15 квітня 2026 рокусправа № 380/718/26
Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Лунь З.І. розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛС ПРЕМІУМ ОІЛ» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛС ПРЕМІУМ ОІЛ» (адреса: вул. Левада, 110, м.Яворів, Львівська обл., Яворівський р-н,81000) (далі - позивач) звернулося в суд з позовом до Львівської митниці (адреса: вул. Костюшка, 1, м. Львів, Львівська обл., Львівський р-н,79007) (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/000520/2 від 24.11.2025.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що ним було подано достатньо доказів на підтвердження заявленої митної вартості товару за основним методом. На думку позивача, Львівською митницею, усупереч вимогам діючого законодавства за результатами опрацювання поданої митної декларації та документів, протиправно було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначає, що в оскаржуваному рішенні не наведено достатнього обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та не зазначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості і, як наслідок - до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом. Позивач не погоджується із зазначеними у спірному рішенні доводами митного органу та стверджує, що подані ним документи містять усі відомості, що визначають та підтверджують митну вартість товару.
Ухвалою від 20.01.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Згідно із ч.9 ст.31 Кодексу адміністративного судочинства України невирішені судові справи за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду, що додається до матеріалів справи, передаються для повторного автоматизованого розподілу справ виключно у разі, коли суддя (якщо справа розглядається одноособово) або суддя-доповідач із складу колегії суддів (якщо справа розглядається колегіально) у визначених законом випадках не може продовжувати розгляд справи більше чотирнадцяти днів, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановлені цим Кодексом.
Відповідно до Розпорядження керівника апарату Львівського окружного адміністративного суду від №19/р від 26.02.2026 «Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ», відповідно до п.4 ст. 24 Закону України «Про призначення суддів», Указу Президента України «Про призначення суддів» №167/2026 від 24.02.2026, наказу №52/К/ТР від 25.02.2026 «Про відрахування із штату суду Ростислава Москаля» до Рішення Вищої ради правосуддя №100/0/15-26 від 22.01.2026 та Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого Рішенням Ради суддів України 11.11.2024 №39 (із змінами), проведено повторний розподіл.
Після автоматизованого розподілу для розгляду цієї справи визначено суддю Лунь З.І.
Ухвалою від 02.02.2026 судом прийнято адміністративну справу №380/718/26 до свого провадження.
Відповідач, Львівська митниця, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Відзив обґрунтований тим, що під час проведення контролю правильності визначення митної вартості товару позивача, було встановлено, що подані ним документи не містять всіх відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості товару та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари. У зв'язку з тим, що документи, подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, запропоновано надати додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості товару. З огляду на наведене вище, вважає рішення про коригування митної вартості таким, що прийняте у повній відповідності до вимог чинного законодавства. Також представник відповідача зазначив, що вирішуючи вимогу позивача про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, прийнятих на підставі оскаржуваного рішення, суд повинен виходити з того, що відповідно до ст. 264 Митного кодексу України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів. Отже, картка відмови лише містять інформацію про причини відмови та роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує здійснення митного оформлення, не є за своєю природою рішенням контролюючого органу та не породжує жодних правових наслідків. Враховуючи наведене, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову.
Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, у якій зазначив, що відповідач обмежився цитуванням норм законодавства України, при цьому не наводить жодних обґрунтованих аргументів щодо неповноти та/або недостовірності даних в поданих до митного оформлення документах, не вказує які саме складові митної вартості на їхню думку не підтверджено, адже, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є не підтвердженими. Зазначає, що декларантом подано митниці достатній пакет документів на підтвердження кількісних і вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, заявленої ним за першим методом, та заявлена митна вартість за ціною договору відповідає вимогам ст. 58 Митного кодексу України. Дослідивши надані відповідачем митні декларації, які слугували джерелами інформації для прийняття рішень про коригування митної вартості товарів було знайдено безліч розбіжностей, зокрема відмінність у кількості товару, умовах поставки, методі визначення митної вартості товарів, посилаючись на джерела визначення митної вартості відповідач визначив різний рівень митної вартості. Позивач вважає, що відзив на позовну заяву не обґрунтовує законність прийняття оскаржуваного рішення, не доказано правомірності прийнятого ним рішення, а тому є всі підстави для задоволення позову.
Разом з відповіддю на відзив представник позивача подав заперечення на клопотання
Інших заяв по суті справи до суду не надходило.
Суд встановив таке.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛС ПРЕМІУМ ОІЛ» зареєстроване у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом ЄДРПОУ 44523251, місце реєстрації: 81000, Львівська область, Яворівський район, м. Яворів, вул. Левада, 110.
Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основні види діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛС ПРЕМІУМ ОІЛ» є: 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням.
Інші види діяльності: Роздрібна торгівля пальним, Будівництво житлових і нежитлових будівель, Знесення, Підготовчі роботи на будівельному майданчику, Інші будівельно-монтажні роботи, Штукатурні роботи, Покрівельні роботи, Інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у., Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів, Роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів, Оптова торгівля іншими машинами й устаткованням; Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах, Роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах, Роздрібна торгівля побутовими електротоварами в спеціалізованих магазинах, Роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу інтернет, Вантажний автомобільний транспорт, Складське господарство, Транспортне оброблення вантажів, Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту, Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, Надання інших індивідуальних послуг, н.в.і.у.
Під час здійснення господарської діяльності ТзОВ «ЛС ПРЕМІУМ ОІЛ» (Покупець) уклав з польською компанією «DR» Sp.zo.o., (Продавець), договір № 01/01/2025 від 27.01.2025, згідно з яким Продавець зобов'язується передавати у власність (постачати) Покупцеві Товар, а Покупець зобов'язується приймати та оплачувати цей товар.
Відповідно до Договору № 01/01/2025 від 27.01.2025, за яким було здійснено імпорт оцінюваного Товару, ціна, кількість, асортимент Товару, а також інші значні умови, не обумовлені в Договорі, вказуються у відповідних рахунках-фактурах і/або додатках (специфікаціях) до Договору (п. 1.1. Договору).
Оплата за Товар кожної партії проводиться Покупцем згідно з рахунками Продавця за безготівковим розрахунком в Євро із зазначенням номера та дати Договору в полі «Призначення платежу» платіжного документа (п. 4.2. Договору). Оплата Товару Покупцем проводиться на умовах 100% передоплати (п. 4.3 договору).
