Іменем України
15 квітня 2026 рокум. ДніпроСправа № 360/197/26
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Ірметова О.В., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом адвоката Лук'янчикова Олега Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
02 лютого 2026 року через Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему до Луганського окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної адвоката Лук'янчикова Олега Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , яким просить:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невнесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про виключення ОСОБА_1 з військового обліку;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомості про виключення ОСОБА_1 з військового обліку.
В обґрунтування позову зазначено, що позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується його паспортом громадянина України.
Станом на 08 січня 2013 року позивачу виповнилось 40 років.
Відповідно до ч. 2 ст. 28 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" № 2232-XII від 25.03.1992 в редакції, чинній на момент досягнення граничного віку перебування позивача в запасі (далі за текстом - Закон України № 2232-XII), військовозобов'язані, які перебувають у запасі та мають військові звання рядового, сержантського і старшинського складу, поділяються на розряди за віком: 1) перший розряд - до 35 років; 2) другий розряд: рядовий склад - до 40 років; сержантський і старшинський склад: сержанти і старшини - до 45 років; прапорщики і мічмани - до 50 років.
Згідно з ч. 4 Закону України № 2232-XII граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі та у військовому резерві.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України № 2232-XII, військовозобов'язані, які досягли граничного віку перебування в запасі, а також визнані військоволікарськими комісіями непридатними для військової служби, виключаються з військового обліку і переводяться у відставку.
Відповідно до ч. 2 ст. 33 Закону України № 2232-XII існувало лише дві категорії військового обліку - облік призовників і облік військовозобов'язаних.
Отже, після досягнення граничного віку перебування в запасі позивач автоматично втратив належність до відповідних категорій військового обліку та, відповідно, був виключений з військового обліку. Після виключення з обліку особа втрачає статус військовозобов'язаного, на неї більше не поширюються положення законодавства, що регулюють військовий обов'язок і військову службу.
Зокрема, така особа не підлягає мобілізації, не повинна проходити військоволікарську комісію, оновлювати свої облікові дані чи отримувати повістки.
Однак, з військово-облікового документу, який сформований засобами електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста, позивачу стало відомо, що він знаходиться на військовому обліку у відповідача як військовозобов'язаний.
Представником позивача надіслано адвокатський запит до відповідача з проханням надати інформацію про перебування/не перебування позивача на військовому обліку військовозобов'язаних.
Листом від 20.01.2026 відповідач серед іншого повідомив, що позивач не може бути виключений з військового обліку, оскільки не досяг 60 років. На інші питання відповіді у запиті не надано.
10 січня 2026 року позивач звернувся через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста з заявою до відповідача, якою просив внести відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про виключення його з військового обліку.
12 січня 2026 року позивачем через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста отримано повідомлення про відхилення його заяви на виправлення даних.
Таким чином, необхідно прийти до висновку, що бездіяльність відповідача, яка полягає у невнесенні відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про виключення позивача з військового обліку, є протиправною.
Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву в обґрунтування якого зазначено, що на виконання Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487, та Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559, ІНФОРМАЦІЯ_4 здійснює ведення Реєстру « ІНФОРМАЦІЯ_5 » на підставі діючих норм.
Оскільки станом на 2026 рік позивачу виповнилося 53 роки, він не досяг граничного віку перебування у запасі (60 років). Отже, у ІНФОРМАЦІЯ_6 відсутні законні підстави для внесення відомостей про його виключення з військового обліку. Будь-які дії щодо виключення особи до досягнення 60 років будуть прямим порушенням вимог статті 28 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Відхилення заяви позивача в електронній формі від 12.01.2026 було правомірним, оскільки програмні засоби Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів автоматично співвідносять дату народження особи з чинним граничним віком (60 років).
Від представника позивача надійшла відповідь на відзив в обґрунтування якої зазначено, що відповідачем жодним чином не спростовано висновки про те, що після досягнення граничного віку перебування в запасі позивач автоматично втратив належність до відповідних категорій військового обліку та, відповідно, був виключений з військового обліку. Після виключення з обліку особа втрачає статус військовозобов'язаного, на неї більше не поширюються положення законодавства, що регулюють військовий обов'язок і військову службу. Зокрема, така особа не підлягає мобілізації, не повинна проходити військово-лікарську комісію, оновлювати свої облікові дані чи отримувати повістки.
