07 квітня 2026 р.Справа № 440/9259/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: П'янової Я.В. , Бегунца А.О. ,
за участю секретаря судового засідання Тютюник О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.10.2025, (головуючий суддя І інстанції: С.О. Удовіченко, повний текст складено 03.11.25 року) по справі № 440/9259/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Бінар»
до Головного управління ДПС у Полтавській області
про скасування податкового повідомлення-рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче об'єднання "Бінар" (далі - позивач) звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 23.05.2025:
- № 00069050701, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податку на прибуток підприємств на загальну суму 2 964 881,25 грн (в тому числі: за податковим зобов'язанням 2 371 905 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 592 976,25 грн);
№ 00069090701, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 1 569 673,75 грн (в тому числі: за податковим зобов'язанням 1 255 739 грн; за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 313 934,75 грн).
В обґрунтування позову зазначило, що здійснення господарських операцій між ТОВ "Науково - виробниче об'єднання "Бінар" та його контрагентами щодо придбання нафтопродуктів підтверджено належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. Натомість, висновки акта перевірки ґрунтуються на припущеннях податкових ревізорів-інспекторів, а не на підставі аналізу фінансово-господарської діяльності платника податку і первинних документів, що у повному обсязі надавалися під час проведення перевірки.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 28.10.2025 позов задоволено.
Головне управління ДПС у Полтавській області (далі - відповідач), не погоджуючись з судовим рішенням, подало апеляційну скаргу, в якій просило його скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції неправильно та неповно досліджено докази, встановлено обставини у справі та застосовано норми матеріального та процесуального права.
Зазначає, що підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень слугували висновки податкового органу про безтоварність господарських операцій позивача з ТОВ «Імпекс Ойл».
Вказує, що позивачем до перевірки не надано головні книги, оборотно-сальдові відомості по рахункам 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», Ж/О по рахунку 311 «Розрахунковий рахунок», як наслідок, у податкового органу відсутня можливість встановити яким чином підприємством оприбутковано придбані у ТОВ «Імпекс Ойл» нафтопродукти.
Звертає увагу на наявність вироку відносно посадової особи ТОВ «Імпекс Ойл», проголошеного Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська 03.05.2024 у справі № 1-кп/202/1246/2024 за вчинення злочинів передбачених ч. 3 ст. 362, ч. 1 ст. 366 КК України.
Також просить врахувати, що постачальник ТОВ «Імпекс Ойл» з 2024 р. не подає звітність до контролюючого органу, у зв'язку з чим відповідач не має можливості отримати підтверджуючі документи щодо його фактичних взаємовідносин з позивачем.
Крім того, зауважує, що перевіркою встановлено факт відсутності реального ланцюга постачання, виробництва та іншого джерела придбання ТОВ «Імпекс Ойл» нафтопродуктів у перевіреному та попередніх звітних періодах, які у подальшому ним реалізовано на адресу ТОВ «НВО «Бінар».
Вважає, що з огляду на нереальний характер господарських операцій з поставки палива, документально оформлених ТОВ «Імпекс Ойл», неможливо встановити й факт подальшого реального одержання товару ТОВ «НВО «Бінар», визначеного у документах постачальника.
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в яких наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Також позивачем до суду надано документи щодо бухгалтерського обліку придбаного товару, приймання його по кількості та якості.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ГУ ДПС у Полтавській області 26.11.2024 та в період з 25.03.2025 до 04.04.2025 проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «НВО «Бінар» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування та обчислення єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.10.2021 до 30.09.2024, за результатами якої складено акт від 18.04.2022 №5123/16-31-07-01-10/13968750.
В акті перевірки зазначено про порушення позивачем, зокрема:
- пп. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, п. 5, п. 6, п. 11 НП(С)БО 11 "Зобов'язання", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 № 20; п. 5, п. 15 НП(С)БО 15 "Доходи", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, ст. 1, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" в результаті чого занижено податок на прибуток в розмірі 2 371 905,00 грн, у т.ч. за 2022 р. - 518 994,00 грн, 2023 р. - 1 852 911,00 грн;
- п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", в результаті чого занижено податок на додану вартість у загальній сумі 1 255 739 грн, в т.ч. по періодам: жовтень 2022 р. в розмірі 94 749,00 грн, грудень 2022 р. в розмірі 93 879,00 грн, березень 2023 р. в розмірі 72 441,00 грн, квітень 2023 р. в розмірі 141 644,00 грн, травень 2023 р. в розмірі 66 435,00 грн, червень 2023 р. в розмірі 138 540,00 грн, липень 2023 р. в розмірі 412 819 грн, серпень 2023 р. в розмірі 235 232 грн.
