15 квітня 2026 року Київ справа №320/29004/25
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Скрипки І.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просив суд:
- визнати дії відповідача щодо виплати позивачу нарахованої (обчисленої) на виконання рішення Київського окружного адміністративного Суду від 17.07.2023 у справі № 320/18760/23 та рішення Київського окружного адміністративного Суду від 09.09.2024 у справі № 320/477/24 пенсії за вислугу років, з урахуванням індексації, установленої Постановою Кабінету Міністрів України № 209 від 25.02.2025 року «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році», з 01.03.2025 в обмеженому постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» розмірі - протиправними;
- зобов'язати відповідача з 01.03.2025 виплачувати позивачу нараховану (обчислену) на виконання рішення Київського окружного адміністративного Суду від 17.07.2023 у справі № 320/18760/23 та рішення Київського окружного адміністративного Суду від 09.09.2024 у справі №320/477/24 пенсію за вислугу років, з урахуванням індексації, установленої Постановою Кабінету Міністрів України № 209 від 25.02.2025 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році», без обмеження максимальним розміром та без обмеження розміром, визначеним постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», виплативши недоотримані з 01.03.2025 суми пенсійних виплат.
Ухвалою від 18.06.2025 судом відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.06.2025 зупинено провадження в адміністративній справі № 320/29004/25 до набрання законної сили рішенням Київського окружного адміністративного суду у справі № 320/18720/25.
На підставі ухвали суду від 24.01.2026 поновлено провадження в адміністративній справі № 320/29004/25.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та має право на пенсію із урахуванням індексації, установленої постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» та без обмеження максимальним розміром. Проте відповідачем з 01.03.2025 безпідставно застосовано коефіцієнт зменшення пенсії, встановлений статтею 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», у зв'язку із чим обмежено пенсію максимальним розміром.
Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, своїм правом, передбаченим статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства не скористався, із відзивом до суду не звернувся.
Розглянувши подані документи та матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та з 18.04.2014 отримує пенсію за вислугу - 32 роки служби, призначену відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII з розрахунку 91% відповідних сум грошового забезпечення.
17.07.2023 рішенням Київського окружного адміністративного суду у справі №320/18760/23 задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 . Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві провести перерахунок та виплату пенсії за вислугу років з 01.11.2021 на підставі довідки ДППСЗ МВС України від 11 жовтня 2022 року №49/7851 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 з розрахунку 91% відповідних сум грошового забезпечення, без обмеження пенсії максимальним розміром.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити виплату пенсії за вислугу років з 01.03.2022 з врахуванням індексації, нарахованої у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» від 16.02.2022 №118, із збільшенням основного розміру пенсії (25%), на підставі довідки ДІСЗ МВС України від 11 жовтня 2022 року №49/7851 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , з розрахунку 91% відповідних сум грошового забезпечення, без обмеження пенсії максимальним розміром.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 01.03.2023 перерахунок та виплату пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) у розмірі 1,197 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» без обмеження розміру збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктами 1-7 цієї постанови, максимальним (граничним) розміром 1500 грн.
09.09.2024 рішенням Київського окружного адміністративного суду у справі №320/477/24 адміністративний позов позивача задоволено. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести ОСОБА_1 з 01.11.2021 перерахунок та виплату пенсії виходячи з 91% від сум грошового забезпечення, без обмеження пенсії максимальним розміром та без обмеження максимальною величиною бази нарахування єдиного соціального внеску, з урахуванням проведених раніше виплат.
Так, з 01.03.2025 відповідач здійснив нарахування індексації, встановленої Постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» та перерахував раніше нараховану на виконання судових рішень пенсії за вислугу років станом на березень-місяць 2025 року, однак обмежив виплату позивачеві пенсії, починаючи з 01.03.2025.
Зокрема, у наявних в матеріалах справи розрахунках зазначено, що з 01.05.2025: основний розмір призначеної ОСОБА_1 пенсії складає 91% грошового забезпечення; підсумок пенсії (з індексацією, надбавками) становить - 63328,43 грн, виплата пенсії (з урахуванням максимального розміру- 58511,58 грн з 01.01.2025), сма до виплати із застосуванням понижуючих коефіцієнтів - 32 294,36 грн; з 01.01.2025 підсумок пенсії - 61453,43 грн, з урахуванням максимального розміру - 58511, 58 грн, сума до виплати з урахуванням пониження згідно постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2025 - 32 294,36 грн.
У зв'язку із наведеним, 30.04.2025 позивач звернувся до відповідача з запитом, у якому просив надати інформацію по особовій пенсійній справі про проведені перерахунку, у тому числі, з 01.03.2025, після нарахування індексації, встановленої Постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році».
16.05.2025 Головне у правління ПФУ в місті Києві надало листом №2600-0202-8/89382 інформацію по особовій пенсійній справі, повідомило, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 «Про визначення порядку виплати пенсії деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» позивачу з 01.01.2025 нараховано пенсію в сумі 32 294,36 грн з урахуванням обмежувальних коефіцієнтів.
Уважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Частиною п'ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 46 Конституції України закріплює, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Як видно із преамбули Закону № 2262-ХІІ, цей Закон визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом № 3668-VI, який набрав чинності 01.10.2011.
Водночас Законом № 3668-VI внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, яку викладено у редакції Закону № 3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.
Положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону № 3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон № 2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII) та є однаковими за змістом.
Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між Законом № 2262-XII із урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 та Закону № 3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі № 812/292/18 виснувала, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону № 2262-XII із урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI.
Крім того, Конституційним Судом України ухвалене рішення від 12.10.2022 № 7-р(ІІ)/2022 щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів статті 2 Закону України від 08.07.2011 № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі Закон № 3668-VI) (щодо соціальних гарантій для захисників і захисниць України) та яким визнав оспорювані приписи Закону № 3668-VI неконституційними. Конституційний Суд України перевірив на відповідність Конституції України обмеження встановленням максимального розміру пенсії, призначеної (перерахованої) за Законом України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та дійшов висновку, що пенсійне забезпечення як основний складник соціальних гарантій високого рівня стосовно громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року, не може бути скасоване або обмежене.
У рішенні Конституційний Суд України наголосив, що оспорювані приписи Закону № 3668-VI, які обмежують максимальним розміром пенсії, призначені (перерахованої) за Законом № 2262-ХІІ, зокрема особам, на яких поширено приписи частини п'ятої статті 17 Конституції України, не відповідають сутності соціальних гарантій високого рівня для таких осіб. Цим Рішенням Конституційний Суд України визнав неконституційними приписи статті 2 Закону № 3668-VI, що поширюють свою дію на Закон України № 2262-ХІІ, в тім, що вони не забезпечують соціальних гарантій високого рівня, що мають бути забезпечені державою відповідно до спеціального юридичного статусу громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року.
Конституційний Суд також у своєму рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016 дійшов висновку, що будь-які обмеження максимального розміру пенсії, призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Разом із тим, відповідно до статті 46 Закону України «Про Держаний бюджет України на 2025 року» установлено, що у 2025 році у період дії воєнного стану пенсії, призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «;Про прокуратуру», «;Про статус народного депутата України», «;Про Національний банк України», «;Про Кабінет Міністрів України», «;Про дипломатичну службу», «;Про службу в органах місцевого самоврядування», «;Про судову експертизу», «;Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «;Про наукову і науково-технічну діяльність», «;Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанови Верховної Ради України від 13.10.1995 № 379/95-ВР «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України» (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.
На виконання статті 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» Кабінетом Міністрів України ухвалено постанову від 03.01.2025 року № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» (Постанова № 1).
За названою постановою, у період воєнного стану у 2025 році пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до Законів України, зокрема «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення:
- до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,5;
- до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,4;
- до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,3;
- до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,2;
- до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,1.
Пунктом другим Постанови № 1 установлено, що у період воєнного стану у 2025 році коефіцієнти, визначені пунктом 1 цієї постанови, не застосовуються до пенсій (пенсійних виплат) осіб, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, а також до пенсій в разі втрати годувальника, призначених членам сім'ї загиблих (померлих, зниклих безвісти) таких осіб.
Предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, і, цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України.
Абзацом восьмим пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян) від 09.07.2007 № 6-рп/2007 Конституційним Судом України було наголошено на тому, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті 6, частині другій статті 19, статті 130 Конституції України (абзац третій пункту 4 мотивувальної частини Рішення).
Верховний Суд своєю ухвалою від 06.02.2025 постановив відмовити у відкритті провадження за поданням судді Харківського окружного адміністративного суду про розгляд Верховним Судом як зразкової справи № 520/909/25. На обґрунтування відмови у відкритті провадження, Верховний Суд зазначив, що Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію щодо застосування норм права у спорах, пов'язаних з обмеженням максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII.
Зокрема, у постановах від 16.12.2021 у справі № 400/2085/19, від 20.07.2022 у справі № 340/2476/21, від 25.07.2022 у справі № 580/3451/21, від 30.08.2022 у справі № 440/994/20, від 17.03.2023 у справі № 340/3144/21 та інших Верховний Суд виснував, що у правовідносинах щодо призначення та перерахунку пенсій відповідно до Закону № 2262-XII норми названого закону підлягають застосуванню із урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, у зв'язку із чим будь-яке обмеження максимального розміру зазначених пенсій є протиправним.
