Справа № 420/37058/25
15 квітня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд в складі судді Бутенка А.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
Стислий зміст позовних вимог.
ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 , в якому просить суд:
- визнати протиправною відмову, яка прийнята Військовою частиною НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 , 30 серпня 2025 за наслідками розгляду рапорту від 30.08.2025 військовослужбовця ОСОБА_1 , код РНОКПП: НОМЕР_3 про не звільнення його із військової служби;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 звільнити із військової служби військовослужбовця ОСОБА_1 , код РНОКПП: НОМЕР_3 на підставі поданого ним рапорту від 30 серпня 2025 на підставі абз.13 п.3 ч.12 ст.26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу", із урахуванням висновків суду, наведених в ухваленому судовому рішенні.
Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 . Ним був поданий рапорт із доданням усіх необхідних засвідчених копій документів щодо його звільнення на підставі абз.13 п.3 ч.12 ст.26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу". Однак відповідач відмовив у задоволенні рапорту у зв'язку з тим, що Акт доданий до рапорту не відповідає додатку до наказу МОУ від 10.04.2009 за №170. Також відповідач в обґрунтування своєї відмови вказує, що є наявні члени сїм"ї першого ступеня споріднення, які можуть здійснювати догляд за ОСОБА_2 , якій встановлена І група інвалідності: чоловік ОСОБА_3 та дочка ОСОБА_4 . Однак з такою відмовою в задоволені рапорту та не звільнені із військової служби позивач не погоджується, оскільки така відмова на думку позивача не ґрунтується на вимогах закону.
20.11.2025 року від Військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву в обґрунтування якого зазначено, що розгляд рапорту про звільнення зі служби відбувається за встановленою процедурою, яка включає підготовку подання, перевірку документів, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин щодо дотримання абзацу 3 пункту 14.10 розділу XIV Інструкції №170, уточнюються дані про проходження особою військової служби, документально підтверджуються періоди служби, що підлягають зарахуванню до вислуги в календарному та пільговому обчисленні, проводиться розрахунок вислуги років військової служби. Проект наказу про звільнення зі служби до подання їх на підпис командирам перевіряється безпосереднім керівником кадрового органу або особою, на яку відповідно до письмового наказу покладено тимчасове виконання обов'язків за цією посадою та проходить правову експертизу в юридичній службі. Неможливість здійснювати догляд за матір'ю через проживання за кордоном не є об'єктивною підставою, що унеможливлює виконання такого обов'язку, а й фактичним підтвердженням наявності іншої особи, спроможної забезпечити необхідний догляд. Порівнюючи обставини даної справи із обставинами у справі № 380/16966/24, звертаємо увагу, що дружина позивача не проходить військову службу в іноземній державі, не відбуває покарання у вигляді позбавлення волі тощо. Тобто, вона (рідна дочка) ніяким чином не позбавлена можливості, виконати свій обов'язок перед матір'ю та забезпечити їй належний догляд (повернувшись в Україну, чи забезпечивши переїзд матері за межі України). Натомість, як вбачається з позовної заяви, вона (дружина позивача) прагне перекласти цей обов'язок на свого чоловіка. Звертаємо також увагу суду на неналежність частини докази, якими позивач обгрунтовує свої вимоги. Документи, якими позивач підтверджує неможливість дружини здійснювати догляд за матір'ю (дружини) не містять перекладу на українську мову, дати їх видачі. Вказані документи, не можуть бути навіть підтвердженням того, що на момент виникнення спірних правовідносин, дружина позивача (особа першого ступеня споріднення) не перебуває на території України.
Заяви чи клопотання від сторін не надходило.
Процесуальні дії, вчинені судом.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 04.11.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Розпорядженням керівника апарату Одеського окружного адміністративного суду «Про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи» від 29.12.2025 року № 1089, у зв'язку з довготривалою відсутністю головуючого судді Каравана Р.В., призначено повторний автоматизований розподіл справи № 420/37058/25.
30.12.2025 року справа № 420/37058/25 за результатами автоматизованого розподілу була передана для розгляду судді Одеського окружного адміністративного суду Бутенку А.В.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 05.01.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Обставини справи.
ОСОБА_1 проходить військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, у військовій частині НОМЕР_1 .
21.05.2025 року позивач звернувся до командира Військової частини НОМЕР_4 із рапортом про звільнення з військової служби, у зв'язку з сімейними обставинами, на підставі абз.13 п.3 ч.12 ст.26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу".
Листом від 16.07.2025 року Військова частина НОМЕР_1 повідомила, що рапорт був повернений на доопрацювання, оскільки, згідно з актом обстеження сімейного стану затвердженого керівником ТЦК, є особи (члени сім'ї І та ІІ другого ступеня спорідненості), які можуть здійснювати догляд, оскільки не надано підтвердження, що вони самі потребують стороннього догляду.
30.08.2025 року позивач повторно звернувся до командира Військової частини НОМЕР_1 із рапортом про звільнення з військової служби у зв'язку з сімейними обставинами, на підставі абз.13 п.3 ч.12 ст.26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу".
Листом від 08.09.2025 року позивача повідомлено про те, що рапорт солдата ОСОБА_1 не погоджено.
Зазначаючи про підстави для відмови у звільненні з військової служби вказано:
«У акті про обстеження сімейного стану військовослужбовця ОСОБА_1 АКТ №4 від 18.03.2025 року, який доданий до рапорту, встановлено наявність членів сім'ї першого або другого ступеня спорідненості, які можуть здійснювати такий догляд, а саме: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (чоловік ОСОБА_2 ); ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 (донька ОСОБА_2 ).