23.05.2025 податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення:
- № 00069050701, яким ТОВ "НВО "Бінар" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 2 964 081,25 грн (в тому числі за основним платежем в розмірі 2 371 905 грн, та за штрафними санкціями 592 976,25 грн);
- № 00069090701, яким ТОВ "НВО "Бінар" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1 569 673,75 грн (в тому числі за основним платежем в розмірі 1 255 739 грн, за штрафними санкціями 313 934,75 грн).
Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем підтверджено реальність здійснення господарських операцій з ТОВ «Імпекс Ойл» належними первинними документами, а відповідач, як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до положень пп. 14.1.36 ст.14 Податкового кодексу України (далі - ПК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно п. 22.1 ст. 22 ПК України, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.
Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Статтею 135 ПК України визначено, що базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.
Згідно з п. 138.1 ст. 138 ПК України фінансовий результат до оподаткування збільшується: на суму нарахованої амортизації основних засобів та/або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів та/або нематеріальних активів, включених до витрат звітного періоду відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму залишкової вартості окремого об'єкта основних засобів та/або нематеріальних активів, визначеної відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у разі ліквідації або продажу такого об'єкта; на суму залишкової вартості окремого об'єкта невиробничих основних засобів та/або невиробничих нематеріальних активів, визначеної відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у разі ліквідації або продажу такого об'єкта; на суму витрат на ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих основних засобів чи невиробничих нематеріальних активів, віднесених до витрат відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.
За приписами п. 138.2 ст. 138 ПК України фінансовий результат до оподаткування зменшується: на суму розрахованої амортизації основних засобів та/або нематеріальних активів відповідно до пункту 138.3 цієї статті; на суму залишкової вартості окремого об'єкта основних засобів та/або нематеріальних активів, визначеної з урахуванням положень цієї статті Кодексу, у разі ліквідації або продажу такого об'єкта; на суму дооцінки основних засобів та/або нематеріальних активів у межах попередньо віднесених до витрат уцінки відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму вигід від відновлення корисності основних засобів та/або нематеріальних активів у межах попередньо віднесених до витрат втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму первісної вартості придбання або виготовлення окремого об'єкта невиробничих основних засобів та/або невиробничих нематеріальних активів та витрат на їх ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення, у тому числі віднесених до витрат відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у разі продажу такого об'єкта невиробничих основних засобів або нематеріальних активів, але не більше суми доходу (виручки), отриманої від такого продажу.
Зі змісту наведених положень вбачається, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому фінансовий результат до оподаткування визначається платником податку на прибуток у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням відповідних коригувань.
Пунктом 200.1 ст. 200 вказаного Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.
Згідно з п. 44.2 ст. 44 ПК України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об'єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.
Відповідно до п. 6 ПСБО 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 р. №318, витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Відтак, витрати для цілей визначення фінансового результату до оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.
При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 17.12.2025 у справі № 420/27557/21.
Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування податкового кредиту.
Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентами на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.
Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку. При цьому, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.
Саме такий правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 06.10.2021 у справі № 640/3223/20.
Судом встановлено, що основним видом діяльності ТОВ «НВО «Бінар» є оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Позивач в перевіряємому періоді мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Імпекс Ойл».
Так, 14.10.2022 між ТОВ "Імпекс Ойл" (продавець) та ТОВ "НВО "Бінар" (покупець) укладено договір № 46 поставки нафтопродуктів, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупцеві, а покупець прийняти та оплатити нафтопродукти, іменовані надалі - товар, відповідно до умов Договору та Додатками до нього.
Пунктом 2.1 Договору передбачено, що якість товару, що поставляється повинна відповідати технічним умовам (ТУ) і державним стандартам ОСТУ), що діють на території України, і підтверджуватися паспортом (сертифікатом) якості заводу-виробника товару.
