15 квітня 2026 рокусправа № 380/24438/25
м. Львів, вул. Чоловського, буд. 2
Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Лунь З.І. розглянув адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності
ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) (далі - позивачка) звернулася в суд з позовом до військової частини НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_2 ) (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України №153 від 11.02.2025 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України №153 від 11.02.2025 року.
Позивачка подала до суду заяву про уточнення позовних вимог від 05.02.2026, у якій просить суд змінити другий пункт прохальної частини позовної заяви і викласти його в новій редакції: «зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 шляхом включення до наказу «про виплату одноразової допомоги в розмірі 1000000 гривень» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України №153 від 11.02.2025 року».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачка була прийнята на військову службу до введення в Україні воєнного стану, у віці до 25 років. Вказує, що за час проходження служби брала безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних дій, що підтверджує відповідними документами (витяги з додатків до наказів). 11.02.2025 прийнято постанову Кабінету Міністрів України №153, відповідно до якої вважає, що має право на отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 мільйон гривень. Позивачка зазначає, що зверталася до відповідача, проте її рапорт розглянуто та відмовлено у виплаті одноразової грошової винагороди. Вважаючи таку бездіяльність протиправною, позивачка звернулася з цим позовом до суду.
Ухвалою суду від 17.12.2025 суддя Москаль Р.М. прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі.
Відповідно до Розпорядження керівника апарату Львівського окружного адміністративного суду від №19/р від 26.02.2026 «Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ», відповідно до п.4 ст. 24 Закону України «Про призначення суддів», Указу Президента України «Про призначення суддів» №167/2026 від 24.02.2026, наказу №52/К/ТР від 25.02.2026 «Про відрахування із штату суду Ростислава Москаля» до Рішення Вищої ради правосуддя №100/0/15-26 від 22.01.2026 та Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого Рішенням Ради суддів України 11.11.2024 №39 (із змінами), після автоматизованого розподілу для розгляду цієї справи визначено суддю Лунь З.І.
Ухвалою від 02.03.2026 суд постановив прийняти адміністративну справу №380/24438/25 до свого провадження.
Від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги він не визнає та просить суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що позивачка прийнята на військову службу за контрактом до введення в Україні воєнного стану, а саме з 26.08.2021. Отже, на думку відповідача, позивачка, як військовослужбовець, станом на 24 лютого 2022 року вже перебувала на військовій службі за контрактом, тому положення норм постанови № 153 на неї не поширюються
Не погоджуючись із відповідачем, позивачка подала до суду відповідь на відзив, в якій щодо аргументів, наведених у відзиві, заперечила та зазначила, що вона має право отримати винагороду відповідно до постанови КМ України №153, оскільки перебування її, станом на 24.02.2022 на військовій службі, не впливає на набуття права на отримання одноразової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 153, бо як в редакції на момент прийняття вказаної постанови, так і в подальшому в редакції внесених до неї змін, вказана постанова не містить таких умов та/або обмежень у виплаті спірної грошової винагороди щодо осіб, які до введення на території України воєнного стану вже проходили військову службу, а в подальшому під час воєнного стану, перебуваючи на військовій службі продовжили дію контракту про проходження військової служби. Також позивачка зазначає, що у 2023 році вона уклала контракт, будучи у новому військовому званні. Просить позов задовольнити.
Відповідач подав заперечення на відповідь на відзив в якому підтримав позицію, викладену у відзиві та зазначив, що вихідною умовою, яка визначає належність особи до кола потенційних отримувачів, є те, що особа у віці до 25 років була прийнята або призвана на військову службу під час воєнного стану. Лише після встановлення належності особи до цієї категорії можуть оцінюватися інші умови, що стосуються безпосередньої участі у бойових діях або заходах, необхідних для забезпечення оборони України, та дисциплінарного статусу.
