15 квітня 2026 рокусправа № 380/30/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравціва О.Р. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Львівського електролампового заводу «Іскра» до Львівської митниці, про визнання протиправними та скасування рішень.
Суть справи.
До Львівського окружного адміністративного суду 03.01.2025 звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Львівського електролампового заводу «Іскра» (далі - позивач, ТОВ «ТД ЛЕЗ «Іскра») з позовом до Державної митної служби України (далі - відповідач 1), Львівської митниці (далі - відповідач 2), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомленням-рішення від 17.12.2024 № UA2090002024121, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість з товарів ввезених на територію України в розмірі 4878,30 грн та застосовано штрафні санкції в розмірі 2439,15 грн.;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.12.2024 № UA2090002024120, яким збільшено суму грошового зобов'язання з мита на товари, що ввозяться на територію України в розмірі 24391,48 грн.
Ухвалою судді Москаля Р.М. від 21.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до Розпорядження керівника апарату Львівського окружного адміністративного суду від №19/р від 26.02.2026 «Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ», Указу Президента України «Про призначення суддів» №167/2026 від 24.02.2026, наказу «Про відрахування із штату суду Ростислава Москаля» №52/К/ТР від 25.02.2026 та Положення про автоматизовану систему документообігу суду вирішено провести повторний автоматизований розподіл справи.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями таку передано для розгляду судді Кравціву О.Р.
Ухвалою суду від 03.03.2026 справу прийнято до провадження. Розгляд справи вирішено здійснити за правилами спрощеного позовного провадження.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Львівська митниця прийняла податкові повідомлення-рішення, якими збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість з товарів ввезених на територію України в сумах 4878,30 грн, збільшено суму грошового зобов'язання з мита на товари, що ввозяться на територію України в сумі 24391,48 грн, а також застосовано штрафні санкції в розмірі 2439,15 грн. Підставою прийняття спірних рішень став лист уповноваженого органу Республіки Польща від 27.08.2024 №2401-IOA.4331.22.2024.JP за результатами перевірки сертифіката з перевезення (походження) товару форми EUR.1 від 16.03.2023 №PL/MF/AT 0044364. Позивач вважає, що такв рішення митного органу є необґрунтованими та безпідставними, а тому, їх слід скасувати.
Відповідач проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві. Вказав, що за результатами проведеної перевірки складено акт від 28.11.2024 №47/24/7.4.-19/39999745, яким встановлено порушення ТОВ «ТД ЛЕЗ «Іскра» вимог статті 15 Доповнення 1 до Регіональної конвенції, частини 2 статті 46, частини 1 статті 257 Митного кодексу України, підпункту в) пункту 185.1 статті 185, пункту 187.8 статті 187, пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України. Під час перевірки встановлено, що ТОВ «ТД ЛЕЗ «Іскра» за митною декларацією від 20.03.2023 №UA209180/2023/010476 ввезено товар, який декларувалися платником податків із застосуванням преференції за кодом « 410» і, як наслідок, з умовним нарахуванням ввізного мита та без сплати такого. Застосування пільги зі сплати ввізного мита ТОВ «ТД ЛЕЗ «Іскра» здійснено на підставі наданого під час митного оформлення товару преференційного документа від 16.03.2023 №PL/MF/AT 0044364, який вказаний у графі 44 митної декларацій під кодом « 0954» - «сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1». Однак згідно з листом уповноваженого органу Республіки Польща від 27.08.2024 №2401-IOA.4331.22.2024.JP за результатами процесу перевірки сертифіката з перевезення (походження) товару форми EUR.1 від 16.03.2023 №PL/MF/AT 0044364 не підтверджено преференційне походження з Європейського Союзу товару (код пільги 410), ввезеного ТОВ «ТД ЛЕЗ «Іскра» за митною декларацією від 20.03.2023 №UA209180/2023/010476. Враховуючи ту обставину, що для товару, ввезеного за митною декларацією від 20.03.2023 №UA209180/2023/010476 преференційне походження є визначальним для оподаткування, а інформація про преференційне походження виявилась недостовірною, а тому преференційні ставки ввізного мита до товару, зазначеного у сертифікаті з перевезення EUR.1 від 16.03.2023 №PL/MF/AТ 0044364, застосовано неправомірно.
