15 квітня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/6641/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головка А.Б. розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа - Військова частина НОМЕР_2 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
13 травня 2025 року ОСОБА_1 засобами системи "Електронний суд" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа - Військова частина НОМЕР_2 , у якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невидачі ОСОБА_1 довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), отриманої 13.04.2022 біля н.п. Долина Донецької області під час участі у бойових діях, перебуваючи безпосередньо в районі проведення воєнних (бойових) дій;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 видати ОСОБА_1 довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), отриманої 13.04.2022 біля н.п. Долина Донецької області під час участі у бойових діях, перебуваючи безпосередньо в районі проведення воєнних (бойових) дій.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що 13.04.2022 біля н.п. Долина Донецької області під час участі у бойових діях, перебуваючи безпосередньо в районі проведення воєнних (бойових) дій, він отримав травму. В подальшому позивач отримав невідкладну допомогу та був госпіталізований до КНП “Міська лікарня № 3» м. Краматорськ Донецької області, що підтверджується відповідними документами. Внаслідок отриманої 13.04.2022 травми позивач безперервно лікувався у період з 14.04.2022 по 30.05.2022 та отримав довідку ВЛК НВМКЦ ГВКГ від 04.07.2022 № 1741, був визнаний обмежено придатним до військової служби. Однак командуванням військової частини НОМЕР_1 в порушення вимог частин 3, 5 статті 260 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, пунктів 8, 17, 18 розділу ІІ Інструкції № 332, не видано довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва).
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 23.05.2026 відкрито провадження у справі, яку призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників.
09.06.2025 до суду надійшов відзив військової частини НОМЕР_1 на позовну заяву, у якій представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити. Зазначав, що в даному випадку має місце захворювання, а не поранення (контузія, травма або каліцтво), тому у військової частини НОМЕР_1 відсутні правові підстави для видачі довідки форми 5.
Згідно з частиною п'ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 проходив військову службу на посаді командира 2 аеромобільно-десантного взводу 2 аеромобільно-десантної роти військової частини НОМЕР_1 .
13.04.2022 позивача евакуйовано з АДРЕСА_1 у зв'язку із захворюванням: гострий дискогенний шийний радикуліт з вираженим больовим синдромом.
Внаслідок отриманого захворювання у період з 13.04.2022 по 30.05.2022 проходив стаціонарне лікування.
04.07.2022 позивачу видано довідку військово-лікарської комісії № 1741 в якій зазначено діагноз: обмежений деформуючий остеохондроз шийного та поперекового відділів хребта, функціональна нестабільність сегментів СЗ-4 І ст. С4-5 І ст. з вертебро базилярною недостатністю та вираженим больовим синдромом при помірному порушенні функції. Дисциркуляторна енцефалопатія Іст. з розвитком вертебро базилярної недостатності у вигляді незначно вираженого астено-веrетативного, вестибуло-атактичного та цефалrічноrо синдромів на фоні функціональної нестабільності СЗ-41ст, С4-5 ІІст. Заворювання,ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини.
17.01.2025 позивач звернувся до відповідача із рапортом про надання довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) отриманої 13.04.2022.
31.01.2025 військова частина НОМЕР_1 листом від 31.01.2025 № 694/728 повідомила позивача про відсутність підстав для видачі довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) у зв'язку з відсутністю фактів отримання позивачем травм.
Вважаючи вищезазначені дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію від 21.10.1993 №3543-XII (далі - Закон №3543-ХІІ).
Згідно із статтею 1 Закону №3543-ХІІ мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, в Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Поряд з тим, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України Про військовий обов'язок і військову службу від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).
Відповідно до частини першої статті 2 Закону №2232-ХІІ, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Частиною 10 статті 1 Закону №2232-ХІІ передбачено, що громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані:
прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень призовника, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів;
проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України.
Відповідно до статті 1 Закону України Основи законодавства України про охорону здоров'я від 19.11.1992 №2801-XII (далі - Закон №2801-XII) законодавство України про охорону здоров'я базується на Конституції України і складається з цих Основ та інших прийнятих відповідно до них актів законодавства, що регулюють суспільні відносини у сфері охорони здоров'я.
Статтею 70 Закону №2801-XII передбачено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, встановлює причинний зв'язок захворювань, поранень і травм з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям. Військово-лікарська експертиза здійснюється військово-лікарськими комісіями, які створюються при військових комісаріатах і закладах охорони здоров'я Міністерства оборони України, Служби безпеки України та інших військових формувань, а також Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Відповідно до частини 6 статті 2 Закону №2232-XII одним з видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, було введено воєнний стан. Строк дії Указу в подальшому продовжено відповідними Указами Президента України та діє донині.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України № 548-XIV від 24.03.1999 (далі Статут внутрішньої служби Збройних Сил України).