У листопаді 2025 року позивач, відповідно до Договору № 01/01/2025 від 27.01.2025, здійснив імпортну операцію з поставки Товару на загальну суму 24 597,80 Євро, а саме:
Текстильні вироби технічного призначення, призначені для герметизації та вентиляції дахових системах (Tasma kalenicova Geo Ven 230M (9005) 2 гатунок - 5600 рул, Tasma kalenicova Geo Vent 230 M (7021) 2 гатунок - 7920 рул, Tasma kalenicova Geo Vent 230 M (8019) 2 гатунок - 3600 рул, Tasma kalenicova Geo Vent 230 M (8017) 2 гатунок - 2880 рул) загальною вартістю 22 000,00 Євро, Товар,
Ущільнювач клиноподібний для ущільнення дахових елементів з'єднань зі вспіненого поліуретану (Uszczelka klinowa standart 2 гатунок - 25000 шт.) загальною вартістю 1 625,00 Євро, Товар,
Будівельні вироби з пластмас для постійного встановлення на дахах будинків: решітка поліпропіленова для захисту карнізної частини даху (Kratka okapowa (Braz) - 120 шт. та (Czarna) - 120 шт.) загальною вартістю 604,80 Євро, Товар ,
Стрічка Alubutyl, самоклеюча, торгівельна марка DR, 2 гатунок (DR 0,7 мм (8017) 150х10 - 20 шт., DR 0,7 мм (9005) 150х10 - 40 шт., DR 0,7 мм (7010) 150х10 - 20 шт., DR 0,7 мм (9006) 150х10 - 20 шт.) загальною вартістю 368,00 Євро.
Відповідно до замовлення Покупця Продавець сформував Фактуру проформу експортну (Faktura ProForma Exportowa) № 5/EXP/11/25/PF від 14.11.2025 на загальну суму 24 597,80 Євро. У подальшому на дату здійснення відвантаження Товару Продавець сформував Фактуру експортну (Faktura Exportowa) №4/EXP/11/25/FV від 21.11.2025 на загальну суму 24 597,80 Євро.
У Фактурі експортній (Faktura Exportowa) №4/EXP/11/25/FV від 21.11.2025 зазначено перелік Товару, його кількість та загальна вартість у розмірі 24 597,80 Євро.
При цьому, у фактурі зазначено, що позивачем здійснено оплату оцінюваного Товару у сумі 24 597,80 Євро.
24.11.2025 декларант, ФОП ОСОБА_1 , в інтересах позивача, з метою митного оформлення вказаного Товару в режимі імпорту та ввезення його на територію України, подав відповідачу митну декларацію №25UA209190031168U2, зазначивши: у графі 31 «Вантажні місця та опис товарів» - детальний опис та характеристики Товару, у графі 22 «Валюта та загальна сума за рахунком» - 24 597,80 Євро, у графі 12 «Відомості про вартість» - 1 228 023,55 грн, у графі 43 «Код МВВ» обрано основний метод визначення митної вартості - 1, у графі 47 «Нарахування платежів»: визначено суму платежів у розмірі всього 275 690,58 грн, з яких мито - 30 085,87 грн та ПДВ - 245 604,71 грн.
Митна вартість Товару була заявлена у розмірі 1 228 023,55 грн (графа 12 митної декларації), яка визначена за основним методом - за ціною договору (контракту) до якої включено: фактурну вартість Товару (24 597,80 Євро) у гривневому еквіваленті згідно обмінного курсу НБУ 48,7045 грн/Євро у розмірі 1 198 023,55 грн та транспортні витрати у розмірі 30 000,00 грн.
До митної декларації для підтвердження заявленої митної вартості Товару декларантом були додані зокрема такі документи (вказані у графі 44 та доповненні № 1 до графи 44 митної декларації):
- Договір № 01/01/2025 від 27.01.2025 з польською компанією «DR» Sp.zo.o.,
- Фактура проформа експортна (Faktura ProForma Exportowa) № 5/EXP/11/25/PF від 14.11.2025 на загальну суму 24 597,80 Євро,
- Фактура експортна (Faktura Exportowa) №4/EXP/11/25/FV від 21.11.2025 на загальну суму 24 597,80 Євро,
- Специфікація до фактури (Specyfiacia do faktury) б/н від 21.11.2025 на загальну суму 24 597,80 Євро,
- Прейскурант (прайс-лист) польської компанії «DR» Sp.zo.o. від 11.06.2025,
- Зовнішнє видання (Wydanie zewnetrzne) №4/EXP/11/25/WZвід 21.11.2025,
- Міжнародна автотранспортна накладна (CMR) № 03/21/11/2025 від 21.11.2025,
- Платіжна інструкція в іноземній валюті № 16 від 17.11.2025 (дата проведення банком - 20.11.2025) на загальну суму 24 597,80 Євро,
- Сертифікат з перевезення (походження) товару EUR.1 PL/MF/AW0315599 від 21.11.2025,
- Договір про надання послуг митного брокера № 18/04/8 від 08.04.2025,
- Договір перевезення вантажу СХЗ 15 від 20.12.2025 з ФОП ОСОБА_2 ,
- Рахунок-фактура про надання транспортних послуг №167 від 21.11.2025,
- Перепустка № 112886 від 23.11.2025,
- Акт проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу UA209030/2025/019719 від 23.11.2025,
- Копія митної декларації країни відправлення 25PL40101000393ТВ4 від 21.11.2025.
За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала повідомлення від митниці декларанту наступного змісту: «Необхідне подання додаткових документів для підтвердження митної вартості відповідно до ст.53 МКУ, а саме: зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, якиййого замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної деклараціїкраїни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару».
У свою чергу Декларант просив визнати та погодити митну вартість на основі поданих документів, а також на вимогу надав витребувані документи: Договір №01/01/2025 від 27.01.2025, Фактуру проформу експортну (Faktura ProForma Exportowa) № 5/EXP/11/25/PF від 14.11.2025, Фактуру експортну (Faktura Exportowa) №4/EXP/11/25/FV від 21.11.2025, Платіжну інструкцію в іноземній валюті № 16 від 20.11.2025, Рахунок-фактуру про надання транспортних послуг № 167 від 21.11.2025, Договір перевезення вантажу СХЗ 15 від 20.12.2025, Прейскурант (прайслист) польської компанії, Декларацію країни відправлення. Також декларант повідомив відповідача, що не може надати більше документів та просив визначити митну вартість Товару на підставі поданих документів.