Представник позивача подав до суду двічі додаткові пояснення, в яких вказав, що у ТОВ «ТД ЛЕЗ «Іскра» не було підстав не враховувати дані, які надав сам постачальник (відправник/експортер), який володів зазначеним товаром і який був перевірений митним органом країни експортера при оформлені експортної декларації. Товар - це автомобіль марки Мерседес. Згідно з VIN-коду такий вироблений у Німеччині - WDF41570510192962 (відповідно до положень міжнародного стандарту ISO 3779 перший символ визначає країну походження Німеччина), а отже походження товару - автомобілю з Євросоюзу - підтверджене. Сертифікати EUR-1 є автентичними.
Також після прийняття справи до провадження позивач подав додаткові пояснення, в яких вкотре вказав про автентичність ввезеного товару (автомобіля).
Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі (частина 2 статті 262 КАС України).
Суд на підставі позовної заяви, відзиву, додаткових пояснень, а також долучених письмових доказів,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Львівського електролампового заводу «Іскра» з метою митного оформлення ввезеного товару (автомобіль марки Мерседес, VIN-коду НОМЕР_1 ) подало до митного органу електронну митну декларацію від 20.03.2023 №UA209180/2023/010476.
Згідно з графою 44 МД позивач долучив «сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1» (під кодом « 0954») №PL/MF/AТ 0044364 від 16.03.2023, на підставі якого застосовано преференцію за кодом « 410» (товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС). Також, згідно з графою 44 МД позивачем долучено, зокрема, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №12/14-04 (код 4100), доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №№5, 6.2, 8 (код 4103), специфікація №50 (код 4103), пакувальний лист (код 0271), рахунок-фактуру (інвойс) №FE/00010/23 (код 0380), свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 (код 2800), банківський платіжний документ №319248743 (код 3001).
Львівською митницею на підставі статті 336, статті 345, пункту 2 частини 2 статті 351, підпункту 1 пункту 912 та з урахуванням пункту 934 розділу ХХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Митного кодексу України, відповідно до наказу Львівської митниці від 14.11.2024 №368 проведено документальну невиїзну перевірку дотримання ТОВ «ТД ЛЕЗ «Іскра» вимог законодавства України з питань митної справи щодо обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування та своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів при переміщенні через митний кордон України товарів за митною декларацією від 20.03.2023 №UA209180/2023/010476.
За результатами проведеної перевірки складено акт від 28.11.2024 №47/24/7.4.-19/39999745, яким встановлено порушення вимог статті 15 Доповнення 1 до Регіональної конвенції, частини 2 статті 46, частини 1 статті 257 Митного кодексу України, підпункту в) пункту 185.1 статті 185, пункту 187.8 статті 187, пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України.
Під час перевірки також встановлено, що ТОВ «ТД ЛЕЗ «Іскра» за митною декларацією від 20.03.2023 №UA209180/2023/010476 ввезено товар, який декларувалися платником податків із застосуванням преференції за кодом « 410» і, як наслідок, з умовним нарахуванням ввізного мита та без сплати такого. Застосування пільги зі сплати ввізного мита здійснено на підставі наданого під час митного оформлення товару преференційного документа від 16.03.2023 №PL/MF/AT 0044364, який вказаний у графі 44 митної декларацій під кодом « 0954» - «сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1».
Державна митна служба України листом від 26.09.2024 №15/15-03-01/7/5117 проінформувала Львівську митницю про отримання від уповноваженого органу Республіки Польща листа від 27.08.2024 №2401-IOA.4331.22.2024.JP з результатами перевірки сертифіката з перевезення (походження) товару форми EUR.1 від 16.03.2023 №PL/MF/AT 0044364.