Статтею 9 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України встановлено, що військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.
Так, за нормами статті 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо)
Із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника (стаття 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України).
Відповідно до статей 18-19 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України військовослужбовці перебувають під захистом держави і мають усю повноту прав і свобод, закріплених Конституцією України.
Держава гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей соціальний і правовий захист відповідно до законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.
Статтею 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України визначено, зокрема, зобов'язання командира (начальника), зокрема до обов'язків командира входить обов'язок, щодо необхідності знати потреби і запити особового складу, приймати рішення за його заявами, скаргами та іншими зверненнями; організовувати своєчасну видачу всіх видів забезпечення та перевіряти його повноту; під час вирішення питань, пов'язаних з трудовою діяльністю працівників, суворо додержуватися законодавства про працю.
Відповідно до частини 2 статті 260 Статуту у разі якщо травма (поранення, контузія, каліцтво) військовослужбовця спричинена діями противника, відповідне розслідування обставин отримання військовослужбовцем травми (поранення, контузії, каліцтва) не проводиться. Довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) складається протягом п'яти днів та у такий самий строк направляється до закладу охорони здоров'я або територіального центру комплектування та соціальної підтримки у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Процедуру проведення розслідування та обліку нещасних випадків з військовослужбовцями Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту (у тому числі з відрядженими зі Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту), військовозобов'язаними та резервістами, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, отриманих ними професійних захворювань, їх загибелі або смерті зі встановленням зв'язку з виконанням обов'язків військової служби і аварій, що сталися у військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях Збройних Сил України, Державній спеціальній службі транспорту визначає Інструкція про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністерства оборони України № 332 від 27.10.2021 (далі Інструкція № 332).
За приписами пункту 1 розділу І Інструкції №332 ця Інструкція визначає процедуру проведення розслідування та обліку нещасних випадків з військовослужбовцями Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту (у тому числі з відрядженими зі Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту), військовозобов'язаними та резервістами, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовці), отриманих ними професійних захворювань, їх загибелі або смерті зі встановленням зв'язку з виконанням обов'язків військової служби і аварій, що сталися у військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях Збройних Сил України, Державній спеціальній службі транспорту (далі - військові частини).
Відповідно до пункту 3 розділу І Інструкції №332, ця Інструкція поширюється на військові частини та військовослужбовців, крім військовослужбовців, які отримали гостре професійне захворювання (отруєння), поранення, контузію, травму, каліцтво, зникли, померли або загинули внаслідок бойових уражень або дій з боку противника в районі ведення бойових дій або проведення операції Об'єднаних сил.
Випадки гострого професійного захворювання (отруєння), поранення, контузії, травми, каліцтва, зникнення, смерті або загибелі військовослужбовців внаслідок бойових уражень або дій з боку противника є бойовими людськими втратами і обліку як нещасні випадки не підлягають.
Випадки гострого професійного захворювання (отруєння), поранення, контузії, травми, каліцтва, зникнення, смерті або загибелі військовослужбовців, що сталися в районі ведення бойових дій або проведення операції Об'єднаних сил, але не пов'язані з бойовими ураженнями або діями з боку противника, розслідуються згідно з вимогами цієї Інструкції.
Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Інструкції №332 розслідування проводиться у разі виникнення нещасного випадку, а саме обмеженої в часі події або раптового впливу на військовослужбовця небезпечного фактора чи середовища за наявності ознак того, що випадок стався під час виконання ним обов'язків військової служби, унаслідок чого зафіксовано шкоду здоров'ю, зокрема, від одержання ним поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострого професійного захворювання і гострого професійного отруєння, одержання сонячного або теплового удару, опіку, обмороження, а також у разі утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, отримання інших ушкоджень унаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха (землетрус, зсув, повінь, ураган тощо), контакту з представниками тваринного і рослинного світу, комахами, іншими представниками флори і фауни (далі - нещасні випадки), які призвели до звільнення від виконання обов'язків військової служби військовослужбовця на один день і більше, а також у випадку смерті військовослужбовців під час виконання ними обов'язків військової служби.
Пунктом 8 розділу ІІ Інструкції №332 визначено, що комісія з розслідування нещасного випадку проводить розслідування протягом п'яти робочих днів з дня її утворення.
