14 квітня 2026 р.Справа № 440/10518/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Макаренко Я.М.,
Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С. ,
за участю секретаря судового засідання Кругляк М.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.12.2025, головуючий суддя І інстанції: Є.Б. Супрун, м. Полтава, по справі № 440/10518/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "П.РІТЕЙЛ"
до Головного управління ДПС у Полтавській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Товариства з обмеженою відповідальністю "П.Рітейл" (далі - позивач, ТОВ "П.Рітейл") звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області (надалі - ГУДПС у Полтавській області), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 09.07.2025:
- №00095270705 про застосування штрафних санкцій у розмірі 1 653 527,10 грн у зв'язку з порушенням платником вимог п. п. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг";
- №00095280705 про застосування штрафних санкцій у розмірі 2 040,00 грн у зв'язку з порушенням платником пп. 16.1.2 ст. 16, ст. 44, п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2025 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "П.Рітейл" у справі №440/10518/25 - задоволено.
Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 09.07.2025 №00095270705 та №00095280705.
Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "П.Рітейл" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області судові витрати, що пов'язані зі сплатою судового збору, у розмірі 24 833 (двадцять чотири тисячі вісімсот тридцять три) грн 51 коп.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2025 року та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив про правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень з огляду на порушення позивачем п. 1, 2 ст. 3 Закону України № 265/95-ВР від 06.07.1995 «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (зі змінами та доповненнями, далі - ЗУ № 265/95-ВР), а саме: суб'єктом господарювання не забезпечено проведення розрахункових операцій із застосування реєстратора розрахункових операцій та видачею відповідного розрахункового документа встановленої форми та змісту; п. 85.2 ст. 85 ПК України - не надання у повному обсязі всіх документів, що належать та пов'язані з предметом перевірки.
За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "П.Рітейл" (код ЄДРПОУ 44796056) має статус зареєстрованої юридичної особи, про що у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 15.06.2022 вчинено запис за №1000681020000063404. Основним зареєстрованим видом економічної діяльності позивача є роздрібна торгівля пальним. Розмір статутного капіталу (статутного або складеного капіталу) та дату закінчення його формування складає 100 000,00 грн. Засновниками (учасниками) юридичної особи та кінцевими бенефіціарними власниками ТОВ "П.Рітейл" є ОСОБА_1 (розмір частки у СК: 50000) ( АДРЕСА_1 , гуртожиток) та ОСОБА_2 (розмір частки у СК: 50000) ( АДРЕСА_2 ).
Функції керівника Товариства на посаді генерального директора здійснює ОСОБА_1 .
ТОВ "П.Рітейл" відповідно до зареєстрованих видів економічної діяльності здійснює власну господарську діяльність на автозаправних станціях (надалі - АЗС), зокрема й на АЗС, що знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Журналістів, 16.
Наказом заступника начальника ГУДПС у Дніпропетровській області Наталі Федаш №3663-п від 02.06.2025 "Про проведення фактичної перевірки ТОВ "П.Рітейл" (код ЄДРПОУ 44796056)" (а.с. 9) з метою здійснення контролю за дотриманням норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), ст. 191, ст. 20, пп. 69.22 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ, пп. 75.1.3 ст. 75, на підставі пп. 80.2.2 ст. 80 Податкового кодексу України було призначено проведення фактичної перевірки ТОВ "П.Рітейл" за адресою: м. Дніпро, Індустріальний район, вул. Журналістів, 16 за період діяльності з 11.06.2022 по дату завершення фактичної перевірки.
На підставі даного наказу головними державними інспекторами ГУДПС у Дніпропетровській області Барбашовим Олександром Васильовичем та Єфіменком Олегом Васильовичем у період з 15:50 год. 03.06.2025 по 16:58 год. 12.06.2025 була проведена фактична перевірка господарської одиниці - автозаправної станції з магазином, яка розташована за адресою: м. Дніпро, Індустріальний район, вул. Журналістів, 16, що належить ТОВ "П.Рітейл", результати якої оформлено Актом №2687/04/36/Ж5/07/08/РРО/44796056 від 12.06.2025 (а.с. 68-69).