Згідно з листом від 27.08.2024 №2401-IOA.4331.22.2024.JP під час проведення перевірки експортер товару не надав доказів або документів, які б дозволяли застосувати преференції (що підтверджують преференційне походження товару). У зв'язку з цим товар, зазначений у згаданому сертифікаті руху товару EUR.1 від 16.03.2023 №PL/MF/AT 0044364 не відповідає умовам для отримання преференційного режиму відповідно до положень Додатку І Конвенції. Також уповноваженим органом Республіки Польща у графі 14 сертифіката EUR.1 від 16.03.2023 №PL/MF/AТ 0044364 внесено відмітку: «Не відповідає вимогам щодо достовірності й правильноті інформації, що міститься в ньому».
На підставі акта перевірки Львівською митницею прийняло податкові-повідомлення рішення форми «Р» від 17.12.2024 №UA2090002024120, яким збільшено суму грошового зобов'язання з мита на товари, що ввозяться на територію України в розмірі 24391,48 грн, та форми «Р» від 17.12.2024 №UA2090002024121, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість з товарів ввезених на територію України в розмірі 4878,30 грн та застосовано штрафні санкції в розмірі 2439,15 грн.
Вважаючи податкові-повідомлення рішення відповідача безпідставними та протиправними, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.
Вирішуючи справу суд керується таким.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Митний кодекс України (далі - МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Згідно з положеннями частини 2 статті 1 МК України відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Відповідно до пункту 24 частини 1 статті 4 МК України митний контроль це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Згідно з пунктом 190.1 статті 190 Податкового кодексу України базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.
За приписами положень статті 272 МК України ввізне мито встановлюється на товари, що ввозяться на митну територію України. Встановлення нових та зміна діючих ставок ввізного мита, визначених Митним тарифом України, здійснюються Верховною Радою України шляхом прийняття законів України.
Статтею 276 МК України визначено, що платниками мита є: 1) особа, яка ввозить товари на митну територію України чи вивозить товари з митної території України у порядку та на умовах, встановлених цим Кодексом; 2) особа, на адресу якої надходять товари, що переміщуються (пересилаються) у міжнародних поштових або експрес-відправленнях, несупроводжуваному багажі, вантажних відправленнях; 3) особа, на яку покладається обов'язок дотримання вимог митних режимів, які передбачають звільнення від оподаткування митом, у разі порушення таких вимог; 4) особа, яка використовує товари, митне оформлення яких було здійснено з умовним звільненням від оподаткування, не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям такого звільнення згідно з цим Кодексом, іншими законами України, а також будь-які інші особи, які безпідставно використовують звільнення від оподаткування митом (податкову пільгу); 5) особа, яка реалізує або передає у володіння, користування чи розпорядження товари, що були випущені у вільний обіг на митній території України із звільненням від оподаткування митними платежами, до закінчення строку, визначеного законом; 6) особа, яка реалізує товари, транспортні засоби відповідно до статті 243 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 277 МК України об'єктами оподаткування митом є: 1) товари, митна вартість яких перевищує еквівалент 150 євро, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі митної території України підприємствами; 2) товари, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню митними платежами відповідно до розділу XII цього Кодексу, а також розділів V та VI Податкового кодексу України; 3) товари, транспортні засоби, що реалізуються відповідно до статті 243 цього Кодексу.
Відповідно до частин 3 та 4 статті 280 МК України ставки мита, крім сезонного та особливих видів мита, встановлюються виключно законами України з питань оподаткування. Ввізне мито на товари, митне оформлення яких здійснюється в порядку, встановленому для підприємств, нараховується за ставками, встановленими Митним тарифом України.
Частиною 5 статті 280 МК України передбачено, що ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України. До товарів, що походять з України або з держав членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом. До решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.
При цьому, відповідно до частин 1, 5 статті 281 МК України допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори. У разі якщо імпорт товару є об'єктом антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів, тарифні пільги (тарифні преференції) не встановлюються або зупиняються чи припиняються, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Слід також врахувати, що Верховна Рада Законом України №1678-VII від 16.09.2014 ратифікувала Угоду від 27.06.2014 про асоціацію між Україною, з однієї сторони та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, якою, серед іншого, передбачено поглиблену та всеохоплюючу зону вільної торгівлі між Україною та Європейським Союзом.
