Справа № 420/39936/25
15 квітня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасишиної О.М., за участю секретаря судового засідання Слободянюка К.С., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до НОМЕР_2 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_3 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправними дії щодо нарахування та виплати грошового забезпечення не в повному розмірі та зобов'язання вчинити певні дії,-
До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до НОМЕР_2 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_3 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), в якій позивач просить:
визнати протиправними дії НОМЕР_2 прикордонного загону (військової частини НОМЕР_3 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 за січень 2023 року додаткової винагороди збільшеної до 100000,00 грн. пропорційно часу участі у таких діях та заходах у розмірі встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану»;
зобов'язати НОМЕР_2 прикордонний загін (військової частини НОМЕР_3 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за січень 2023 року додаткової винагороди збільшеної до 100000,00 грн. пропорційно часу участі у таких діях та заходах у розмірі встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» з урахуванням раніше проведених виплат.
Ухвалою суду від 03.12.2025 р. Одеським окружним адміністративним судом вказану позовну заяву було залишено без руху, а також надано позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду разом із відповідними доказами.
09.12.2025 року (вх. № ЕС/130181/25) позивач надав до суду заяву на виконання ухвали суду, чим усунув зазначені судом недоліки.
Ухвалою від 10.12.2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
23.01.2026 року (вх. №9042/26) представником відповідача до канцелярії суду подано відзив на позов.
28.01.2026 року (вх. №ЕС/10359/26) представником позивача до канцелярії суду подано відповідь на відзив.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходив військову службу у НОМЕР_2 прикордонному загоні (військової частини НОМЕР_3 ) ІНФОРМАЦІЯ_2 з 08.06.2019 року по 16.06.2023 року. Відповідно до витягу з журналу бойових дій відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б) НОМЕР_2 прикордонного загону військова частина НОМЕР_3 Державної прикордонної служби України зареєстрованого 29.12.2022 року №2/115 гриф, том №№ 1, 2, 3 стосовно майора ОСОБА_1 , який в період з 05.10.2022 року по 14.06.2023 року брав участь в бойових діях та забезпечував здійснення заходів необхідних для національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення на рубежах оборони в межах н.п. Софіївка - н.п. Кізомис (Херсонська обл. Херсонський район.) та виконував з 28.11.2022 року по 19.01.2023 року Бойове розпорядження БР ОУВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » від 26.11.2022 року №320 гриф. Бойове розпорядження БР НОМЕР_2 прикордонного загону від 27.11.2022 року №36-Р-гриф «Про застосування сил і засобів». Вогневі ураження рубежу оборони впс « ІНФОРМАЦІЯ_3 » АДРЕСА_3 відбувалося 01, 02, 03, 04, 05, 10 січня 2023 року. Проте, на думку позивача, йому протиправно не виплачено у повному розмірі грошове забезпечення, у звязку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому, в обґрунтування правової позиції, зазначено, що останній діяв у межах наданих йому повноважень, відповідно до Закону, та у спосіб і в порядку визначеному ним, у зв'язку з чим, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1 ч. 1).
За таких обставин суд дійшов висновку про підсудність позовної заяви ОСОБА_1 Одеському окружному адміністративному суду.
Як вбачається з позовної заяви позивач проходив військову службу у НОМЕР_2 прикордонному загоні (військової частини НОМЕР_3 ) ІНФОРМАЦІЯ_2 з 08.06.2019 року по 16.06.2023 року. Відповідно до витягу з журналу бойових дій відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б) НОМЕР_2 прикордонного загону військова частина НОМЕР_3 Державної прикордонної служби України зареєстрованого 29.12.2022 року №2/115 гриф, том №№ 1, 2, 3 стосовно майора ОСОБА_1 , який в період з 05.10.2022 року по 14.06.2023 року брав участь в бойових діях та забезпечував здійснення заходів необхідних для національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення на рубежах оборони в межах н.п. Софіївка - н.п. Кізомис (Херсонська обл. Херсонський район.) та виконував з 28.11.2022 року по 19.01.2023 року Бойове розпорядження БР ОУВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » від 26.11.2022 року №320 гриф. Бойове розпорядження БР НОМЕР_2 прикордонного загону від 27.11.2022 року №36-Р-гриф «Про застосування сил і засобів». Вогневі ураження рубежу оборони впс « ІНФОРМАЦІЯ_3 » АДРЕСА_3 відбувалося 01, 02, 03, 04, 05, 10 січня 2023 року. Проте, на думку позивача, йому протиправно не виплачено у повному розмірі грошове забезпечення.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
За приписами ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Указами Президента України від 24.03.2022 № 64/2022 та № 69/2022 на території України введено воєнний стан та оголошена загальна мобілізація.
