15 квітня 2026 р. м. Чернівці Справа № 640/21223/18
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брезіної Т.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Селянського (фермерського) господарства "Віталія" до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
Описова частина
Короткий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
В поданому до суду позові позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області від 29.08.2018 року №0008671406 та від 29.08.2018 року №008691406.
В обґрунтування вимог позову позивач зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними з огляду на незаконність самої документальної позапланової невиїзної перевірки, за результатами якої вони були прийняті. Так, зокрема, позивачу до початку проведення перевірки, в порушення ст.42 Податкового Кодексу України, не було вручено копію наказу та повідомлення про проведення перевірки, а тому у відповідача не виникло право на її проведення. Вказує, що запит контролюючого органу про надання інформації, на підставі якого було сформовано наказ про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки було складено з порушенням вимог абз.1 та 2 п.73.3 ст.73 Податкового Кодексу України, внаслідок чого платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит. Окрім цього зауважує, що спірні податкові повідомлення-рішення були прийняті без урахування результатів розглядів заперечень позивача на акт перевірки та відповідь на заперечення відповідачем було надано вже після прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.
Відповідач направив до суду відзив, в якому заперечив щодо задоволення позовних вимог. Вказав, що відповідно до вимог ст.42 Податкового Кодексу України копію наказу ГУ ДФС у Хмельницькій області №1991 від 25.06.2018 року та повідомлення від 26.06.2018 року №985 про проведення позапланової невиїзної перевірки направлено на юридичну адресу позивача рекомендованим листом з повідомленням про вручення, який було повернуто із зазначенням причини "за відмовою адресата від одержання". Вказує, що згідно даних електронного сервісу "Відстеження пересилання поштових відправлень" ПАТ "Укрпошта", позивачем 16.08.2018 року було отримано акт перевірки. Оскільки заперечення позивача на акт перевірки не було подано до контролюючого органу в терміни, передбачені п.86.7 ст.86 Податкового Кодексу України, вони не могли бути враховані при винесенні спірних податкових повідомлень-рішень. Таким чином, внаслідок встановлення порушення позивачем вимог ст.209 Податкового Кодексу України, в частині віднесення до складу податкових зобов'язань скороченої декларації з ПДВ сум податку на додану вартість від операцій з постачання послуг по перевезенню вантажів відповідачем правомірно було прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.
Рух справи в суді
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.12.2018 року відкрито провадження по справі та визначено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.02.2019 року залишено без задоволення клопотання Головного управління ДФС у Хмельницькій області про розгляд справи в судовому засіданні за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.02.2019 року провадження у справі №640/21223/18 зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі №640/21582/18, що перебуває в провадженні Окружного адміністративного суду м.Києва за позовом Селянського (фермерського) господарства "Віталія" до Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування наказу №1991 від 25.06.2018р.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.04.2021 року адміністративну справу №640/21223/18 прийнято до свого провадження суддею Н.В.Клочковою.
Ухвалою від 20 січня 2022 року по справі № 640/21582/18 Окружний адміністративний суд міста Києва закрив провадження у справі за позовом Селянського (фермерського) господарства «Віталія» до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування наказу від 25 червня 2018 року №1991 з підстав того, що у разі якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків.
У зв'язку із ліквідацією Окружного адміністративного суду міста Києва справу передано на розгляд та вирішення Чернівецькому окружному адміністративному суду, до якого вона надійшла 07 березня 2025 року.
Ухвалою від 12.03.2025 року справу прийнято Чернівецьким окружним адміністративним судом до провадження та замінено первинного відповідача Головне управління ДФС у Хмельницькій області на його правонаступника - Головне управління ДПС у Хмельницькій області.
Обставини встановлені судом
Відповідно до наказу Головного управління ДФС у Хмельницькій області від 25.06.2018 року №1991 (із змінами внесеними наказом від 03.08.2018 року №2298) Головним управлінням ДФС у Хмельницькій області відповідно до п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України в порядку, встановленому на підставі пп.78.1.4 п.78.1 ст.78, п.79.1 ст.79 глави 8 розділу ІІ Податкового кодексу України проведено документальну позапланову перевірку Селянського (фермерського) господарства "Віталія" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ПДВ при здійснені фінансово - господарських операцій за серпень - грудень 2015р. та вересень - грудень 2016р. із ТОВ «Хмільницьке» та ТОВ «Смотрич Агрохім» (а.с.104, а.с.109).