Аналогічні висновки зроблені у рішеннях Полтавського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2025 року у справі № 440/12088/25, яке набрало законної сили 19 грудня 2025 року, Одеського окружного адміністративного суду від 04 червня 2025 року у справі № 420/60/25, яке набрало законної сили 07 липня 2025 року, Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2025 року у справі № 340/6582/25.
Також відповідачем не надано жодних аргументів про незворотність дії закону у часі.
З даного приводу Європейський суд з прав людини зазначає, що принцип унеможливлення зворотної дії закону в часі не застосовується, коли нове законодавство ставить особу в сприятливіший стан (Scoppola v. Italy, заява № 126/05, п. 102-111).
Конституційний Суд України також висловив позицію, згідно з якою закріплення принципу незворотності дії нормативно-правового акта у часі на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта (Рішення Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп).
У рішенні Конституційного Суду України від 22.05.2018 № 5-р/2018 зазначено, що звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини є їх обмеженням.
Тож повторне взяття на військовий облік позивача на підставі нових законів неможливе, оскільки він вже був виключений з обліку остаточно, а повторне взяття позивача на військовий облік є дією, яка погіршує його існуюче становище, та буде обмеженням його конституційних прав і свобод.
Позивач не належить до жодної з зазначених у ч. 9 ст. 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" категорій зокрема не є військовозобов'язаним, не перебуває в запасі, оскільки виключений з обліку за досягненням граничного віку перебування в запасі. і підтверджуючих документів про взяття його на облік знову немає.
Ухвалою суду від 06.02.2026 позовну заяву адвоката адвоката Лук'янчикова Олега Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - залишено без руху.
Ухвалою суду від 19.02.2026 після усунення недоліків прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою суду від 07.04.2026 витребувано у ОСОБА_1 копію військового квитка.
Дослідив матеріали справи, розглянув справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінив докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом встановлено таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , що підтверджується паспортом громадянина України, карткою платника податків.
Відповідно до військово-облікового документа з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів “Резерв+» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , категорія обліку - військовозобов'язаний, перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 , дата уточнення даних 17.07.2024.
Представник позивача звернулась в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_6 із адвокатським запитом від 13.01.2026 № 35-62/763, в якому просила, зокрема, надати інформацію про перебування/не перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_1 , на військовому обліку військовозобов'язаних, чи був виключений ОСОБА_1 з військового обліку військовозобов'язаних у зв'язку із досягненням граничного віку перебування в запасі, якщо інформація, про виключення з військового обліку військовозобов'язаних у зв'язку із досягненням граничного віку перебування в запасі, не внесена до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, за наявності підстав, внести відповідні дані до Реєстру, у разі неможливості внесення до Реєстру інформації щодо виключення з військового обліку військовозобов'язаних, повідомити причини.
Листом ІНФОРМАЦІЯ_4 від 20.01.2026 № СД/ПР/302 повідомлено, що згідно наявної бази даних ОСОБА_1 перебуває у даний час на військовому обліку військовозобов'язаних у ІНФОРМАЦІЯ_1 . З 15.08.2025 ОСОБА_1 є порушником правил військового обліку так, як він не перебуваєте на військовому обліку військовозобов'язаних у районному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого фактичного мешкання чим порушуєте вимоги абз.2, п.1 «Правил військового обліку призовників та військовозобов'язаних викладених у додатку 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних затвердженого Постановою кабінету міністрів України від 30.12.2022 року № 1487 абз.8 ч.3, абз5 ч.10, ч. 1 та ч.3 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», таким чином в його діях можуть формально вбачатись ознаки адміністративного правопорушення передбаченого ст. 210 Кодексу України про Адміністративні Правопорушення. Про виявлений факт порушення ОСОБА_1 вимог діючого законодавства України у оборонній сфері посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_6 було повідомлено Головне управління Національної поліції України у Луганській області. Посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 за порушення діючого законодавства України у оборонній сфері не притягувались. Для оновлення своїх персональних військово-облікових даних ОСОБА_1 необхідно особисто звернутися до найзручніше розташованого до нього районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки так як згідно частини 3 статті 33 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовий облік усіх призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться за місцем їх мешкання, п.2 ч. 1 статті 37 вище вказаного Закону взяттю на військовий облік підлягають військовозобов'язані, яковий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення, розмір яких визначається із застосуванням розміру посадового окладу) за період з 17
Позивач, вважаючи протиправним зарахування його на облік військовозобов'язаних та невнесення відповідачем відомостей про виключення його з військового обліку, звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з статтею 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
За приписами статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Згідно з пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Також Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 оголошено загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.
