14 квітня 2026 рокусправа № 380/68/26
м.Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Коморного О.І., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Львівській області про стягнення боргу з Будинкоуправління №4 (Липники) КЕВ м.Львова.
Обставини справи.
До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Львівській області з вимогами стягнути з Будинкоуправління №4 (Липники) КЕВ м. Львова грошові кошти до бюджету в сумі 376 120,41 грн, які знаходяться на рахунках в банках та інших фінансових установах, обслуговуючих такого платника податків та з рахунків платника податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач має податкову заборгованість в сумі 376 120,41 грн, яка виникла згідно ІКП. Зазначає, що на даний час суми податків є узгодженими та у встановлені законом строки до бюджету не сплачені, тобто визнаються сумою податкового боргу (узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у термін).
Ухвалою від 06.01.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач проти позову заперечує повністю. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що в період з 13 по 19 листопада 2025 року, ГУ ДПС у Львівській області примусово списано з рахунків філії №1 Будинкоуправління № 4 (Липники) КЕВ м. Львова, грошові кошти в сумі 371236,08 грн. З метою з'ясування правомірності та підставності списання коштів з рахунків, відповідач звернувся із відповідним листом до ГУ ДПС у Львівській області. У відповідь ГУ ДПС у Львівській області повідомило, що у 2016 році ГУ ДПС у Львівській області зверталось до Львівського окружного адміністративного суду і за наслідками розгляду справи № 813/1206/16, 17.05.2016 судом винесено постанову, відповідно до якої позов задоволено повністю, стягнуто до бюджету з рахунків Будинкоуправління №4 (Липники) КЕВ м. Львова грошові кошти. Вказує, що листом від 07.01.2026 Ж309/6/1301/-13-07-11 ДПС у Львівській області також повідомило, що станом на 05.01.2026 сума нарахованої пені по податку на додану вартість склала 376120,41 грн. Вважає, що нарахована пеня стосується саме примусового стягнення податкового боргу згідно рішення суду у справі № 813/1206/16. Просить суд відмовити в задоволенні позову.
Позивач подав відповідь на відзив в якому додатково зазначив, що заборгованість згідно довідки про заборгованість №12818/5/13-01-13-07-09 від 27.11.2025 станом на 26.11.2025 становить по: По пені нарахованої по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (14010100) - 376 120,41 грн., яка виникла згідно ІКП.
Ухвалою суду від 07 квітня 2026 року відмовлено в клопотанні відповідача про перехід в загальне позовне провадження та призначення судового засідання.
Ухвалою суду від 07 квітня 2026 витребувано докази.
Позивач надав суду на виконання ухвали суду від 07.04.2026 витребувані докази - детальний розрахунок пені у сумі 376120,41 грн.
Суд всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та
встановив:
Будинкоуправління №4 (Липники) КЕВ м. Львова має заборгованість перед бюджетом згідно з довідкою про заборгованість №12818/5/13-01-13-07-09 від 27.11.2025, у сумі - 376 120,41 грн, яка складається із пені по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (14010100) - 376 120,41 грн.
Статтею 67 Конституції України визначено обов'язок сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Позивач, у відповідності до пункту 15.1 статті 15 Податкового кодексу України, є платником податків та згідно пункту 16.1.4 статті 16 Податкового кодексу України несе обов'язок по сплаті податків та зборів у строки та розмірах встановлених цим Кодексом.
Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи, що, у відповідності до статті 36 Податкового кодексу України, є податковим обов'язком. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком, збором та є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Підстави припинення податкового обов'язку, крім його виконання, визначені пунктом 37.3 статті 37 Податкового кодексу України. Згідно пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк. Пунктом 38.2 статті 38 Податкового кодексу України визначено, що сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.
Відповідно до ст.59 Податкового кодексу України Головне управління ДПС у Львівській області винесено податкову вимогу форми «Ю» від 23.04.2014 р. №1083-25, яку надіслано платнику податків.
Суд при вирішенні спору виходив з наступного.
Приписами пункту 49.1 статті 49 Податкового кодексу України передбачено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.
Згідно пункту 49.2 статті 49 Податкового кодексу України, платник податків за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу повинен подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.
Згідно п.54.1 ч.54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Відповідно до пункту 56.11 статті 56 Податкового кодексу України, самостійно визначене платником податків податкове зобов'язання оскарженню не підлягає.
Приписами пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України встановлено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Відповідно до п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Судом встановлено, що позивачем сформовано та надіслано відповідачу податкову вимогу форми «Ю» від 23.04.2014 р. №1083-25 відповідно до ст.59 Податкового кодексу України, яку надіслано платнику податків.
При цьому, сторонами у справі доказів оскарження чи скасування зазначеної податкової вимоги у встановленому законом порядку суду не надано.
Зважаючи на положення пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України, нові податкові вимоги платнику податків не надсилалися.
Відповідно до п. 57.2 ст. 57, у разі коли відповідно до цього Кодексу або інших законів України контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків з причин, не пов'язаних з порушенням податкового законодавства, такий платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання у строки, визначені в цьому Кодексі, а якщо такі строки не визначено, - протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення про таке нарахування.
Згідно п. 57.3 ст. 57 Кодексу, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у п.п. 54.3.1-54.3.6 п. 54.3 ст. 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем узгодження.
Судом встановлено, що згідно довідки про заборгованість №12818/5/13-01-13-07-09 від 27.11.2025 року станом на 26.11.2025 по пені нарахованої по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (14010100) - 376 120,41 грн, яка виникла згідно ІКП.
Також із детального розрахунку пені наданого позивачем на виконання ухвали суду, встановлено заборгованість у сумі 376120,41 грн.
Таким чином, оскільки відповідачем не було погашено узгоджені суми грошових зобов'язань, тому в силу п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України ці суми набули статусу податкового боргу.
Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 вказаного ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Згідно п.4 ст.102 ПК України, у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.
Оскільки суми податків є узгодженими та у встановлені законом строки до бюджету не сплачені, такі визнаються сумою податкового боргу (узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у термін).
В силу підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Відповідно до пункту 95.1 статті 95 ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини (пункти 95.2, 95.3 статті 95 ПК України).
Як визначено частиною першою статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Отже, на підставі викладеного суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення у повному обсязі.
Відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати з відповідача не належить стягувати.
Керуючись ст.ст. 72, 73, 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд, -
ухвалив :
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Будинкоуправління №4 (Липники) КЕВ м. Львова (81134, Львівська обл., Пустомитівський район, с. Солонка, вул. Повітряна, буд. 5; ЄДРПОУ : 23947794) грошові кошти до бюджету в сумі 376120,41 грн (триста сімдесят шість тисяч сто двадцять гривень 41 коп), які знаходяться на рахунках в банках та інших фінансових установах, обслуговуючих такого платника податків та з рахунків платника податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
3. Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 14.04.2026.
СуддяКоморний Олександр Ігорович