В ході перевірки встановлено проведення контрольної розрахункової операції без застосування РРО (програмного РРО, розрахункової книжки) при продажу товарів (наданні послуг) бензин А-95 13,65 л на загальну суму 676,80 грн (п. 2.2.12 Акту перевірки), а також проведення розрахункових операцій без застосування РРО, без роздрукування та видачі відповідного розрахункового документа встановленої форми на суму 1 102 351,40 грн, ненадання платником податків посадовим особам контролюючих органів у повному обсязі всіх документів, що належать або пов'язані з предметом перевірки, на письмову вимогу перевіряючих, а саме: виписки банку, журнали ф. 17НП, 14 за весь період (п. 2.2.20 Акту перевірки).
03.06.2025 менеджеру АЗС ОСОБА_3 вручено письмову вимогу перевіряючих про надання платником податків документів, відповідно до якої у строк до 04.06.2025 вимагалося надати касові книги, книги обліку доходів, книги ОРО, первинні касові документи, документи щодо обліку товарних запасів, документи, що підтверджують облік та походження товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання, журнали обліку надходження нафтопродуктів за формою №13-НП, змінні журнали на АЗС за формою №17-НП, журнал обліку газу скрапленого 14-ГС, накладні на товар (ТТН), реєстраційні документи на РРО, виписки банків, документи на платіжний термінал, договори на обслуговування РРО з сервісними центрами, ліцензії на право торгівлі, договори про трудові відносини з найманими працівниками (а.с. 70)
Реагуючи на цю вимогу менеджер АЗС ОСОБА_3 надала до ГУДПС у Дніпропетровській області письмове пояснення за вих. №0405/25-03, в якому повідомила про те, що господарська діяльність з роздрібної торгівлі пальним здійснюється шляхом продажу пального та інших товарів на орендованих об'єктах на підставі ліцензій, через зареєстрований та опломбований РРО. Ведення книги обліку доходів та витрат на АЗС не здійснюється, оскільки АЗС не є суб'єктом господарювання, а є торгівельною одиницею. Облік доходів та витрат здійснюється в цілому по Товариству шляхом ведення бухгалтерського обліку, формування податкової та фінансової звітності. При цьому ведення бухгалтерського обліку здійснюється не по кожному окремому торговому об'єкту, а по ТОВ «П.Рітейл» в цілому (а.с. 10-11).
Разом з поясненням інспектору ОСОБА_4 були надані копії документів на 199 арк., про що той зробив відмітку на поясненні.
Результати перевірки зафіксовано Актом фактичної перевірки ГУДПС у Дніпропетровській області від 12.06.2025 №2687/04/36/Ж5/07/08/РРО/44796056, згідно з висновками якого встановлено порушення пунктів 1, 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері громадського харчування та послуг» та пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України (а.с. 68-69).
Після цього ГУДПС у Дніпропетровській області у відповідності до вимог п. 1.6.3.4 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів Державної податкової служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, затверджених наказом ДПС України від 04.09.2020 №470, матеріали фактичної перевірки направлено до ГУДПС у Полтавській області (до територіального органу ДПС за основним місцем обліку платника податків) для винесення рішення.
На підставі вказаного акта перевірки 09.07.2025 ГУДПС у Полтавській області були сформовані податкові повідомлення-рішення:
- №00095270705, яким за порушення вимог п. п. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" до платника застосовано штрафні санкції у розмірі 1 653 527,10 грн за платежем «Штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів» у зв'язку з проведенням розрахункових операцій без застосування РРО, КОРО, РК без роздрукування розрахункового документа загалом на суму 1 102 351,40 грн, з урахуванням чого та на підставі ч. 1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері громадського харчування та послуг» обчислено суму фінансової санкції у розмірі 150% вартості проданих товарів (послуг) як за кожне наступне вчинене порушення (1 102 351,40 грн х 150% = 1 653 527,10 грн) (а.с. 48-50);
- №00095280705, яким за порушення вимог пп. 16.1.2 ст. 16, ст. 44, п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України до платника застосовано штрафні санкції у розмірі 2 040,00 грн за платежем «Адміністративні штрафи та інші санкції (надходження коштів, контроль за справлянням яких закріплено за ГУДПС 21081100» у зв'язку з ненаданням посадовим (службовим) особам органів ДПС у повному обсязі всіх документів, що належать або пов'язані з предметом перевірки, з урахуванням чого та на підставі п. 121.1 ст. 121 Податкового кодексу України обчислено суму штрафу як за порушення, вчинене повторно протягом року (а.с. 48-50).