В подальшому Указами Президента України воєнний стан продовжувався. Станом на дату розгляду справи воєнний стан в Україні триває.
Суд зазначає, що за змістом пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі - Положення № 154) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Згідно з пунктом 9 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема: ведуть військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов'язаних та резервістів СБУ та розвідувальних органів): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).
Відповідно до пункту 11 Положення № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, серед іншого: здійснюють взяття громадян України на військовий облік призовників; забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних відповідно до законодавства та в порядку, визначеному Міноборони; надають громадянам України інформацію відповідно до статті 9 Закону України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» шляхом взаємодії (обміну інформацією) через інформаційні (інформаційно-телекомунікаційні) системи Мінцифри в порядку, визначеному спільним наказом Мінцифри з Міноборони.
Отже, обов'язок щодо обліку військовозобов'язаних покладено на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано положеннями Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ).
Відповідно до частини другої статті 1 Закону № 2232-XII військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
У розумінні частини третьої статті 1 Закону № 2232-XII військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби, приписку до призовних дільниць, прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу, проходження військової служби, виконання військового обов'язку в запасі, проходження служби у військовому резерві, дотримання правил військового обліку.
Частиною сьомою статті 1 Закону № 2232-XII передбачено, що виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
За визначенням, наведеним у частині першій статті 2 Закону № 2232-ХІІ, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частиною 9 статті 1 Закону № 2232-XII, серед іншого, визначено, щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (абзац 1 частини 1 статті 39 Закону № 2232-XII).
Приписами статті 37 Закону № 2232-ХІІ визначено підстави взяття на військовий облік, зняття та виключення з нього.
Відповідно до статті 37 Закону № 2232-XII (в редакції, чинній станом на час внесення до тимчасового посвідчення позивача запису про виключення його з військового обліку за досягненням граничного віку) взяттю на військовий облік призовників та військовозобов'язаних у районних (міських) військових комісаріатах підлягають громадяни України:
1) на військовий облік призовників: приписані до призовних дільниць; які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання; які набули громадянства України і згідно з цим Законом підлягають приписці до призовних дільниць;
2) на військовий облік військовозобов'язаних: звільнені з військової служби в запас; звільнені з альтернативної (невійськової) служби; військовозобов'язані, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання; звільнені зі служби начальницького та рядового складу Міністерства внутрішніх справ України, центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної податкової адміністрації України; які набули громадянства України і згідно з цим Законом підлягають взяттю на облік військовозобов'язаних; виключені з військового обліку Служби безпеки України; які відповідно до статті 18 цього Закону звільнені від призову на строкову військову службу.
Взяттю на військовий облік військовозобов'язаних підлягають жінки, що належать до категорій, зазначених у частині одинадцятій статті 1 цього Закону.
Призовники та військовозобов'язані після прибуття до нового місця проживання зобов'язані в семиденний строк стати на військовий облік.
У воєнний час виїзд призовників і військовозобов'язаних з місця проживання без дозволу районного (міського) військового комісаріату забороняється.