За результатами проведеної перевірки складено акт від 10.08.2018 №1340/22-01-14-06/30919703, яким встановлено порушення скаржником вимог п.185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 209.2, п. 209.7, пп. 209.15.2 п. 209.15, пп.209.17.14 п. 209.17ст. 209 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено ПДВ на 462 396 грн. (податкова декларація з ПДВ (загальна); завищено суму податку, яка залишається у розпорядженні сільськогосподарського підприємства та/або спрямовується на спеціальний рахунок на 98 670 грн.; завищено суму ПДВ (спеціальний режим оподаткування), яка підлягає сплаті до державного бюджету на 98 670 грн.; занижено залишок від?ємного значення по декларації з ПДВ (спеціальний режим оподаткування) на 265 056 грн (а.с. 110-119).
Не погоджуючись з висновками акту перевірки Селянське (фермерське) господарство "Віталія" 23.08.2018 року направило заперечення до акту перевірки, за результатом розгляду якого Головним управлінням Державної фіскальної служби у Хмельницькій області 04.09.2018 повідомлено позивача про залишення заперечення від 22.08.2018 (вх. до ГУ ДФС у Хмельницькій області від 29.08.2018 №169/3) на акт від 10.08.2018 №1340/22-01-14-06/30919703 без розгляду, оскільки таке подано не в терміни, передбачені п.86.7 ст.86 Кодексу (а.с.61).
На підставі висновків акта перевірки відповідачем прийняті та направлені податкові повідомлення - рішення:
- від 29.08.2018 №0008671406 на зменшену суму ПДВ, що залишається у розпорядженні сільськогосподарського підприємства згідно ст.209 ПКУ на 129 716 грн;
- від 29.08.2018 №008691406 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ (по загальній декларації) на суму 462 396 грн, штрафних санкцій на суму 115 599 грн.
Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями позивач подав скаргу, за результатами розгляду якої Державною фіскальною службою прийнято рішення від 05.11.2018 №35982/6/99-99-11-01-02-25, яким податкові повідомлення-рішення від 29.08.2018 року №0008671406, №008691406 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.
Мотивувальна частина
Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема: визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
За приписами п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
За змістом пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема:
- 78.1.1. отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запит;
- 78.1.4. виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.
Про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом (пункт 78.4 статті 78 ПК України).
Верховний Суд у постановах від 31 травня 2019 року у справі №813/1041/18, від 14 березня 2019 року у справі № 808/2603/17, від 24 жовтня 2018 року у справі № 815/343/18, аналізуючи наведені правові положення, виклав позицію, що підпункти 78.1.1 та 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України передбачають абсолютно різні підстави для проведення позапланових перевірок, проте, спільним для обох підстав є обставина ненадання або надання не у повному обсязі пояснень та документальних підтверджень протягом десяти календарних днів на письмовий запит контролюючого органу.
В разі надсилання запиту, де зазначено порушення платником податків законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, та в разі недотримання платником податків вимог щодо надання пояснень та документальних підтверджень, відповідна перевірка може бути призначена на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України.
У випадку надсилання запиту, в якому містяться відомості про виявлену недостовірність даних щодо відповідної декларації та не вжиття особою дій щодо надання у встановленому порядку відповіді на вказаний запит, перевірка може бути призначена на підставі підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України.
Таким чином, призначенню документальної позапланової перевірки, зокрема з підстав, визначених підпунктами 78.1.1 та 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України, передує ненадання (надання не в повному обсязі) платником податків пояснень та документальних підтверджень на письмовий запит контролюючого органу з відповідного питання, якщо такий запит оформлено і направлено відповідно до вимог законодавства.
