15 квітня 2026 року м. Рівне№460/2330/26
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Борискіна С.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
Військової частини НОМЕР_1
доОСОБА_1
про стягнення коштів за вчинення майнової шкоди, -
Військова частина НОМЕР_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) кошти за вчинення майнової шкоди у сумі 7 804 грн. 39 коп (сім тисяч вісімсот чотири гривні тридцять дев'ять копійок).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ним встановлено відсутність відповідача на військовій службі без поважним причин понад 10 діб. У ході службового розслідування виявлено факт переплати відповідачу грошового забезпечення за період з 24.11.2025 по 30.11.2024 в сумі 7128, 48 грн та привласнення закріпленого майна на суму 675, 91 грн. Вказані суми відповідач добровільно не повернув, а тому позивач звернувся до суду щодо її стягнення.
Ухвалою суду від 13.02.2026 позов залишений без руху.
Ухвалою суду від 19.02.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відзив відповідачем не подано, а відтак у відповідності до вимог ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши позовну заяву та матеріали справи, оцінивши належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.
Відповідно до наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 18.03.2024 № 309-ОС, солдата ОСОБА_2 (П-056547) призначено на посаду інспектора прикордонної служби 2 категорії - кулеметника першої прикордонної застави третього відділу прикордонної служби (тип С) другої прикордонної комендатури швидкого реагування.
31.10.2025 інспектор прикордонної служби 2 категорії - кулеметник першої прикордонної застави третього відділу прикордонної служби (тип С) другої прикордонної комендатури швидкого реагування солдат ОСОБА_3 звернувся з рапортом щодо надання йому частини основної щорічної відпустки.
Відповідно до наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 31.10.2025 № 672- ВВ, солдату ОСОБА_4 надано частину основної щорічної відпустки, тривалістю 15 календарних днів з 06.11.2025 та 3 дні на дорогу до Рівненської області.
05.11.2025 солдату ОСОБА_4 було проведено інструктаж та проінформовано про терміни прибуття із відпустки, адміністративну та кримінальну відповідальність за їх порушення, після чого 06.11.2025 вибув до місця проведення відпустки м. Дубровиця Рівненської області. До місця проходження служби мав повернутися до 24:00 23.11.2025.
24.11.2025 о 00:10 від чергового другої приккшр капітана ОСОБА_5 надійшла інформація про нез'явлення до місця тимчасової дислокації третього відділу прикордонної служби (тип С) другої прикордонної комендатури швидкого реагування в АДРЕСА_1 після частини основної щорічної відпустки інспектора прикордонної служби 2 категорії - кулеметника першої прикордонної застави третього відділу прикордонної служби (тип С) другої прикордонної комендатури швидкого реагування солдата ОСОБА_2 .
Відповідно до наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 25.11.2025 №1263-ОС, солдата ОСОБА_2 знято зі всіх видів забезпечення з 24.11.2025, відповідно до підпункту 5 пункту 2 частини другої Інструкції з організації обліку особового складу Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.06.2017 № 468.
Відповідно до наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 17.10.2025 №1319-ОС, солдата ОСОБА_2 зараховано у розпорядження начальника НОМЕР_2 прикордонного загону на підставі підпункту 9 пункту 127 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29.12.2009 № 1115/2009, у зв'язку з відсутністю більше 10 днів відомостей про місцезнаходження військовослужбовця.
Відповідно до наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 15.11.2025 №1217-ОС "Про виплати особовому складу" було здійснено виплату грошового забезпечення за листопад 2025 року (поточний місяць), тобто до видання наказу про зняття зі всіх видів забезпечення солдата ОСОБА_2 .
Відповідно до довідки № 09/100649/25-Вн, солдату ОСОБА_4 було надмірно виплачене грошове забезпечення за період з 24.11.2025 по 30.11.2024 (7днів) в загальній сумі - 7 128,48 грн.
Згідно даних бухгалтерського обліку за солдатом ОСОБА_6 закріплено військове майно на суму 675,91 грн. (додаток 17, 18), а саме: панчохи захисні 1 кат., 1 пара - на суму 61,81 грн.; плащ ОП-1М 1 кат., 1 шт. - на суму 169,82 грн.; мішок речовий 2 кат., 1 шт. - на суму 294,00 грн.; чохол для панчох 1 кат., 1 шт. - на суму 1,28 грн.