Однак, 24.11.2025 Львівською митницею прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/000520/2, в графі 33 якого було вказано: «В рамках реалізації положень статей 52,53,54,55,58,335 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI (надалі - МКУ), за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана у зв'язку з неподанням Основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 МКУ).
Відповідно до п. 1 ч.4 ст.54 МКУ здійснено контроль наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Під час здійснення митного контролю опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах. За результатами опрацювання встановлено наступне:
Відповідно до п. 2.2 договору від 27.01.2025 № 01/01/2025 (далі - Договір), "якість товару відповідає технічним умовам підприємства виробника". У поданому до митного оформлення листі "DR" Sp.zo.о. до ТОВ "ЛС ПРЕМІУМ ОЛ" від 11.06.2025 б/н подано ціни товарів, які відрізняються для однакових найменувань та є меншими для продуктів другого гатунку ("ll gatunek"). Таким чином, вказання гатунку товарів напряму впливає на їх вартість. У поданих до митного оформлення фактурі проформі від 14.11.2025 №5/EXP/11/25/PF та рахунку фактурі від 21.11.2025 №4/EXP/11/25/FV усі товари описані як другого ґатунку. Разом з тим, згадані у Договорі технічні умови, які дозволили б встановити приналежність оцінюваних товарів до певного гатунку, до митного оформлення не надано.
Фактура проформа від 14.11.2025 № 5/EXP/11/25/PF та експортна фактура від 21.11.2025 № 4/EXP/11/25/WZ містять посилання на Документи 59/EXP/25/ZLP 59/EXP та 3/EXP/11/25/ZA, які до митного оформлення не подавалися. Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України "Про валюту і валютні операції", порядок проведення переказу валютних цінностей визначається Національним банком України. Відповідно до п. 33 розділу У Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління НБУ від 02.01.2019 №2, користувачі платіжних послуг для здійснення платіжних операцій з переказу іноземної валюти надають платіжну інструкцію в іноземній валюті, реквізити якої передбачені Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим постановою Правління НБУ від 29.07.2008 №216 (далі - Положення). Відповідно до п. 14 Положення, платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах, оформлена ініціатором в електронній або паперовій формі, повинна містити, серед інших, такий обов'язковий реквізит як підпис (и) [власноручний (і)/електронний (1)] відповідальної (их) особи (іб) платника, яка (і) відповідно до законодавства України має(ють) право розпоряджатися рахунком, або код автентифікації. На платіжному дорученні від 04.09.2025 №15, поданому до митного оформлення, такий реквізит відсутній, що не дозволяє його розглядати як належний документ для підтвердження митної вартості. Відповідно до положення п. 5 ч. 2 ст. 53 МКУ, документи, що , подаються декларантом для підтвердження митної вартості товару, мають містити реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Із цим положенням узгоджується вимога пункту 2.2 Положення, відповідно до якого у платіжному дорученні платник повинен заповнити реквізит "Призначення платежу" в іноземній валюті таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування бенефіціару коштів в іноземній валюті. При цьому надати повну інформацію про документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів, означає надати реквізити як зовнішньоекономічного договору (контракту), так і рахунку-фактури (інвойсу), згідно з якими здійснюється оплата. Саме ці документи і дозволяють ідентифікувати платіжне доручення з поставкою оцінюваного товару. ... Без ідентифікації на основі посилання на такі документи платіжне доручення як доказ не може вважатися достатнім для доведення митної вартості певної партії товару. Так само платіжне доручення не є достатнім доказом митної вартості певної поставки товару в разі зазначення у ньому лише зовнішньоекономічного договору, на основі якого здійснена поставка певного товару.
Однак, від платіжне доручення від 20.11.2025 №16 містить посилання лише на контракт. Слід також звернути увагу на той факт, що сума, вказана в платіжному дорученні від 20.11.2025 №16, 24 961,80 євро, не відповідає сумі, на яку видано рахунок-проформу - 24 597,80 євро. Чому, за твердженням декларанта, покупець вирішив переказати на користь продавця саме таку суму з поданих документів встановити неможливо.
До митного оформлення надано договір перевезення езення вантажу між ТОВ "ЛС ПРЕМІУМ ОЛ" та ФОП ОСОБА_2 від 20.12.2023 №СХЗ 15 (далі - Договір перевезення) та рахунок від 21.11.2025 №167. Жоден з документів не містить відомостей про найменування та кількість вантажу чи іншої інформації, яка б вказувала на те, що подані документи стосуються перевезення оцінюваної партії товару. Також, рахунок №167 від 21.11.2025 посилається на заявку №20.11.2025 від 20.11.2025, яка до митного оформлення не подавалася.
Отже, Львівською митницею були встановлені невідповідності у пподаних документах (різні суми, на які видано проформу та вказану в фактурі як сума "залічкової фактури)) та відсутність належних документів, що підтверджують заявлену митну вартість (банківські платіжні документи, документи, що засвідчують суми транспортних витрат). Враховуючи вищевикладене, відповідно до ст. 53 МКУ декларанту надіслана вимога про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості, а саме: зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.
На вимогу декларантом не надано додаткових документів на підтвердження митної вартості. Усі надіслані документи вже були подані разом з митною декларацією. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п.2 ч.6 ст. 54 МКУ, у зв'язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, м зазначених у частинах другій четвертій статті 53 МКУ (банківські платіжні документи, документи, що засвідчують суми транспортних витрат, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, виписка з бухгалтерської Документації), Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість, визначену за основним методом. Проведено консультації з декларантом згідно 3 ст. 57 МКУ.
За результатами консультації встановлено відсутність у митниці та декларанта відомостей щодо ідентичних та подібних товарів. Метод 2а та 26 не було використано оскільки в митниці та декларанта відсутні необхідні відомості щодо вартості ідентичних та подібних (аналогічних) товарів; методи 2ві 2г не були застосовані у зв'язку з відсутністю необхідних документально підтверджених відомостей для розрахунку. Застосовано метод 2г.
