15 квітня 2026 р.Справа № 953/13797/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Спаскіна О.А.,
Суддів: Любчич Л.В. , Присяжнюк О.В. ,
за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції на рішення Київського районного суду м. Харкова від 20.01.2026, головуючий суддя І інстанції: Дяченко О.М., вул. Блюхера, 7б, м. Харків, Харківська, 61168, повний текст складено 20.01.26 року по справі №953/13797/25
за позовом ОСОБА_1
до Департаменту патрульної поліції , Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції
про скасування постанови про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м. Харкова з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної, в якому просив:
- скасувати постанову серії ЕГА № 1935386 від 10.12.2025 за ст. 183 КУпАП;
- закрити провадження у справі за відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 20.01.2026, з урахуванням ухвали від 03.02.2026 адміністративний позов задоволено.
Скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА № 1935386 від 10.12.2025, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850,00 (вісімсот п'ятдесят, 00) грн.
Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ст. 183 КУпАП закрито.
Стягнуто з Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 484,48 (чотириста вісімдесят чотири, 48) грн судового збору. Повернуто ОСОБА_1 з Державного бюджету України надмірно сплачений судовий збір у розмірі переплаченої суми 121,57 (сто двадцять одна, 57) грн.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Київського районного суду м. Харкова від 20.01.2026 та ухвалити постанову, якою у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що позивач здійснював виклик на спеціальну лінію 102 з метою «інформування про порушення його прав», не надав належної оцінки наявним у справі доказам та технічним засобам фіксації. В матеріалах справи містяться відеозаписи з портативних відеореєстраторів поліцейських, які підтверджують, що пояснення позивача щодо обставин події були ним надані усно та зафіксовані технічним засобом. Відповідно до статті 40 Закону України «Про Національну поліцію» та статті 251 КУпАП, відеозапис є самостійним та належним джерелом доказів. Таким чином, усна фіксація пояснень на портативний відеореєстратор є процесуально завершеною дією, яка в повному обсязі забезпечує збереження інформації для розгляду справи. За таких обставин, подальша наполеглива вимога позивача щодо дублювання цих пояснень виключно у письмовій формі не була спрямована на захист його прав, оскільки фіксація вже відбулася.
Відзив на апеляційну скаргу від позивача не надходив. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Проте, жодних належних та допустимих доказів, а саме будь-яких належним чином оформлених документів на підтвердження поважності причин неявки в судове засідання та необхідності перенесення розгляду справи до вказаного клопотання заявником не додано. Таким чином, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення вищезазначеного клопотання.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст. 308 КАС України та керуючись ст. 229 КАС України.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 10.12.2025, у темну пору доби, позивач переходив проїжджу частину по нерегульованому пішохідному переходу за адресою: м. Харків, м-н Свободи, буд. 4. Знаходившись на пішохідному переході, транспортний засіб Citroen C-Elysee, д.н.з. НОМЕР_1 , що рухався по проїжджій частині дороги, не надав позивачу перевагу у русі, внаслідок чого наблизився до нього на небезпечну дистанцію та майже не здійснив наїзд на позивача. Водія транспортного засобу зупинив екіпаж патрульної поліції. На прохання позивача, зафіксувати пояснення позивача щодо обставин події, як потерпілого/свідка, поліцейські не відреагували. Внаслідок чого, позивач зателефонував на гарячу лінію «102» і повідомив як про порушення водієм транспортного засобу Правил дорожнього руху України, так і про те, що представники патрульної поліції, які складали відносно водія транспортного засобу адміністративний матеріал за даною подією поводяться із позивачем неадекватно, здійснюють на нього психологічний тиск як на потерпілого та ігнорують його законні вимоги. Другий екіпаж патрульної поліції, який був направлений за зверненням позивача, не здійснивши будь-якого встановлення та належної фіксації обставин справи, виніс щодо позивача оскаржувану постанову.
Так, 10.12.2025 інспектором 3 батальйону 1 роти 2 взводу Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції, лейтенантом поліції Муленко Т.А. винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА № 1935386, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ст.183 КУпАП та накладено штраф у розмірі 850,00 грн. Згідно вказаної постанови, громадянин ОСОБА_1 10.12.2025, перебуваючи за адресою: м. Харків, м-н Свободи, буд. 4, здійснив завідомо неправдивий виклик спецслужб, а саме поліції, запис БК 475021, відео зі службового реєстратора 70 маі, що спричинило вчинення позивачем адміністративного правопорушення передбаченого ст. 183 КУпАП.
Позивач вважаючи спірну постанову незаконною, звернувся до суду з позовом.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем неправомірно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП.