Комісія з розслідування нещасного випадку зобов'язана:
обстежити місце нещасного випадку, одержати письмові та усні пояснення (провести опитування) свідків і осіб, які причетні до події, та одержати письмові пояснення потерпілого, якщо це можливо;
з'ясувати обставини та причини, що призвели до нещасного випадку, а також розробити заходи щодо запобігання подібним випадкам;
визначити вид події, що призвела до нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння), причини нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) та обладнання, устаткування, машини, механізми, транспортні засоби, експлуатація яких призвела до настання нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння), відповідно до Класифікатора видів подій, причин, обладнання, устаткування, машин, механізмів, транспортних засобів, що призвели до настання нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії, який наведений у додатку 3 до цієї Інструкції;
скласти акт проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії) за формою НВ-2 наведеною у додатку 4 до цієї Інструкції (далі - акт за формою НВ-2) та акт про нещасний випадок (зникнення, смерть) під час виконання обов'язків військової служби за формою НВ-3 наведеною у додатку 5 до цієї Інструкції (далі - акт за формою НВ-3) у разі, якщо нещасний випадок (смерть) визнаний комісією з розслідування таким, що пов'язаний з виконанням обов'язків військової служби, і надати їх командиру військової частини на затвердження. Акти підписуються головою комісії та її членами. У разі незгоди зі змістом акта член комісії підписує його з відміткою про наявність окремої думки, яку викладає письмово і додає до акта за формою НВ-2, як його невід'ємну частину.
До акта додаються письмові пояснення (опитування) свідків, потерпілого, а за потреби також схеми, фотографії, витяги з експлуатаційної документації та інші документи, що характеризують місце події (устаткування, машини, апаратура, територія, будівля тощо), медичний висновок щодо діагнозу потерпілого, наявності в його організмі алкоголю (наркотичних засобів чи токсичних або отруйних речовин).
Пунктом 18 розділу ІІ Інструкції №332 визначено, що за результатами розслідування командир військової частини протягом двох робочих днів після затвердження актів за формами НВ-2 та НВ-3 видає наказ, в якому зазначаються:
дата, місце та обставини, за яких стався нещасний випадок;
військове звання, прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) та дата народження потерпілого військовослужбовця;
вид, характер і локалізація поранення, травми, контузії, каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я;
коли стався нещасний випадок (під час виконання обов'язків військової служби чи ні);
перебував чи ні потерпілий військовослужбовець в стані алкогольного сп'яніння або під впливом наркотичних чи токсичних або отруйних речовин;
порушення нормативно-правових актів, що спричинили нещасний випадок або були супутніми факторами його настання, посадові особи, які допустили ці порушення;
заходи з попередження подібних нещасних випадків у майбутньому.
На підставі наказу командира військової частини складається довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) у двох примірниках за формою наведеною у додатку 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800 (далі - Положення про військово-лікарську експертизу).
Згідно з пунктом 25 розділу ІІ Інструкції №332, контроль за своєчасним і об'єктивним розслідуванням, документальним оформленням та обліком нещасних випадків, виконанням заходів щодо усунення їх причин та вирішення спірних питань з цього приводу здійснюється старшими командирами та відповідними військовими органами нагляду чи контролю залежно від їх функцій, компетенції та повноважень.
Отже, виданню військовослужбовцю довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) передує певна процедура, визначена вказаною Інструкцією № 332, та її оформлення належить до виключної компетенції спеціально уповноваженого на те органу, відповідно до висновків, зазначених в акті комісією з розслідування нещасного випадку.
При цьому, отримання травми військовослужбовцем під час проходження військової служби є підставою для проведення у встановленому порядку розслідування, за наслідками якого складається довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), яка надалі враховується ВЛК під час прийняття постанови про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв.
Порядком проведення службового розслідування у Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21 листопада 2017 року №608 визначені підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), а також військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов'язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі.
Пунктом 5 розділу ''І. Загальні положення'' Порядку №608 встановлено, що розслідування нещасних випадків, професійних захворювань, аварій проводиться відповідно до Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 06 лютого 2001 року № 36, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 23 лютого 2001 року за № 169/5360, на заміну якої прийнято Інструкцію № 332.
Відповідно до пункту 15 розділу ''ІІІ. Порядок проведення службового розслідування'' Порядку №608 одночасне проведення декількох службових розслідувань за одним випадком вчинення правопорушення не допускається.
Згідно з пунктом 1 розділу ''V. Оформлення результатів службового розслідування'' Порядку №608 за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.
У пункті 6 розділу ''V. Оформлення результатів службового розслідування'' Порядку №608 вказано, що після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.
Згідно з п.1.1 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України № 402 від 14.08.2008 (далі Положення № 402), військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Пунктом 21.7 Положення № 402 встановлено, що постанова ВЛК про причинний зв'язок травми (поранення, контузії, каліцтва) та її наслідків приймається відповідно до висновку, зазначеного в довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), або висновку, зазначеного в Акті проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії), за формою, наведеною у додатку 4 до Інструкції 332, Акті про нещасний випадок (зникнення, смерть), за формою, наведеною у додатку 5 до Інструкції 332, у разі проведення розслідування обставин отримання військовослужбовцем травми (поранення, контузії, каліцтва). Також до ВЛК надається медична документація про первинне звернення за медичною допомогою військовослужбовця безпосередньо після одержання травми (поранення, контузії, каліцтва).
