Справа № 420/33731/25
15 квітня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Завальнюка І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивачка звернулася до суду із даним позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області № 50000-17174210-2025-3 від 20.08.2025 року про відмову в призначені допомоги при народженні дитини; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , допомогу при народженні дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона народила доньку 02.06.2022 року в смт Новотроїцьке, яке на той момент перебувало під російською окупацією, що унеможливило вчасне подання заяви до українських органів влади. Лише у лютому 2025 року позивачці вдалося виїхати на підконтрольну Україні територію, після чого вона невідкладно звернулася за призначенням виплат. Позивачка наголошує, що допомога при народженні дитини за своєю правовою природою є соціальною гарантією для самої дитини, а не винагородою для батьків. Відмова ГУ ПФУ має дискримінаційний характер, оскільки позбавляє дитину належного матеріального забезпечення через обставини війни. Так, формальне дотримання строків не може превалювати над інтересами дитини. Позивачка зазначає, що держава зобов'язана вживати всіх заходів для захисту прав громадян, які перебували в окупації. Також вона вказує на суперечливі дії органів соцзахисту та ПФУ, які спочатку не розглядали заяву по суті, а згодом надали відмову лише через термін звернення.
Ухвалою судді від 13.10.2025 ОСОБА_1 звільнено від сплати судового збору за подання даного адміністративного позову; відкрито провадження та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін згідно з ст. 262 КАС України.
30.10.2025 до суду від ГУ ПФУ в Херсонській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що згідно зі статтею 11 Закону № 2811-XII та пунктом 12 Порядку № 1751, допомога при народженні дитини призначається лише за умови, що звернення надійшло не пізніше 12 місяців з дня народження. Оскільки дитина народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , а позивачка звернулася за виплатою лише 19.08.2025 року, встановлений законом строк був значно перевищений. ГУ ПФУ зазначає, що діє виключно в межах повноважень, визначених Конституцією та спеціальним законодавством, яке не передбачає винятків щодо подовження цього строку. При цьому, ані Кабінетом Міністрів, ані Верховною Радою не вносилися зміни до законодавства, які б дозволяли ігнорувати 12-місячний термін через воєнний стан чи окупацію територій. Орган ПФУ стверджує, що оскільки норма права щодо строку на звернення за допомогою є імперативною, у ГУ ПФУ були відсутні законні підстави для іншого рішення.
Розгляд справи здійснюється без проведення судового засідання та по суті розпочатий через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є громадянкою України та уродженкою села Трифонівка Бериславського району Херсонської області, що підтверджується її паспортними даними.
До початку повномасштабного вторгнення Російської федерації Позивачка проживала в смт Новотроїцьке Генічеського району Херсонської області.
24 лютого 2022 року територія смт Новотроїцьке, де мешкала позивачка, була тимчасово окупована збройними силами РФ, що унеможливило функціонування органів державної влади України на цій території.
02 червня 2022 року, перебуваючи в умовах тимчасової окупації, позивачка народила доньку ОСОБА_3 .
07 червня 2022 року Новотроїцьким відділом ДРАЦС (який на той момент ще мав можливість внести дані до реєстру) було складено актовий запис № 80 про народження та видано свідоцтво про народження дитини серії НОМЕР_2 .
Протягом тривалого часу (з моменту народження дитини до лютого 2025 року) позивачка не мала об'єктивної фізичної можливості виїхати з окупованої території через бойові дії та закриті гуманітарні коридори.
09 лютого 2025 року позивачці разом із малолітньою донькою вдалося виїхати з окупації на підконтрольну Україні територію, проте батько дитини залишився на окупованій території.
19 лютого 2025 року Позивачка та її донька були офіційно зареєстровані як внутрішньо переміщені особи (ВПО) за адресою: АДРЕСА_1 .
20 травня 2025 року Позивачка звернулася до Управління соціального захисту населення (УСЗН) Бериславської РДА із заявою про призначення державної допомоги при народженні дитини.
28 травня 2025 року УСЗН листом № 11-06/654/25 повідомило про відмову в призначенні допомоги через пропуск 12-місячного строку звернення, встановленого Постановою КМУ № 1751.
Після зміни механізму виплат (відповідно до Постанови КМУ № 766), 19 серпня 2025 року позивачка звернулася з аналогічною заявою № 1000000000250042293464 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області.
Під час розгляду документів доданих ОСОБА_1 до заяви про призначення допомоги при народженні дитини, встановлено, що згідно свідоцтва про народження, дитина ОСОБА_2 народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 . При цьому, позивач із заявою про призначення відповідної державної допомоги, в порушення ч. 7 ст. 11 Закону № 2811-ХІІ та п. 12 Порядку №1751, звернулась до органів Пенсійного фонду України 19.08.2025 року, тобто після спливу 12 календарних місяців після народження дитини.