Стаття 26 частини 1 глави 1 розділу IV Угоди встановлює, що положення цієї Глави застосовуються до торгівлі товарами, що походять з територій Сторін. Для цілей цієї Глави «походження» означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I «Щодо визначення концепції походження товарів і методів адміністративного співробітництва» (далі - Протокол I).
Стаття 29 частини 1 глави 2 розділу IV Угоди визначає, що кожна Сторона зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони, відповідно до Графіків, встановлених у Додатку I-A до цієї Угоди.
Пункт 1 статті 2 розділу 2 Протоколу I встановлює, що з метою впровадження цієї Угоди наступні товари мають вважатися як такі, що походять з Європейського Союзу: 1. товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу; 2. товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в ЄС відповідно до статті 6 цього Протоколу.
Відповідно до пункту 1 статті 16 розділу 5 Протоколу I товари, що походять з Європейського Союзу, товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів: (a)сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III до цього Протоколу; або (b)у випадках, вказаних у статті 22(1) цього Протоколу, - декларація, що надалі іменуватиметься «декларацією інвойс», надана експортером до інвойсу, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати; текст декларації інвойс наведений у Додатку IV до цього Протоколу.
Процедуру видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 встановлює стаття 17 розділу 5 «Підтвердження походження» Протоколу 1, згідно з положеннями якої сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником.
Для цього експортер або його уповноважений представник має заповнити сертифікат з перевезення товару EUR.1, а також бланк заяви, зразок якої наведений у Додатку. Ці бланки мають бути заповнені однією з мов, якими складено цю Угоду, і згідно з нормами законодавства країни експорту. Якщо їх заповнюють від руки, це має бути зроблено чорнилом і друкованими літерами. Опис товарів потрібно викласти у виділеній для цього комірці, не залишаючи вільних рядків. Якщо комірка заповнена не повністю, під останнім рядком опису потрібно накреслити горизонтальну лінію й перекреслити вільний залишок комірки.
Експортер, який подає заяву про видачу сертифіката з перевезення товару EUR.1, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту, у якій видається сертифікат з перевезення товару EUR.1, надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу.
Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни-члена Європейського Союзу або України, якщо розглядувані товари можуть бути визнаними такими, що походять з Європейського Союзу або України, і задовольняють іншим умовам цього Протоколу.
Митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними. Ці органи також мають забезпечити правильне заповнення бланків, зазначених у пункті 2 цієї статті. Вони зокрема повинні перевірити, чи заповнена комірка, призначена для опису товарів, таким чином, щоб запобігти зловмисному дописуванню.
Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами й переданий експортерові одразу ж після здійснення чи забезпечення фактичного експортування товару.
При цьому, за змістом пунктів 1-6 статті 22 розділу 5 Протоколу 1 декларація інвойс, зазначена в статті 16(1)(b) цього Протоколу, може бути складена:
(a)……….затвердженим експортером у розумінні статті 23 цього Протоколу, або
(b)……….експортером будь-якої партії товару, що складається з одного чи декількох місць товарів, що походять з певної країни, сукупна вартість яких не перевищує 6000 євро.
Декларація інвойс може бути складена, якщо розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України і відповідають іншим вимогам цього Протоколу. Експортер, який складає декларацію інвойс, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу.
Статтею 33 Протоколу І регулюються питання щодо перевірки підтверджень походження. Так, пунктом 1 цієї статті встановлено, що подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватися у довільному порядку або тоді, коли митні органи країни імпорту мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цього Протоколу.
З метою реалізації положень пункту 1 цієї статті митні органи країни імпорту повинні повернути сертифікат з перевезення товару EUR.1 та інвойс, якщо він був поданий, декларацію інвойс або копії цих документів митним органам країни експорту, вказавши, якщо це доречно, причини запиту. Будь-які отримані документи й інформація, що вказують на недостовірність інформації, наведеної в підтвердженні походження, повинні бути передані на підтримку запита про перевірку (пункт 2 статті 33 Протоколу I).