У зв'язку з повномасштабною військовою агресією Російської Федерації проти України 24.02.2022 Президентом України видано Указ № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».
28 лютого 2022 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Відповідно до п.1 постанови № 168, на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Крім того, п.1 постанови № 168 з 20.01.2023 року доповнено наступним абзацом, а саме: особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки), розмір додаткової винагороди може бути збільшений відповідно до умов та розмірів, визначених Міністерством оборони, але не більше ніж до 50 000 гривень.
Порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
У постанові від 22.11.2023 у справі №520/690/23 Верховний Суд констатував, що «текстуальний виклад цієї частини пункту 1 постанови №168 має широкий зміст, що за певних умов могло б спричиняти неоднакове її розуміння та застосування, наслідком чого може бути необґрунтована невиплата військовослужбовцю додаткової винагороди або, навпаки, виплата за відсутності для цього підстав».
Конкретизація умов, визначених цитованим положенням пункту 1 постанови №168, залежить від типу військового формування (роду військ), в якому проходить службу військовослужбовець, у зв'язку з чим подальшими змінами, внесеними Постановою від 07.07.2022 №793 (застосовується з 24.02.2022), постанова №168 доповнена пунктом 2-1, яким установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів».
Наказом МВС України №36 від 26.01.2023 затверджено порядок та умови виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (далі Порядок №36).
Пунктом першим зазначеного Порядку встановлено, що він визначає механізм виплати на період дії воєнного стану військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (далі - військовослужбовці) додаткової винагороди, передбаченої п.1 постанови КМУ від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Підпунктом 2 п.3 Порядку №36 встановлено, що на період дії воєнного стану додаткова винагорода виплачується у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень, військовослужбовцям (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи), перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора у період здійснення зазначених заходів, у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах.
До безпосередньої участі в бойових діях або заходах належать виконання військовослужбовцем у районах ведення воєнних (бойових) дій:
1) бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань органом (підрозділом, у тому числі зведеним) Державної прикордонної служби України (далі - Держприкордонслужба) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно;
2) бойових (спеціальних) завдань з усебічного забезпечення органів (підрозділів) Держприкордонслужби, угруповань військ, інших складових сил оборони згідно з бойовим розпорядженням в умовах вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником;
3) бойових завдань з охорони об'єктів під час нанесення по них вогневого ураження противником, відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об'єкти, що охороняються, звільнення їх у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою за умови безпосереднього вогневого контакту з противником;
4) бойових (спеціальних) завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб) в умовах безпосереднього зіткнення або взаємного вогневого контакту з противником;
5) бойових (спеціальних) завдань з виявлення та вогневого ураження повітряних цілей;
6) польотів, ведення повітряного бою, а також заходів з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту згідно з бойовими розпорядженнями;
7) бойових (спеціальних) завдань у складі екіпажу корабля, катера, судна забезпечення Держприкордонслужби в морській та річковій акваторіях, поєднаних з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником, а також виконання бойових завдань з пошуку (тралення) та знешкодження (знищення) мін, вибухонебезпечних предметів;
8) бойових (спеціальних) завдань у складі відділів прикордонної служби, прикордонної застави, прикордонної комендатури, прикордонної комендатури швидкого реагування в умовах вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником (пункт 3 Порядку №36).
Відповідно до п.4 Порядку №36 документами, що підтверджують безпосередню участь військовослужбовців у воєнних (бойових) діях або заходах, є:
бойовий наказ (бойове розпорядження);
журнал бойових дій (службово-бойових дій, вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал, журнал ведення оперативної обстановки) або бойове донесення, або постова відомість під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад, чи копії або витяги з них;
рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу (групи, загону, екіпажу) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військового звання, прізвища, власного імені та по батькові (за наявності), а також кількості днів участі військовослужбовців у бойових діях або заходах.
Таким чином, суд приходить до висновку, що підставою для виплати додаткової винагороди в розмірі до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах є вищезазначені документи, які підтверджують безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях.
