про залишення позовної заяви без руху
14 квітня 2026 р. м. Чернівці Справа № 600/1740/26-а
Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Брезіна Т.М., розглянувши матеріали позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування наказу , зобов'язання вчинити дії,-
В поданому до суду адміністративному позові позивач просить суд винести рішення, яким:
- визнати протиправним і скасувати наказ Головного управління національної поліції в Чернівецькій області № 641 від 01.09.2025 «Про застосування дисциплінарного стягнення»;
- визнати протиправним і скасувати наказ Головного управління національної поліції в Чернівецькій області № 291 о/с від 10.09.2025 «По особовому складу» в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції і утримання грошового забезпечення з 16 серпня 2025 року по день звільнення;
- поновити ОСОБА_1 в органах поліції на посаді помічника чергового чергової частини відділу моніторингу Чернівецького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області з 10 вересня 2025 року;
- зобов'язати Головне управління національної поліції в Чернівецькій області нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 10 вересня 2025 року по день поновлення в органах поліції.
Одночасно із позовом було подано заяву про поновлення строку звернення до суду і зданим позовом.
Розглянувши позовну заяву та додані до неї документи, а також заяву про поновлення строку звернення до суду із даним позовом, суд дійшов висновку, що її слід залишити без руху, з наступних підстав.
Відповідно до п. 5 ч.1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
За правилами ч. 1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч.5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Поряд із цим, згідно з ч. 4 ст. 31 Дисциплінарного статуту національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 №2337-VIII визначено, що у період дії воєнного стану поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення, звернувшись до адміністративного суду протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Так Верховним судом у постанові від 28.03.2024 року по справі №420/22052/23 зазначено наступне: «Правила конкуренції, крім вищезазначеного, можуть випливати з часової послідовності прийняття норм. За загальним правилом, нова норма припиняє дію старої норми, якщо вони суперечать одна одній (lex posterior derogat legi priori). У співвідношенні між звичайними законами, які суперечать один одному, «молодша норма» припиняє суперечливу до неї «старшу»: цей підхід виходить з того, що існуюче право при виданні нової норми може бути змінене без особливих проблем.
Тобто, у контексті цього судового спору застосуванню підлягає Дисциплінарний статут Національної поліції України, що затверджений Законом України і яким передбачені порядок та строки оскарження дисциплінарного стягнення.
Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 08.08.2023 року у справі №120/7567/22, від 31.10.2023 року у справі №400/5692/22, від 31.10.2023 року у справі №340/4394/22, від 30.11.2023 року у справі №500/1224/23.
Отже, Верховний Суд вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що до правовідносин, які склались у цій справі потрібно застосовувати положення частини 4 ст.31 Дисциплінарного статуту, які передбачають оскарження наказу про звільнення у 15-ти денний термін з дня ознайомлення з відповідним наказом.
Судом встановлено, що предметом спірних правовідносин є оскарження наказів Головного управління національної поліції в Чернівецькій області № 641 від 01.09.2025 «Про застосування дисциплінарного стягнення» та № 291 о/с від 10.09.2025 «По особовому складу» в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції і утримання грошового забезпечення. При цьому, як стверджує позивач з вказаними наказами він був ознайомлений під час отримання 27.02.2026 р. згідно листа Національного агентства з питань запобігання корупції №49-07/12374-26. Водночас, до суду даний позов було подано лише 07.04.2026 р. з пропущенням 15-ти денного терміну. При цьому, суд відхиляє доводи позивача про те, що поважність причин пропущення строку звернення до суду із даним позовом полягає у тому, що копії оскаржуваних наказів роботодавцем до цього часу йому не вручено, оскільки відлік строку звернення до суду із адміністративним позовом розпочинається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. У даному випадку, позивач дізнався про порушення своїх прав під час ознайомлення наприкінці лютого зі змістом листа №49-07/12374-26, а тому доводи щодо неотримання оскаржуваних наказів від відповідача, як на підставу того, що початок відліку строку звернення до суду ще не розпочався, суд вважає необґрунтованим та безпідставним.