20 серпня 2025 року Головне управління ПФУ прийняло рішення № 50000-17174210-2025-3 про відмову в призначенні допомоги при народженні дитини у зв'язку зі зверненням поза межами 12 місяців з дня народження.
Зважаючи на те, що пропуск визначеного строку на звернення за отриманням допомоги при народженні дитини обумовленим тим, що дитина народилася на тимчасово окупованій території України, де органи державної влади тимчасово не здійснювали свої повноваження, а тому позивачка з об'єктивних причин не мала змоги звернутися до відповідача або іншого уповноваженого суб'єкта владних повноважень з відповідною заявою, позивачка звернулася до суду із даним позовом.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими задоволенню у зв'язку з наступним.
За нормами статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Закон України “Про охорону дитинства» від 26.04.2001 №2402-III (далі - Закон №2402-III) визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет, що має важливе значення для забезпечення національної безпеки України, ефективності внутрішньої політики держави, і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні встановлює основні засади державної політики у цій сфері, що ґрунтуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини.
Відповідно до частини 1 статті 13 Закону № 2402-III з метою створення належних матеріальних умов для виховання дітей у сім'ях держава надає батькам або особам, які їх замінюють, соціальну допомогу, передбачену Законом України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та іншими законами України.
Закон України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 21.11.1992 № 2811-XII (далі - Закон №2811-XII) відповідно до Конституції України встановлює гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім'ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім'ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.
Частинами 1 та 4 статті 1 Закону №2811-XII встановлено, що громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.
Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми та перелік документів, необхідних для призначення допомоги за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 10 Закону №2811-XII допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною.
Одноразова допомога, призначена опікуну, вважається власністю дитини.
За приписами частини 7 статті 11 Закону №2811-XII допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини.
Умови призначення і виплати таких видів державної допомоги сім'ям з дітьми, передбачених Законом №2811-XII визначено Порядком призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 №1751 (далі - Порядок №1751).
За приписами пункту 12 Порядку №1751 допомога при народженні дитини призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини.
Згідно з пунктом 44 Порядку №1751 у разі коли до заяви не додані всі необхідні документи, орган соціального захисту населення повідомляє заявника, які документи мають бути подані додатково. Якщо вони будуть подані не пізніше ніж протягом одного місяця з дня одержання зазначеного повідомлення, днем (місяцем) звернення за призначенням допомоги вважається день (місяць) прийняття або відправлення заяви.
Відповідачем у справі стверджується і визнається позивачкою, що вона дійсно пропустила строк звернення за призначенням допомоги при народженні дитини.
При цьому суд враховує, що позивачкою заявлений позов в інтересах малолітньої дитини для її належного матеріального забезпечення.
Статтею 8 Закону України “Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Згідно із частиною 7 статті 7 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
На переконання суду, дитина не має нести негативні наслідки неможливості батьків своєчасно скористатись наданими державними гарантіями та допомогами, чому в даному випадку об'єктивно заважали обставини непереборної сили у вигляді військових дій та окупації території України.
За приписами статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини, що ратифікована постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 № 789-ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам чи опікунам. Тому вказаний адміністративний позов фактично пред'явлений в інтересах дитини для її належного матеріального забезпечення. Отже, у спірних правовідносинах неможливість своєчасного звернення одним з батьків до органу, який здійснює призначення допомоги при народженні дитини, призводить до порушення інтересів дитини.
Відповідно до статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Таким чином, беручи до уваги необхідність захисту прав та інтересів малолітньої дитини, яка є громадянином України, і перед якою держава Україна має певні зобов'язання, враховуючи те, що позивачка всупереч своїй волі була вимушена змінити місце проживання внаслідок введення в Україні воєнного стану через військову агресією російської федерації проти України, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.
Перевіряючи обґрунтованість та законність дій та рішень суб'єкта владних повноважень, суд враховує наведене нормативне регулювання та вимоги частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Суд також враховує встановлений ст.3 Конституції України, ст. 6 КАС України принцип верховенства права, який в адміністративному судочинстві зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.
Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі “Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Суд акцентує увагу на приписах ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення.
Судові витрати розподілити відповідно до ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 139, 242-246, 262 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (73036, Херсонська область, м. Херсон, вул. Валентини Крицак, 6; ЄДРПОУ 21295057) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області № 50000-17174210-2025-3 від 20.08.2025 року про відмову в призначені допомоги при народженні дитини.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , допомогу при народженні дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 255 КАС України.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Суддя І.В. Завальнюк