Товар поставляється покупцеві партіями на підставі узгодженої заявки на умовах: СРТ (залізнична станція призначення), DDU (місце призначення), EXW- (естакада наливу) (пункт 3.1).
Відповідно до пунктів 3.3., 3.5 Договору обсяг заявки, прийнятої до виконання, визначається найменуванням Товару і його кількістю, зазначеним в Додатку. У разі відвантаження Товару на підставі передоплати Продавець не здійснює відвантаження Товару на суму, що перевищує суму здійсненої передоплати.
Послуги по відвантаженню і доставці товару до станцій призначення, зазначених покупцем в заявці здійснюється відправником вантажу. Під Відправником вантажу сторони розуміють фірму-експедитора, що надає транспортно-експедиторські послуги по наливу і відвантаження Товару на станцію призначення. При поставці товару залізничним транспортом, витрати продавця по оплаті залізнодорожного тарифу відшкодовуються покупцем.
Згідно пунктів 4.1., 4.2 Договору ціна товару встановлюється на умовах визначених в пункті 3.1. Договору і узгоджується Сторонами в Додатку до Договору.
Покупець здійснює 100% передоплату за товар, або оплачує вартість товару протягом строків, обумовлених в Додатку.
Пунктом 5.1 Договору визначено, що покупець здійснює приймання товару за кількістю та якістю відповідно до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпустки та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом № 281/171/578/155 від 20.05.2008 Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики відповідно до чинного законодавства України, а також на умовах цього Договору та Додатку до нього.
На підтвердження поставки товару позивачем як до податкового органу, так і до суду надано договір поставки від 14.10.2022, видаткові накладні, податкові накладні, акцизні накладні, товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів, договір №3-А від 02.05.2022 про надання транспортних послуг, сертифікати відповідності, договори на поставку нафтопродуктів від 12.12.2022 №12/12Б, від 18.05.2022 № №18/05Б, рахунки на оплату, платіжні інструкції, виписки з банку, акти надання послуг.
Так, на виконання умов Договору, ТОВ "Імпекс Ойл" в період з жовтня 2022 р. до серпня 2023 р. поставлено ТОВ "НВО "Бінар" паливо дизельне ДП-Л- Євро5-ВО, паливо дизельне ЕN590, ULSD 10ppm, важкі дистиляти (газойль)/паливо дизельне DIESEL 10-РРМ-ЕN590 на загальну суму 13 177 250,26 грн, що підтверджується видатковими накладними.
Оплата за придбаний товар проведена у безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками, платіжними інструкціями.
Перевезення нафтопродуктів здійснювалось вантажним автомобільним транспортом (автоцистернами) як на замовлення ТОВ "НВО "Бінар", так і на замовлення ТОВ "Імпекс Ойл" до м. Малин Житомирської області та м. Кременчук Полтавської області (через м. Рені, Одеська область), про що складені товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів.
Як вказував позивач, за адресою м. Малин Житомирської області знаходиться паливна ємність 40 куб. м. «Петрометал-Україна» та паливна колонка «АЗТ Славутич», яка перебуває в користуванні покупця ТОВ «ТК «Універсал» на підставі Договору оренди автозаправної станції № 0107-19/УТ, що наданий суду апеляційної інстанції.
З метою перевезення товару ТОВ "НВО "Бінар" залучено перевізника ТОВ «Укрмагістраль» на підставі договору про надання транспортних послуг № 3-А від 02.05.2022, надання послуг яким підтверджено актами надання послуг.
В подальшому, придбані нафтопродукти реалізовані позивачем третім особам, а саме: ТОВ «ТК «Універсал» та ТОВ «ТД «Інтергал», про що свідчать договори на поставку нафтопродуктів від 12.12.2022 №12/12Б, від 18.05.2022 № №18/05Б, рахунки на оплату, платіжні інструкції, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, акцизні накладні.
Колегія суддів враховує, що предметом поставки за договором від 14.10.2022 є специфічний товар - нафтопродукти.
