15 квітня 2026 рокусправа № 380/21212/25
м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Андрусів У. Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), у якому просить:
- визнати протиправною відмову Комісії для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_1 від 29.08.2025 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;
- зобов'язати Комісію для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_1 оформити відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації у зв'язку з перебуванням на його утриманні трьох дітей віком до 18 років. Засобами поштового зв'язку позивач звернувся до відповідача із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», до якої додав документи для підтвердження обставин, зазначених у ній, однак отримав відмову. Підставою для прийняття рішення про відмову у наданні відстрочки слугувала відсутність документів, що підтверджують право на відстрочку, а саме: рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір'ю), або рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання з тим із батьків, який є військовозобов'язаним, або письмовий договір між батьками про те, з ким будуть проживати діти та участь другого з батьків у їх вихованні. Вважає, що рішення відповідача про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації є протиправним, тому просить позов задовольнити.
Ухвалою судді від 27.10.2025 позовну заяву залишено без руху, позивачу встановлено десятиденний строк для усунення недоліків.
На виконання вимог цієї ухвали 28.10.2025 на адресу суду надійшла заява про усунення недоліків, до якої додано квитанцію про сплату судового збору.
Ухвалою судді від 03.11.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, відповідачу запропоновано подати відзив на позовну заяву.
Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, жодних документів процесуального характеру від нього на адресу суду не надходило. Про відкриття провадження у справі був проінформований шляхом направлення тексту ухвали в його електронний кабінет, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 05.11.2025, яка сформована програмним забезпеченням «Діловодство спеціалізованого суду».
За змістом ч. 6 ст. 162 та ч. 2 ст. 175 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Частиною 5 ст. 262 КАС України унормовано, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Оскільки відсутнє клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на які покликається позивач, як на підставу своїх вимог, оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив такі обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) солдата ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас за пп. «г» (через сімейні обставини або інші поважні причини, якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) п. 2 ч. 4 абз. 4 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» вважати таким, що справи та посаду здав і направлено для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією військового квитка від 09.05.2024 серії НОМЕР_2 та витягом з Резерв+.
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 ОСОБА_2 батьком є ОСОБА_1 та матір'ю ОСОБА_3 .
Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 20.07.2017 у справі №464/2832/17 позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів задоволено.
Розірвано шлюб між ОСОБА_3 , 1986 року народження (дошлюбне прізвище ОСОБА_4 ) та ОСОБА_1 , 1985 року народження, зареєстрований Личаківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції 16 червня 2012 року, актовий запис № 128.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/4 частини заробітку, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно починаючи з 28 квітня 2017 року і до повноліття дитини.
Між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 зареєстровано шлюб 30.10.2028 Шевченківським районним у місті Львові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області.
Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 ОСОБА_6 батьком є ОСОБА_1 та матір'ю ОСОБА_5 .
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 ОСОБА_7 батьком є ОСОБА_1 та матір'ю ОСОБА_5 .
У відповідь на адвокатський запит від 29.07.2025, листом від 08.08.2025 №55290 Сихівський відділ державної виконавчої служби у м. Львові повідомив про відсутність виконавчих проваджень щодо стягнення аліментів, боржником яких виступає ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4
20.08.2025 позивач звернувся до відповідача із заявою встановленого зразка про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Правовою підставою для надання відстрочки зазначив п.3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Просив розглянути заяву та оформити у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, довідку про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
Як вбачається з тексту заяви та опису вкладення до листа, до заяви додано копії: витягу з Резерв+, паспорта та ІПН ОСОБА_1 , військового квитка серії НОМЕР_2 , посвідчення учасника бойових дій № НОМЕР_6 , свідоцтва про народження ОСОБА_2 серії НОМЕР_3 ; рішення Сихівського районного суду м. Львова від 20.07.20217 справа №464/2832/17, довідки про відсутність виконавчих проваджень щодо стягнення аліментів від 08.08.2025 №55290, свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_7 , свідоцтва про народження ОСОБА_6 серія НОМЕР_8 ; свідоцтва про народження ОСОБА_7 серія НОМЕР_9 , витягу з Реєстру територіальної громади Червоного Є. В.
Заяву скеровано на адресу відповідача позивачем засобами поштового зв'язку листом з оголошеною цінністю з описом вкладення, що підтверджується описом вкладення у цінний лист, інформацією про відправлення Укрпошта №0601180666269, яку 18.08.2025 вручено відповідачу за довіреністю.
Розглянувши подану заяву із долученими документами, комісія при ІНФОРМАЦІЯ_2 ухвалила рішення про відмову у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу від час мобілізації, про прийняття якого повідомила позивача повідомленням від 29.08.2025 №21055.