Джерелами інформації для коригування митної вартості слугувала: для товару №1 МД №25UA20917009395303 від 30.10.2025, де митна вартість товару зі схожими жими характеристиками (Текстильні вироби технічного технічного призначення) призначення) ста становила 6,1154 дол. США заа ккг. Коригування у зв'язку з відмінністю умов поставки не здійснювалося, оскільки митна вартість в джерелі визначена з урахуванням витрат до кордону України. Коригування на обсяг партії товару, комерційні рівні не здійснювалося оскільки заявлені показники оцінюваної партії партії ттовару відповідають відають таким у джерелі».
Львівською митницею було відмовлено у митному оформленні задекларованого товару, у зв'язку з чим оформлено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № № UA209190/2025/000568.
У даній Картці відмови повідомлено про відмову у митному оформленні (випуску) Товарів з тих причин, що у зв'язку із прийняттям Рішення про коригування митної вартості товару від 24.11.2025 № UA209000/2025/000520/2 необхідне внесення змін у графи 12, 42, 43, 44, 45, 46, 47 митної декларації та роз'яснено проте, що для прийняття митної декларації, митного оформлення та випуску Товару необхідно подати нову митну декларацію з врахування Рішення про коригування митної вартості № UA209000/2025/000520/2 від 24.11.2025.
25.11.2025 декларант - ФОП ОСОБА_1 в інтересах позивача подав відповідачу електронну митну декларацію №25UA209190031285U1, за якою Товар оформлено та випущено у вільний обіг, у зв'язку із сплатою позивачем митних платежів згідно з митною вартістю цього Товару, визначеною позивачем, та забезпечення відповідно до ч. 7 ст. 55 МК України сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю Товару, визначеною позивачем за основним методом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю, визначеною відповідачем за резервним методом.
У декларації № 25UA209190031285U1 у графах 22 «Валюта та загальна сума за рахунком» декларантом зазначено загальну суму 24 597,80 Євро, а у графі 43 «Код МВВ» у лівому підрозділі графи зазначено про використання позивачем основного методу для визначення митної вартості, а у правому підрозділі - про використання митним органом резервного методу, а в графах 47-48 наведено подробиці розрахунків, які свідчать, що Позивач не погоджується з резервним методом визначення митної вартості.
У графі 12 «Відомості про вартість» вказано суму 1 233 267,80 грн, до якої включено фактурну вартість Товару (24 597,80 Євро) у гривневому еквіваленті згідно з обмінним курсом НБУ 48,9177 грн/Євро у розмірі 1 203 267,80 грн та транспортні витрати у розмірі 30 000,00 грн.
Внаслідок збільшення Відповідачем митної вартості імпортного Товару митні платежі, які необхідно сплатити позивачу для випуску Товару у вільний обіг збільшились до суми 240 837,35 грн (розрахунки наведені у графі 47 митної декларації).
Різниця між сумою митних платежів, розрахованих з визначеної відповідачем митної вартості за резервним методом (всього 495630,07грн) та сумою митних платежів, розрахованих з визначеної позивачем за основним методом митної вартості Товару (254 792,72 грн) складає 240 837,35 грн.
Не погоджуючись з рішенням про коригування митної вартості позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на таке.
Митний Кодекс України (далі - МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в У країні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Частиною 1 статті 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територіюУкраїни, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина 1 статті 248 МК України).
Частиною1 статті 257 МК України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Відповідно до частини 6 статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Приписами статті 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частинами 1, 2 статті 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Відповідно до частини 4 статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини 10 цієїстатті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця. Платежі необов'язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо) (частини 5, 7 статті 58 МК України).
Відповідно до частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Стаття 53 МК України визначає перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості. У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1 статті 53 МК України).
Згідно з частиною 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частина 5 статті 53 містити норми, відповідно до яких забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Відповідно до частини 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Отже, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.
Єдиними підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов'язані із перевіркою основного переліку документів що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.
Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №813/1229/16.
При цьому, ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Тобто, наведені приписи зобов'язують відповідача зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
У свою чергу, не наведення відповідачем в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 № 826/997/16, від 20.02.2015 №826/8799/16, від 17.04.2018 №815/329/17, від 14.09.2018 №821/1617/17.
Аналізуючи вищезазначені положення Митного кодексу України, слід відмітити, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної і вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.03.2024 у справі № 826/5959/17.
Частиною 1статті 55 МК України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною 6 статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Під час митного оформлення при прийнятті органом доходів і зборів письмового рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа може здійснити коригування заявленої митної вартості у строк, встановлений частиною 2 статті 263 цього Кодексу. Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів (частина 4, 5 статті 55 МК України).
Відповідно до частини 1 статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Частиною 2 статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина 3 статті 57 МК України). Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина 4 статті 57 МК України).
Частиною 8 статті 57 МК України визначено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Згідно з частиною 1 статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).
Частиною 2 статті 64 МК України визначено, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Як зазначено в частині 4 статті 64 МК України у разі якщо ця стаття застосовується органом доходів і зборів, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов'язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.
Відповідно до частини 7 статті 55 МК України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарнихднів з дня випуску товарів.
Згідно з частиною 2 статті 55 МК України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною 3 статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини 7 цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Відповідно до статті 55 МК України наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 серед іншого затверджено Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів. В пункті 2.1 цих Правил у розділі заповнення графи 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» зазначено, що у графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. При вирішенні цього спору суд враховує такі висновки Верховного Суду:
- «…органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів», постанова від 18.12.2018 у справі № 821/110/18;
-«…витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України […] Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатнімичи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації», постанова від 17.07.2019 у справі № 809/872/17;
- «… у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов'язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 Митного кодексу України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод. При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не булла відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом», постанова від 05.02.2019 у справі № 816/1199/15;
- «… у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів», постанова від 05.03.2019 у справі № 815/143/174;
- «… в силу частини другої статті 55 Митного кодексу України та вимог наказу Міністерства фінансів України № 598 від 24 травня 2012 року «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» - рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування. Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства», постанова від 21.12.2018 у справі № 815/1670/17. В цій постанові Верховний Суд зазначив, що відсутність в рішеннях обґрунтувань розрахунку скоригованої митної вартості є самостійною підставою для їхскасування.
Отже, посадова особа митного органу для прийняття рішення про витребування в декларанта додаткових документів (з метою підтвердження заявленої митної вартості) зобов'язана встановити та чітко викласти обставини, що свідчать про: обґрунтованість сумніву щодо вказаної декларантом митної вартості; причини, що унеможливлюють перевірку заявленої митної вартості на підставі наданих декларантом документів.