Іншими словами, виникнення права призначення контролюючим органом перевірки за кожною із вказаних підстав є наслідком ненадання (надання не в повному обсязі) відповідних пояснень платником податків на законний запит контролюючого органу, поданий за наявності відповідних обставин, які кореспондують конкретній із таких підстав призначення перевірки.
У постанові Верховного Суду від 27.03.2018 у справі №813/2162/17 зазначено, що наказ контролюючого органу про проведення перевірки має утримувати в собі в якості підстави її проведення посилання на неотримання пояснень від платника податку та їх документальних підтверджень на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу щодо виявлених обставин, визначених таким запитом.
Згідно з підпунктом 20.1.3 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право отримувати безоплатно від державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності та їх посадових осіб, у тому числі від органів, які забезпечують ведення відповідних державних реєстрів (кадастрів), інформацію, документи та матеріали.
Отримання податкової інформації, її зміст та направлення запитів контролюючими органами регламентовано статтею 73 ПК України та постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1245 "Про затвердження Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом" (далі - Порядок). Зокрема, чітко визначено перелік підстав для направлення суб'єкту господарювання запиту про подання інформації, вимоги до його оформлення, а також поняття податкової інформації.
Згідно із абзацом 2 пункту 1 Порядку податкова інформація - сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі діяльності і необхідні для реалізації покладених на органи державної податкової служби завдань і функцій.
Податкова інформація надається органам державної податкової служби періодично або за окремим письмовим запитом таких органів у безоплатному порядку (пункт 2 Порядку).
Підпунктом 16.1.5 пункту 16.1 статті 16 ПК України встановлено обов'язок платника податків подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов'язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання.
Відповідно до пункту 73.3 статті 73 ПК України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.
Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити:
1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує;
2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати;
3) печатку контролюючого органу.
Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав:
1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;
2) для визначення відповідності умов контрольованої операції принципу "витягнутої руки" під час здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу та/або для визначення рівня звичайних цін у випадках, визначених цим Кодексом;
3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків;
4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків:
- податкової накладної покупцю або про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування;
- акцизної накладної покупцю або про порушення порядку заповнення та/або порядку реєстрації акцизної накладної;
5) у разі проведення зустрічної звірки;
6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.
У разі якщо запит складено з порушенням вимог, визначених абзацами першим - п'ятим цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.
Так, у постановах від 11 червня 2020 року у справі № 812/730/17, від 11 серпня 2021 року у справі № 804/6851/16 Верховний Суд зазначав, що запит контролюючого органу про надання відповідної інформації платником податків повинен визначати конкретні підстави, тобто наявність чітко окреслених обставин, які відповідно до пункту 73.3 статті 73 ПК України є умовою, за якої відповідний орган може звернутися із таким запитом. Без повідомлення вказаних фактів платник податків позбавлений об'єктивної можливості надати вмотивовані пояснення та їх документальне підтвердження.
Як встановлено дослідженими судом матеріалами справи, 24.11.2017 ГУ ДФС у Хмельницькій області на адресу позивача було направлено запит №18500/10/22-01-14-06-10 про надання інформації (пояснень та їх документальні підтвердження), у зв'язку із встановленням по СФГ "Віталія" порушення ст.209 ПК в частині віднесення до складу податкових зобов'язань скороченої декларації з ПДВ послуг по перевезенню вантажів за 2015 рік в сумі - 107,6 тис.грн. та за 2016 рік - 440,8 тис.грн (а.с.101-102).
Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, вказаний запит отримано позивачем 30.11.2017 року. Відповіді на запит не надано (а.с.103).
За таких обставин, оскільки позивачем фактично не надано відповіді на письмовий запит контролюючого органу, суд констатує про наявність підстав у ГУ ДПС у Хмельницькій області для призначення документальної позапланової перевірки СФГ "Віталія" відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України.
Посилання позивача на окремі недоліки в оформленні вищевказаного запиту (відсутність печатки контролюючого органу на копії запиту наданій у відповідь на адвокатський запит від 08.11.2018 вих.№0/0123) не може слугувати підставою для відмови у наданні інформації на запит та, як наслідок, бути підставою для визнання наказу про проведення податкової перевірки протиправним.