Матеріалами справи встановлено, що відповідно до витягу з журналів бойових дій відділу прикордонної служби прикордонного загону Державної прикордонної служби України « ІНФОРМАЦІЯ_3 » позивач в січні 2023 року перебував та виконував бойові (спеціальні) завдання в межах АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 (поза районами ведення воєнних (бойових) дій) визначених наказами Головнокомандувача Збройних Сил України та виконував бойові (спеціальні) завдання: ведення військового спостереження з постів військового спостереження в районах визначених населених пунктів з урахуванням десантно-небезпечних ділянок місцевості; своєчасне виявлення та припинення спроб проникнення на підконтрольну територію України, ДРГ, терористів, зброї, боєприпасів, засобів терору, підтримання в постійній бойовій готовності сил та засобів підрозділів до дій під час ускладнення обстановки, виникненні на визначеному рубежі кризових ситуацій воєнного характеру; виключення диверсійно-розвідувальних дій противника, тобто ті завдання за які передбачена виплата додаткової винагороди передбаченої постановою КМУ від 28.02.2022 року №168 в розмірі 30000,00 грн. в розрахунку на місяць.
З цього приводу суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 №1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» визначено, що перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони на підставі пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій.
Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, згідно із яким, Станіславська територіальна громада, до якої належать населені пункти Широка Балка та Софіївка, з 11.11.2022 до 01.05.2023 належала до територій можливих бойових дій, а з 01.05.2023 - території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси.
Поряд з цим, суд зазначає, що відповідно до визначення, наведеного у ст.1 Закону України «Про оборону України», район воєнних (бойових) дій - визначена рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України частина сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на якій впродовж певного часу ведуться або/та можуть вестися воєнні (бойові) дії.
Відповідно до наказів Головнокомандувача Збройних Сил України від 02.02.2023 №26, від 14.02.2023 №35, від 01.03.2023 №52, від 17.03.2023 №67, від 17.03.2023 №68, від 01.04.2023 №89, від 01.05.2023 №111, від 01.06.2023 №147, від 01.07.2023 №183, від 01.08.2023 №210, від 01.09.2023 № 247, від 01.10.2023 №273, від 01.11.2023 №301, від 01.12.2023 №341, від 01.01.2024 №2, від 01.02.2024 № 42, від 01.03.2024 №82 в спірний період до районів ведення воєнних (бойових) дій не відносилися Станіславська територіальна громада, до якої належать населені населений пункт Кізомис та Софіївка.
Отже, згідно вищенаведених наказів Головнокомандувача Збройних Сил України в період з 03.12.2022 до 15.05.2024 до районів ведення воєнних (бойових) дій не входить правий берег річки Дніпро.
Оскільки доказів безпосередньої участі у бойових діях або залученні до здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії у районах проведення воєнних (бойових) дій у спірний період позивач не надав, тому доводи про порушення відповідачем приписів постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 під час нарахування грошового забезпечення є безпідставними.
При цьому, суд акцентує увагу, що факт перебування позивача на військовій службі та виконання службових обов'язків у складі НОМЕР_2 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_3 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 за період січень 2023 року без доказів безпосередньої участі у бойових діях або залученні до здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії у районах проведення воєнних (бойових) дій, не є достатньою та беззаперечною підставою для нарахування та виплати йому відповідачем збільшеної додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 гривень щомісячно, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168.
Більш того, військова частина заперечує, що позивач у цей період залучався до участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України та виконував бойові або спеціальні завдання.
Навіть перебування військовослужбовця в районі ведення бойових дій саме по собі не є достатньою підставою для виплати додаткової винагороди у розмірі до 100 000 грн на місяць, передбаченої постановою № 168. Ключовою умовою для здійснення виплати такої додаткової винагороди є виконання військовослужбовцем спеціальних бойових завдань та заходів, які у розумінні постанови № 168 означають «безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів» та підтвердження цих обставин наступними документами: бойовий наказ (бойове розпорядження), журнал бойових дій або журнал ведення оперативної обстановки (підсумкове, термінове, позатермінове) або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад), рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (спеціальних) завдань.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові по справі № 200/2297/23 від 07.11.2024 року.
Враховуючи викладене, вірним є висновок суду першої інстанції про те, що в досліджуваних правовідносинах позивач не набув права на отримання, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн за період січень 2023 року, адже жодних доказів, які б свідчили про безпосередню участь позивача у бойових діях або залучення його до здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, матеріали справи не містять.
Частиною другою ст.9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, не підлягає задоволенню.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно ч.ч.1, 3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Враховуючи, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної заяви, судові витрати не підлягають відшкодуванню.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до НОМЕР_2 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_3 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправними дії щодо нарахування та виплати грошового забезпечення не в повному розмірі та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.
Рішення набирає законної сили згідно з приписами ст. 255 КАС України.
Повний текст рішення складено та підписано 15.04.2026 р.
Суддя О.М. Тарасишина
.