Причиною відмови зазначено: «відповідно до п. 3 ч. 1 статті 23 «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років. Додаток № 5 постанови Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024 року «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» (далі - Порядок) визначає перелік документів, що підтверджують право на відстрочку, а саме: рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір'ю), або рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання з тим із батьків, який є військовозобов'язаним, або письмовий договір між батьками про те, з ким будуть проживати діти та участь другого з батьків у їх вихованні.
Також, надана Вами довідка Сихівського відділу ДВС у м. Львові не підтверджує факт утримання дитини, оскільки відносно Вас на даний час не відкрито виконавче провадження з примусового виконання судового наказу про стягнення аліментів на утримання дитини (відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року та Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження затвердженого наказом Міністерства юстиції України №2432/5 від 05.08.2016 року)».
Вважаючи таке рішення протиправним, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд застосовує такі норми чинного законодавства та робить висновки по суті спору.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України регламентовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз цієї норми дає змогу виснувати, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Вчинення ж державним органом чи органом місцевого самоврядування, їх посадовою особою дій у межах компетенції, але не передбаченим способом, у не передбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
За правилами ч. 1-4 ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом. Збройні Сили України та інші військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності.
Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначається Законом України від 25.03.1992 №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-ХІІ).
Частинами 1, 2 ст. 1 Закону №2232-ХІІ унормовано, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно з ч. 6 ст. 2 Закону №2232-XII одним з видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Відповідно до ч. 5 ст.1 цього нормативно-правового акта від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
За змістом п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан.
Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», внесені часткові зміни до статті 1 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, та продовжений строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб. Строк дії Указу в подальшому продовжено відповідними Указами Президента України.
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 оголошено проведення загальної мобілізації.
Правові засади мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів унормовані Законом України від 21.10.1993 №3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон №3543-XII).
Відповідно до ст. 1 Закону №3543-XII мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Статтею 23 Закону №3543-XII врегульовано питання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону №3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані: жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
Частинами 7, 8 ст. 23 Закону №3543-XII регламентовано, що Перевірка підстав щодо надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки. Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлюватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов'язаний має право на одну з вищезазначених відстрочок. Порядок оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за допомогою цього реєстру визначається Кабінетом Міністрів України.
За змістом п. 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі - положення №154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.
Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються, ліквідуються, реорганізовуються Міноборони.
Відповідно до абз. 9 п. 11 положення №154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов'язаних.
18.05.2024 набрав чинності Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (далі - порядок №560), у якому, серед іншого, визначено процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.
Відповідно до п. 56, 57 порядку №560 (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:
голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);
члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Для розгляду питань надання військовозобов'язаним, які перебувають на військовому обліку в розвідувальних органах, СБУ, відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період наказами керівників відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіонального органу СБУ утворюються відповідні комісії. Надання військовозобов'язаним відстрочок комісіями, утвореними в розвідувальних органах, СБУ, здійснюється відповідно до цього Порядку.
Питання надання відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації заброньованим на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, за підприємствами, установами і організаціями, а також посадовим (службовим) особам, зазначеним у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5, комісією не розглядаються.
За правилами п. 58 порядку №560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (військовозобов'язані СБУ чи розвідувальних органів - голові Комісії в Центральному управлінні або регіональному органі СБУ чи відповідному розвідувальному органі) за місцем перебування на військовому обліку заяву за формою згідно з додатком 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.
Під час подання заяви військовозобов'язаний пред'являє військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі). Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації в день її подання.
Органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації зобов'язані оформити відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язаним працівникам (державним службовцям), які заброньовані у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, а також посадовим (службовим) особам, зазначеним у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5, у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, на території якого вони розміщуються (Центральному управлінні або регіональних органах СБУ або відповідному підрозділі розвідувальних органів, де військовозобов'язані працівники перебувають на військовому обліку). До відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями подаються документи, зазначені у переліку згідно з додатком 5.