Так, у постанові від 23 квітня 2019 року у справі № 813/1757/18 Верховний Суд виснував, що формою реалізації повноважень контролюючого органу є спрямування письмового запиту до платника податків із зазначенням у запиті про правопорушення з боку такого платника та необхідність надання ним пояснень та документів. Метою запиту є підтвердження або спростування інформації, яка є у контролюючого органу, при цьому достовірність такої інформації про правопорушення може бути як категорична, так і умовна. Встановлення факту порушення та формування висновків про це можливо лише після отримання запитуваної контролюючим органом інформації. Наведення у запиті з посиланням на податкову інформацію, як можливого порушення, а не категоричного висновку про правопорушення з боку платника податків, передбачає наявність податкової інформації, яка потребує додаткової перевірки, що можливо реалізувати шляхом здійснення запиту та проведення аналізу після отримання запитуваної інформації. Згідно з висновком Верховного Суду в цій постанові окремі недоліки в оформленні запиту не можуть слугувати підставою для відмови у наданні інформації на запит. Разом з тим, запити контролюючого органу повинні бути оформлені таким чином, щоб платник податків міг усвідомлювати, на які ймовірні порушення податкового законодавства робить посилання контролюючий орган, задля надання необхідного обсягу документів для спростування наявної у контролюючого органу інформації.
Окрім цього, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду в постанові від 22 травня 2024 року по справі №813/3243/17 указав, що посилання Товариства на окремі дефекти запиту про надання інформації не впливають на обов'язок позивача надати всю необхідну інформацію за запитом, оскільки відсутність або неповнота посилань на конкретні джерела отримання податкової інформації не повинні розглядатися як підстава для визнання запиту таким, що не відповідає вимогам пункту 73.3 ПК України, та, як наслідок, бути у цій справі підставою для визнання наказу про проведення податкової перевірки протиправним.
Щодо доводів позивача в частині проведення перевірки без вручення наказу та повідомлення про перевірку платнику податку, суд зазначає наступне.
Згідно приписів п. 79.2 ст. 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
У разі надіслання (вручення) відповідно до статті 42 цього Кодексу платнику податків (його представнику) копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення позапланової невиїзної перевірки, шляхом надсилання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення документальна позапланова невиїзна перевірка (крім перевірки, визначеної статтею 200 цього Кодексу) розпочинається не раніше 30 календарного дня з дати надсилання такого повідомлення та копії наказу.
Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
Так, в постанові від 13.06.2020 у справі №825/1747/17 Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду зазначив, що з наказом про невиїзну перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вище вказаних вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої перевірки. Крім того, оскільки невиїзна перевірка проводиться не за місцезнаходженням платника податків, завчасне (до початку перевірки) повідомлення його про час та місце проведення перевірки є гарантією його права на об'єктивну, повну та всебічну перевірку дотримання ним податкової дисципліни, включаючи можливість надання платником податків наявних у нього документів для підтвердження показників податкового обліку.
Аналогічна правова позиція відображена в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 12.08.2020 у справі №160/2116/19. У цій же постанові Верховний Суд зазначив, що вимога, яку ПК України ставить до контролюючого органу, щодо необхідності пересвідчитись чи вручено платнику податків у визначений законодавством спосіб копію наказу про проведення невиїзної документальної перевірки, кореспондує з чітко зазначеними в статті 17 ПК України правами платника податків, а саме:
- право бути присутнім під час проведення перевірок;
- право подавати письмові звернення щодо проведення замість документальної невиїзної перевірки документальну виїзну.
Подібні правові висновки вже були зроблені Верховним Судом при ухваленні постанови від 06 серпня 2019 року у справі №520/8681/18.
Судом, у межах спірних правовідносин встановлено, що підставою для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача був наказ від 25.06.2018 року №1991 та повідомлення №985 від 26.06.2018 року про проведення перевірки (а.с.104-105).