Ототожнення позивачкою укладення нового контракту 01 листопада 2023 року з прийняттям на військову службу під час воєнного стану є юридично помилковим, оскільки факт прийняття на військову службу у спірному контексті визначається первинним набуттям статусу військовослужбовця через зарахування до списків особового складу та початок проходження військової служби. Позивачка не заперечує і прямо підтверджує, що первинне укладення контракту та зарахування до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 відбулося 26 серпня 2021 року, тобто до введення воєнного стану 24 лютого 2022 року. Просить у позові відмовити.
У зв'язку із поданням позивачкою заяви про уточнення позовних вимог, відповідач подав до суду додаткові пояснення, у яких проти позову заперечив та зазначив, що формулювання уточненої позовної вимоги, яке фактично прагне наперед визначити єдиний спосіб виконання шляхом включення до конкретного наказу, не враховує об'єктивну багатоступеневість та регламентованість внутрішніх процедур і створює ризик підміни управлінських функцій судовим рішенням.
Також, у зв'язку із прийняттям ухвали від 02.03.2026, якою суд постановив прийняти адміністративну справу №380/24438/25 до свого провадження, відповідач подав до суду додаткові пояснення, в яких проти позову заперечив та просив урахувати його правову позицію, викладену у заявах по суті справи.
Суд встановив такі обставини.
Позивачка, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, 26.08.2021, уклала контракт з військовою частиною НОМЕР_1 про проходження військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового, сержантського (старшинського) складу строком на 3 роки (далі також Контракт-1).
26.08.2021 згідно з витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 №168 від 26.08.2021 позивачку, 26.08.2021, зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та на посаду старшого бойового медика інженерно-технічної роти групи інженерного забезпечення військової частини НОМЕР_1 .
01.11.2023 позивачкою укладено контракт з військовою частиною НОМЕР_1 про проходження військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб сержантського, старшинського складу до оголошення демобілізації.
26.10.2025 позивачці присвоєно первинне військове звання офіцерського складу «молодший лейтенант» та укладено контракт з військовою частиною НОМЕР_1 про проходження військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб офіцерського складу.
23.10.2025 позивачка подала рапорт, зареєстрований вх.№690/17033-В від 14.11.2025, на ім'я командира інженерно-саперної роти військової частини НОМЕР_1 про виплату їй одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України №153 від 11.02.2025 року.
У виплаті одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №153 від 11.02.2025 року позивачці відмовлено з тих підстав, що одноразова грошова винагорода (мовою оригіналу) «не підлягає виплаті контракт з 26.08.2021, що суперечить ПКМУ 153 «прийняті або призвані в період з 24.02.2022 року».
Не погодившись з бездіяльністю відповідача щодо відмови у виплаті одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень на підставі п. 4 Постанови КМ України від 11 лютого 2025 року №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», позивачка звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та аргументам учасників справи, суд виходить з такого.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин 1-3статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII(далі - Закон №2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає у тому числі проходження військової служби.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією держави-терориста російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У подальшому строк дії воєнного часу неодноразово продовжувався та триває на дату розгляду даної справи. Отже, як у спірний період, так і нас час розгляду даної справи на території України діє особливий період.
Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України №453 вирішено погодитися з пропозицією Міністерства оборони та Міністерства внутрішніх справ стосовно реалізації протягом двох років з дня, що настає за днем набрання чинності цією постановою, експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану (далі - експериментальний проект).
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» вирішено погодитись з пропозицією Міністерства оборони стосовно реалізації протягом двох років з дня, що настає за днем набрання чинності цією постановою, експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану (далі - експериментальний проект) (далі також Постанова №153).
Пунктом 3 Постанови №153 установлено, що:
1) учасниками експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил на посади рядового складу; Збройні Сили; Міністерство оборони; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил;
2) координатором експериментального проекту є Міністерство оборони;
3) фінансування експериментального проекту здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.
Пунктом 4 Постанови №153 установлено, що громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 р.№ 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;
військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених); (абзац 3)
військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв'язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;
військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується;
виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та:
були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу;
проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу молодший лейтенант;
проходили військову службу, мали спеціальні звання або класні чини та були переатестовані до присвоєння офіцерського звання.