У зв'язку з тим що у додатках рапорту відсутнє документальне підтвердження відсутності в особи інших членів сім'ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків) або підтвердження наявності інвалідності у особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді підстави для звільнення не підтверджені.
Форма акту перевірки сімейного стану військовослужбовця чітко визначена додатком 23 наказу Міністра оборони України «Про затвердження Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України» №170 від 10.04.2009. Доданий до рапорту акт обстеження сімейного стану не відповідає встановленій формі та вимогам чинного законодавства.».
Вважаючи протиправною відмову відповідача, позивач звертається до суду з цим позовом.
Джерела права й акти їх застосування.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно із статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до статті 106 Конституції України Президент України, зокрема, приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
У зв'язку з військовою агресією Російською Федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/202 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та діє станом на сьогоднішній день.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-XII (далі - Закон № 2232-XII; у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).
За змістом частин першої та третьої статті 1 Закону № 2232-XII, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до абз.13 п.3 ч.12 ст.26 Закону №2232-ХІІ військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час дії воєнного стану: через необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Згідно з ч.7 ст. 26 Закону № 2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення № 1153/2008), яким визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов'язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі (пункт 1).
Згідно із пунктом 242 Положення № 1153/2008 після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання.
Відповідно до пп. 2 п.225 Розділу ХІІ Положення №1153/2008, звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану:
а) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі;
б) за станом здоров'я:
на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців;
за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);
в) у зв'язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі;
г) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);
д) у зв'язку із звільненням з полону (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);
е) у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі (для осіб вищого офіцерського складу);
з) у зв'язку із призначенням (обранням) на посаду або перебуванням на посаді судді, судді Конституційного Суду України, члена Вищої ради правосуддя, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, керівника служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, його заступника, дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя.
Відповідно до абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-XII військовослужбовці звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин на підставі: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Висновки суду.
Зі змісту наведеної норми висновується, що для звільнення з військової служби у випадку необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, достатньою є наявність однієї з таких умов:
- відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи;
- інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Таким чином "відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи" означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує. У випадку ж "юридичної наявності" інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які, при цьому, реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об'єктивних причин (перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби, тощо), то така особа відсутня у розумінні приписів абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятою статті 26 Закону № 2122-IX.
Суд зазначає, що спір у цій справі виник у зв'язку з відмовою відповідача у звільненні позивача з військової служби на підставі абз.13 п.3 ч.12 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_2 є матір'ю дружини позивача ОСОБА_6 .
ОСОБА_2 є особою з інвалідністю I групи (довідка до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ №961834 від 06.11.2024 року).
Відповідно до Акту №4 від 18.03.2025 року про обстеження сімейного стану військовослужбовця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати постійний догляд за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , особи, яка потребує постійного стороннього догляду: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП - НОМЕР_5 , родинний зв'язок (мати дружини), адреса зареєстрованого місця проживання:- АДРЕСА_1 ., адреса фактичного місця проживання:- АДРЕСА_1 . Реквізити і зміст документів, щодо встановлення інвалідності або потреби у постійному догляді: висновок ЛКК № 740 від 09.02.2024 року ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 , висновок ЛКК № 473 від 07.02.2025 року ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 , довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія ААГ № 961834 від 06.11.2024 року ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 , (абз. 13 п. З ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» - один із батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи II групи та потребує постійного догляду). Відповідно до відомостей Державного реєстру актів цивільного стану у ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 , наявні члени сім'ї першого або другого ступеня споріднення, а саме: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , чоловік ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , донька ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Також, відповідно до довідки Управління соціального захисту населення адміністрації Салтівського району Харківської міської ради, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебуває на обліку у відділі соціальних допомог управління праці та соціального захисту населення адміністрації Салтівського району Харківської міської ради та отримує допомогу відповідно до постанови КМУ від 23.09.2020 року № 859 «Деякі питання призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі» на догляд за невиліковно хворими, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 01.07.2024 року по 08.02.2025 року.
Також, на підтвердження відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення позивачем надано наступні документи: терміновий заборонний припис стосовно кривдника від 14.07.2025 року, тимчасове посвідчення біженці на ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .
З аналізу наданих позивачем доказів, не можливо встановити факт не можливості догляду за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , її донькою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки надані документи не підтверджується постійного перебування ОСОБА_9 за кордоном.
Також, наданий позивачем терміновий заборонний припис стосовно кривдника від 14.07.2025 року стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винесений строком на три доби та втратив свою дію 18.07.2025 року.
З огляду на вказане суд зазначає про недоведеність позивачем відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення, які можуть здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи.
З врахуванням встановлених у справі обставин суд дійшов висновку, що відповідач відмовляючи в задоволенні рапорту позивача про звільнення з військової служби діяв на підставі та у спосіб передбачений чинним законодавством та в межах своїх повноважень. Тобто згідно з критеріями, передбаченими частиною 2 статті 2 КАС України.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Решта доводів та заперечень висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Розподіл судових витрат.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.
Керуючись Конституцією України, ст.ст.2, 77, 90, 139, 242-246, 250 КАС України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.
Суддя А.В. Бутенко
.