Справа № 420/5627/26
15 квітня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабенка Д.А., розглянувши в письмовому провадженні заяву представника позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду в адміністративній справі №420/5627/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін) про визнання протиправним та скасування рішення,
27 лютого 2026 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін), в якій позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_3 прикордонний загін ДПСУ) про відмову № 85 у перетинанні державного кордону України від 11.01.2026 громадянину України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою суду 03.03.2026 суд прийняв до розгляду позовну заяву, відкрив провадження у справі, вирішив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до ст.262 КАС України в електронній формі та витребував у відповідача - Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін):
документи, що стали підставою для прийняття Військовою частиною НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін) рішення про відмову у перетинанні державного кордону України № 85 від 11.01.2026 громадянину України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з нормативно-правовим обґрунтуванням;
інші документи, що стосуються предмету спірних правовідносин.
Ухвалою суду від 17.03.2026 позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін) про визнання протиправним та скасування рішення залишено без руху.
23 березня 2026 року до суду від представника позивача надійшла заява про поновлення процесуального строку, в якій представник просить поновити строк звернення до суду, з огляду на наступне.
Представник позивача зазначає, що ТОВ «ЕКСПРЕС-СИСТЕМА» надало докази, які обґрунтовують підстави звернення до суду. Водночас, за його твердженням, фактичне формування повного пакета документів, необхідного для подання позову, було завершено лише у другій половині лютого 2026 року. Отже, затримка у підготовці відповідних документів не залежала виключно від волевиявлення позивача, а була зумовлена об'єктивними організаційними та безпековими обставинами діяльності підприємства.
З огляду на викладене, представник позивача виокремлює наступні підстави для поновлення строку звернення до суду, а саме:
необхідність отримання значного обсягу документів від ТОВ «ЕКСПРЕС-СИСТЕМА», яке здійснює діяльність в умовах воєнного стану;
функціонування ТОВ «ЕКСПРЕС-СИСТЕМА» у прифронтовому місті Харкові, що зазнає систематичних обстрілів;
регулярні та тривалі відключення електропостачання як у місті Харкові, так і у місті Києві;
обмежений доступ до електронних сервісів та реєстрів;
перебої у роботі підсистеми «Електронний суд», що ускладнювало можливість подання процесуальних документів.
За твердженням представника позивача, зазначені обставини були незалежними від волі позивача та його представника, носили системний характер та об'єктивно унеможливлювали своєчасне звернення до суду.
При цьому, як зазначає представник позивача, позивач та його представник діяли добросовісно та вживали всіх можливих заходів для підготовки та подання позовної заяви, що підтверджується: отриманням необхідних документів від роботодавця; направленням адвокатських запитів з метою збору доказів; підготовкою процесуальних документів одразу після формування повного пакету доказів.
26 березня 2026 року до суду надійшло заперечення на заяву представника позивача про поновлення строку звернення до суду.
Представник відповідача зазначає, що спірне рішення було винесено 11 січня 2026 року, і з цієї дати розпочав свій перебіг строк, встановлений частиною 3 статті 14 Закону України «Про прикордонний контроль».
За твердженням представника відповідача, представник позивача намагається переконати суд в тому, що такі звичайні речі як «підтвердження факту направлення у відрядження»; «довідок щодо статусу підприємства як критично важливого»; «гарантій повернення працівника»; «документів щодо трудових відносин та виконання обов'язків», тощо, тривали на підприємстві цілий місяць.
Водночас, представник відповідача зауважує, що на будь-якому нормальному підприємстві, тим більш критично-важливому, накази про відрядження, довідки та документи щодо трудових відносин зберігаються в конкретному місці і їх відтворення з метою надання до суду не може тривати більше тижня, якщо підприємство взагалі працює.
Крім цього, представник відповідача вказує, що представник позивача не наводить жодного причинного зв'язку між заявленими обставинами та пропуском строку, а лише зазначає що були певні проблемні ситуації (і так загальновідомі для всіх), але не ілюструє, яким саме чином та чи інша обставина завадила звернутись до суду вчасно.