Перевірка має бути здійснена митними органами країни експорту. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними (пункт 3 статті 33 Протоколу І).
Митні органи, на запит яких була здійснена перевірка, мають бути повідомлені про її результати якомога раніше. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та, чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України й відповідають іншим вимогам цього Протоколу (пункт 5 статті 33 Протоколу I).
Якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції (пункт 6 статті 33 Протоколу I).
Згідно з частинами 1, 2, 6 статті 36 МК України країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом. Положення цього Кодексу застосовуються для визначення походження товарів, на які при ввезенні їх на митну територію України поширюється режим найбільшого сприяння (непреференційне походження), з метою застосування до таких товарів передбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до частини 1 статті 41 МК України документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.
Частина 3 статті 41 МК України встановлює, що сертифікат про походження товару це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.
Відповідно до частини 8 статті 41 МК України у разі якщо в документах про походження товару є розбіжності у відомостях про країну походження товару або органом доходів і зборів встановлено інші відомості про країну походження товару, ніж ті, що зазначені у документах, декларант або уповноважена ним особа має право надати органу доходів і зборів для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару додаткові відомості.
Частиною 9 статті 41 МК України передбачено, що додатковими відомостями про країну походження товару є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фітосанітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках-експертизах відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару.
Відповідно до частини 1 статті 44 МК України у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, орган доходів і зборів може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.
Отже, з викладених правових норм слід виснувати, що у разі митного оформлення товару, що ввозиться з країн Європейського Союзу, платники мита та податків мають право скористатись тарифними преференціями, що передбачено Угодою.
Проте застосуванню таких пільг передує дотримання декларантом умов, з якими Угода та Протокол І до неї пов'язує їх застосування. За загальним правилом, декларантом подається сертифікат перевезення товару EUR.1, за виключенням випадків, коли може бути подана декларація інвойс, а саме у разі її складення: затвердженим експортером або експортером на будь-яку партію товару, що походить з певної країни, сукупна вартість якого не перевищує 6000 євро.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З доказів у справі суд встановив, що за результатами проведеної документальної невиїзної перевіри щодо дотримання ТОВ «ТД ЛЕЗ «Іскра» вимог законодавства України з питань митної справи щодо обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування та своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів при переміщенні через митний кордон України товарів за митною декларацією від 20.03.2023 №UA209180/2023/010476 складено акт від 28.11.2024 №47/24/7.4.-19/39999745.
Вказаним актом встановлено неправомірне застосування позивачем преференції ставки ввізного мита за кодом « 410» (товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС), оскільки інформація про преференцію виявилася недостовірною.
Підставою для донарахування митних платежів, слугувала інформація, отримана від уповноваженого органу Республіки Польща (лист від 27.08.2024 №2401-IOA.4331.22.2024.JP) та надіслана Державною митною службою України до Львівської митниці листом від 26.09.2024 №15/15-03-01/7/5117 про те, що товар, охоплений митною декларацією та інвойсом, не має преференційного походження, оскільки експортер не надав достатніх доказів на підтвердження його преференційного походження.
При цьому, для митного оформлення товару декларантом разом із митною декларацією також подавалися контракт із додатками.
Суд зазначає, що в імпортера (позивача) відсутній обов'язок чи необхідність перевіряти законність дій експортера в момент оформлення та видачі сертифікатів EUR.1 та декларації-інвойса. Тобто, відповідальність за оформлення та видачу сертифікатів EUR.1 та декларації-інвойса і правдивість інформації, що в них зазначена, покладена виключно на експортера (продавця).
Так, застосовуючи преференцію при митному оформленні товарів за спірною митною декларацією позивач обґрунтовано сподівався на добросовісність дій свого контрагента-експортера та не мав підстав піддавати сумніву правомірність видачі декларацій-інвойсів на партію товару.
Водночас суд зауважує, що митний орган не надав беззаперечних доказів існування у позивача намірів фінансового характеру, спрямованих на ухиляння від сплати всіх необхідних платежів при митному оформленні.