У своїй позовній заяві позивач посилається на те, що вищевказані наказ та повідомлення він отримав тільки після надання відповіді контролюючого органу на адвокатський запит від 08.11.2018 за вих.№0/0123 щодо надання копій документів, відтак вважає, що відповідачем не було належним чином вручено документи, що слугували підставою для проведення перевірки.
Суд критично оцінює такі доводи позивача з огляду на наступне.
Так, положеннями пункту 42.2 статті 42 ПК України встановлено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Таким чином, податковим законодавством передбачено два окремих випадки, коли документи вважаються належним чином врученими платнику податків (без використання електронного кабінету): надіслані за адресою платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення (що і було зроблено у цьому випадку) або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.
Водночас, у разі надіслання документів поштою, крім отримання платником цієї кореспонденції на пошті, вони також вважаються врученими у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Оскільки невиїзна перевірка проводиться не за місцезнаходженням платника податків, завчасне (до початку перевірки) повідомлення його про час та місце проведення перевірки є гарантією його права на об'єктивну, повну та всебічну перевірку дотримання ним податкової дисципліни, включаючи можливість надання платником податків наявних у нього документів для підтвердження показників податкового обліку. Платник податків вважається також ознайомленим із наміром про проведення перевірки у разі неможливості вручення йому відповідних документів після проставлення поштовим органом відповідної відмітки.
Як вбачається із досліджених судом матеріалів справи, наказ від 25.06.2018 року №1991 та повідомлення №985 від 26.06.2018 року про проведення перевірки були направлені позивачу 26.06.2018 рекомендованим листом з повідомленням про вручення №290010119645, однак згідно довідки АТ "Укрпошта" про причини повернення (досилання) дані документи не вручені у зв'язку із "відмовою адресата від одержання" (а.с.108).
У даній справі сумнів позивача щодо дотримання відповідачем порядку вручення повідомлення та наказу, які стосувались проведення перевірки, обґрунтований виключно суб'єктивними припущеннями щодо вмісту рекомендованого листа з повідомленням, який позивач відмовився одержати. При цьому жодних доказів, які б підтверджували неможливість отримання останнім скерованої йому кореспонденції засобами поштового зв'язку матеріали справи не містять.
Зважаючи на дотримання контролюючим органом порядку направлення документів (наказу, повідомлень, запиту), позивач є таким, що належним чином повідомлений про проведення перевірки та про свій обов'язок з надання відповідачу документів, водночас протягом встановлених строків позивач не надав контролюючому органу первинних чи інших документів, що підтверджують спірні показники податкової звітності, а також позивач не надав жодних пояснень чи доказів наявності поважних причин для неотримання ним кореспонденції від контролюючого органу та ненадання ним документів контролюючому органу для перевірки.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що позивачем не було дотримано обов'язку щодо належного отримання кореспонденції за адресою місцезнаходження/податковою адресою, у зв'язку з відмовою від отримання рекомендованого листа з повідомленням №290010119645 надісланого ГУ ДФС у Хмельницькій області 26.06.2018 року.
За таких обставин, доводи представника позивача про порушення відповідачем пункту 78.4 статті 78 та пункту 79.2 статті 79 ПК, а саме проведення перевірки без вручення наказу від 25.06.2018 року №1991 та повідомлення №985 від 26.06.2018 року про перевірку, суд вважає необґрунтованими та безпідставними.
Щодо доводів позовної заяви в частині порушення відповідачем абзацу 4 пункту 86.7 статті 86 ПК, а саме прийняття податкових повідомлень-рішень без урахування результатів розгляду заперечень платника податків на акт перевірки, суд зазначає таке.
Відповідно до п.44.6 ст.44 ПК України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Згідно з п. 86.7 ст. 86 ПК України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом п'яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення та/або додаткові документи розглядаються контролюючим органом протягом семи робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень.
З доводів позовної заяви та досліджених судом матеріалів справи вбачається, що 23.08.2018 позивачем було направлено заперечення на акт перевірки №1340/22-01-14-06/30919703 від 10.08.2018 року поштовим відправленням №0103046709296, що підтверджується фіскальним чеком, описом вкладення у цінному листі та накладною до поштового відправлення №0103046709296 (а.с. 54-59).