Відповідно, до правовідносин з постачання, перевезення, прийняття, обліку нафтопродуктів має застосовуватись порядок приймання та транспортування нафти і нафтопродуктів під час надходження автомобільним транспортом, що врегульований Інструкцією «Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України», затверджена спільним наказом Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Міністерства палива та енергетики України, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики України від 20 травня 2008 року №281/171/578/155 (далі - Інструкція №281/171/578/155).
Ця Інструкція поширюється на всі класи, типи, групи і види нафти та типи, марки і види (залежно від масової частки сірки) нафтопродуктів.
Вимоги цієї Інструкції є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України.
Відповідно до підпункту 5.1.1 пункту 5.1 Інструкції №281/171/578/155 приймання нафти і нафтопродуктів за кількістю здійснюється відповідно до вимог цієї Інструкції та договорів постачання, купівлі-продажу тощо.
У підпунктах 5.4.1, 5.4.2, 5.4.3 пункту 5.4 Інструкції №281/171/578/155 визначено, що перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 року №363, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за №128/2568, та ГОСТ 27352-87 «Автотранспортные средства для заправки и транспортирования нефтепродуктов. Типы, параметры и общие технические требования».
З прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою №1-ТТН (нафтопродукт) (далі ТТН) (додаток 3), відповідність найменування, марки і виду (залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт. Відповідність густини нафтопродукту під час відвантаження та приймання визначається після її приведення до температури 20 град. С відповідно до ГОСТ 3900.
Маса нафтопродукту в автоцистерні визначається зважуванням на автомобільних вагах або об'ємно-масовим методом.
Маса нафтопродуктів, розфасованих у тару, визначається зважуванням на вагах або за трафаретами на тарі (якщо нафтопродукти в заводській упаковці). Про прийнятий нафтопродукт матеріально відповідальна особа складає акт за своїм підписом, підписами водія та представника одержувача чи відправника із зазначенням їх прізвищ і посад.
Згідно з пунктом 6.1 Інструкції №281/171/578/155 на всіх підприємствах ведеться облік нафти і нафтопродуктів із записом у журналі реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою №7-НП (додаток 6) (на НПЗ у спеціальних регістрах складського обліку) для кожного резервуара з відображенням усіх технологічних операцій, що здійснюються кожною зміною.
Для підприємств, укомплектованих для зберігання світлих нафтопродуктів винятково резервуарами місткістю до 100 куб.м, ведення обліку для кожного резервуара не є обов'язковим. Відображення технологічних операцій ведеться за марками нафтопродукту.
Сторінки журналу нумеруються, шнуруються і скріплюються печаткою та підписом керівника підприємства (організації).
З наведеного слідує, що до документального забезпечення господарських операцій з нафтопродуктами існують додаткові вимоги, передбачені вищенаведеною інструкцією.
Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеній постановах від 25 березня 2020 року у справі №804/5947/15, від 31 серпня 2021 року у справі №820/4373/16, від 06 жовтня 2021 року у справі № 640/3223/20, від 17 вересня 2024 року у справі № 816/1091/15-а.
Умовами договору поставки (п. 5.1) між позивачем та ТОВ «Імпекс Ойл» також передбачено, що покупець здійснює приймання товару за кількістю та якістю відповідно до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпустки та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом № 281/171/578/155 від 20.05.2008 Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики відповідно до чинного законодавства України, а також на умовах цього Договору та Додатку до нього.
На підтвердження приймання товару по кількості з урахуванням вимог Інструкції № 281/171/578/155, придбаного у ТОВ «Імпекс Ойл» впродовж жовтня 2022 р. - серпня 2023 р. позивачем до суду апеляційної інстанції надано акти приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю за формою № 5-НП, з яких вбачається приймання комісією до травня 2023 р. у складі директора ТОВ «НВО «Бінар» Вайсера М.А., з липня 2023 р. - у складі директора ТОВ «НВО «Бінар» Вайсера Дмитра дизельного палива у місці розвантаження товару - м. Малин, Житомирська область, м. Рені, Одеська область.
З метою прийняття нафтопродуктів та складання відповідних актів, директори ТОВ «НВО «Бінар» були відряджені до місця розвантаження товару - м. Малин, Житомирська область, м. Рені, Одеська область, що підтверджується наказами про направлення у відрядження.