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Приписами п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
У п. 8 ч. 1 ст. 23 вказаного Закону визначено, що у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Відповідно до частини першої статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Статтею 183 КУпАП передбачена відповідальність за завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань.
Відповідно до приписів статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачені статтею 183 КУпАП.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Аналіз викладеного у спірній постанові порушення вказує на те, що позивачу інкримінується завідомо неправдивий виклик поліції за допомогою телефонної лінії «102».
Відповідно до пункту 1 статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Зі змісту норми статті 283 КУпАП також слідує, що обставини вчинення адміністративного правопорушення, які викладені у постанові, мають встановлюватись на підставі оцінених органом (посадовою особою) доказів, що є допустимими, тобто зібраними у встановленому КУпАП порядку.
Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
При прийнятті постанови про накладення адміністративного стягнення за правилами статті 252 КУпАП визначено обов'язок відповідача провести оцінку наявним доказам, повно і об'єктивно дослідити всі обставини справив їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
З системного аналізу наведених вище правових норм вбачається, що правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.
Таким чином суд апеляційної інстанції зазначає, що КУпАП встановлюється послідовність притягнення особи до відповідальності: виявлення правопорушення, фіксація правопорушення, формування доказової бази (матеріалів справи), розгляд справи про адміністративне правопорушення. Тобто, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, використовуючи свої повноваження, повинен був зібрати докази, які б підтверджували наявність складу правопорушення, перед складанням постанови та відібранням пояснень від правопорушника, роз'яснити його права, надати можливість заявити та розглянути клопотання.
Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
Крім того, в пункту 30 постанови Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі № 463/1352/16-а зазначено, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачиться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Статтею 183 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за завідомо неправдивий виклик пожежної охорони, поліції, швидкої медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань у вигляді накладення штрафу від п'ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Диспозиція статті 183 КУпАП передбачає об'єктивну сторону правопорушення - виклик представника хоча б однієї з перерахованих у статті спеціальних служб нібито для надання допомоги, знаючи наперед про те, що в цьому немає ніякої необхідності.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю прямого умислу. Правопорушник, повідомляючи певну інформацію спеціальній службі, усвідомлює, що вона є неправдивою, і бажає виїзду на місце виклику працівників цієї служби.
З поданих до матеріалів справи доказів, а саме долучених відповідачем до відзиву на позовну заяву відеозаписів встановлено, що останніми зафіксовано, що працівники поліції відмовились зафіксувати пояснення позивача щодо обставин події, як потерпілого/свідка при складенні протоколу на водія транспортного засобу Citroen C-Elysee, д.н.з. НОМЕР_1 , чим порушили права позивача. Тобто, виклик поліції не був безпідставним, позивач не повідомляв поліції неправдивих відомостей та не бажав даремного виїзду екіпажу поліції. Позивач повідомляв представнику поліції на лінії "102" про порушення, які допустили працівники поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення відносно водія транспортного засобу Citroen C-Elysee, д.н.з. НОМЕР_2 , а також позивач здійснював інформування про порушення які здійснили працівники поліції відносно нього, а не завідомо неправдивий виклик.
Тобто приведене вище свідчить про те, що на лінію «102» позивач зателефонував вважаючи що його права порушені. Приведене, у свою чергу, виключає наявність у позивача прямого умислу на повідомлення поліції неправдивої інформації, що спричинило приїзд останніх на місце події.
Інших доказів щодо наявність у позивача умислу на повідомлення поліції неправдивої інформації відповідачем не подано.
Відтак, усі зазначені вище обставини свідчать про відсутність у діях позивача відповідного складу правопорушення станом на момент складення спірної постанови.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем не доведено в установленому порядку факт скоєння позивачем правопорушення, про яке зазначено в оскаржуваній постанові, що свідчить про її необґрунтованість.
Доводи апелянта, що у діях позивача є склад адміністративного правопорушення, а також посилання на те, що поліцейським надано докази вчинення ним правопорушення, не заслуговує на увагу, оскільки події фіксувалися на відеокамеру, з якої вбачається протилежне. Отож, твердження відповідача про винуватість позивача спростовано наданими відповідачем відеозаписами, що зафіксовані поліцейськими на службові бодікамери.
У відповідності до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частинами 1, 2 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що постанова про адміністративне правопорушення серії ЕГА № 1935386 від 10.12.2025 є неправомірною, оскільки досліджені докази свідчать про відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до частини другої статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені позивачем в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.
Таким чином, колегія суддів, згідно ст. 316 КАС України вирішила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 270-272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення.
Рішення Київського районного суду м. Харкова від 20.01.2026 по справі №953/13797/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя О.А. Спаскін
Судді Л.В. Любчич О.В. Присяжнюк