Позивач, не погоджуючись із правомірністю висновків фактичної перевірки та нарахованими на підставі таких висновків сумами грошових зобов'язань, звернувся до суду з цим позовом, в якому просить скасувати у повному обсязі вищезазначені податкові повідомлення-рішення з мотивів їх протиправності.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що акт фактичної перевірки ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 12.06.2025 №2687/04/36/Ж5/07/08/РРО/44796056, не містить ніякої доказової інформації щодо суті виявленого порушення, окрім лише констатації самого факту порушення платником приписів п. п. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", також, матеріали цієї адміністративної справи не містять акту, який би складався повноважними особами ГУДПС у Дніпропетровській області, на підтвердження факту відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу.
Враховуючи вказане, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України).
Відповідно до вимог пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Пунктом 80.2. статті 80 ПК України визначено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (підпункт 80.2.2.).
Колегія суддів звертає увагу, що предметом спору у цій справі є правомірність прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень від 09.07.2025 №00095270705 та №00095280705.
Підставою прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень стали висновки акта перевірки щодо порушення платником п. 1, 2 ст. 3 Закону України № 265/95-ВР від 06.07.1995 «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (зі змінами та доповненнями, далі - ЗУ № 265/95-ВР), а саме: суб'єктом господарювання не забезпечено проведення розрахункових операцій із застосування реєстратора розрахункових операцій та видачею відповідного розрахункового документа встановленої форми та змісту; п. 85.2 ст. 85 ПК України - не надання у повному обсязі всіх документів, що належать та пов'язані з предметом перевірки.
У постанові від 12.06.2018 у справі №822/2198/17 Верховний Суд вказав, що, визначаючи предмет доказування у справі, суди повинні виходити з обставин, якими контролюючий орган обґрунтовує свою позицію, при цьому належним доказом, яким встановлюється податкове правопорушення, є акт перевірки контролюючого органу.
Відповідно до пункту 86.1. ст. 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
За приписами пункту 86.5. статті 86 ПК України, акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).
Слід відзначити, що Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 810/711/17, від 20.01.2021 року у справі № 807/1671/16.
У постанові від 18 березня 2025 року у справі № 160/21398/24 Верховний Суд виснував, що незважаючи на те, що акт податкової перевірки не є самостійним предметом судового оскарження, він є одним із доказів в адміністративній справі про визнання протиправним рішення контролюючого органу, прийнятого за наслідками проведеної перевірки. Текст акта перевірки повинен деталізовано відображати зміст та суть встановлених контролюючим органом порушень та відповідати встановленим висновкам про вчинене платником податків порушення. Описова частина акта перевірки повинна бути сформульована таким чином, щоб платник податків міг зрозуміти в чому, на думку податкового органу, полягає склад вчиненого правопорушення та, заперечуючи проти встановлених у висновках акта перевірки порушень, на підставі яких прийнято податкове повідомлення-рішення, мав змогу подати заперечення проти акта перевірки чи звернутися до суду з позовом про оскарження прийнятих за наслідками такої перевірки рішень контролюючого органу.
Вказану позицію, також, висловив Верховний Суд у постанові від 29 травня 2025 року у справі №300/1608/20.
З матеріалів справи встановлено, що в Акті фактичної перевірки ГУДПС у Дніпропетровській області від 12.06.2025 №2687/04/36/Ж5/07/08/РРО/44796056 в пункті 2.2.20 зазначено про «Проведення розрахункових операцій без застосування РРО, без роздрукування та видачі відповідного розрахункового документа встановленої форми на суму 1102351,40 грн. Ненадання платником податків посадовим особам контролюючих органів у повному обсязі всіх документів, що належать або пов'язані з предметом перевірки, на письмову вимогу перевіряючих, а саме: виписки банку, журнали ф. 17НП, 14 за весь період».