Крім того, із змісту положень частин 1, 2 ст.30 Дисциплінарного статуту НП України вбачається, що законодавцем запроваджено новий алгоритм ознайомлення поліцейського з наказом про застосування до нього дисциплінарного стягнення, у разі відсутності його на службі. Зокрема, за допомогою поштового зв'язку (у разі можливості) на адресу місця проживання, зазначену в його особовій справі, або з використанням електронної комунікації за контактними даними, які наявні в розпорядженні його безпосереднього керівника. І лише у разі виконання указаних приписів, поліцейський вважається таким, що ознайомлений з наказом про застосування дисциплінарного стягнення, після спливу чотирьох календарних днів з дня його відправлення поштовим зв'язком або після спливу двох календарних днів - у разі відправлення з використанням електронної комунікації. Таким чином, суд звертає увагу, що позивач не надав жодного доказу на підтвердження того, що відповідачем не вжито заходів для належного ознайомлення його з оскаржуваними наказами, а посилання лише на сам факт неотримання оскаржуваних наказів, не є достатнім для визнання поважними причини пропущення встановленого строку для подання позову до адміністративного суду.
Суд звертає увагу, що у спірних правовідносинах визначальним є дотримання органом поліції приписів ч. 1 ст.30 Дисциплінарного статуту НП України в частині вжитих заходів для повідомлення позивача з оскаржуваними наказами, однак до позову не було надано доказів порушення відповідачем вказаних норм. Тому, за таких обставин, поліцейський вважається обізнаним з таким наказом незалежно від того, чи отримував він відповідні повідомлення зі змістом оскаржуваних наказів, чи ні.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають аналогічній правовій позиції, яка міститься в постанові Верховного Суду від 07.12.2023 року у справі №420/15422/22 та в постанові від 25.01.2024 року у справі №260/4067/23.
Незважаючи на вказане, суд наголошує, що позивач не заперечує та повідомляє суду, що про порушення своїх прав він дізнався наприкінці лютого, однак до суду подав даний позов поза межами 15-денного терміну без поважних причин.
У зв'язку із зазначеним, суд не приймає доводи позивача щодо поважності причин пропущення строку звернення до суду із даним позовом та звертає увагу, що позивачу необхідно надати додаткові докази та обґрунтування поважності причин пропущення 15-ти денного строку звернення до суду з даним позовом.
Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Суд звертає увагу, що правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір" від 08.07.2011 року № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI).
Відповідно до ст. 4 Закону № 3674-VI за подання до суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3328 грн) і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (33280 грн).
За подання до суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою, або фізичною особою-підприємцем ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1331,20 грн) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (16640 грн).
За подання адміністративного позову немайнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3328 грн). За подання адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1331,20 грн).
Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону № 3674-VI за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Судом встановлено, що позивачем подано адміністративний позов, який містить дві вимоги немайнового характеру (оскарження наказу від № 641 від 01.09.2025 та наказу № 291 о/с від 10.09.2025) за подання якого розмір судового збору складає 2662,40 грн (1331,20*2), однак позивач надав суду докази сплати судового збору лише в розмірі 1332 гривень. Таким чином, позивачу необхідно надати докази сплати решти суми судового збору в розмірі 1330,40 гривень.
Вказані недоліки позовної заяви унеможливлюють подальший розгляд справи, оскільки позивачем не дотримано вимог ст. 160 та ст. 161 КАС України. Тому в суду є достатньо підстав для залишення заяви без руху та надання строку для усунення недоліків, у встановлений судом строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В разі невиконання вимог ухвали і не усунення недоліків у вказаний строк позовна заява буде вважатися неподаною і буде повернута особі, яка її подала на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі наведеного та керуючись статтями 122, 123, 161, 169, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -
1. Позовну заяву залишити без руху.
2. Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з моменту отримання даної ухвали шляхом приведення позовної заяви у відповідності до вимог, встановлених статтею 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Т.М. Брезіна