На підтвердження якості поставленого товару та відповідності його державним стандартам позивачем надано сертифікати відповідності та якості.
Вартість отриманих товарів віднесено позивачем до складу витрат та відображено їх в бухгалтерському обліку.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що надані документи містять відомості, які в повній мірі відображають суть господарських операцій, що відбулись в перевіряємому періоді між позивачем та його контрагентом, оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", господарські операції знайшли своє відображення у бухгалтерському обліку позивача та доводять наявність змін в його активах під час вчинення господарської операції.
Згідно правової позиції Верховного Суду викладеній в постановах від 28.05.2019 по справі №815/2960/17, від 15.10.2019 по справі 813/1066/16, від 23.07.2019 по справі №826/10852/18, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податку як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України. Подані платником документи повинні достовірно підтверджувати реальність господарських операцій та інші обставини, з якими законодавець пов'язує право платника на податкову вигоду. Податкова вигода може бути визнана необґрунтованою, зокрема, у випадках, якщо для цілей оподаткування операції обліковані не у відповідності з їх дійсним економічним змістом або враховані операції, що не обумовлені розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру).
Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку, які є формою здійснення господарської діяльності, то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатись вчиненою в межах господарської діяльності платника податку та лише за таких умов платник має право на врахування в податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.
Отже, зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов'язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту, тобто на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що спірні господарські операції позивача та його контрагента здійснені в межах їх основних видів діяльності, укладення договорів поставки із вищевказаним контрагентом обумовлено наявністю ділової мети, а отримані товари використані позивачем у власній господарській діяльності шляхом їх поставки третім особам.
Враховуючи, що спірні господарські операції позивача з ТОВ «Імпекс Ойл» підтверджені належними первинними документами, зокрема, договорами, видатковими накладними, податковими накладними, банківськими документами, актами приймання нафтопродуктів за кількістю, колегія суддів не може погодитися з доводами податкового органу про безтоварність таких операцій.
Доводи апелянта щодо не надання позивачем до перевірки головних книг, оборотно-сальдових відомостей по рахункам 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», Ж/О по рахунку 311 «Розрахунковий рахунок» колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.
Так, відповідачем не заперечується, що позивач повідомляв податковий орган про неможливість надати головну книгу за період з 2021 до 2023 рр. з огляду на її пошкодження через прорив теплоносія в архівному приміщенні, де зберігалися первинні документи, на підтвердження чого надано акт службового розслідування.
Щодо оборотно-сальдових відомостей по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», Ж/О по рахунку 311 «Розрахунковий рахунок» колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано доказів витребування вищевказаних документів у позивача під час проведення перевірки, зокрема, шляхом направлення відповідних запитів.
Натомість, лише посилання у акті перевірки на ненадання ТОВ «НВО «Бінар» оборотно-сальдових відомостей не є достатньою та беззаперечною підставою для визнання господарської операції з ТОВ «Імпекс Ойл» безтоварною.
При цьому, колегія суддів зауважує, що оборотно-сальдові відомості по рахунку 631 надані позивачем до суду в якості додаткових доказів на підтвердження реального характеру спірної господарської операції.
Доводи апеляційної скарги щодо не звітування контрагента позивача - ТОВ «Імпекс Ойл» з 2024 р. , колегія суддів вважає такими, що можуть свідчити про порушення саме контрагентом податкового обліку, тоді як у ТОВ «НВО «Бінар» відсутній обов'язок перевіряти подання ним звітності та декларування отриманих доходів.
Норми Податкового кодексу України не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання вимог податкового та іншого законодавства його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення постачальником послуг правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення платником податку на прибуток (покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат, тому цей платник не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на зменшення об'єкта оподаткування на суму витрат, які він фактично поніс у зв'язку з отриманням доходу, за можливу неправомірну діяльність контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність цього платника щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними. Тобто нормативно закріплено підхід належної обачності та індивідуальної юридичної відповідальності платника податків при здійсненні господарських операцій та їх наслідків.
Принцип індивідуальної відповідальності платника податків, також доктринально закріплений у судовій практиці Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).
