходів, які в розумінні пункту 1 Порядку №89, є підставою для нарахування і виплати додаткової винагороди у розмірі до 100000 грн, ще не означає, що позивач цих завдань/заходів не виконував, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Предметом позову є матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, відповідно до яких суд має ухвалити рішення, а підставою позову - обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, які складаються із фактів, що тягнуть за собою певні правові наслідки: зміну чи припинення правовідносин.
Звертаючись до суду з цим позовом, позивач пов'язує порушення своїх прав щодо не виплати йому додаткової винагороди передбаченої Постановою КМУ №168 від 28.02.2022 в розмірі 100000 грн із отримання військовою частиною бойових розпоряджень.
Судом було надано оцінку тому, що сам по собі факт отримання військовою частиною бойових розпоряджень не свідчить про порушення прав позивача на отримання додаткової винагороди передбаченої Постановою КМУ №168 від 28.02.2022 в розмірі 100000 грн, оскільки право на отримання такої допомоги виникає саме за умови безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що доказів виконання позивачем бойових (спеціальні) завдань у таких діях та заходах: участі позивача у бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у тому числі тим, що визначені в абзаці чотирнадцятому цього пункту); у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника; із здійснення польотів в повітряному просторі областей України, на територіях яких ведуться воєнні (бойові) дії; з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії, підрозділу (засобу) протиповітряної оборони; на території противника (у тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях); з вогневого ураження повітряних, морських цілей противника; з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту; кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування); у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів (медичних підрозділів підсилення); з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об'єкти, що охороняються, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою; у районах ведення воєнних (бойових) дій з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів у місцях виконання завдань за призначенням згідно з бойовими розпорядженнями, позивачем матеріали справи не містять.
При цьому, враховуючи те, що судом в межах спірних правовідносин з'ясовано, що за наданими позивачем документами, які стали підставою для звернення до суду з цим позовом, позивач не приймав безпосередню участь у бойових діях, з'ясування судом того які завдання він у такому разі виконував протягом цього часу не впливає на вирішення спірних відносин, оскільки підставою для виплати додаткової винагороди передбаченої Постановою КМУ №168 від 28.02.2022 є безпосередня участь військовослужбовців у бойових діях, а не виконання будь-яких військових обов'язків під час несення служби.
З урахуванням доводів і заперечень сторін, наданих ними доказів, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 241-244, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.10.2025 - без змін.
Постанова набирає законної сили з 14.04.2026 та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий суддя А.В. Суховаров
судді О.В. Головко
судді Т.І. Ясенова