Основним способом реалізації повноважень митного органу в цій ситуації є процедура консультацій з декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.
При цьому єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов:
1) подання суб'єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 Митного кодексу України;
2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості;
3)виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору);
4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.
Як встановив суд, позивач одночасно із митною декларацію надав відповідачу документи для підтвердження митної вартості товару і обраний основний метод її визначення за ціною договору купівлі-продажу, а саме: Договір № 01/01/2025 від 27.01.2025 з польською компанією «DR» Sp.zo.o., Фактуру проформа експортна (Faktura ProForma Exportowa) № 5/EXP/11/25/PF від 14.11.2025 на загальну суму 24 597,80 Євро, Фактуру експортна (Faktura Exportowa) №4/EXP/11/25/FV від 21.11.2025 на загальну суму 24 597,80 Євро, Специфікація до фактури (Specyfiacia do faktury) б/н від 21.11.2025 на загальну суму 24 597,80 Євро, Прейскурант (прайс-лист) польської компанії «DR» Sp.zo.o. від 11.06.2025, Зовнішнє видання (Wydanie zewnetrzne) № 4/EXP/11/25/WZвід 21.11.2025, Міжнародну автотранспортну накладну (CMR) № 03/21/11/2025 від 21.11.2025, Платіжну інструкцію в іноземній валюті №16 від 17.11.2025 (дата проведення банком - 20.11.2025) на загальну суму 24 597,80 Євро, Сертифікат з перевезення (походження) товару EUR.1 PL/MF/AW0315599 від 21.11.2025, Договір про надання послуг митного брокера № 18/04/8 від 08.04.2025, Договір перевезення вантажу СХЗ 15 від 20.12.2025 з ФОП ОСОБА_2 , Рахунок-фактуру про надання транспортних послуг № 167 від 21.11.2025, Перепустку №112886 від 23.11.2025, Акт проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу UA209030/2025/019719 від 23.11.2025, Копію митної декларації країни відправлення 25PL40101000393ТВ4 від 21.11.2025.
Суд враховує, що митний орган має повноваження вимагати додаткові документи лише у разі, коли подані декларантом для митного оформлення документи містять розбіжності, ознаки підробки або відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Водночас суд зазначає, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53 МК України) заборонено (Постанова ВС КАС від 05 березня 2019 року у справі № 815/5791/17, адміністративне провадження №К/9901/55081/18 (ЄДРСРУ№ 80269839).
Суд проаналізував зміст наданих декларантом документів та встановив, що такі містять необхідні відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за товар.
Суд наголошує, що повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх, передбачених статтею 53 МК України, документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об'єктивних сумнівів щодо достовірності наданої декларантом інформації.
Такий висновок щодо застосування норм статей 53, 54 МК України Верховний Суд зробив постановах, зокрема в постановах від 27.03.2020 (справа №540/2605/18), від 06.05.2020 (справа №140/1713/19), від 21.10.2021 (справа №420/4820/19).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.11.2021 у справі №815/3976/16, а також в постановах Верховного Суду у справах №821/1617/17 від 14.08.2018, №815/6827/17 від 29.01.2019, №804/2256/16 від 12.11.2021, №1/380/2019/002016 від 04.11.2021, №480/3558/19 від 17.11.2021, у яких суд прийшов до висновку, що витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Натомість контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню резервного методу.
Як видно з оскаржуваного рішення, то в ньому відсутнє належне обґрунтування того, що виявлені митним органом розбіжності у поданих декларантом документах впливають на митну вартість товарів, та суд вважає, що розбіжності, про які зазначено у рішенні про коригування митної вартості товару, не можуть впливати на митну вартість товару та не могли бути правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта.
Однак оцінюючи аргументи відповідача у цій справі на підтвердження обґрунтованості сумніву посадової особи митниці в задекларованій митній вартості товару суд ураховує, що позивач на електронне повідомлення митного органу щодо надання додаткових документів на підтвердження заявленої вартості товару надіслало митниці повідомлення про надання додаткових документів щодо митної декларації.
Тобто відповідач витребував визначені у ст. 53 Митного кодексу України документи, однак не надав доказів того, що подані позивачем документи для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів в недостовірності наданої інформації. Натомість відповідач прийняв оскаржуване рішення у зв'язку із неподанням декларантом всіх витребуваних у нього документів. Такі дії митного органу не узгоджуються з положеннями п. 2 ч. 4 ст. 54 МК України та спричиняють те, що декларант, будучи необізнаним стосовно фактичних причин, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана, не має можливості адекватно реагувати та усунути такі розбіжності (недоліки) на стадії здійснення митного контролю правильності визначення задекларованої ним митної вартості товарів.
Щодо аргументів відповідача, що «Відповідно до п. 2.2. договору від 27.01.2025 № 01/01/2025 (далі - Договір), «якість товару відповідає технічним умовам підприємства-виробника». У поданому до митного оформлення листі «DR» Sp.zo.o. до ТОВ «ЛС ПРЕМІУМ ОІЛ» від 11.06.2025 б/ н подано ціни товарів, які відрізняються для однакових найменувань та є меншими для продуктів другого гатунку (II gatunek). Таким чином, вказання гатунку товарів напряму впливає на їх вартість. У поданих до митного оформлення фактурі - проформі від 14.11.2025 № 5/EXP/11/25/PF та рахунку фактурі від 24.11.2025 № 4/EXP/11/25/FV усі товари описані як другого гатунку. Разом з тим, згадані у Договорі технічні умови, які дозволяли б встановити приналежність оцінюваних товарів до певного ґатунку до митного оформлення не надано», то суд зазначає таке.
Відповідно до Договору № 01/01/2025 від 27.01.2025, за яким було здійснено імпорт оцінюваного Товару, ціна, кількість, асортимент Товару, а також інші значні умови, не обумовлені в Договорі, вказуються у відповідних рахунках-фактурах і/або додатках (специфікаціях) до Договору (п. 1.1. Договору).
Оплата за Товар кожної партії проводиться Покупцем згідно з рахунками Продавця за безготівковим розрахунком в Євро із зазначенням номера та дати Договору в полі «Призначення платежу» платіжного документа (п. 4.2. Договору). Оплата Товару Покупцем проводиться на умовах 100% передоплати (п. 4.3 договору).