Зняттю з військового обліку призовників та військовозобов'язаних у військових комісаріатах (військовозобов'язаних Служби безпеки України у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України) підлягають громадяни України:
1) з військового обліку призовників: які вибувають в іншу місцевість (адміністративно-територіальну одиницю) України до нового місця проживання; які вибувають на строк більше трьох місяців за межі України; які взяті згідно з рішеннями комісії з питань приписки або призовної комісії на облік військовозобов'язаних; які отримали військові звання офіцерського складу після проходження військової підготовки за програмою підготовки офіцерів запасу;
2) з військового обліку військовозобов'язаних: які вибувають в іншу місцевість (адміністративно-територіальну одиницю) України до нового місця проживання; які після проходження строкової військової служби прийняті на військову службу до інших військових формувань або на службу в органи внутрішніх справ, податкової міліції, в органи і підрозділи цивільного захисту, в Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України та в Державну кримінально-виконавчу службу України; які вибули на строк більше трьох місяців за межі України; в інших випадках за рішенням Міністерства оборони України.
Виключенню з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах (військовозобов'язаних Служби безпеки України у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України) підлягають громадяни України, які:
1) призвані чи прийняті на військову службу або направлені для проходження альтернативної (невійськової) служби;
2) проходять військову службу (навчання) у вищих військових навчальних закладах і військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів;
3) визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку;
4) досягли граничного віку перебування в запасі;
5) припинили громадянство України;
6) були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину;
7) направлені для відбування покарання до установ виконання покарань або до яких застосовано примусові заходи медичного характеру;
8) не отримали до 40-річного віку військово-облікової або спорідненої з нею спеціальності;
9) померли.
Запас військовозобов'язаних згідно з статтею 28 Закону № 2232-XII у редакції, яка діяла на 08.01.2013, тобто на час досягнення позивачем 40 річного віку, поділявся на два розряди, що встановлювалися залежно від віку військовозобов'язаних.
Військовозобов'язані, які перебували у запасі та мали військові звання рядового, сержантського і старшинського складу, поділялися на розряди за віком:
1) перший розряд - до 35 років;
2) другий розряд: рядовий склад - до 40 років; сержантський і старшинський склад: сержанти і старшини - до 45 років; прапорщики і мічмани - до 50 років.
При цьому граничний вік перебування в запасі другого розряду був граничним віком перебування в запасі та у військовому резерві.
У подальшому, Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення проведення мобілізації» від 27 березня 2014 року № 1169-VII внесено зміни до статті 28 Закону № 2232-XII та змінено граничний вік перебування в запасі другого розряду до 50 років, а Законом України “Про внесення змін до статті 28 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу»» від 22 липня 2014 року № 1604-VII - до 60 років.
Водночас, приписи Закону № 2232-XII про те, що граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі та у військовому резерві, змін не зазнали.
Судом встановлено, що станом на момент звернення представника позивача до ІНФОРМАЦІЯ_6 із адвокатським запитом про внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про виключення позивача з військового обліку, вік позивача становив 53 роки.
Отже, з набранням чинності наведених вище змін до статті 28 Закону № 2232-XII позивач є таким, що підпадає під його дію як особа, яка не досягла встановленого законом граничного віку перебування у запасі військовозобов'язаних другого розряду.
Також суд ураховує той факт, що за даними "Резерв +" ОСОБА_2 пройшов ВЛК та за висновком ВЛК від 04.04.2017 визнаний: Непридатний в мирний час, обмежено придатний у воєнний час.
Тобто, після досягнення 40 років Позивач продовжував перебувати на військовому обліку та проходив ВЛК з питань встановлення придатності до військової служби.
Відтак, оскільки за нормами статті 28 Закону № 2232-XII, чинними на дату розгляду справи позивач не досяг граничного віку перебування у запасі, який дає право на виключення з військового обліку (60 років) у відповідача відсутні законні підстави для внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про виключення позивача з військового обліку.
Щодо посилань позивача на незворотність дії нормативно-правових актів у часі, суд зазначає таке.
У Рішенні від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 (справа №1-7/99 про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України дійшов висновку про те, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Тобто, дія нормативно-правового акта в часі пов'язується із вступом його в силу і з моментом втрати ним юридичної сили.
За наведеними у вищевказаному Рішенні Конституційного Суду України юридичними позиціями в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).