Рішенням ЄСПЛ у справі "Інтерсплав проти України" визначено, що платник податків не може відповідати за зловживання свого контрагента за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що такий платник був безпосередньо залучений до таких зловживань.
Отже, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.
Відповідач правильно вказує, що несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності покладаються на особу, якою укладено відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов'язань та провадження необґрунтованих виплат. У випадку недобросовісності контрагентів замовник несе ризик своєї бездіяльності не лише по виконанню господарсько-правових зобов'язань, але і в рамках податкових правовідносин, позаяк в силу вимог податкового законодавства позбавляється можливості скористатися пільговим порядком обчислення бази оподаткування у зв'язку з відсутністю належним чином оформлених первинних документів.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що податковим органом, не наведено доводів та надано доказів тому, що позивач діяв без належної обачності та був обізнаним про допущення його контрагентом певних порушень законодавства при веденні господарської діяльності, оскільки, укладаючи угоду зі своїм контрагентом, позивач мав всі підтвердження господарської правосуб'єктності контрагента: здійснювати господарську діяльність, реалізовувати господарську компетенцію, мати зобов'язання, нести за ними відповідальність тощо.
Доводи апелянта про те, що нереальність господарських операцій позивача підтверджена дослідженням ланцюга постачання між ТОВ «Імпекс Ойл» та, відповідно, його контрагентами, колегія суддів відхиляє, оскільки відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.
Навіть якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) і порушив вимоги податкового законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на від'ємне значення або відшкодування ПДВ за правочином з таким контрагентом у разі, якщо платник податку виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування, сплатив за виконані послуги і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту та здійснених витрат.
Жодною нормою законодавства України не передбачається обов'язку платників податків - одержувачів товарів вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей щодо повноти сплати ними податків за окремою операцією придбання товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників у ланцюгу), перевіряти додержання чи порушення ними законодавчих приписів, а також наявність у цих контрагентів умов для належного здійснення господарської діяльності, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність додатковий облік певного платника податків від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, а також від господарських та виробничих можливостей контрагента.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 20 жовтня 2022 року у справі № 200/5836/19-а.
Правовідносини контрагентів із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об'єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин.
Колегія суддів зазначає, що висновки відповідача щодо господарських правовідносин позивача з ТОВ «Імпекс Ойл», в більшості, ґрунтуються на податковій інформації стосовно його контрагента і не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних операцій за умови наявності у ТОВ «НВО «Бінар» первинних документів, які спростовують такі доводи, зокрема, видаткових накладних, платіжних інструкцій, податкових накладних, товарно-транспортних накладних.
Доказів щодо проведення перевірки контрагента позивача відповідачем не надано.
Щодо доводів апелянта про наявність вироку Індустріального районного суду м. Дніпропетровська 03.05.2024 у справі № 1-кп/202/1246/2024 відносно посадової особи ТОВ «Імпекс Ойл».
Так, 03.05.2024 Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська у справі № 202/3271/24 (провадження № 1-кп/202/1246/2024) ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочинів передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 362; ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 України.
Вироком встановлено, що ОСОБА_1 , будучи директором ТОВ «Імпекс ойл», за попередньою змовою, діючи умисно, з корисливих мотивів, знаходячись на території Полтавської області м. Кременчук, здійснюючи діяльність з оптової торгівлі пальним, в тому числі імпортованим на територію України, достовірно знаючи про незаконність виготовлення підакцизних товарів на ТОВ «Павлоградський нафтопереробний завод», їх якість та ціну, не будучи обізнаним з планами організованої групи та не перебуваючи в її складі, з метою особистого збагачення, обравши вчинення злочинів у сфері незаконної реалізації підакцизних товарів за готівку та реалізації під відсоток податкового кредиту та акцизу на паливо спрямованого на введення в легальний обіг фактично незаконно виготовлених підакцизних товарів.