Разом з тим, акт перевірки на підставі якого прийнято спірне рішення, взагалі не відображає зміст та суть встановлених контролюючим органом порушень. Описова частина акта містить лише констатування вказаного порушення.
Колегія суддів зазначає, що наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 №281/171/578/155, затверджено Інструкцію про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, яка встановлює єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів (далі - Інструкція № 281/171/578/155).
Відповідно до пп. 10.2.10 п. 10.2 розділу 10 Інструкції № 281/171/578/155 на підставі ТТН та акта приймання (у разі його наявності) оператор АЗС має оприбуткувати прийнятий нафтопродукт за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки), тобто зробити необхідні записи в журналі обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою N 13-НП. Дані про оприбутковані нафтопродукти заносяться до змінного звіту АЗС за формою № 17-НП (додаток 14).
Відповідно до підпункту 10.4.1 пункту 10.4 розділу 10 Інструкції № 281/171/578/155 на АЗС здійснюється оперативне кількісне контролювання, результати якого використовуються для ведення обліку, звіряння кількості отриманих і відпущених нафтопродуктів. Кількісний облік нафтопродуктів на АЗС здійснюється за формою змінного звіту АЗС № 17- НП.
Після завершення зміни оператором АЗС складається змінний звіт АЗС за формою N 17-НП у двох примірниках, з яких один з доданими ТТН здається до бухгалтерської служби, а другий - залишається на АЗС (підпункт 10.4.3).
Верховним Судом у постанові від 08.09.2020 у справі №823/990/16 зазначено, що співставлення даних обліку звітів АЗС за формою N 16-НП та N 17-НП та даних РРО з фактичними вимірюваннями залишків пального в резервуарах, тобто визначення різниці між кількістю нафтопродуктів, які надійшли на АЗС та кількістю реалізованих нафтопродуктів, є належним та правомірним способом перевірки наявності неоприбуткованих нафтопродуктів (якщо різниця показників є меншою ніж кількість фактично наявного в резервуарах пального, то має місце реалізація товарів, які не обліковані у встановленому порядку).
При цьому, податковим органом в акті перевірки не проведено співставлення даних обліку звітів АЗС за формою №16-НП та №17-НП та даних РРО із фактичними вимірюваннями залишків пального в резервуарах, тобто визначення різниці між кількістю нафтопродуктів, які надійшли на АЗС та кількістю реалізованих нафтопродуктів.
Акт фактичної перевірки не містить висновків та/або фактів виявлення нестачі пального та/або його надлишків, різниці між кількістю нафтопродуктів, які надійшли на АЗС, та кількістю реалізованих нафтопродуктів, податковим органом не встановлено.
З описової частини акту перевірки взагалі не зрозуміло на підставі чого податковий орган дійшов до висновку, що позивачем було проведено розрахункові операції без застосування РРО, без роздрукування та видачі відповідного розрахункового документа встановленої форми на суму 1102351,40 грн. також, акт перевірки не містить посилань на відповідні документи, на підставі яких такі висновки сформовані,
Колегія суддів зазначає, що неповнота висновків акта перевірки, фактично унеможливлює здійснити аналіз правових норм в межах конкретних правовідносин.
Аналогічну позицію висловив Верховний Суд у постанові від 18 березня 2025 року у справі № 160/21398/24.
Стосовно зазначеного в акті перевірки порушення щодо ненадання платником податків посадовим особам контролюючих органів у повному обсязі всіх документів, що належать або пов'язані з предметом перевірки, на письмову вимогу перевіряючих, а саме: виписки банку, журнали ф. 17НП, 14 за весь період, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з п. 85.4 ст. 85 ПК України при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).
Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п'ять робочих днів до дати закінчення перевірки.
За змістом п. 85.6, 85.7 ст. 85 ПК України у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.