Представник відповідача заперечує щодо доводів представника позивача про перебої в роботі підсистеми «Електронний суд», оскільки позивач не був позбавлений можливості використання поштового зв'язку, яке, за твердженням представника відповідача, є раціональним рішенням в умовах відсутності електричної енергії, тобто самі по собі збої в роботі підсистеми «Електронний суд» не є ані перешкодою подати позов, ані поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Оцінюючи наведені представником позивача підстави щодо поновлення строку звернення до суду, заперечення представника відповідача, суд зазначає таке.
Згідно з частиною першою статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС України).
Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень (частина четверта цієї статті).
Наведеними нормами установлено загальний (максимальний) та скорочений строк оскарження рішення (дій, бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.
Водночас, частиною третьою статті 122 КАС України обумовлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання відносин у сфері перетину державного кордону, є Закон України «Про прикордонний контроль» від 05.11.2009 №1710-VI (далі - Закон №1710-VI).
Частиною третьою статті 14 Закону №1710-VI установлено, що особа, якій відмовлено у перетинанні державного кордону, має право протягом одного місяця з дня прийняття відповідного рішення у передбаченому законом порядку оскаржити його до органу Державної прикордонної служби України вищого рівня або до адміністративного суду за місцем розташування відповідного органу. Оскарження зазначеного рішення не зупиняє його дії.
Норма щодо строку звернення до суду, встановлена у спеціальному законі, має перевагу над загальними нормами КАС України.
Предметом судового оскарження є рішення Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_3 прикордонний загін ДПСУ) про відмову № 85 у перетинанні державного кордону України від 11.01.2026 громадянину України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Суд наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Суд вважає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи, а для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів щодо проходження публічної служби, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача.
Як вбачається зі змісту заяви про усунення недоліків, наведені обставини поважності пропуску строку зводяться, зокрема до неможливості своєчасно зібрати письмові докази для належного обґрунтування заявлених позовних вимог (подання відповідних запитів та очікування відповіді і матеріалів).
При цьому, суд зауважує, що з матеріалів справи вбачається, що з оскаржуваним рішення про відмову в перетинанні державного кордону України від 11.01.2026 №85 було ознайомлено позивача - 11.01.2026, а тому саме з цієї дати розпочинається відлік процесуального строку на звернення до суду з позовною заявою.
Доказом поважності причини пропуску строку звернення до суду, представником позивача надано Довідку від 17.03.2026 №154/03-26 видану ТОВ «ЕКСПРЕС-СИСТЕМА» в якій зазначено строки підготовки ТОВ «ЕКСПРЕС-СИСТЕМА» документів, необхідних для розгляду справи.
Разом з тим, суддя вказує, що позивач не був позбавлений можливості звернутись до суду починаючи з моменту його обізнаності щодо факту порушення його права, а саме з 11.01.2026, в тому числі позивач та його представник мали можливість подати відповідне клопотання до суду про витребування доказів відповідно до статті 80 КАС України.
Отже, позивачу, знаючи про обставини справи, які він вважає протиправними, нічого не перешкоджало звернутись до суду з позовною заявою у встановлений законом строк. А докази, які на думку представника позивача необхідні для повного і всебічного розгляду справи, могли бути витребувані судом на підставі відповідного клопотання.
Суд вважає за необхідне звернути увагу, що в самому позові позивачем зазначено, що документи під час спроби перетину кордону були наявні у позивача станом на 11 січня 2026 року.