Відповідно до замовлення Покупця Продавець сформував Фактуру проформу експортну (Faktura ProForma Exportowa) № 5/EXP/11/25/PF від 14.11.2025 на загальну суму 24 597,80 Євро.
У подальшому на дату здійснення відвантаження Товару Продавець сформував Фактуру експортну (Faktura Exportowa) №4/EXP/11/25/FV від 21.11.2025 на загальну суму 24 597,80 Євро.
Відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є зокрема рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу).
Отже, враховуючи, що Фактура експортна (Faktura Exportowa) №4/EXP/11/25/FV від 21.11.2025 є тим документом, що підтверджує ціну продажу Товарів, як складової частини його митної вартості, позивач при митному оформленні імпортованого Товару зазначив митну вартість Товару у сумі 24 597,80 Євро.
Крім того, у Фактурі експортній (Faktura Exportowa) №4/EXP/11/25/FV від 21.11.2025 чітко зазначено перелік Товару, його кількість та загальна вартість у розмірі 24 597,80 Євро.
При цьому, у фактурі зазначено, що позивачем здійснено оплату оцінюваного Товару на суму 24 597,80 Євро. Також до митного оформлення оцінюваного Товару була надана Специфікація до фактури, в якій теж визначена ціна імпортованої за Фактурою експортною партії Товару у сумі 24 597,80 Євро.
Вказані вище документи узгоджуються між собою щодо найменування Товару та його вартості. При цьому, вартість Товару 1 (Tasma kalenicova Geo Ven 230M), щодо якого прийнято оскаржуване Рішення про коригування митної вартості, визначено у сумі 22 000,00 Євро.
Ціна одиниці Товару 1, яка вказана у Фактурі експортній, повністю відповідає ціні, зазначеній у листі-прейскуранті «DR» Sp.zo.o. б/н від 11.06.2025, який було подано до митного органу. А саме, як у листі «DR» Sp.zo.o. до ТОВ «ЛС ПРЕМІУМ ОІЛ» б/н від 11.06.2025, так і у Фактурі експортній ціна за одиницю оцінюваного Товару 1 (а саме Tasma kalenicova Geo Ven 230M 2 -го гатунку) вказана у розмірі 1,1 Євро.
Відтак, твердження відповідача, що «у поданому до митного оформлення листі «DR» Sp.zo.o. до ТОВ «ЛС ПРЕМІУМ ОІЛ» від 11.06.2025 б/н подано ціни товарів, які відрізняються для однакових найменувань та є меншими для продуктів другого гатунку (II gatunek)», не відповідають дійсності та спростовуються наданими до митного оформлення документами. Тобто жодних розбіжностей між зазначеними у Фактурі експортній та Прайс-листі Продавця цінами на оцінюваний Товар не має.
Щодо аргументів відповідача, що «Фактура-проформа від 14.11.2025 № 5/EXP/11/25/PF та експортна фактура від 24.11.2025 № 4/EXP/11/25/FV містять посилання на документи 59/EXP/25/ZLP та 3/EXP/11/25/ZA, які до митного оформлення не подавались», то суд зазначає таке.
Зазначені у фактурах номери №59/EXP/25/ZLP та №3/EXP/11/25/ZA це є внутрішні реєстраційні номери Продавця (нерезидента) щодо здійсненого позивачем замовлення, зокрема:
№59/EXP/25/ZLP - це внутрішній реєстраційний номер замовлення позивача, який був закріплений за замовленою партією Товару на виробництві Продавця (тобто номер виробничого замовлення Продавця);
№3/EXP/11/25/ZA - це внутрішній номер Продавця, за яким зафіксовано здійснення позивачем попередньої оплати за Товар, який ще не був поставлений на дату оплати.
Тобто номери, на які покликається відповідач, є внутрішньою реєстрацією продавцем у своєму обліку проведення операцій з позивачем. А відтак, такі документи не могли бути подані до митного оформлення.
Щодо аргументів відповідача, що «Платіжне доручення від 20.11.2025 № 16 містить посилання лише на контракт. Сума, вказана в платіжному дорученні від 20.11.2025 № 16 - 24 961,80 Євро, не відповідає сумі на яку видано рахунок-проформу - 24 597,80 Євро. Чому, за твердженнями декларанта, покупець вирішив переказати на користь продавця саме таку суму з поданих документів встановити неможливо», то суд зазначає таке.
У платіжному дорученні №16 від 17.11.2025 (дата проведення банком 20.11.2025) зазначена більша сума, оскільки позивачем оплачена вартість оцінюваного Товару у сумі 24 597,80 Євро згідно з Фактури експортної (Faktura Exportowa) №4/EXP/11/25/FV від 21.11.2025 та залишок вартості раніше поставленого Товару згідно з Фактури експортної від 09.09.2025 № 3/EXP/09/25/FV у сумі 364,00 Євро.
Факт здійснення оплати Товару свідчить лише про виконання позивачем своїх договірних зобов'язань щодо розрахунків з Продавцем, та аж ніяк не впливає на ціну Товару, визначену сторонами згідно умов Договору
У постановах Верховного Суду від 17.04.2018 р. у справі № 815/329/17, від 01.02.2023 р. у справі № 420/18880/21 зазначено, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий), так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) ніяким чином не впливає на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахуванням додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).
Також оплата більшої суми за Договором, по якому здійснюється поставка Товарів партіями, не вказує на розбіжність даних щодо ціни Товару, які містяться в наданих для митного оформлення документах (специфікації, фактурах).
Також суд зазначає, що у процедурах контролю за митною вартістю Товару предметом доказування є ціна Товару та інші складові митної вартості Товару. В свою чергу, умови термінів та розміри оплати безпосередньо ціни Товару не стосуються.
У зв'язку з цим, відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги під час контролю за митною вартістю, а тому суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість Товару. Тобто, оплата більшої суми за Договором, по якому здійснюється поставка Товарів партіями, не вказує на розбіжність даних щодо ціни партії Товару, які містяться в наданих для митного оформлення документах (специфікації та фактурах).
Також суд зазначає, що відповідно до умов п. 4.2 Договору передбачено, що оплата за Товар кожної партії проводиться Покупцем згідно з рахунками Продавця за безготівковим розрахунком в Євро із зазначенням номера та дати Договору в полі «Призначення платежу» платіжного документа.