Отримання копій документів оформляється описом. Копія опису, складеного посадовими (службовими) особами контролюючого органу, вручається під підпис платнику податків або його законному представнику. Якщо платник податків або його законний представник відмовляється від засвідчення опису або від підпису про отримання копії опису, то посадові (службові) особи контролюючого органу, які отримують копії, роблять відмітку про відмову від підпису.
Відповідно до п. 85.8 ст. 85 ПК України посадова (службова) особа контролюючого органу, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).
Отже, якщо станом на початок проведення перевірки чи під час проведення перевірки на законну вимогу контролюючого органу платник податків не надав (пасивна поведінка платника податків) чи відмовився надати первинні документи (активна поведінка платника податків), які стосуються предмета перевірки, то посадові особи податкового органу повинні зафіксувати такий факт (обставину), зокрема, шляхом оформлення (складення) акта у довільній формі (із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Водночас, отримання копій документів оформляється відповідним описом.
Про те, що факт відмови надання платником податків документів під час податкової перевірки повинен фіксуватися у визначений законом спосіб, а саме шляхом складання акта про відмову у наданні документів, Верховний Суд неодноразово вказував, зокрема, у постановах від 26 січня 2021 року у справі №814/3617/14, від 03 березня 2021 року у справі №824/638/18-а, від 08 вересня 2022 року у справі №640/26351/20, від 11 липня 2023 року у справі №822/554/17, від 10 січня 2023 року у справі №814/876/16 тощо).
Разом з тим, стверджуючи про те, що до перевірки позивачем не було надано документи, а саме: виписки банку, журнали ф. 17НП, 14 за весь період, посадовими особами податкового органу не було складено акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови/ненадання платником податків копій документів та переліку документів, які йому запропоновано подати.
За встановлених судом обставин та враховуючи відсутність доказів складання контролюючим органом акту про відмову платника податків у наданні документів, що пов'язані із предметом перевірки, колегія суддів доходить висновку, що контролюючим органом належними та допустимими доказами не доведено факт не надання позивачем документів, що витребувались в ході фактичної перевірки.
На підставі вказаного, податкові повідомлення-рішення, прийняті за наслідками перевірки та на підставі акта перевірки, який взагалі не містить обґрунтування порушення вчинених позивачем.
При цьому, відповідач в апеляційній скарзі взагалі не наведено доводів щодо протиправності висновків суду першої інстанції щодо складеного акту фактичної перевірки ГУДПС у Дніпропетровській області від 12.06.2025 №2687/04/36/Ж5/07/08/РРО/44796056.
Разом з цим, контролюючий орган в апеляційній скарзі обмежившись лише доводами щодо по суті встановлених під час перевірки порушень позивачем норм законодавства та не надавши в апеляційній скарзі жодних доводів на спростування висновків суду першої інстанції щодо складеного акту перевірки.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що в силу частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
При цьому, колегія суддів зауважує, що суд першої інстанції в рішенні не досліджував встановлені порушення позивачем податкового законодавства, оскільки приймаючи оскаржуване рішення виходив з протиправності складеного акту від 12.06.2025 №2687/04/36/Ж5/07/08/РРО/44796056.
Таким чином, відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності власних дій, ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час її апеляційного перегляду не довів належними та допустимими доказами правомірність власних дій, які є предметом оскарження позивачем.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що акт фактичної перевірки ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 12.06.2025 №2687/04/36/Ж5/07/08/РРО/44796056 не містить доказової інформації щодо суті виявленого порушення, окрім лише констатації самого факту порушення платником приписів п. п. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та матеріали адміністративної справи не містять акту, який би складався повноважними особами ГУДПС у Дніпропетровській області, на підтвердження факту відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу у зв'язку з чим податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 09.07.2025 №00095270705 та №00095280705 є протиправними та підлягають скасуванню.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги позивача колегією суддів не встановлено.
Відповідно до ч.1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення-без змін.
Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, рішення або ухвалу-без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.12.2025 по справі № 440/10518/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Я.М. Макаренко
Судді С.П. Жигилій Т.С. Перцова
Повний текст постанови складено 15.04.2026 року