про залишення позовної заяви без руху
13 квітня 2026 року справа № 580/3496/26
м. Черкаси
Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Кульчицький С.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Черкаської обласної прокуратури про відшкодування матеріальної шкоди,
До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Черкаської обласної прокуратури, в якому просить:
- стягнути з Держави Україна в особі Черкаської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у вигляді неотриманої частини заробітної плати, завдану положеннями пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, що визнані неконституційними, за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 у сумі 172 976,85 грн, інфляційні втрати у сумі 251 391,61 грн, три проценти річних у сумі 48 082,79 грн, а загалом 472 451,25 грн.
Розглянувши позовну заяву та додані до неї документи, суд дійшов висновку, що її слід повторно залишити без руху, з наступних підстав.
Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
Згідно з ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Суд звертає увагу, що способи захисту прав та інтересів, визначені статтями 5, 19 КАС України, відповідно до яких кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Відповідно до ч.5 ст. 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Крім того, суд вертає увагу, що відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до роз'яснень, що містяться в п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» шкода заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Таким чином, заявлення в адміністративному судочинстві вимоги про відшкодування шкоди можливе за умови одночасного оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень, що призвели до вказаних матеріальних збитків. При цьому, у такому випадку позивач зобов'язаний визначити відповідальну посадову особу органу, рішення, дії чи бездіяльність якої призвели до вказаної матеріальної шкоди та надати відповідні обґрунтування і докази вини зазначеної особи.
При цьому, у вимогах позивача відсутня вимога про вирішення публічно-правового спору.
Згідно з пунктом 4 частини 5 статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
За загальним правилом, під змістом позовних вимог розуміються запропоновані позивачем, із визначених у частині 1 статті 5 КАС України, способи захисту своїх порушених прав, свобод чи інтересів. Позовні вимоги повинні формулюватися позивачем максимально чітко і зрозуміло.
Тобто, визначитися з предметом спору має саме позивач, оскільки він є ініціатором судового процесу, а суд створює умови для реалізації ним процесуальних прав сторони спору.
Предмет судового розгляду (зміст позовних вимог) має бути чітким та зрозумілим. При цьому, обов'язок по визначенню (формулюванню) позовних вимог, з якими особа звертається до суду за захистом своїх прав, на етапі подання позовної заяви процесуальним законодавством покладено саме на позивача.
Однак, прохальна частина позовної заяви є такою, що не відповідає приписам ч. 1 ст. 5 КАС України.
Позовні вимоги, зазначені у прохальній частині позову не відповідають приписам п. 4 ч. 5 ст. 160 КАС України, оскільки позивач в прохальній частині позову ставить тільки вимогу зобов'язального характеру, не вказуючи які дії або яке рішення відповідача є протиправними, що суперечить ст. 5 КАСУ .
Разом з тим, за змістом положень статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу матеріальної шкоди у вигляді неотриманої частини заробітної плати і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Правовідносини, які виникли між сторонами у цій справі, регулюються нормами ЦК України, що передбачають як відповідальність за порушення грошового зобов'язання (частина друга статті 625 цього Кодексу), так і підстави відповідальності за завдану моральну шкоду (стаття 1167 ЦК України).
Позивач в позовній заяві посилається на ст. 625 ЦК України, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Отже, спір у справі, що розглядається, не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки за вказаних обставин цей спір має приватноправовий характер і підлягає судовому розгляду в межах цивільної юрисдикції.
Таким чином, заявлення в адміністративному судочинстві вимоги про відшкодування шкоди можливе за умови одночасного оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень, що призвели до вказаних матеріальних збитків. При цьому, у такому випадку позивач зобов'язаний визначити відповідальну посадову особу органу, рішення, дії чи бездіяльність якої призвели до вказаної матеріальної шкоди та надати відповідні обґрунтування і докази вини зазначеної особи.
Вказані недоліки позовної заяви унеможливлюють подальший розгляд справи, оскільки позивачем не дотримано вимог ст. 160 та ст. 161 КАС України. Тому в суду є достатньо підстав для залишення заяви без руху та надання строку для усунення недоліків, у встановлений судом строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В разі невиконання вимог ухвали і не усунення недоліків у вказаний строк позовна заява буде вважатися неподаною і буде повернута особі, яка її подала на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
У зв'язку з цим, для усунення недоліків позовної заяви позивачу необхідно подати позовну заяву у новій редакції (для всіх учасників справи), в якій викласти чіткі позовні вимоги, у відповідності до положень ст.ст. 5, 19 КАС України, зокрема, в частині сформованої позовної вимоги про стягнення матеріальної шкоди.
На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 161, 169, 241, 243, 248, 256, 294 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Черкаської обласної прокуратури про відшкодування матеріальної шкоди - залишити без руху.
Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви- протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Роз'яснити позивачеві, що відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали направити позивачу.
Ухвала набирає законної сили після її підписання та не може бути оскаржена.
СуддяСергій КУЛЬЧИЦЬКИЙ