Так, як вказано у позовній заяві, позивач, 11 січня 2026 року, прибувши до пункту пропуску державного кордону «Старокозаче» з метою виїзду з території України надав уповноваженій особі Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_3 прикордонний загін Державної прикордонної служби України) наступні документи:
1) наказ № 09/01-1 від 09.01.2026 року про відрядження позивача;
2) розпорядження Харківської обласної військової адміністрації від 26.02.2025 року №143 В та додаток до нього, відповідно до якого ТОВ «ЕКСПРЕС-СИСТЕМА» було надано статус критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період;
3) реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (індивідуальні відомості про застраховану особу) відповідно до якого можливо було встановити середній заробіток Позивача на підприємстві та сплату податків (додається);
4) посвідчення про відрядження;
5) військово - обліковий документ із застосунку Резерв +, відповідно до якого позивач був заброньований до 26.02.2026 року;
6) довідку про гарантії повернення назад на підприємство, відповідно до якої підприємство надало гарантії повернення позивача назад на підприємство;
7) запрошення компанії, зареєстрованої на території Польща.
З огляду на зміст позовної заяви, суд вважає безпідставними твердження представника позивача про пошук документів, які були наявні у позивача під час спроби перетину кордону.
Тому суд відхиляє за безпідставністю твердження представника позивача про необхідність підтвердження факту направлення у відрядження; довідок щодо статусу підприємства як критично важливого, гарантій повернення працівника, документів щодо трудових відносин та виконання обов'язків.
Стосовно доводів позивача щодо введення на території України воєнного стану, суд зауважує, що Верховний Суд неодноразово наголошував, що сам факт запровадження воєнного стану в Україні без обґрунтування неможливості вчинити процесуальну дію у встановлені строки не може вважатися поважною причиною для безумовного поновлення цих строків (постанови ВП ВС від 20.11.2022 у справі № 990/115/22; від 08.12.2022 у справі № 990/102/22, постанова ВС від 29.09.2022 року у справі № 500/1912/22).
Суд зазначає, що оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Суд зауважує, що саме по собі посилання представника позивача на відключення електроенергії в м. Києві та м. Харкові (екстрені обмеження електропостачання) не може бути поважною причиною для поновлення або продовження відповідного процесуального строку без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду, та без надання відповідних доказів відсутності електроенергії тривалий час протягом місячного строку звернення до суду.
Крім того, відповідно до правової позиці, наведеної Верховним Судом в ухвалі від 13.09.2022 у справі №990/102/22, яка залишена без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 08.12.2022 року, у пункті 59 зауважується, що обставина повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України могла унеможливити дотримання встановленого законом процесуального строку, однак поважними такі причини можна визнати лише за умови надання до суду належних доказів того, як саме введення воєнного стану обумовило пропуск строку.
Тобто, введення воєнного стану може бути поважною причиною пропущення процесуального строку, якщо це пов'язано не з загальними, а конкретними причинами.
Також у постанові Верховного Суду від 14.02.2024 року по справі №686/22156/23 зроблено висновок про те, що сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні, обстріли, перебої в енергопостачанні, евакуація звітності та інші обставини, не є підставою для поновлення процесуального строку, оскільки не призводять до неможливості виконання учасником судового процесу процесуальних дій по своєчасному зверненню до суду з позовом.
В іншій постанові від 16.10.2024 року по справі №320/9567/23 Верховним Судом зроблено висновок про те, що ракетні обстріли критичної енергетичної інфраструктури та відключення світла не можуть бути основною та поважною причиною для поновлення строку на звернення до суду, враховуючи те, що зазначені обставини щодо відключення світла та ракетних обстрілів не носили постійного, безперервного характеру у спірний період.
Суд зазначає, що хоча протягом січня-лютого 2026 року на території Харківської та Київської областей дійсно мали місце повітряні тривоги, тимчасові відключення електропостачання, однак такі події не носили безперервного характеру, а відтак позивач не був позбавлений можливості вчасно звернутися до суду, який жодного дня своєї роботи не припиняв.
Крім цього, посилання представника позивача на перебої у функціонуванні підсистеми «Електронний суд» суд оцінює критично, оскільки такі обставини самі по собі не свідчать про об'єктивну неможливість своєчасного звернення до суду. Суд погоджується з доводами представника відповідача, що позивач не був позбавлений можливості реалізувати своє право на звернення до суду шляхом направлення позовної заяви засобами поштового зв'язку.