Верховний Суд зазначив, ураховуючи, що правовідносини, які склались у цій справі не є новими у судовій практиці, у поданні про розгляд справи № 520/909/25 як зразкової, доцільність розгляду цієї справи Верховним Судом як зразкової відсутня. Таким чином, Верховний Суд зробив висновок, що обмеження розміру пенсії, призначеної згідно із Законом № 2262-ХІІ, як у зв'язку зі змінами у законодавстві до 2025 року, так і у зв'язку з Постановою № 1 підпадають під регулювання одних і тих самих норм, та із цього приводу вже було висловлено позицію як Верховного Суду, так і Конституційного Суду України щодо протиправності обмеження пенсії максимальним розміром.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 11.09.2025 у справі № 120/1081/25 дійшов висновку, що застосування при обчисленні (перерахунку) розміру пенсій громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі та інших осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ, положень статті 46 Закону № 4059-IX та постанови №1, якими передбачено виплату таких пенсій, із застосуванням коефіцієнтів до суми пенсії, яка перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність (що фактично призводить до обмеження розміру таких пенсій), є протиправним та таким, що обмежує гарантоване право на належний соціальний захист, передбачене статтею 46 Конституції України.
Суд застосовує цей підхід і до спірних правовідносин, внаслідок чого констатує, що обмеження відповідачем максимального розміру пенсії позивача із застосуванням коефіцієнтів відповідно до Постанови № 1, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом № 2262-ХІІ, не відповідають приписам статей 19, 92 Конституції України та частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку із чим є протиправними.
Як убачається з листа відповідача від 16.05.2025 №2600-0202-8/89382, останній визнає факт обмеження пенсії позивача максимальним розміром із застосуванням понижуючих коефіцієнтів відповідно до Постанови № 1, а із розрахунку пенсії за вислугу років станом на 01.01.2025 убачається, що підсумковий розмір пенсії з надбавками складає 61453,43 грн.
При цьому із розрахунку пенсії позивача станом на 01.01.2025 по пенсійній справі №2603023306 вбачається, що підсумок пенсії позивача до виплати з урахуванням обмеження максимальним розміром - 58511,58 грн, а із застосуванням понижуючого коефіцієнту відповідно до Постанови № 1 - 32294,36 грн.
Із урахуванням викладеного, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог у частині наявності права на пенсію позивача без обмеження максимального розміру і без застосування понижуючих коефіцієнтів відповідно до Постанови № 1.
За положеннями статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, суд наділений правом вийти за межі позовних вимог під час ухвалення рішення у справі та з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Із метою ефективного захисту прав позивача суд уважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, викладене у листі від 16.05.2025 №2600-0202-8/89382 щодо застосування до пенсії позивача коефіцієнтів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану».
При цьому, суд уважає за необхідне зазначити, що за наявності рішення суб'єкта владних повноважень, яке визнане судом протиправним, оскаржувані дії поглинаються скасуванням прийнятого рішення, оскільки суб'єктом владних повноважень проявлено активну поведінку прийнято рішення про відмову позивачу у перерахунку пенсії.
Щодо позовної вимоги зобов'язального характеру, суд зазначає таке.
У разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.
Відповідно до частини третьої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.
Із урахуванням тієї обставини, що дії (рішення) відповідача у розглядуваній ситуації не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях відповідача як суб'єкта владних повноважень, оскільки алгоритм їх дій чітко регламентований законодавчо, у цьому випадку задоволення позову шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.
Щодо позовної вимоги у частині зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу з 01.03.2025 з урахуванням індексації на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» без обмеження пенсії максимальним розміром, суд зазначає таке.
Судом установлено, не заперечується відповідачем та стверджено позивачем у позовній заяві, що позивачу проведено індексацію підставі постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році».
У той же час, відповідачем не приймалось рішення щодо перерахунку призначеної позивачу пенсії на виконання цього рішення суду, а тому відсутні підстави вважати, що права позивача у зазначеній частині при здійсненні такого перерахунку будуть порушені.
Це саме стосується вимоги виплачувати пенсію без відповідних обмежень.
Оскільки судовому захисту підлягають лише порушені права чи інтереси особи, а не ті, що будуть порушені у майбутньому, у задоволенні цієї частини позовних вимог слід відмовити.
Так, належним засобом захисту порушених прав позивача у досліджуваному випадку є зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 17.07.2023 у справі № 320/18760/23 та рішення Київського окружного адміністративного суду від 09.09.2024 у справі №320/477/24, без обмеження максимальним розміром та без застосування до пенсії понижуючих коефіцієнтів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», з 01.03.2025, з урахуванням виплачених сум
За наведеного, суд доходить висновку про часткове задоволення позову.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України «Про судовий збір», тому відсутні підстави для його розподілу.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 159, 162, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, викладене у листі від 16.05.2025 №2600-0202-8/89382, щодо застосування до пенсії ОСОБА_1 коефіцієнтів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ: 42098368; місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16) з 01.03.2025 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 17.07.2023 у справі №320/18760/23 та рішення Київського окружного адміністративного суду від 09.09.2024 у справі №320/477/24 пенсії за вислугу років, без обмеження максимальним розміром та без застосування до пенсії понижуючих коефіцієнтів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», з урахуванням виплачених сум.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Скрипка І.М.