. 15 квітня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/4437/26
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Чеснокова А.О., перевіривши матеріали заяви представника позивача про забезпечення позову у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
14.04.2026 до суду надійшла заява представника позивача до подання адміністративного позову про забезпечення позову, в якій останній просить вжити заходи забезпечення адміністративного позову шляхом заборони вчиняти дії уповноваженим особам Національної поліції України щодо затримання та доставлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, до набрання законної сили судовим рішенням в цій адміністративній справі.
Розглянувши заяву про забезпечення адміністративного позову та додані до неї матеріали, суд зазначає наступне.
Відповідно до частин 1-3 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову.
У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.
Оцінивши зміст заяви про забезпечення позову та наведені в обґрунтування для вжиття відповідних заходів підстави в їх сукупності, суд не вбачає необхідності для повідомлення учасників справи про виклик у судове засідання, отже розгляд такої заяви здійснюється судом без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.
Відповідно до частини 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до частини 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
За правилами частин 1, 2 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
При цьому, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Таким чином, процесуальний закон наділяє суд повноваженнями на вжиття заходів забезпечення позову шляхом, зокрема й шляхом зупинення дії індивідуального акта.
Однак, передумовою для вжиття таких заходів з урахуванням положень частини 2 статті 151 КАС України є існування та встановлення судом обставин, визначених частиною 2 статті 150 КАС України.
Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
При цьому суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.11.2018 у справі №826/8556/17 (номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень 78022699).
В обґрунтування заяви про забезпечення позову представник позивача зазначає, що ОСОБА_1 , своєчасно оновив військово-облікові дані (19.05.2024 року). Під час оновлення даних ОСОБА_1 вказав, зокрема адресу проживання, актуальний номер телефону, що вбачається з електронного кабінету військовозобов'язаного.
Проте нещодавно ОСОБА_1 отримав сповіщення у застосунку Резерв+ щодо порушень правил військового обліку, зокрема щодо перебування його в розшуку з 28.03.2026 року.
З Електронного ВОД з Резерв+ вбачається, що причиною розшуку є неприбуття за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_1, дата початку розшуку: 28.03.2026 року.
Також зазначено, що позивач перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_1 , номер в реєстрі оберіг 221220201396090600005, адреса проживання: АДРЕСА_1 , тел. НОМЕР_1 , дата уточнення даних 19.05.2024 року, що відображено як вчасно.
При цьому ОСОБА_1 не отримав поштового відправлення, не відмовився отримати поштове відправлення, не змінював адресу місця проживання, яка була ним повідомлена через мобільний застосунок «Резерв +», що підтверджується електронним ВОД з Резервр+.
Крім того, попередньо ІНФОРМАЦІЯ_1 вже здійснювалися звернення до органів Національної поліції України щодо доставлення ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак, як було зазначено самим ІНФОРМАЦІЯ_1 в подальшому, такі звернення мали помилковий характер.
З огляду на викладене та з метою запобігання можливому повторному вчиненню подібних дій і, як наслідок, порушення прав і свобод позивача, представник позивача зазначає, що виникла необхідність у вжитті заходів забезпечення позову.
Дослідивши заяву про забезпечення позову та наведені в обґрунтування для вжиття відповідних заходів підстави в їх сукупності, провівши аналіз положень чинного законодавства України, що регулює порядок забезпечення позову, суд дійшов висновку, що доводи заяви про забезпечення адміністративного позову фактично зводяться до можливості настання негативних наслідків у випадку призову позивача на військову службу. Однак позивач в заяві про забезпечення позову жодним чином не навів обставини чи дій які здійснені відповідачем, щодо заборони яких, заявник звернувся до суду.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, перевіряє чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду в майбутньому. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.
Суд також зазначає, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень є очевидно протиправними.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі №800/521/17 зазначила, що позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.
На момент розгляду заяви позивача у суду відсутні правові підстави для встановлення очевидних ознак протиправної бездіяльності відповідача.
Суд звертає увагу, що обставини правомірності (протиправності) бездіяльності не внесенні відомостей про виключення позивача з військового обліку до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів електронних систем "Оберіг" та "Резерв +", можуть бути встановлені лише за результатами розгляду справи по суті та дослідження усіх доказів, наданих як позивачем, так і відповідачем у цій справі.
Таким чином, наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності відповідача може бути виявлена судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності під час розгляду адміністративної справи по суті.
Доводи, які позивач наводить в обґрунтування заявлених ним вимог щодо вжиття заходів забезпечення його позову, фактично є аналогічними доводам його позову і здійснення судом їх перевірки призведе до вирішення справи по суті заявлених позовних вимог, що є неприпустимим на стадії розгляду заяви про забезпечення позову.
При цьому, суд звертає увагу, що заява про забезпечення позову не містить посилання на беззаперечні мотиви та докази, з яких можливо встановити порушення прав, свобод та інтересів позивача, а також, що захист прав, свобод та інтересів заявника буде неможливим без вжиття відповідних заходів і для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Зокрема матеріали справи не містять доказів, що відповідачем взагалі вчинялись дії щодо призову позивача на військову службу під час мобілізації, зокрема, не надана ані повістка про призов на військову службу по мобілізації, ані мобілізаційне розпорядження, тощо.
Посилання представника позивача на той факт, що відповідачем вже здійснювалися звернення до органів Національної поліції щодо доставлення позивача до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в зв'язку з чим відповідач може повторити знову, таким чином це є підставою для забезпечення позову, суд не вважає необґрунтованими, оскільки, як було зазначено самим представником позивача дані дії не мали ніякого негативного впливу на позивача, оскільки, відповідно до відповіді ІНФОРМАЦІЯ_1 звернення до органів Національної поліції було направлено останнім помилкового.
Таким чином, на даний час у суду відсутні підстави вважати, що інформація, яка міститься в Застосунку Резерв + бути мати негативні наслідки для позивача.
Таким чином, під час розгляду заяви про забезпечення позову судом не виявлено існування очевидної небезпеки порушення прав та інтересів заявника до прийняття у відповідній справі судового рішення, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, або необхідності докласти значних зусиль та витрат для відновлення таких прав та інтересів при виконанні у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь заявника.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а тому відмовляє у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Згідно з частиною 5 статті 154 КАС України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Відповідно до частини 8 статті 154 КАС України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Керуючись статтями 150-157, 243, 248, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні заяви про забезпечення позову у справі за адміністративним ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя А.О. Чеснокова