З огляду на умови Договору, позивач, оплачуючи Товар, в платіжній інструкції зазначив номер та дату Договору, за яким здійснюється оплата.
Відповідно до п. 26 Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого Постановою Правління НБУ 28.07.2008 № 216 (у редакції постанови Правління НБУ 25.08.2022 № 189), надавач платіжних послуг повинен перевірити відповідність заповнення реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах вимогам розділу II цього Положення та реквізитам, зазначеним у документах, які відповідно до нормативно-правових актів Національного банку з питань валютного регулювання є підставою для здійснення перерахування коштів в іноземній валюті або банківських металах з рахунку платника, а також поштові та платіжні реквізити контрагентів.
Досліджучи матеріали справи суд встановив, що надана до митного оформлення платіжна інструкція № 16 містить відмітки банку про її прийняття та проведення платежу, що підтверджує перевірку банком відповідність заповнення всіх реквізитів такої платіжної інструкції та, відповідно, належність її оформлення.
Відтак, сама по собі відсутність у банківських документах посилання на інші документи, окрім договору/контакту, не є підставою для висновку щодо недостовірності наданої позивачем інформації про митну вартість Товару, яка у сукупності з іншими документами, що стосуються поставки Товару, дозволяє ідентифікувати платіж з оцінюваним Товаром.
Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 12.03.2019 по справі № 803/3649/15, від 22.08.2019 у справі №810/2784/18 та від 11.04.2022 у справі № 1.380.2019.006980.
Щодо аргументів відповідача, що «До митного оформлення надано договір перевезення вантажу між ТОВ «ЛС ПРЕМІУМ ОІЛ» та ФОП ОСОБА_2 від 20.12.2023 № СХЗ 15 (далі - Договір перевезення) та рахунок від 21.11.2025 № 167. Жоден з документів не містить відомостей про найменування та кількість вантажу чи іншої інформації, яка б вказувала на те, що подані документи стосуються перевезення оцінюваної партії товару. Також рахунок №167 від 21.11.2025 посилається на заявку № 20.11.2025 від 20.11.2025, яка до митного оформлення не подавалась», то суд зазначає таке.
За висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 20.06.2023 у справі №380/1221/2020, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.
Досліджуючи питання доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення згідно умов Митного кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, зокрема у постанові від 31.05.2019 року у справі №804/16553/14, вказав: Якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким(-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів.
Відповідно до Договору № 01/01/2025 від 27.01.2025 та Фактури експортної (Faktura Exportowa) №4/EXP/11/25/FV від 21.11.2025 поставка оцінюваної партії Товару здійснювалась на умовах FCA м. Соколів Малопольський (Інкотермс - 2010).
За умовами FCA Інкотермс 2010 продавець зобов'язаний надати товар перевізнику або іншій особі, призначеній покупцем, у названому місці у день чи в межах періоду, що узгоджені сторонами для здійснення поставки. Покупець зобов'язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару від названого місця.
Таким чином, відповідно до умов поставки FCA, обов'язок щодо визначення перевізника та забезпечення перевезення товару покладається на покупця (у даному випадку - позивача). З огляду на викладене, перевезення оцінюваної партії Товару з території Польщі на територію України здійснювала на замовлення позивача ФОП ОСОБА_2 відповідно до укладеного з нею Договору № СХЗ 15 від 20.12.2023, на підтвердження чого було надано до митного оформлення Договір на перевезення, рахунок від 21.11.2025 № 167 та міжнародну автотранспортну накладу (CMR) № 03/21/11/2025 від 21.11.2025.
У міжнародній автотранспортній накладній (CMR) зазначені відомості про перевізника та маршрут перевезення Товару, номери транспортних засобів, якими перевозився Товар, найменування Товару, які відповідають відомостям, які зазначені у рахунку № 167 від 21.11.2025 та у митних деклараціях ( графи 18, 20, 21).
Крім цього, оформлення CMR регулюється Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956 (надалі - Конвенція від 1956).
Відповідно до вказаної Конвенції від 1956 договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної (ст. 4), вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником (ст. 9).
Водночас, пунктом 14.4. Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, передбачено, що остаточний розрахунок за перевезення вантажів провадиться замовником на підставі рахунку перевізника, який має бути виписаний не пізніше трьох днів після виконання перевезень з доданням товарно-транспортних накладних. Рахунок за виконані перевезення виписується на підставі належним чином оформлених товарно-транспортних накладних.
Разом з тим, відповідно до ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема є документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Оскільки відомості про вартість перевезення оцінюваного Товару міститься в рахунку № 167 від 21.11.2025, тому такий рахунок був поданий до митного оформлення разом з договором на перевезення та СМR, які у сукупності з іншими документами підтверджують перевезення оцінюваної партії Товару та вартість такого перевезення.
Відповідно, ненадання до митного оформлення Заявки № 20.11.2025 від 20.11.2025, посилання на яку міститься в рахунку № 167 від 21.11.2025, не свідчить, що позивач не поніс витрат на перевезення оцінюваної партії Товару чи не правильно визначив митну вартість імпортованого товару (так як відомості, які зазначені у вказаній Заявці щодо вартості перевезення, повністю відповідають відомостям, які вказані у Рахунку на перевезення).
Більше того, слід зазначити, що згідно наданих до митного оформлення документів вказаний перевізник перевозив весь Товар, заявлений до митного оформлення (всього чотири позиції (найменування) Товару). При цьому, Відповідач зазначає про неможливість визначення транспортних витрат, як складової митної вартості, лише щодо однієї позиції Товару, що свідчить про суперечливу поведінку суб'єкта владних повноважень.
Отже, митному органу було надано повний пакет належним чином оформлених документів, які містили всю необхідну інформацію про вартість товару.
Суд звертає увагу, що відповідач не довів наявність умов, які зумовлюють необхідність подання декларантом додаткових документів. Митна декларація країни відправлення може лише підтверджувати проходження товару (вантажем) митного оформлення в країні відправлення, однак ніяк не може підтверджувати чи спростовувати числове значення заявленої митної вартості товару.
Відповідно до пункту 7 частини третьої статті 53 МК України копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів.
Суд також зауважує, що покупець не впливає на заповнення експортної декларації і тому подає її митниці в такому вигляді, в якому отримав від відправника.