09.12.2025 начальником НОМЕР_2 прикордонного загону затверджено висновок службового розслідування № 26/1846/25-Вн, що проведене на підставі наказу НОМЕР_2 прикордонного загону від 15.11.2025 № 6434-АГ «Про призначення службового розслідування» та від 04.12.2025 № 6634-АГ «Про внесення змін до наказу НОМЕР_2 прикордонного загону від 15.11.2025 № 6434-АГ» по факту нез'явлення солдата ОСОБА_2 з частини щорічної основної відпустки до тимчасового місця розташування підрозділу.
В діях солдата ОСОБА_2 вбачаються ознаки кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України.
В ході службового розслідування факт надмірно виплаченого грошового забезпечення солдату ОСОБА_4 за період з 24.11.2025 по 30.11.2025 (7 днів) на загальну суму 7 128,48 грн. та привласненні закріпленого військового майна на суму 675 грн. 91 коп., знайшли своє підтвердження.
Наказом НОМЕР_2 прикордонного загону від 10.12.2025 № 6235-АГ у зв'язку із порушенням вимог статей 11, 16, розділу 1 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, що виразилося в надмірно виплаченому грошовому забезпеченні солдату ОСОБА_4 за період з 24.11.2025 по 30.11.2025 (7 днів) у загальній сумі 7 128 грн. 48 коп. та привласненню закріпленого військового майна на загальну суму 675 грн. 91 коп., призвело до завдання матеріальної шкоди в особі НОМЕР_2 прикордонного загону та у відповідності до пункту 1 частини першої статті 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» солдата ОСОБА_2 притягнути до повної матеріальної відповідальності на загальну суму шкоди заподіяної державі в розмірі 7 804 грн. 39 коп. (сім тисяч вісімсот чотири гривні тридцять дев'ять копійок).
На підставі вище викладеного, 08.01.2025 військова частина НОМЕР_1 направила листи до відповідача про необхідність добровільного відшкодування матеріальної шкоди завданої державі.
Відповідач у добровільному порядку кошти не відшкодував.
Позивач вважає, що вказані кошти відповідачем отримані незаконно і вони підлягають стягненню як завдану шкоду державі в особі позивача, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 4 КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232 здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Відповідно до ч. 4 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначаються Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України затвердженим Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24 березня 2019 року № 548-XIV (далі - Статут № 548-XIV).
За змістом ст. 11 Статуту № 548-XIV необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим: беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю, ввести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
Відповідно до ст. 16 Статуту № 548-XIV кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Згідно статей 26, 27 Статуту № 548-XIV військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України" дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення кримінального правопорушення військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах.
Закон України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» №160-IX (далі - Закон №160-ІX) визначає підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов'язків.
Відповідно до ст. 1 цього Закону матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов'язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.
Пунктом 5 частини першої статті 1 Закону № 160-IX визначено, що пряма дійсна шкода (далі - шкода) - збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону № 160-IX підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.
Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків; 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.
Так, за матеріалами службового розслідування підтверджено, що відповідачу нараховано та виплачено грошового забезпечення за період з 24.11.2025 по 30.11.2024 в сумі 7128, 48 грн та привласнено закріпленого майна на суму 675, 91 грн.,що повинно бути відшкодовано ним, як завдана шкода державі.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону № 160-ІХ відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п'ятою цієї статті та частиною першою статті 12 цього Закону. Відшкодування шкоди, завданої командиром (начальником), здійснюється на підставі наказу старшого за службовим становищем командира (начальника).
Особа, яка завдала шкоду, за згодою командира (начальника) може добровільно відшкодувати її розмір повністю або частково, передати для відшкодування завданої шкоди рівноцінне майно або відремонтувати чи відновити пошкоджене, про що видається відповідний наказ. Не допускається відшкодування завданої шкоди рівноцінним майном у разі втрати чи пошкодження зброї, боєприпасів, спеціальної техніки та іншого майна, що відповідно до закону вилучене з цивільного обороту або обмежене в обороті (ч. 2 ст. 10 Закону №160-IX).
Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону № 160-ІX, у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.
На день подачі даного позову відповідачем у добровільному порядку не було відшкодовано вартість завданої майнової шкоди на суму 7804, 39 грн, з огляду на що вказана сума підлягає стягненню в судовому порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Зважаючи на вищевикладене, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Враховуючи відсутність у позивача заходів, передбачених ч. 2 ст. 139 КАС України, судовий збір на його користь стягненню з відповідача не підлягає.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Військової частини НОМЕР_1 вартість завданої державі шкоди у розмірі 7 804 грн. 39 коп (сім тисяч вісімсот чотири гривні тридцять дев'ять копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 15 квітня 2026 року
Учасники справи:
Позивач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 )
Відповідач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 )
Суддя С.А. Борискін