Додаток 4 до порядку № 560 містить форму заяви щодо оформлення довідки про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
У додатку 5 до порядку №560 визначений перелік документів, що подаються військовозобов'язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Так, документами, які підтверджують право на відстрочку для військовозобов'язаних чоловіків, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці є:
- свідоцтво про народження кожної дитини із зазначенням батьківства військовозобов'язаного та (або) рішення суду про встановлення факту перебування дитини (дітей) на утриманні військовозобов'язаного (за наявності), інші документи, на підставі яких у військовозобов'язаного виник обов'язок утримувати падчерку, пасинка до досягнення ними 18 років відповідно до статті 268 Сімейного кодексу України (за наявності), та один з таких документів:
- свідоцтво про шлюб з матір'ю (батьком) дітей (трьох і більше);
- рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір'ю), що є військовозобов'язаним;
- рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання дітей з батьком (матір'ю), що є військовозобов'язаним;
- письмовий договір між батьками про те, з ким з батьків будуть проживати діти, та про участь другого з батьків у їх вихованні;
- свідоцтво про шлюб з матір'ю (батьком) дітей (трьох і більше) та документи, які свідчать про відсутність у малолітніх, неповнолітніх падчерки, пасинка матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або про те, що такі особи не можуть з поважних причин надавати їм належне утримання (свідоцтво про смерть; витяг з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин; рішення суду про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим; вирок суду, за яким особа відбуває покарання у місцях позбавлення волі; висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я чи витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, якщо зазначені мати, батько, дід, баба, повнолітні брати та сестри самі потребують постійного догляду; рішення суду про позбавлення батьківських прав матері, батька);
- інформація з Єдиного реєстру боржників про відсутність в Реєстрі відомостей про військовозобов'язаного за категорією стягнення (характером зобов'язання) «стягнення аліментів» з датою формування такої інформації не пізніше ніж за п'ять днів до дня подання заяви про надання відстрочки.
За наявності технічної можливості відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період може оформлятися та надаватися автоматично у разі створення запиту на її оформлення військовозобов'язаним через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз (банків) даних, які підтверджують, що військовозобов'язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (абз. 1 п. 59 порядку №560).
Відповідно до абз. 1-9 п. 60 порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Орган державної влади, інший державний орган здійснює розгляд відповідного запиту протягом п'яти робочих днів з дати його отримання.
Підтвердження достовірності та/або перевірка відомостей, зазначених у заяві, здійснюються шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів з іншими державними реєстрами або базами (банками) даних.
Комісія зобов'язана розглянути отримані заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи календарних днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запити до органів державної влади, інших державних органів.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
У разі коли комісія надіслала відповідні запити до органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, строк розгляду заяви та документів, що підтверджують право військовозобов'язаного на відстрочку, не перевищує 15 календарних днів. У разі неотримання від органу державної влади, іншого державного органу відповіді на запит комісія не пізніше ніж на п'ятнадцятий день з дати реєстрації заяви приймає рішення на підставі поданих заявником документів. Про відсутність відповіді від органу державної влади, іншого державного органу на запит зазначається в протоколі.
Про прийняте комісією рішення заявникові повідомляється у спосіб, зазначений військовозобов'язаним у заяві про надання відстрочки, засобами телефонного, електронного або поштового зв'язку не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному видається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою згідно з додатком 6.
Про відмову у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляється письмово із зазначенням причини відмови за формою згідно з додатком 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
До ухвалення комісією рішення військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Із системного аналізу наведених норм вбачається, що військовозобов'язаний має право на особисте подання на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки заяви за встановленою формою з доданими до неї документами, які підтверджують право на відстрочку, а комісії, утворені при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, зобов'язані, зокрема, вивчити отриману заяву та додані до неї документи, оцінити законність підстав для надання відстрочки, й фактично розглянути такі документи протягом семи днів з дати їх надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади. Така комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки, яке оформляється протоколом. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за встановленою формою.
Отже, на законодавчому рівні закріплено чіткий порядок звернення особи за наданням відстрочки та порядок розгляду відповідної заяви.
Суд звертає увагу, що ні Закон №3543-XII, ні порядок №560 не визначають конкретних способів надання документів, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації (власноручно, поштою тощо).
Позивачем дотримано процедуру подання (направлення) документів, які підтверджують, на його переконання, право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
За таких обставин суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого належить вирішення питання щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, отримавши заяву позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та документів, які підтверджують таке право, повинен прийняти рішення за наслідком її розгляду про надання відстрочки або мотивовану відмову в наданні відстрочки, у порядку та строки передбачені порядком №560.
Ключовим питанням, в межах спірних правовідносин є наявність у позивача права на відстрочку від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період на підставі п.3 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Даючи оцінку обґрунтованості спірної відмови відповідача, суд враховує, що законодавець пов'язує право на відстрочку за п.3 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» з самим фактом перебування на утриманні військовозобов'язаного трьох і більше дітей віком до 18 років та відсутністю заборгованості по аліментах.
Досліджуючи долучені позивачем до заяви про надання відстрочки від призову документи, суд вважає, що позивач підтвердив батьківство щодо трьох дітей а саме: стосовно ОСОБА_2 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 ); стосовно ОСОБА_6 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_4 ); стосовно ОСОБА_7 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_10 ).
Факт утримання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у діючому, станом на дату звернення, шлюбі, підтверджується копією свідоцтва серії НОМЕР_7 про шлюб з їхньою матір'ю ОСОБА_5 .