Відтак, навіть за наявності технічних ускладнень у роботі електронних сервісів, існували альтернативні способи подання процесуальних документів, які позивач міг використати у межах установленого строку.
Крім того, як правильно звернув увагу відповідач, з наданої представником позивача до суду відповіді від ДП «Інформаційні судові системи» №1613/6/11-30-26 від 23.03.2026 вбачається, що можливість подати позов до 12 лютого 2026 року у позивача була, зокрема (навіть без урахуванням часу відновлення роботи сервісів у годинах на певну дату) у такі періоди: з 14.01.2026 до 15.01.2026, з 17.01.2026 до 23.01.2026, з 26.01.2026 до 27.01.2026, з 29.01.2026 до 30.01.2026, з 01.02.2026 до 04.02.2026, - оскільки у цій дні, відповідно до відповіді від ДП «Інформаційні судові системи» №1613/6/11-30-26 від 23.03.2026, відсутні зафіксовані перебої системи.
Частиною 1 ст. 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
При цьому, перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Водночас, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів.
Як вже зазначалось вище, предметом судового оскарження є рішення Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_3 прикордонний загін ДПСУ) про відмову № 85 у перетинанні державного кордону України від 11.01.2026 громадянину України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке було отримано позивачем - 11.01.2026.
Отже, позивач звернувшись до суду з позовною заявою від 27.02.2026, пропустив місячний строк на звернення до суду, встановлений ч.3 ст.14 Закону №1710-VI.
Згідно з частиною 1 статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Тобто, за змістом вищезазначених норм, законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.
Отже, законодавством регламентований розумний строк звернення особи до суду за захистом її прав, свобод та законних інтересів, що обумовлено метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та дисциплінуванням учасників адміністративного судочинства щодо своєчасної реалізації їх права на суд.
Крім того, постановою Верховного Суду від 30 листопада 2023 року у справі №500/1224/23 передбачено наступне: «Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів. При зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Суд вважає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи, а для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.».
Згідно з ч. 1 ст. 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Суд наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду.
У заяві про поновлення пропущеного строку позивачем не вказано жодних переконливих фактичних обставин, які б свідчили про дійсні істотні перешкоди чи труднощі для своєчасного звернення позивача до суду за захистом його порушених прав у строки, ч.3 ст.14 Закону №1710-VI, а наведені ним обставини носять загальний характер та не є достатніми для висновку про наявність обґрунтованих підстав для поновлення строку звернення до суду з позовом.
Зі змісту заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду не встановлено судом, що позивач не мав реальної, об'єктивної можливості виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії щодо звернення до суду за захистом своїх прав у встановлений нормами чинного законодавства строк.
Підсумовуючи вищевикладене, дослідивши наведені представником позивача доводи та письмові докази у сукупності, суд доходить висновку, що позивачем пропущено строк для звернення до суду із цим позовом з неповажних причин.
З урахуванням наведеного, суд не знаходить підстав для задоволення заяви позивача про поновлення процесуального строку, з огляду на неповажність причин пропуску строку звернення до суду.
Згідно з ч.3 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Згідно з ч. 3 ст. 240 КАС України, про залишення позову без розгляду суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про залишення позову без розгляду може бути оскаржена.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 КАС України, особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.
За таких підстав, суд доходить висновку, що позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін) про визнання протиправним та скасування рішення слід залишити без розгляду.
Керуючись ст. 123, 240, 241-243, 248, 256 КАС України, суд
Визнати неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін) про визнання протиправним та скасування рішення.
Відмовити у задоволенні заяви представника позивача про поновлення ОСОБА_1 пропущеного строку звернення до суду.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін) про визнання протиправним та скасування рішення - залишити без розгляду.
Роз'яснити позивачеві, що відповідно до частини четвертої статті 240 КАС України, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, він має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала може бути оскаржена до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання.
Ухвала набирає законної сили у строки, визначені ст.256 КАС України.
Суддя Дмитро БАБЕНКО