За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Водночас суд зазначає, що за колом осіб дія нормативно-правового акта поділяється на такі види: загальні (розраховані на все населення), спеціальні (розраховані на певне коло осіб) та виняткові (роблять винятки із загальних і спеціальних).
На порядок дії нормативно-правового акта за колом осіб поширюється загальне правило: нормативно-правовий акт діє стосовно всіх осіб, які перебувають на території його дії і є суб'єктами відносин, на яких він розрахований. Коло осіб, на яких поширює свою дію той чи інший нормативно-правовий акт, може визначатися також за ознакою статі, віком, професійної приналежності (наприклад, військовослужбовці), станом здоров'я.
У Рішенні Конституційного Суду України від 12.07.2019 №5-р(I)/2019 Конституційний Суд України висловив думку, що за змістом частини першої статті 58 Основного Закону України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування (абзац четвертий пункту 5 мотивувальної частини).
Отже, у разі безпосередньо (прямої) дії закону в часі новий нормативний акт поширюється на правовідносини, що виникли після набрання ним чинності, або до набрання ним чинності і тривали на момент набрання актом чинності.
Тобто, якщо публічно-правові відносини тривали станом на момент запровадження законодавцем іншого (нового) правового регулювання цих відносин і вони не припинились, або виникли після змін у законодавстві, то суб'єкт владних повноважень не має законних можливостей діяти або приймати рішення з урахуванням попереднього нормативно-правового регулювання, яке є нечинним, а його рішення та дії в цих випадках не можуть вважатися протиправними за формальними ознаками.
Суд зауважує, що у зв'язку із внесенням змін до Закону № 2232-XII було підвищено граничний вік перебування військовозобов'язаних у запасі. Метою таких змін було розширення кола осіб, щодо яких діє військовий обов'язок, а також які мають досвід проходження військової служби та можуть бути використані для доукомплектування Збройних Сил України, тобто збільшення мобілізаційного ресурсу держави.
З часу набрання чинності змін до вказаного Закону він поширює свою дію на всій території України і розповсюджується на всіх осіб, що не досягли граничного віку перебування у запасі.
За таких обставин, відносини з громадянами України щодо захисту незалежності та територіальної цілісності України, станом на момент підвищення граничного віку перебування на військовому обліку в запасі, не припинялись.
Таким чином, у контексті спірних правовідносин суд дійшов висновку про необхідність керуватись приписами законодавства, чинними на момент виникнення спірних правовідносин, тобто на час звернення позивача до відповідача із заявою про виключення з військового обліку.
Враховуючи вищевикладене, оскільки за чинними нормами статті 28 Закону № 2232-XII ОСОБА_1 не досяг граничного віку перебування у запасі та є військовозобов'язаним, суд дійшов висновку про правомірність відмови ІНФОРМАЦІЯ_4 у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про виключення позивача з військового обліку та не вбачає підстав для покладення на відповідача обов'язку внести до реєстру такі зміни.
Щодо інших обставин, якими сторони обґрунтовують свої позиції, суд вважає за необхідне зауважити, що у пункті 25 Рішення Європейського суду з прав людини у справі “Проніна проти України» зазначено, що суд зобов'язаний надавати відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. “Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
З урахуванням зазначеного суд не надає оцінку іншим доводам сторін, оскільки вищевикладені факти та обставини є безумовною підставою для висновків суду про необґрунтованість позовних вимог, а інші доводи не мають суттєвого впливу на рішення суду за результатами вирішення цього спору.
За встановлених обставин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, враховуючи їхній зміст та юридичну природу, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити.
Щодо судових витрат в цій справі суд зазначає, що за правилами статті 139 КАС України у випадку відмови в задоволенні позову понесені позивачем судові витрати, пов'язані з розглядом цієї справи, покладаються на позивача та відшкодуванню не підлягають.
Відповідачем вимог щодо відшкодування йому судових витрат, пов'язаних з розглядом цієї справи не заявлено.
Керуючись статтями 2, 9, 72, 77, 90, 94, 133, 139, 241-246, 250, 255, 257, 258, 262, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову адвоката Лук'янчикова Олега Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.В. Ірметова