Так, за замовленням інших осіб ОСОБА_1 видавалися рахунки на оплату пального на адресу ТОВ «Прайм групп нафта» та ФОП « ОСОБА_2 , в подальшому здійснювалося підроблення видаткових та товарно-транспортних накладних з проведення безтоварних операцій з реалізації пального з ТОВ «Імпекс ойл» на адресу ТОВ «Прайм групп нафта» та ФОП « ОСОБА_2 , в подальшому при отриманні інформації про дані акцизного складу пересувного, яким буде транспортуватися незаконно виготовлений підакцизний товар з м. Павлоград на адресу ТОВ «Прайм групп нафта» та ФОП « ОСОБА_2 », вносив недостовірні відомості до єдиного реєстру акцизних накладних, щодо переміщення підакцизного товару з акцизного складу пересувного в акцизний склад пересувний, який фактично завантажувався на ТОВ «ПНЗ».
В свою чергу, в спірних правовідносинах ТОВ «Імпекс Ойл» є постачальником ТОВ «НВО «Бінар».
Колегія суддів зазначає, що вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська 03.05.2024 не містить посилань на взаємовідносини із позивачем чи його посадовими особами.
Зробивши акцент на реальному здійсненні господарської операції як складової юридичного факту, що породжує у платника податків право на податковий кредит та на збільшення витрат, Велика Палата в постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19, зазначила що платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов'язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.
Такий висновок Велика Палата зробила, застосувавши норму частини восьмої статті 9 Закону № 996-XIV, згідно з якою відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи. Цю норму Велика Палата тлумачила як таку, в якій відображено принцип індивідуальної відповідальності платника податків за внесення недостовірних відомостей до первинних документів.
Велика Палата наголосила, що сам собою факт використання первинних документів з недостовірними даними для підтвердження обставин здійснення господарської операції не повинен автоматично вказувати на безпідставність даних податкового обліку. Натомість контролюючий орган має довести, що платник податків, приймаючи від контрагентів та використовуючи певні документи для цілей податкового обліку, діяв нерозумно, недобросовісно або без належної обачності. А це також пов'язано з фактичною можливістю й економічною доцільністю перевірки самим платником податків достовірності відомостей, які були включені до первинних документів. Мають бути наявні докази того, що розумними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у їх змісті.
Отже, вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська 03.05.2024 у справі № 202/3271/24 не містить жодних згадувань про господарську діяльність позивача, зокрема і щодо спірного договору від 14.10.2022, а тому не є належним доказом в підтвердження нереального характеру господарської операції.
Очевидним є той факт, що у разі, коли вирок взагалі не містить «конкретних обставин щодо господарських операцій, періодів їх здійснення, даних посадових осіб, що підписували первинні документи», він не може бути належним доказом нереальності господарських операцій відповідного підприємства з контрагентами та не може свідчити про наявність податкового правопорушення під час формування податкового кредиту.
Крім того, суд не може робити висновок про нереальність господарських операцій підприємства з контрагентами на підставі вироку, якщо в останньому немає жодних обставин, що підтверджували б факт безтоварності спірних господарських операцій .
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Податковим органом під час судового розгляду справи, не наведено будь-яких переконливих доводів та не надано належних доказів, які б ставили під сумнів реальність здійснених позивачем господарських операцій, та/або свідчили б про невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, та/або про наявність інших обставин що підтверджують недобросовісність позивача, як платника податків.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.
Водночас, відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Під час розгляду справи контролюючий орган не підтвердив своєї позиції про безтоварність господарських операцій належними та допустимими доказами і не спростував висновків суду першої інстанції.
Колегія суддів з урахуванням вказаного, дійшла висновку, що контролюючим органом не подано належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків, не наведено доводів щодо здійснення позивачем операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що досліджені господарські операції по правочинам між позивачем та ТОВ «Імпекс Ойл» мали реальний характер, підтверджені наявними належним чином оформленими первинними документами, пов'язані з господарською діяльністю підприємства, всі учасники господарських операцій володіли спеціальною податковою правосуб'єктністю, а висновок відповідача про безтоварність укладеного правочину є таким, що не відповідає дійсності та не ґрунтується на належних доказах.
За таких обставин, податкові повідомлення-рішення від 23.05.2025 № 00069050701 та № 00069090701 є протиправними та правомірно скасовані судом.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.10.2025 по справі № 440/9259/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді Я.В. П'янова А.О. Бегунц
Повний текст постанови складено 15.04.2026 року