Щодо першої доньки ОСОБА_2 , матір'ю якої є ОСОБА_3 , то позивач надав, на його думку, належні докази виконання обов'язку з утримання, а саме: лист Сихівського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції №55290 від 08.08.2025.
Суд зазначає, що порядок №560 (Додаток 5) містить перелік документів, де після вимоги про надання свідоцтв про народження дітей зазначено: «... та один з таких документів: свідоцтво про шлюб з матір'ю дітей (трьох і більше)... АБО рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком, що є військовозобов'язаним... АБО інформація з Єдиного реєстру боржників про відсутність в Реєстрі відомостей про військовозобов'язаного за категорією стягнення (характером зобов'язання) «стягнення аліментів» з датою формування такої інформації не пізніше ніж за п'ять днів до дня подання заяви про надання відстрочки».
Використання розділового сполучника «або» вказує на альтернативність переліку документів, що підтверджують факт утримання.
У випадку позивача, який має дітей не від єдиного шлюбу, він, на переконання суду, беззаперечно підтвердив факт утримання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 свідоцтвом про шлюб з їх матір'ю.
Поряд із цим, на підтвердження утримання ОСОБА_2 позивач до заяви про надання відстрочки від призову надав лист Сихівського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції №55290 від 08.08.2025, відповідно до якого згідно даних автоматизованої системи виконавчих проваджень встановлено, що виконавчі провадження щодо стягнення аліментів, боржником по якому виступає ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_11 відсутні.
Стосовно неврахування довідки №55290 від 08.08.2025, суд зазначає, що відповідно до п. 60 порядку № 560 комісія наділена повноваженням самостійно використовувати інформацію з публічних електронних реєстрів, зокрема Єдиного реєстру боржників, який є загальнодоступним. Отже, комісія мала можливість самостійно перевірити відсутність заборгованості із аліментів, не перекладаючи цей обов'язок на заявника, у випадку недостатності наданого позивачем листа Сихівського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції №55290 від 08.08.2025. Невикористання цього права при наявності сумнівів щодо повноти поданих документів є додатковим свідченням необґрунтованості спірної відмови.
Суд зазначає, що жодною нормою чинного законодавства не встановлено, що перелік документів, визначених у додатку 5 до постанови Кабінету Міністрів України №560, є вичерпним, а факт утримання не може підтверджуватись іншими документами, якщо вони є належними та допустимими.
Суд звертає увагу також на те, що право на відстрочку за п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону №3543-XII пов'язане насамперед із фактом утримання трьох і більше дітей до 18 років та відсутністю заборгованості з аліментів, а не з обов'язковою наявністю конкретного виду документа з альтернативного переліку.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позивачем до заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону №3543-ХІІ надано документи, які можуть підтверджувати факт утримання дітей та відсутність у нього заборгованості по сплаті аліментів.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з пп. 2 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Суд враховує, що загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення відповідним органом конкретних підстав їх прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів їх прийняття.
Оцінюючи рішення відповідача, оформлене повідомленням від 29.08.2025 №21055, суд дійшов висновку, що воно не відповідає критеріям, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України, та порушує право позивача на прийняття обґрунтованого рішення.
З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що заяву позивача відповідач належним чином не розглянув, не дослідив всіх доказів та не здійснив перевірку наявності підстав для оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за доданими документами, що свідчить про протиправність рішення відповідача щодо відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу. Тому таке рішення суд визнає протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Стосовно позовної вимоги зобов'язального характеру, суд керується таким.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.
Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, і давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, що належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Пунктом 11 положення №154 передбачено, що районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов'язаних.
Пунктом 60 порядку №560 визначено, що на підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Отже, саме відповідач в особі відповідної комісії у даному випадку має виключну компетенцію в питаннях оформлення відстрочки від мобілізації.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що належним способом відновлення порушеного права позивача у спірних правовідносинах є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 20.08.2025 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За правилами ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з ч.1 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Перевіривши обґрунтованість доводів позивача, оцінивши наявні у справі письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про задоволення позову частково.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керувався таким.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Приписами ч. 3 ст. 139 КАС України регламентовано, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Під час звернення до суду з цим позовом позивач сплатив судовий збір у сумі 968,96 грн.
З урахуванням задоволення позову частково, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають стягненню судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 484,48 грн.
Керуючись ст. 2, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 , оформлене повідомленням від 29.08.2025 №21055, про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України від 21.10.1993 №3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
3. Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_5 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.08.2025 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України від 21.10.1993 №3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
4. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судові витрати у вигляді сплаченого судового збору, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, у сумі 484 (чотириста вісімдесят чотири) гривні 48 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_11 ).
Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_5 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ НОМЕР_12 ).
СуддяАндрусів Уляна Богданівна