Вказані заперечення одержані відповідачем 29.08.2018 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0103046709296, роздруківкою з пошуку поштового відправлення з офіційного сайту АТ "Укрпошта" (а.с. 59-60).
При цьому, як встановлено судом, станом на 29.08.2018 року ГУ ДФС у Хмельницькій області вже було винесено спірні податкові повідомлення-рішення №0008671406 та №008691406.
При цьому подання заперечень на акт перевірки є правом, а не обов'язком платника податків, а тому контролюючий орган безпосередньо вже в акті перевірки має зазначити усі обставини, які у подальшому будуть предметом розгляду під час прийняття податкового повідомлення-рішення.
Виконання такої вимоги забезпечує розуміння платником податків встановленого контролюючим органом складу правопорушення, за яке його може бути притягнуто до відповідальності, та забезпечує реальну можливість реалізації права, передбаченого пунктом 86.7 статті 86 ПК України, щодо надання своїх заперечень та додаткових документів і пояснень, зокрема, але не виключно таких, що спростовують встановлені обставини та висновки щодо наявності вини, підтверджують існування пом'якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу.
У свою чергу, у цій справі доводи позивача про необґрунтованість висновків перевірки, не підкріплені жодними доказами (первинним документами із числовими значеннями).
Не зважаючи на не подання позивачем відповідних документів на запит контролюючого органу, право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так i на стадіях судового процесу із поданням учасником процесу нових доказів, що у протилежному випадку є обмеження судом предмету дослідження та призведе до неповноти дослідження й порушення справедливого судового розгляду, наголошується Верховним Судом у постановах від 12.11.2018 у справі №806/434/16, від 24.01 2019 у справі № 820/12113/15, від 12.02.2019 у справі №820/6512/16.
Суд не може обмежити право платника довести в судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки. Право надавати заперечення щодо висновків органу державної фіскальної служби та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів. У свою чергу, контролюючий орган в такому випадку повинен навести переконливо доводи i надати докази на їх підтвердження. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 826/7704/16.
Разом з тим, позивачем ні під час оскарження прийнятих податкових повідомлень-рішень в порядку п.56.2 ст.56 ПК України, ні під час розгляду справи у суді не надано доказів на підтвердження заперечень щодо суті встановлених актом перевірки порушень.
Більше того, як вбачається із поданого позивачем заперечення на акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки СФГ "Віталія" від 10.08.2018 року №1340/22-01-14-06/30919703 він є ідентичним за змістом поданій скарзі на податкові повідомлення-рішення від 12.09.2018 року та позовній заяві і містить доводи виключно щодо оскарження дій контролюючого органу в частині підстав для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки. Обґрунтувань та доказів неправомірності встановлених перевіркою порушень вимог податкового законодавства позивачем не надано ані до заперечення на акт перевірки, ані до скарги на податкові повідомлення-рішення, ні до поданої до суду позовної заяви.
Відтак, суд акцентує увагу на те, що по суті виявлених порушень, висновки перевірки позивачем взагалі не спростовуються та не заперечуються.
З огляду на встановлені у цій справі обставини, суд не вважає доводи представника позивача щодо порушення процедури призначення перевірки такими, які свідчать про безпідставність проведення перевірки та про помилковість зроблених податками органом висновків.
Висновки за результатами розгляду справи
Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.1 та ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За результатами розгляду справи суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог щодо оскарження податкових повідомлень-рішень №0008671406, №008691406 від 29.08.2018 року у зв'язку із вказаним, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Судові витрати
Відповідно до ч.2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Оскільки відповідач не поніс вказаних витрат, суд не вирішує питання про їх стягнення.
Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
1. У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
У відповідності до статей 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України та пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду"" рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - Селянське (фермерське) господарство "Віталія" (вул.Є.Сверстюка, 21, офіс 83, м.Київ, 02002 ЄДРПОУ 30919703);
Відповідач - Головне управління ДПС у Хмельницькій області (вул. Пилипчука, 17, м.Хмельницький, 29001 ЄДРПОУ 44070171).
Суддя Т.М. Брезіна