Крім цього, інформація, отримана від уповноважених органів Республіки Польща, не може бути єдиним та беззаперечним доказом порушення позивачем митних правил.
Так, у справі відсутні доказів, які б підтверджували факт офіційного звернення уповноваженого органу Республіки Польщі до експортера за наданням належних документів на підтвердження статусу походження товару, чи відповіді експортера. Тобто, відсутня інформація про звернення уповноваженого органу до експортера.
При цьому, контролюючим органом призначено перевірку та обґрунтування її висновків здійснювалось на підставі документів органу іноземної держави, без перекладу на українську мову та нелегалізованих в установлений законом спосіб. Відповідного перекладу вказаних документів на державну мову відповідачем до суд не надано.
Слід звернути увагу на те, що підставою для висновку про заниження суб'єктом господарювання податкових зобов'язань, під час ввезення товару на митну територію України, може слугувати лише офіційна документально-підтверджена інформація від уповноважених органів іноземних держав щодо, зокрема, походження ввезених товарів. Крім того, така інформація повинна підтверджувати або не підтверджувати автентичність поданих документів щодо ввезених товарів.
Суд зауважує, що до митного оформлення позивачем долучені сертифікати EUR.1 та декларація-інвойс, які не є анульовані або визнані недійсними чи відкликані, також відсутні докази того, що вказані документи були підроблені або одержані незаконним шляхом. Більше того у самому листі уповноваженого органу Республіки Польща вказано «сертифікат є правильним та справжнім. Вищевизначений документ був виданий Митним та податковим контролером у Катовицях (відділення Славкув), а штам у графі 11 також є справжнім».
Під час розгляду справи суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 04.10.2023 у справі №380/2869/22, згідно з якою підставою для висновку про заниження суб'єктом господарювання податкових зобов'язань, під час ввезення товарів на митну територію України, може слугувати лише офіційна документально підтверджена інформація від уповноважених органів іноземних держав щодо, зокрема, походження ввезених товарів.
Таку ж позицію підтримав і Верховний Суд у постанові від 09.12.2025 у справі №380/22832/25.
При цьому, у постанові від 04.10.2023 у справі №380/2869/22 Верховний суд виснував, що копії документів, отримані від митних органів Республіки Польща, на підставі яких відповідач зробив висновок про заниження позивачем податкових зобов'язань зі сплати податку на додану вартість, ввізного мита із ввезених на митну територію України товарів є неналежними доказами у даній адміністративній справі, оскільки не перекладені на державну мову, а тому вказане не дає можливості зробити обґрунтовані висновки щодо їх змісту.
Щодо інших доводів сторін слід зазначити, що відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 КАС України та частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477-IV суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з пунктом 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994 статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
За викладених підстав, якими суд обґрунтував своє рішення, не є необхідним надавати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у справі та не змінюють висновків суду.
Враховуючи викладене та встановленій обставини справи, суд висновує, що відповідач при прийнятті оскаржених податкових повідомлень-рішень діяв без врахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідних рішень, без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення (дії) що призвело до безпідставних податкових повідомлень-рішень.
Згідно з статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та протиправність рішення відповідача. Отже, позов необхідно задовольнити повністю.
Судовий збір відповідно до частини 1 статті 139 КАС України слід стягнути на користь позивача в повному обсязі за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці, оскільки саме нею прийняті оскарженні рішення.
Керуючись статтями 2, 8-10, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257, 293, 295 КАС України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Львівської митниці від 17.12.2024 №UA2090002024121 та №UA2090002024120.
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Львівського електролампового заводу «Іскра» судовий збір в сумі 6056 (шість тисяч п'ятдесят шість) грн 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Львівського електролампового заводу «Іскра» (79066, м. Львів, вул. Вулецька, 14; ЄДРПОУ 39999745).
Відповідач: Львівської митниці (79000, м. Львів, вул. Костюшка Т.,1; ЄДРПОУ 43971343).
Суддя Кравців Олег Романович