Оригінали або копії довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), Акта проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії), за формою, наведеною у додатку 4 до Інструкції 332, Акта про нещасний випадок (зникнення, смерть), за формою, наведеною у додатку 5 до Інструкції 332, надсилаються (передаються) військовою частиною (закладом, установою) до закладу охорони здоров'я в електронній або паперовій формі.
На військовослужбовців довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) оформляється не менше ніж у 2 примірниках. Один із примірників довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) подається у ВЛК з метою встановлення причинного зв'язку травми (поранення, контузії, каліцтва) з військовою службою. Примірник довідки обов'язково зберігається в особовій справі військовослужбовця.
Тобто, даним положенням передбачено видання довідок про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) Додаток 5.
Довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) - це документ, в якому міститься інформація про обставини, при яких військовослужбовець отримав травму, поранення чи каліцтво. Видається за підписом командира в/ч на підставі наказу командира військової частини про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) військовослужбовцем.
З аналізу вказаних норм, суд дійшов до послідовного висновку про те, що отримання травми військовослужбовцем під час проходження військової служби є підставою для проведення у встановленому порядку розслідування, за наслідками якого складається довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), яка надалі враховується ВЛК під час прийняття постанови про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв.
Суд також враховує, що порядок здійснення в особливий період обміну медичними та іншими документами військовослужбовців між закладами охорони здоров'я державної та комунальної власності, державними установами Національної академії медичних наук, в яких військовослужбовці перебували (перебувають) на лікуванні, та військовими частинами, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.08.2023 № 901.
Відповідно до пункту 9 цього Порядку військова частина протягом одного календарного дня розглядає отримані від закладу охорони здоров'я або територіального центру комплектування та соціальної підтримки документи і за результатами їх розгляду надсилає через систему електронного документообігу до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, який зазначено в рапорті військовослужбовця, або закладу охорони здоров'я, де він перебуває на лікуванні, документи, зазначені в абзацах другому та третьому пункту 5 цього Порядку (зокрема, довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва).
Оригінал довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) надсилається військовою частиною військовослужбовцю за його зверненням на зазначену ним адресу та у разі потреби до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, зазначеного в його рапорті, або закладу охорони здоров'я, де він проходить лікування.
З аналізу процитованих правових норм можливо зробити висновок, що процес оформлення довідки про обставини травми може ініціювати як командування військової частини на підставі рапорту командирів або медичних документів, так і сам військовослужбовець шляхом подання відповідного рапорту, якщо раніше таке питання не було порушене командуванням. Подання рапорту є необхідною умовою для початку оформлення документа, якщо ініціатива не виходила від командування військової частини. Саме цей механізм забезпечує можливість належного службового реагування на випадки отримання військовослужбовцями поранень та каліцтв, а також дозволяє командуванню здійснити всі необхідні заходи для документування цих подій.
Позивач у позовній заяві посилається на те, що він має право на видачу довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) без проведення службового розслідування, оскільки його травма спричинена діями противника.
Суд не погоджується з таким твердженням позивача з огляду на наступне.
Суд звертає увагу, що Інструкція №332 не передбачає проведення розслідування лише у тому випадку, якщо військовослужбовець отримав травму внаслідок бойових уражень або дій з боку противника в районі ведення бойових дій або проведення антитерористичної операції, і такі випадки є бойовими людськими втратами і обліку, як нещасні випадки, не підлягають.
Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 19.05.2025 у справі № 440/3636/25 встановлено, що позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 13.04.2022 по 30.05.2025 у зв'язку із захворюванням, а не пораненням (контузією, травмою, каліцтвом).
Також до суду не надано жодних доказів про те, що вказане захворювання позивача виникло внаслідок бойового ураження противника.
Крім того, з виписних епікрізів позивача, вбачається, що періодичний біль в шийному та поперековому відділах хребта при навантаженнях турбував його декілька років.
А отже, суд дійшов висновку про відсутність підстав для видачі довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) без проведення службового розслідування.
Як вже зазначалося судом, процес оформлення довідки про обставини травми може ініціювати як командування військової частини на підставі рапорту командирів або медичних документів, так і сам військовослужбовець шляхом подання відповідного рапорту, якщо раніше таке питання не було порушене командуванням. Подання рапорту є необхідною умовою для початку оформлення документа, якщо ініціатива не виходила від командування військової частини. Саме цей механізм забезпечує можливість належного службового реагування на випадки отримання військовослужбовцями гострих професійних захворювань, травм, поранень та каліцтв, а також дозволяє командуванню здійснити всі необхідні заходи для документування цих подій.
Однак, позивач із рапортом про проведення службового розслідування у зв'язку з отриманням вказаного захворювання до військової частини НОМЕР_1 не звертався.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа - Військова частина НОМЕР_2 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя А.Б. Головко