З положень абз. 2 п. 4 Постанови №153 слідує, що кваліфікуючими умовами для набуття права на отримання одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у порядку п. 4 постанови КМ України від 11.02.2025 року №153 є одночасна сукупність таких факторів як:
1) належність здобувача виплати до осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил;
2) призов або прийняття здобувача виплати на військову службу у віці до 25 років;
3) призов або прийняття здобувача виплати на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 р.№ 2102-IX;
3) особиста та безпосередня участь здобувача виплати у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою.
Водночас, суд звертає увагу, що постановою Кабінету Міністрів України від 30.07.2025 № 942 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 р. № 153" (далі також постанова №942), яка набула чинності 07.08.2025, внесені зміни до Постанови № 153, зокрема, пункт 4 доповнений абзацом такого змісту, «виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та: (…) проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу “молодший лейтенант» (…).
Зважаючи на внесені постановою № 942 зміни до Постанови № 153, суд звертає увагу, що законодавець у такий спосіб усунув прогалини цього нормативного акту щодо права на виплату одноразової грошової винагороди у разі проходження військової служби військовослужбовцями під час дії воєнного стану і які були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу “молодший лейтенант» незалежно від часу вступу на військову службу.
Суд вважає, що інше тлумачення приписів Постанови № 153, не відповідало б меті прийняття Постанови № 153, а саме: підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану та мало б ознаки дискримінації.
Як встановив суд, позивачка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянкою України, прийнята на військову службу за контрактом 26.08.2021, проходила і проходить військову службу під час дії в Україні воєнного стану, брала участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій.
Окрім того, суд звертає увагу, що 26.10.2025 позивачці присвоєно первинне військове звання офіцерського складу «молодший лейтенант» та укладено нею контракт з військовою частиною НОМЕР_1 про проходження військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб офіцерського складу.
Також, як видно з матеріалів справи, відповідач відмовив позивачці у відповідній виплаті з тих підстав, що позивачка прийнята на військову службу не під час дії воєнного стану, а ще до його введення.
Як вже зазначив суд у цьому рішенні, то виплата одноразової грошової винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому пункту 4 постанови №153, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому пункту 4 Постанови №153 та проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу молодший лейтенант.
Отже, нарахування та виплата одноразової грошової винагороди належить позивачці, як особі, яка відповідає кваліфікуючим умовам для набуття права на отримання одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у порядку п. 4 Постанови №153, а також проходила військову службу і була атестована до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу молодший лейтенант.
Тому, суд критично оцінює доводи відповідача про відмову у виплаті одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн грн.
Така бездіяльність відповідача зумовила порушення соціальних прав позивачки, визначених Законом №2011-ХІІ.
Стосовно уточненої позовної вимоги про зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 шляхом включення до наказу «про виплату одноразової допомоги в розмірі 1000000 гривень» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбачену постановою Кабінету Міністрів України №153 від 11.02.2025 року, то суд погоджується з твердженнями відповідача та вважає, що зазначена позовна вимога стосується способу і порядку виконання рішення суду. Водночас питання того, яким саме внутрішнім організаційно-розпорядчим документом оформлюється виконання рішення, у якій формі та в якій службовій послідовності відбувається підготовка матеріалів, належить до компетенції військової частини НОМЕР_1 та органів військового управління в межах їх повноважень. Таким чином, означена позовна вимога задоволенню не підлягає.
Тому з метою ефективного захисту порушених прав позивачки, суд дійшов висновку зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».
Таким чином, суд дійшов висновку про задоволення позову частково.
Підстави для розподілу судових витрат, зважаючи на звільнення позивачки від їх сплати, відповідно до ст.ст.132-139 КАС України відсутні.
Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд
адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) до військової частини НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною бездіяльності задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №153 від 11.02.2025 року.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».
У задоволенні позову в частині інших позовних вимог відмовити.
Судові витрати не розподіляються.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 15.04.2026.
Суддя Лунь З.І.