З урахуванням встановлених обставин суд зазначає, що зауваження відповідача до пред'явлених позивачем для митного декларування документів жодним чином не є доказами неможливості визнання задекларованої митної вартості та не можуть бути обґрунтуванням для прийняття рішення про коригування митної вартості, оскільки саме по собі не містить відомостей, які б свідчили про розбіжності в поданих документах, ознаки їх підробки, відсутності відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни.
Таким чином, вказані розбіжності не впливають на числові значення складових митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, з урахуванням того, що позивачем використані відомості, які повністю підтверджені документально.
Окрім цього суд зауважує, що, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника (правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 810/3397/16 та від 18.08.2021 у справі №821/1050/17).
Такої вимоги відповідач не надавав, а лише зазначив весь перелік додаткових документів, що може вимагати митний орган відповідно до ч.3,4 ст.53 МК України.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про відсутність підстав ставити під сумнів митну вартість товару визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару та вони містять достатньо відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.
Таким чином, доводи митного органу про наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах викликані безпідставними припущеннями. Суд погоджується із позивачем, що надані до митного оформлення товару документи дозволяли визначити складові митної вартості імпортованого товару та їх числові значення. А Львівською митницею не обґрунтовано, яким чином вищевикладені обставини впливають на рівень митної вартості ввезеного товару.
Крім того, щодо аргументів відповідача, що «На вимогу декларантом не надано додаткових документів на підтвердження митної вартості. Усі надіслані документи вже були подані разом з митною декларацією», то суд зазначає таке.
Суд вказує на те, що відповідно до пункту 8 частини третьої статті 53 МК України у позивача існує право на надання висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини.
Водночас, вимога відповідача про надання документів та інформації, які використовували під час надання висновку, не відповідає змісту пункту 8 частини 3 статті 53 МК України, а тому у позивача відсутній обов'язок надавати контролюючому органу вказані документи.
Отже, суд висновує, що вказані відповідачем обставини не свідчать про наявність розбіжностей чи відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
Суд критично оцінює доводи відповідача щодо неподання позивачем додаткових документів до митного оформлення з огляду на таке.
Згідно пункту 3 статті 53 Митного кодексу України митний орган має право у виняткових випадках на витребування додаткових документів.
В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.07.2019 у справі №809/872/17.
Неподання декларантом додаткових документів не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за першим методом, що підтверджується наданими до митного оформлення основними документами.
Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.08.2018 у справі №826/8799/16, від 19.12.2019 у справі №810/5295/15, від 12.06.2020 у справі №826/4434/16.
Відтак, ненадання документів, які відсутні в декларанта, не свідчить про неналежне виконання вимог митниці надати додаткові документи та в цілому не може свідчити про наявність розбіжностей у наданих документах.
Повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статею 53 Митного кодексу України. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об'єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації. Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду справа № 809/857/17 від 02.03.2021; справа № 804/150/16 від 05.07.2022.
При цьому, відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.
В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення (у цьому випадку рішення про відмову у митному оформленні товару за ціною позивача); відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
У свою чергу декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено органом доходів і зборів. Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 02.07.2020 справа №803/916/17 та від 08.10.2019 справа №803/776/17.
Відповідач безпідставно поставив під сумнів митну вартість товару зазначену позивачем та, як наслідок, весь поданий перелік документів і необґрунтовано витребував додаткові документи, оскільки відповідачем не доведено обставин, які б свідчили про існування у митного органу достатніх підстав для виникнення обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначення позивачем числового значення митної вартості імпортованого товару.
Також оцінюючи рішення про коригування митної вартості товару в частині, що стосується визначення митної вартості товару за резервним методом, суд враховує, що письмове рішення митниці про коригування заявленої митної вартості товарів відповідно до закону має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
В оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів:
- відсутнє належне обґрунтування неможливості застосування методів 2а, 2б, 2в, 2г;
- застосування резервного методу та визначення митної вартості імпортованого товару обґрунтовано митницею використанням інформації з баз даних ЄАІС Держмитслужби та зазначенням номеру та дати митної декларації.
В графі 33 оскаржених рішень про коригування митної вартості вказані номери та дати митних декларацій, що слугували джерелом інформації для прийняття рішень про коригування митної вартості. При цьому відповідач не пояснив аргументацію обрання саме цих декларацій в якості джерела інформації для визначення митної вартості, а не будь-яких інших. Суд констатує, що митний орган не навів жодних пояснень чи розрахунків щодо здійснених коригувань, а також детальної інформації про товари, які було використано в якості джерела інформації, про числові значення митної вартості таких товарів, умови поставки, країну походження, фактурну вартість, діапазон декларованих цін за ідентичні чи подібні товари тощо. Тому зазначення лише номера та дати митної декларації, яка з неочевидних суду причин була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, без будь-якого обґрунтування її вибору, без пояснення критеріїв відбору, а також докладної інформації щодо номенклатури, характеристик товару, умов поставки тощо не підтверджує обґрунтованість визначеної відповідачем митної вартості товару та свідчить про свавільність оскаржуваного рішення.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 08.02.2019 в справі № 825/648/17 (№ К/9901/16592/18).
У всіх випадках, де посадові особи митниці брали за основу попередньо оформлені митні декларації, партії товарів не були співрозмірні з тими, що імпортувались нами, умови поставок були різними, однак жодного коригування проведено не було.
З урахуванням викладеного, суд висновує про протиправність рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/000520/2 від 24.11.2025, а тому таке необхідно скасувати.
Згідно ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів в недостовірності наданої інформації. В той же час позивач належними доказами підтвердив правомірність своїх вимог.
На підставі вищенаведеного, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю.
Відповідно до положень ст. 139 КАС України сплачений позивачем судовий збір за подання позову до суду в сумі 2890,05грн. підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд
адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛС ПРЕМІУМ ОІЛ» (місцезнаходження: 81000, Львівська область, м.Яворів, вул.Левада, буд.110, код ЄДРПОУ 44523251) до Львівської митниці (місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1, код ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправними та скасування рішення задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/000520/2 від 24.11.2025.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1, код ЄДРПОУ 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛС ПРЕМІУМ ОІЛ» (місцезнаходження: 81000, Львівська область, м.Яворів, вул.Левада, буд.110, код ЄДРПОУ 44523251) 2890 (дві тисячі вісімсот дев'яносто)грн 05коп. сплаченого судового збору.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 15.04.2026.
Суддя Лунь З. І.